Рішення № 19884552, 21.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/25721.11.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"

про стягнення 488 452,36 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 06.05.2011;

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність №1 від 01.01.2011; ОСОБА_4 довіреність №382 від 27.09.2011;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"про стягнення 488 452,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за суборенду будівлі згідно Договору суборенди будівлі № 010211 від 01.02.2011.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 330000,00 грн. заборгованості з суборендної плати, 20322,36 грн. заборгованості з додаткової орендної плати (за електроенергію), 129000, 00 грн. - штрафу, 3780,00 грн. інфляційних втрат, 1350,00 грн. 3 % річних, 4000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг, а також 4 884,52 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.09.2011 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.10.2011.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 21.11.2011 представник відповідача проти позову заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву, в якому вважає позов безпідставним та необгрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні 21.11.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Нікомар»було укладено Договір оренди будівлі № 260111 (далі Договір оренди), згідно умов якого ТОВ «Нікомар»(орендодавець) передав позивачеві (орендарю) в оренду будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з метою передання даної будівлі в суборенду для розміщення офісу.

01 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди будівлі № 010211 (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у тимчасове платне користування будівлю загальною площею 727 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі- будівля), а відповідач зобовязався використовувати надану будівлю відповідно до її цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Як слідує з п. 1.3. Договору, позивач гарантує відповідачеві, що відповідно до договору оренди будівлі, укладеного між ТОВ «Нікомар»та ФОП ОСОБА_1., останній має право передавати будівлю в суборенду без будь-яких обмежень та погоджень зі сторони ТОВ «Нікомар».

Відповідно до п. 2.1. Договору будівля передається відповідачеві на підставі Акту прийому-передачі будівлі, який сторони зобовязались підписати не пізніше 01.02.2011.

Як слідує з п. 4.1. Договору термін суборенди встановлено з 01.02.2011 до 31.12.2012.

Водночас пунктом 10.1. Договору сторони встановили можливість припинення дії Договору у будь-який час за взаємною письмовою згодою сторін.

Відповідно п. 5.1 Договору місячна плата за суборенду будівлі встановлюється в розмірі 150 000,00 грн., яка включає в себе ПДВ і усі податки і збори, які застосовуються до позивача.

З п. 5.2. Договору слідує, що відповідач здійснює до 15.02.2011 року авансову сплату орендної плати за 2 (два) останні повні місяці оренди у розмірі 300 000,00 грн. В подальшому відповідач здійснює сплату суборендої плати в гривнях щомісячно наперед за один місяць не пізніше 24 числа календарного місяця, попереднього тому, за який здійснюється платіж, відповідно до рахунків, які надаються позивачем (п. 5.4. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору датою початку зобовязань щодо нарахування та сплати суборендної плати вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі будівлі.

Пунктом 6 Договору сторони погодили, що відповідач, окрім суборендної плати, сплачує позивачеві додаткову орендну плату, яка згідно п 6.3. Договору здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури від позивача.

01 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно умов якої відповідач зобов'язався сплачувати суборендну плату щомісячно в гривнях до 25 числа поточного місяця.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування будівлю, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна (будівлі) від 01.02.2011 (копія міститься в матеріалах справи).

Сторони дійшли згоди, що термін суборенди встановлюється з 01.02.2011 і закінчується 31.01.2012.

З матеріалів справи слідує, що на адресу відповідача з метою здійснення оплати суборендної та додаткової орендної плати позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури, однак внаслідок порушення обовязку щодо здійснення оплати відповідно до умов Договору у відповідача перед позивачем за період з квітня 2011 року по червень 2011 року виникла заборгованість у розмірі 330000, 00 грн. зі сплати суборендної плати та 20322,36 грн. - заборгованість зі сплати додаткової орендної плати, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди).

Відповідно до ст. 774 передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оренди будівлі згідно Договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ «Нікомар», встановлено з 01.02.2011 по 31.01.2012.

Відповідач у поданому письмовому відзиві на позовну заяву вказує на те, що Договір було укладено не на підставі Договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ «Нікомар», а на підставі Договору суборенди нерухомого майна (будівлі) від 27.01.2011, укладеного між позивачем (суборендар) та ТОВ «Промбудінвест».

Однак дане твердження спростовується листом вих. № 280111 від 28.01.2011 (копія міститься в матеріалах справи), з якого слідує, що ТОВ «Нікомар»як орендодавець надав згоду позивачеві як орендарю на укладення договору суборенди з відповідачем саме на підставі Договору оренди будівлі № 260111 від 26.01.2011.

Також відповідач посилається на те, що повідомив позивача про зупинення дії Договору з 15.06.2011 у звязку з отриманням від ТОВ «Нікомар»листа № 33 від 28.04.2011 (копія міститься в матеріалах справи) про припинення дії всіх договорів щодо оренди будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, згідно п. 10.2. Договору його дія може бути припинена достроково в односторонньому порядку лише за ініціативою позивача або відповідача, при цьому про намір достроково розірвати Договір кожна з сторін зобовязана повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за 90 календарних днів до запланованої дати припинення дії Договору.

Окрім того, Договір оренди, укладений між позивачем та ТОВ «Нікомар»не було достроково розірвано, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів, а нормами ЦК України не передбачено зупинення дії договору.

Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування будівлю на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 330000,00 грн. суборендної плати та 20322,36 грн. додаткової орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 9.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 129000,00 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 9.3. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної сплати суборендної плати, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 1 % від місячної плати за суборенду будівлі за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в розмірі 129000,00 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3780, 00 грн. інфляційних втрат, 1350,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобовязання щодо оплати користування будівлею, чим порушив п. 5 Договору щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 3780, 00 грн. інфляційних втрат та 1350,00 грн. 3 % річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 4000,00 грн., які були понесені позивачем згідно Договору про надання юридичних послуг №6/05 від 06.05.2011 та Додатку №1 від 20.05.2011 до нього.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України не передбачено відшкодування витрат на оплату юридичних послуг, вимога позивача про стягнення 4000,00 грн. вартості юридичних послуг є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА"(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ: 35893575) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 330000 (триста тридцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості з суборендної плати, 20322 (двадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 36 коп. заборгованості з додаткової орендної плати (за електроенергію), 129000 (сто двадцять девять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1350 (одну тисячу триста пятдесят) грн. 00 коп. 3 % річних, 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 52 коп. - витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко