Рішення № 19884655, 23.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/37323.11.11 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та

експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колімфо ”

про стягнення 19587, 25 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов. №б/н від 13.07.2011р.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колімфо” 19587, 25 грн., з яких: 18169, 56 грн. основного боргу, 321, 77 грн. пені, 378,88 грн. - 3 % річних, 717,04 грн. інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов договору №б/н від 07.09.2009р. на користування майном комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 23.11.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 04.11.2011 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Ухвалу суду про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 10.11.2011р. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

07.09.2009 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо” (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колімфо” (далі відповідач) був укладений договір оренди приміщення.

За умовами якого позивач на підставі рішення Київської міської ради від 24 січня 2008 р. №21/4493 «Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладення договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок» передав відповідачу в оренду нерухоме майно: а саме: нежиле приміщення, що знаходяться за адресою: Гідропарк, о. Долобецький, пляж “Венеція”, №К.4 під господарську споруду.

07.09.2009р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі обєкта оренди до договору оренди приміщення від 07.09.2009р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно, а саме : одноповерхову будівлю загальною площею 25, 00 кв.м. за адресою: Гідропарк, о. Долобецький, пляж “Венеція”, №К.4.

Строк дії договору сторонами визначений з 07.09.2009р. по 07.09.2012 р. (п. 9.1 договору).

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого за користування майном відповідач сплачує позивачу плату, місячний розмір якої на час підписання договору становить 1000 грн. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатково до плати за користування майном нараховується податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується відповідачем разом зі сплатою за користування майном.

Плата за користування майном сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача (п.3.6 договору). Зобовязання відповідача по сплаті плати за користування майном забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не менше, ніж плата за користування майном за два місяці. Відповідач сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Позивач зараховує авансовий платіж як плату за користування майном за два місяці. Відповідач має право сплачувати плату за користування майном авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація плати за користування майном в цьому випадку проводиться у відповідності до індексу інфляції за певний період.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання щодо сплати орендної плати за договором від 07.09.2009р. і станом на день розгляду справи його заборгованість з орендної плати за період червень 2010р. по вересень 2011р. 18169, 56 грн., у звязку з чим позивач просить стягнути вказану суму з відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 07.09.2009 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за період червень 2010р. по вересень 2011р. 18169, 56 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 321,77 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі (ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплаченої та/або несвоєчасно сплаченої плати за користування майном за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідачем порушені умови договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 321,77 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 378,88 грн. 3 % річних та 717,04 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем грошового зобовязання, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3 % річних правомірними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колімфо”(02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, вул.. Хрещатик, 44, ідентифікаційний код 31065136) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва “Плесо” (02660, м. Київ, вул. Микільсько Слобідська, 7, ідентифікаційний код 23505151) 18169 грн. 56 коп. основного боргу, 321 грн. 77 коп. пені, 378 грн. 88 коп. 3 % річних, 717 грн. 04 коп. інфляційних, 195 грн. 88 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

24.11.2011р.