Рішення № 19884660, 22.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/44022.11.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»

до відповідача1:товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» відповідача2:публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

простягнення 12 818 966,30 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачапредставник ОСОБА_1 (довіреність від 15.04.2010 року)

відповідача1представник ОСОБА_2 (довіреність від 10.08.2011 року)

відповідача2провідний юрисконсульт ОСОБА_3 (довіреність від 19.08.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» та публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про стягнення безпідставно утриманої суми з банківської гарантії у розмірі 12 818 966,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач2 без достатніх правових підстав списав з депозитного рахунку Позивача грошові кошти та перерахував їх на поточний рахунок Відповідача1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року порушено провадження у справі № 23/440 та призначено розгляд у судовому засіданні 27.09.2011 року.

Перед початком розгляду справи по суті присутніх у засіданні представників сторін ознайомлено з правами та обовязками у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.09.2011 року Відповідачем1 надано відзив на позовну заяву, яким повністю заперечено позовні вимоги з мотивів незрозумілості обраного Позивачем способу захисту права та відсутності правових підстав для стягнення заявленої грошової суми.

Відповідач2 у судове засідання свого повноважного представника не направив, вимог ухвали суду не виконав. Зазначена обставина визнана судом належною підставою для відкладення розгляду справи. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 27.09.2011 року розгляд справи відкладено на 11.10.2011 року.

У судовому засіданні 11.10.2011 року Відповідачем2 надано відзив на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на непідвідомчість спору господарському суду та сплату ним суми гарантії на законних підставах.

Крім того, у судовому засіданні 11.10.2011 року Відповідачем2 заявлено клопотання про перенесення судового засідання у звязку з необхідністю завірення необхідних копій документів для судового захисту своїх прав.

Клопотання Відповідача2 про надання часу для підготовки до захисту своїх прав судом задоволено з урахуванням клопотання про продовження строків розгляду справи, підписаного представниками всіх сторін у справі. Строк розгляду справи судом продовжено, у судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2011 року.

Через відділ діловодства суду 19.10.2011 року Відповідачем2 надано відзив на позовну заяву, яким більш детально розтлумачено доводи відзиву, поданого у судовому засіданні 11.10.2011 року, та інші документи, які підтверджують правову позицію Відповідача2.

У судовому засіданні 25.10.2011 року представники сторін у справі підтримали власні правові позиції, викладених відповідно у позовній заяві та відзивах на неї.

У судовому засіданні 25.10.2011 року оголошувалась перерва до 15.11.2011 року та 22.11.2011 року.

Представник Відповідача1 у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі до моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги останнього на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 року по справі № 4/224. Суд розглянув подане клопотання та у звязку з необґрунтованістю відмовив в задоволенні.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.11.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у справі та Відповідачем2 укладено 03.03.2010 року договір № G0310/6269 про надання банківської гарантії.

Відповідно до пункту 1.1 предметом договору № G0310/6269 від 03.03.2010 року стало надання Відповідачем2 банківської гарантії Відповідачу1 виконання Позивачем своїх зобовязань відповідно до договору, тендерної документації.

Пунктом А4 титульного аркушу договору № G0310/6269 від 03.03.2010 року встановлено, що договором, за яким Відповідач2 гарантує виконання зобовязань Позивача є договір генерального підряду № БК-19 від 05.02.2010 року.

У той же день, 3 березня 2010 року Позивачем та Відповідачем2 укладено договір № 85277 про розміщення грошових коштів на строковому депозиті та договір застави № G0310/6269-ДЗ/1 (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору).

Відповідно до умов депозитного договору № 85277 від 03.03.2010 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 03.03.2010 року) Відповідач2 відкрив у своїй філії Позивачу депозитний рахунок № 26157000874270, на який останній зобовязався перераховувати тимчасово вільні грошові кошти у строки та розмірах, визначених пунктом 2.6 додаткової угоди №1.

Відповідно до договору застави № G0310/6269-ДЗ/1 від 03.03.2010 року Позивач передав свої майнові права за депозитним договором № 85277 Відповідачу2 в якості забезпечення своїх зобовязань за договором про надання банківської гарантії № G0310/6269 від 03.03.2010 року. Пунктом 2 договору застави визначено, що цим договором забезпечується зобовязання Позивача виплатити Відповідачу2 кошти за виплачену банком суму по гарантії протягом трьох днів з моменту здійснення банком платежу та сплатити необхідні комісії та відсотки.

Таким чином, право на звернення стягнення на грошові кошти депозитного рахунку № 26157000874270 могло виникнути у Відповідача2 тільки після виконання ним своїх зобовязань за виданою гарантією та виключно після сплати ним власних грошових коштів за договором про надання банківської гарантії.

12 березня 2011 року Позивачем та Відповідачем2 внесено зміни до пункту А10 (додаткова угода № 4) договору про надання банківської гарантії та встановлено обовязок (без визначення носія обовязку, але за змістом договірної норми Позивача) виплатити Відповідачу2 кошти за суму, що виплачується банком по гарантії в день проведення платежу, на рахунок №26021053800996.

16 березня 2011 року меморіальним ордером №1 Відповідач2 перерахував з депозитного на поточний рахунок Позивача 8000000,00 гривень з призначенням платежу «перерахування грошових коштів для платежу по гарантії G0310/6269 від 03.03.2010 року».

У той же день, платіжним дорученням № 1242 від 16.02.2011 року 8000000,00 гривень Позивача було перераховано з його поточного рахунку №26008053801930 на рахунок № 26021053800996 (рахунок покриття банківської гарантії за умовами додаткової угоди № 4). При цьому, відповідно до пояснень представника Позивача, платіжне доручення №1242 посадовими особами Позивача не підписувалось. Крім того, Позивач категорично заперечував проти виконання зобовязань банком за виданою гарантією з огляду на відсутність порушення ним умов договору підряду. В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №1242 від 16.03.2011 року, на якій відсутні підписи посадових осіб платника.

За умови відсутності підписів посадових осіб та печатки юридичної особи платіжне доручення №1242 від 16.03.2011 року не є належною підставою для ініціювання банківського переказу грошових коштів. Таким чином, доводи Відповідача2 про переказ 8000000 гривень з ініціативи Позивача не мають правового підґрунтя та не відповідають дійсним обставинам справи.

У день здійснення транзакцій грошових коштів Позивача (16.03.2011 року), директор Західного ГРУ (філія Відповідача2) листом №113 повідомив власника депозитного рахунку про те, що Відповідачем2 проведено платіж у розмірі 8000000,00 гривень на користь Відповідача1 «за рахунок грошових коштів, що розміщені на строковому депозиті згідно договору №85277 від 03.03.2010 року».

4 липня 2011 року Відповідач2 меморіальним ордером №ВО264ВОIH4 перерахував грошові кошти у розмірі 4818 966, 30 гривень з депозитного рахунку Позивача №26157000874270 на його поточний рахунок № 26008053801930.

У той же день, 4 липня 2011 року Відповідач2 меморіальним ордером №1 перерахував 4818 966,30 гривень з поточного рахунку Позивача №26008053801930 на поточний рахунок Відповідача1 з призначенням платежу «Платіж по гарантії G0310/6269 від 03.03.2010 року, зг. п.2.1.11 Договору про надання банківської гарантії G0310/6269 від 03.03.2010 року».

Пунктом 2.1.11 договору G0310/6269 від 03.03.2010 року встановлене право Відповідача2 на договірне списання на свою користь грошових коштів з рахунків Позивача виключно для погашення зобовязань по погашенню суми виконаної Відповідачем2 гарантії, сплаті процентів, пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (пункт 26.1). Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо.

Пунктом 26.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлено, що договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та нормативно-правових актів Національного банку (пункт 1.19-1).

Договірна норма пункту 2.1.11 договору G0310/6269 від 03.03.2010 року надає право банку (Відповідачу2) списувати грошові кошти в погашення заборгованості клієнта (Позивача) перед цим банком, проте ніяким чином не надає право обслуговуючому банку перераховувати грошові кошти клієнта з його поточного рахунку на рахунок його контрагента за договором будівельного підряду.

Прийняття рішення керівництвом юридичної особи про необхідність виконання господарського зобовязання та фактичне виконання зобовязання шляхом здійснення платежу не є тотожними поняттями.

Оскільки встановлене договором право на списання грошових коштів з рахунку Позивача (при цьому, виключно на свою користь) могло виникнути у Відповідача2 тільки після виконання ним свого зобовязання за банківською гарантією суд не може визнати правомірними дії банківської установи зі списання з депозитного рахунку клієнта з одночасним зарахуванням на поточний рахунок цього клієнта та перерахуванням за власною ініціативою під видом виконання своїх зобовязань за банківською гарантією грошових коштів Позивача на рахунок Відповідача1.

Фактично, Відповідач2 за рахунок грошових коштів Позивача виконав власне цивільно-правове зобовязання, тобто, за відсутності відповідної правової підстави заволодів чужим майном та розпорядився їм на власний розсуд.

Загалом, 16 березня 2011 року та 4 липня 2011 року, Відповідачем2 без достатніх правових підстав було самовільно перераховано з депозитного рахунку Позивача на поточний рахунок Позивача та в подальшому перераховано Відповідачу1 грошові кошти (Позивача) загальною сумою 12818966, 30 гривень (повністю відповідає розміру заявлених позовних вимог).

Письмова згода (у будь-якій формі) власника цих грошових коштів на виконання банком перерахованих вище транзакцій у матеріалах справи відсутня.

Особа, яка протиправними діями іншої особи була позбавлена власного майна, має безумовне право на поновлення первісного стану, який існував до вчинення правопорушення.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що правовим наслідком неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта є (у тому числі) негайне зарахування безпідставно списаної суми на рахунок клієнта та сплатити проценти і відшкодувати збитки.

Таким чином, у момент здійснення протиправного перерахування грошових коштів Позивача на поточний рахунок Відповідача1 у Відповідача2 виникло зобовязання переказати за рахунок власних коштів суму переказу та відшкодувати завдані цими діями збитки.

В свою чергу, Відповідачем1 отримано грошові кошти Позивача без належної правової підстави, оскільки Позивач не є зобовязаною особою за виданою банківською гарантією, а фактично - є лише третьою особою, яка зобов'язана відповідно до закону та договору перед гарантом, а не перед кредитором.

Означені обставини Відповідач1 не міг не знати, оскільки з виписки за власним поточним рахунком міг визначити поточний рахунок Позивача, з якого перераховано грошові кошти та платіжний документ, який став підставою перерахування.

Таким чином, у Відповідача1 також є наявним зобовязання повернути безпідставно набуті ним грошові кошти їх власнику відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно, суд встановив, що Позивач має право на задоволення своїх вимог за рахунок обох відповідачів у справі.

Заперечуючи позовні вимоги Відповідач2 посилається на їх неправомірність з огляду на відсутність відповідного способу захисту порушеного права. З такою позицією суд не погодився, оскільки пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільного права визначено примусове виконання обовязку в натурі. Як зазначалось раніше, у відповідачів у справі виник встановлений Законом обовязок повернути безпідставно перераховані та відповідно отримані грошові кошти.

Обєктом заявленого позову у даному випадку є безпідставно утримана грошова сума, яку Позивач просить повернути йому у примусовому порядку. Коректність застосування Позивачем правової термінології не має істотного значення при розгляді справи по суті, оскільки з позовної заяви чітко вбачається обєкт, предмет та підстави позову, а також обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права. Виходячи з наведеного, суд відхилив наведені Відповідачем2 у відзиві доводи про незаконність позовних вимог у звязку з їх некоректною стилістикою.

Доводи відзиву Відповідача2 про належне виконання ним зобовязання банківської гарантії спростовуються матеріалами справи, які містять докази перерахування без належної підстави Відповідачем2 грошових коштів Позивача на рахунок Відповідача1 і не містять жодного платіжного документу, який міг би підтвердити, що Відповідач2 перераховував за виданою банківською гарантією власні грошові кошти, а лише потім зарахував грошові кошти Позивача в погашення його заборгованості перед Відповідачем1.

Посилання Відповідача2 на наявність договору застави майнових прав за депозитним договором судом також не прийнято, оскільки відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержательмає право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, для накладення стягнення на предмет застави необхідною обовязковою умовою є наявність та доведеність факту невиконання відповідного забезпеченого зобовязання.

У даному випадку, право на звернення стягнення на предмет застави (право на отримання грошових коштів, які зберігались на депозитному рахунку) у Відповідача2 могло виникнути не раніше дня, наступного за днем виконання ним свого обовязку за виданою гарантією.

Такий висновок прямо витікає з умов пункту А10 (в редакції додаткової угоди №4) договору про надання банківської гарантії №G0310/6269 від 03.03.2010 року, оскільки день виконання банком платежу за виданою ним гарантією є днем добровільного виконання Позивачем своїх зобовязань, повязаних з компенсацією відповідних витрат банку. Порушення зобовязання могло настати лише після спливу строку виконання, тобто, не раніше наступного дня. У той же час, пунктом 2 договору застави №G0310/6269-ДЗ/1 від 03.03.2010 року встановлено більш тривалий термін три дні. Таким чином, право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави могло виникнути у Відповідача2 лише на четвертий день з моменту виконання зобовязання за виданою ним гарантією.

Оскільки Відповідач2 не виконував свої зобовязання за виданою ним гарантією, право на задоволення вимог за рахунок предмету застави у нього не виникло взагалі.

Наведені висновки спростовують доводи відзиву про наявність у Відповідача2 прав на отримання грошових коштів з депозитного рахунку Позивача.

Наявними у матеріалах справи доказами також спростовуються і доводи Відповідача1 стосовно законності отримання ним суми банківської гарантії. Як зазначалось раніше, фактично Відповідач1 отримав кошти депозитного вкладу Позивача, а не суму банківської гарантії, сплаченої Відповідачем2.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк або інша фінансова установа відповідає перед кредитором за виконання боржником свого обовязку.

Виходячи з цього визначення, у Позивача повинен бути наявним (на момент виконання Відповідачем2 своїх зобовязань за виданою гарантією) безумовний обовязок сплатити на користь Відповідача1 відповідні суми грошових коштів (8000 000 гривень та 4818 966, 30 гривень). Відповідачами у справі не доведено суду, що станом на 16 березня 2011 року та 4 липня 2011 року у Відповідача1 виникло безспірне право на отримання від Позивача грошових коштів відповідно у розмірі 8000 000 гривень та 4818 966, 30 гривень.

Фактично, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами у справі правовий інститут банківської гарантії зведено до стягнення з Позивача штрафу у розмірі 12818966,30 гривень за прострочення виконання будівельних робіт.

Враховуючи, що розгляд господарським судом справи ґрунтується на принципі диспозитивності, тобто, законом надано право сторонам самостійно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами та враховуючи, що визначення предмету і підстав позову, які (в свою чергу) визначають межі судового дослідження, залежить виключно від волевиявлення Позивача суд не маючи правових підстав для виходу за межі позовних вимог залишив означену обставину поза межами правового реагування, оскільки Позивачем не заявлялись відповідні вимоги чи клопотання.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю»(01025, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 12, ідентифікаційний код 33719262) та публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 121, ідентифікаційний код 33169993) 12818966,30 грн. (дванадцять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч девятсот шістдесят шість гривень 30 коп.) основного боргу.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю»(01025, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 12, ідентифікаційний код 33719262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 121, ідентифікаційний код 33169993) 12750 грн. (дванадцять тисяч сімсот пятдесят гривень 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, будинок 121, ідентифікаційний код 33169993) 12750 грн. (дванадцять тисяч сімсот пятдесят гривень 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази.

Суддя Кирилюк Т.Ю.