Рішення № 19884629, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/19417.11.11

За позовом Ферреро С.П.А. (Італія) (Ferrero S.P.A.)

До 1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Білорусько - німецького спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Санта Бремор"

Продострокове припинення дії свідоцтва України № 63446 повністю

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 27.05.2011р.);

ОСОБА_2 (дов. б/н від 27.05.2011р.)

Від відповідача1) не з'явився

2) не зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17 листопада 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ферреро С.П.А. (Італія) (Ferrero S.P.A.) (надалі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі по тексту відповідач-1) та Білорусько - німецького спільного підприємства "Санта Бремор" товариство з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту відповідач-2) у відповідності до якої просить суд:

- достроково припинити дію свідоцтва України № 63446 на торговельну марку "Киндер ТОП" повністю;

- зобовязати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати в Офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про дострокове припинення дії свідоцтва України № 63446 на торговельну марку "Киндер ТОП" повністю.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що, не використовуючи торговельну марку за зазначеним свідоцтвом, відповідач-2 порушує обовязки власника свідоцтва, що є підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на підставі ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року було порушено провадження у справі № 9/194, розгляд справи призначено на 26.10.2011 року, у звязку з відсутністю даних щодо наявності у відповідача-2 представництва на території України та необхідністю його належного повідомлення у відповідності до вимог Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка підписана між учасниками Співдружності Незалежних Держав від 20.03.1992 року, зобовязано позивача надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на російську мову ухвали Господарського суду м. Києва від 04.07.2011 р. про порушення провадження у справі № 9/194 та позовної заяви б/н від 30.06.2011р. у трьох примірниках в термін до 06.08.2011р.

09.08.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано витребувані судом документи, а саме нотаріально засвідчений переклад на російську мову позовної заяви та ухвали суду від 04.07.2011р.

19.08.2011 року направлено на адресу Головного управління юстиції у м. Києві для подальшого направлення до компетентного суду Республіки Білорусь доручення про вручення документів.

20.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про заміну відповідача-1 на належного відповідача Державну службу інтелектуальної власності України, у звязку з тим, що на час розгляду справи проводиться ліквідація Державного департаменту інтелектуальної власності міністерства освіти і науки України. Процес ліквідації знаходиться на стадії завершення, у звязку з чим, Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України не виконує повноважень в сфері інтелектуальної власності, які передано Державній службі інтелектуальної власності України.

21.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Господарським судом Брестської області направлено ухвалу від 10.10.2011 року по справі № 18-13Ип/2010 та підтвердження про отримання документа, у відповідності до якої повідомлено суд про виконання судового доручення Господарського суду міста Києва у справі № 9/194 та належне повідомлення відповідача-2 у справ про розгляд справи по суті.

21.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-2 подано клопотання, у відповідності до якого він просить суд розглянути справу без участі представника відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року поновлено провадження у справі № 9/194 у зв'язку з виконанням судового доручення, у відповідності до ст. 79 ГПК України.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача-1 надано додаткові матеріали, усні пояснення та заперечення по справі, у відповідності до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Проти задоволення клопотання позивача про заміну відповідача-1 на належного не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року замінено відповідача-1 у справі № 9/194 Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на належного відповідача Державну службу інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556), розгляд справи відкладено на 17.11.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача-2 в судове засідання, необхідністю надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі, заміною відповідача-1 на іншого відповідача.

17.11.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем - 1 подано письмовий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 17.11.2011 року представники відповідачів 1, 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представником позивача у судовому засіданні 17.11.2011 року надано додаткові матеріали по справі та додаткові усні пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представників відповідачів, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Білорусько - німецьке спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Санта Бремор" є власником свідоцтва України № 63446 на торговельну марку "Киндер ТОП", зареєстрованого для наступних товарів 30класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (надалі МКТП): морозиво, фруктове морозиво, вязівні речовини для морозива, порошки на морозиво. Публікація про видачу свідоцтва № 63446 була здійснена 15.06.2006р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 6, що підтверджується, зокрема, випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 63446 станом на 02.03.2011 р.

Ферреро С.П.А. (Італія) (Ferrero S.P.A.) є власником майнових прав на словесні торговельні марки: "Киндер" за міжнародною реєстрацією № 689376, "Kinder" за свідоцтвом України № 6254, а також ряду торговельних марок, які використовуються для маркування продукції серії "Kinder", включаючи міжнародні реєстрації № 693659, № 500865.

Торговельні марки позивача зареєстровано, зокрема, стосовно наступних товарів 30 класу МКТП: морозиво, фруктове морозиво, вязівні речовини для морозива, порошки на морозиво.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що словесна частина торговельної марки "Киндер ТОП" за свідоцтвом № 63446 також містить слово "Киндер", при цьому вказану торгівельну марку зареєстровано, в тому числі для тих самих товарів класу 30 МКТП, що й торговельні марки позивача.

Позивач також стверджує, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 63446 без поважних причин не використовується в Україні ані відповідачем-2, ані іншими особами під його контролем протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва щодо товарів 30 класу МКТП, і внаслідок такого невикористання відповідач-2 недобросовісно перешкоджає діяльності позивача в Україні під відповідною торговельною маркою, а отже, порушує охоронювані законом інтереси позивача. Виходячи із зазначеного, позивач вважає, що дія зазначеного свідоцтва має бути достроково припинена судом.

Відповідач - 1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного документального підтвердження порушення його прав і охоронюваних законом інтересів зі сторони відповідача -2 або Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідач-2 своїм правом на надання відзиву не скористався, просив слухати справу без його участі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, повязані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, повязаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Спеціальне законодавство України стосовно охорони прав на знаки для товарів і послуг складають зокрема Паризька конвенція про охорону промислової власності (надалі - Паризька конвенція), Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". При виникненні розбіжностей під час тлумачення або використання положень нормативних актів, перевагу мають міжнародні законодавчі акти.

Правовідносини, що стосуються вітчизняних та іноземних осіб, які бажають отримати права на об'єкти промислової власності в Україні, регулюються відповідно до п. 1 ст. 2 Паризької конвенції та п. 1 ст. 4 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відповідно до п. 1 ст. 2 Паризької конвенції відносно охорони промислової власності громадяни кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж привілеями, що надаються тепер чи будуть надаватися згодом відповідними законами власним громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених цією Конвенцією.

Стаття 492 Цивільного кодексу України встановлює, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Виходячи з цього положення, вирізнення товарів і послуг одного виробника від аналогічних товарів і послуг іншого виробника є однією із основних функцій товарного знака. Отримуючи свідоцтво, його власник набуває виключних прав на товарний знак. Обсяг правової охорони визначається зображенням знака, а також переліком зареєстрованих товарів і послуг, що надані у свідоцтві України або за міжнародною реєстрацією.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До обєктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України, ч. 1 ст. 494 ЦК України).

Статтею 17 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" на власника свідоцтва покладений обовязок добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Як передбачено ч. 2 ст. 497 ЦК України, чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

При цьому, згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака вважається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, повязану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що обовязок доведення факту використання зареєстрованого знаку, а у разі відсутності такого використання обовязок зазначення поважних причин, з яких знак не використовувався, повинен бути покладений на відповідача-2.

Відповідач-2 в судові засідання не зявився, подавши клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника Білорусько - німецького спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Санта Бремор". Окрім того, відповідач - 2 не скористався своїм процесуальним правом та не подав суду докази на підтвердження використання знаку "Киндер ТОП" за свідоцтвом України № 63446 для товарів 30 класу МКТП.

Натомість, у процесі розгляду справи позивач належними доказами довів, що торговельна марка "Киндер ТОП" за свідоцтвом України № 63446 не використовується в Україні протягом останніх трьох років щодо товарів 30 класу МКТП.

Так, у якості належного доказу на підтвердження того, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 63446 не використовується відповідачем-2 щодо таких товарів 30 класу МКТП як морозиво, фруктове морозиво, в"язівні речовини для морозива, порошки на морозиво, суд приймає до уваги довідку № 1-10/6-1649 від 25.03.2011 року Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості", зі змісту якої вбачається, що у Реєстрі УкрСЕПРО сертифікати відповідності на морозиво, фруктове морозиво, в"язівні речовини для морозива, порошки на морозиво під назвою або торговельною маркою "Киндер ТОП", не зареєстровані.

Водночас, суд враховує, що відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні" від 01.02.2005 р. №28 суміші на основі сухого молока підлягають обовязковій сертифікації.

Суд також приймає до уваги у якості належного доказу на підтвердження позовних вимог довідку № 2 надану ДП "Моніторинг ЗМІ України" відповідно до якої згідно з даними проведеного моніторингу на телебаченні, радіо, у друкованих засобах інформації в період з 01.01.2006 року по 01.01.2011 року товари під торговельною маркою "Киндер ТОП" не рекламувались.

Крім того, повідомлення № 553/11 від 23.02.2011 року, видане Державним департаментом інтелектуальної власності також підтверджує, що станом на 23.02.2011 року в Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів та послуг не вносились дані щодо видачі ліцензій на використання знака для товарів та послуг за свідоцтвом України № 63446.

Викладене дозволяє суду дійти висновку про те, що в Україні відповідачем-2 торговельна марка "Киндер ТОП" за свідоцтвом України № 63446 для товарів 30 класу МКТП не використовується протягом останніх трьох років, а відповідач-2 протягом останніх трьох років не здійснював жодної з дій, які визнавалися і визнаються використанням знака відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки, виходячи з аналізу норм законодавства, що стосуються знаків для товарів і послуг, та з правової сутності знака для товарів і послуг, умовою його використання є використання саме стосовно товарів і послуг, для яких знак було зареєстровано, та використання його особою, на імя якої знак зареєстровано або під її контролем іншою особою.

Для правильного вирішення спору по суті також необхідно встановити наявність чи відсутність у відповідача-2 поважних причин невикористання в Україні торговельної марки "Киндер ТОП", яка охороняється свідоцтвом України № 63446 .

За змістом ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

- обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

- можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Докази на підтвердження поважних причин невикористання торговельної марки "Киндер ТОП", за свідоцтвом України № 63446 для товарів 30 класу МКТП відповідач-2 суду не подав і не надіслав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач-2 не подав належних доказів на підтвердження факту використання торговельної марки "Киндер ТОП", яка охороняється свідоцтвом України № 63446 щодо товарів 30 класу МКТП на території України протягом останніх трьох років, а рівно, не надав і відомостей щодо поважних причин її невикористання.

Пунктом 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/24 від 22.01.2007 р. "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" встановлено, що неподання відповідачем належних доказів на підтвердження факту використання знака для товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу спірного свідоцтва на знак для товарів і послуг стало підставою для обґрунтованого задоволення позову про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Суд також зазначає, що позивачем надано належні докази на підтвердження існування порушення охоронюваного законом інтересу Ферреро С.П.А. (Італія) (Ferrero S.P.A.).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач є іноземною юридичною особою, що створена та діє відповідно до законодавства Італії, що підтверджується матеріалами справи.

В Україні встановлено національний режим діяльності іноземних юридичних осіб, який відповідно до ст. 29 Закону України "Про міжнародне приватне право", полягає в тому, що підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом. Іноземні підприємства та організації мають право звертатись до судів України згідно із установленою підвідомчістю і підсудністю спорів.

Відповідно до положень ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання в Україні, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом обєктивного і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Позивачем надано суду докази на підтвердження активного та добросовісного використання своїх торговельних марок на території Українишьляхом розповсюдження відповідних кондитерських виробів серії "Kinder", що належать до класу 30 МКТП. Окрім цього, компанія позивача постійно розширює асортимент своєї продукції серії "Kinder", що підтверджується реєстрацією нових торговельних марок, що містять у собі позначення "Киндер", або "Kinder".

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2011 р. позивач подав до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" заявку №2011 18175 та має намір зареєструвати в Україні на своє імя торговельну марку "Киндер ТОП" щодо товарів 30 класу МКТП.

У звязку з тим, що наявність чинного свідоцтва України № 63446, торговельна марка за яким не використовується відповідачем-2, як власником, може бути перешкодою для здійснення реєстрації вищевказаної торговельної марки на імя позивача, має місце порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

За таких обставин, твердження відповідача-1 про те, що позивачем не надано доказів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів судом відхиляються.

З урахуванням наведеного, на підставі вивчених матеріалів справи та пояснень сторін, суд приходить до висновку, що дія свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 63446 від 15.06.2006 року підлягає достроковому припиненню, у звязку з його невикористанням протягом останніх трьох років.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про зобовязання Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідача - 1) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та опублікувати в Офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про дострокове припинення дії свідоцтва України № 63446 на торговельну марку "Киндер ТОП" повністю .

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від № 75284 від 25.04.2007 р., у процесі ведення реєстру до нього вносяться, зокрема, відомості щодо припинення дії свідоцтва повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України публікує в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

В ході розгляду даної справи судом було замінено неналежного відповідача - 1 - Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на належного відповідача Державну службу інтелектуальної власності.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача про зобовязання відповідача - 1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 63446 від 15.06.2006 р. та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені “Промислова власність" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно п. 49 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 р. № 04-5/1107 за змістом ст. 49 ГПК у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права покладати сплату державного мита та інших судових витрат на Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, якщо останнього було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного свідоцтва здійснено ним згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача - 2.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 63446 від 15.06.2006 р.

3. Зобовязати Державну службу інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 37552556) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, у звязку із визнанням недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 63446 від 15.06.2006 р. та повідомити про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 63446 від 15.06.2006 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність".

4. Стягнути з Білорусько - німецького спільного підприємства "Санта Бремор" товариства з обмеженою відповідальністю (224025, Білорусь, м. Брест, вул. Катін Бор, 106, ідентифікаційний код 29045070) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Ферреро С.П.А. (Італія) (Ferrero S.P.A.) (Пяццале Пєтро Ферреро 1, І-1251, Альба Італія) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) держмита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 22.11.2011 року