Рішення № 19884568, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/29417.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» До Державного підприємства «Еко» Про стягнення 129122,20 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. № 10 від 11.08.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Державного підприємства «Еко»121088,80 грн. основного боргу, 5417,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 2616,35 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 520788 від 04.10.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 порушено провадження у справі № 3/294 та призначено її до розгляду на 17.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 17.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 17.11.2011 відзиві зазначає, що після порушення провадження у справі сума основного боргу в розмірі 121088,80 грн. була сплачена відповідачем повністю. В звязку з скрутним фінансовим становищем просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 17.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.10.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Державним підприємством «Еко»(споживач) було укладено договір № 520788 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобовязався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку № 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в звязку з чим у відповідача у період з 01.12.2010 до 01.10.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 121088,80 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 5417,05 грн. та 3% річних в сумі 2616,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

Відповідно до п.п. 1, 12 додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА № 2249 від 10.12.2004, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту № 6 за адресою вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА4 до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 4.1. договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006.

При цьому п. 4.3. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін договору про припинення договору сторонами не подано.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з грудня 2010 року по вересень 2011 року на загальну суму 161344,47 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем на момент звернення позивача до суду було сплачено лише 40255,67 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого на момент звернення з позовом до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 121088,80 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи (копії платіжних доручень №№ 495, 497, 498, 500, 501) відповідач 11.11.2011, 14.11.2011 та 15.11.2011 повністю в сумі 121088,80 грн. розрахувався за спожиту енергію перед позивачем.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 121088,80 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних 2616,35 грн. та 5417,05 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір інфляційних втрат складає 5324,83 грн. та 3% річних становить 2317,62 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 92,22 грн. та 3% річних в розмірі 298,73 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

В судовому засіданні 17.11.2011 представником відповідача заявлено усне клопотання про розстрочку виконання рішення суду на один рік. В обґрунтування клопотання представник відповідача послався на те, що частина заборгованості відповідача за надану позивачем енергію виникла внаслідок несвоєчасного внесення мешканцями квартир житлового будинку по вул. Мічуріна, 2 плати за житлово-комунальні послуги, а саме за надану теплову енергію в гарячій воді. Крім того, на даний час відповідач перебуває в скрутному фінансовому стані.

Представник позивача в судовому засіданні 17.11.2011 заперечував проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку відстрочку виконання рішення суду, суд відзначає, що

Як вбачається з довідки ДП «Еко» (залучена до матеріалів справи) заборгованість мешканців житлового будинку по вул. Мічуріна,2 в місті Києві за опалення та гаряче водопостачання становить 30534,65 грн.

Згідно звіту про фінансові результати за 2010 рік (копія залучена до матеріалів справи) збиток становив 1 159000,00 грн.

Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2011 року (копія залучена до матеріалів справи) 291000,00 грн.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити частково заяву відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/294 від 17.11.2011 на 6 місяців, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення № 3/294 від 17.11.2011 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому при розподілі судових витрат суд враховує ту обставину, що основний борг було сплачено після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121088,80 грн. припинити.

3. Стягнути з Державного підприємства «Еко»(м. Київ, бул. Л.Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 5324 (пять тисяч триста двадцять чотири) грн. 83 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 62 коп. - 3% річних, 1287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 3/294 від 17.11.2011 наступним чином:

До 17.12.2011 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

До 17.01.2012 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

До 17.02.2012 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

До 17.03.2012 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

До 17.04.2012 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

До 17.05.2012 1527 (одну тисячу пятсот двадцять сім) грн. 54 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 23.11.2011.