Рішення № 19882672, 01.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 30/5009/6568/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології 2000” (69057, м.Запоріжжя, вул. О.Матросова, 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цоколь” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 71)

про визнання договору недійсним

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність №05 від 18.10.2011р.

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Технології2000”, м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цоколь”, м. Запоріжжя про визнання недійсним укладеного між сторонами договору підряду на виконання ремонтних робіт №03/08 від 03.08.2009р.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на приписи ст.ст. 203, 215, 216, 234, 525, 526, 638, 837, 875 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, 318 Господарського кодексу України та матеріали документальної позапланової виїзної перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за підсумками якої складено Акт від 30.12.2010р. №252/23-509/30398999.

Позивач вказує, що в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в звязку відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Цоколь” та підприємствами - постачальниками, не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до бази даних податкового органу, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період 01.03.2008р. по 15.04.2010р., що свідчить про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Цоколь” та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя направлено запит до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя для проведення зустрічної перевірки по взаємовідносинам Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології” з Товариством з обмеженою відповідальністю “Цоколь”.

Як вбачається з наданої податковим органом відповіді, за результатами перевірки ТОВ “Цоколь” щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період 01.03.2008р. по 31.12.2009р. складено Акт позапланової перевірки №95/23-2/31950126 від 11.06.2010р., з якого вбачається, що на момент проведення перевірки ТОВ ”Цоколь” не надано необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у звязку з їх втратою. Тобто, не уявляється можливим підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту. Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до податкового органу не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

Вказане свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ”Цоколь” здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ ”Цоколь” та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України.

Згідно висновків Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі за результатами перевірки ТОВ ”Технології-2000” встановлено неможливість виконання послуг на виконання ремонтних робіт, які були придбані згідно договору №03/08 від 03.08.2009р., який не спричинив реального настання правових наслідків, яких бажали його субєкти. Якщо ТОВ “Технології-2000” перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків з ціллю формування податкового кредиту, то як наслідок заниження обєкта оподаткування є несплата податків. Означені висновки акту перевірки полягли в основу донарахування позивачу суми податкового зобовязання по податку на додану вартість. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

На думку позивача, висновки податкового органу на підставі Акту перевірки та наслідки встановлення таких фактів є підставою для звернення з позовними вимогами про визнання укладеного між сторонами договору недійсним.

При цьому позивач не вимагає повернення коштів, сплачених за виконані підрядні роботи по договору підряду на виконання ремонтних робіт №03/08 від 03.08.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Технології-2000” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Цоколь”, оскільки замовлені підрядні роботи були реально проведені на обєкті позивача, претензій щодо їх якості до відповідача немає.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі №30/5009/6568/11, розгляд якої призначено на 01.12.2011р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Цоколь”, відповідач у справі, вимоги ухвали суду від 25.10.2011р. щодо надання суду обґрунтованого відзиву, письмових пояснень та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Ухвала від 25.10.2011р. про порушення провадження у справі направлена відповідачу за адресою, вказану у позовній заяві: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 71.

Факт неодержання ухвали відповідачем не підтверджується, оскільки у разі її неотримання та відповідно до п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, неотриманий примірник процесуального документа разом з конвертом передається судді для залучення до справи.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технології 2000” м. Запоріжжя (Замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цоколь” , м. Запоріжжя (Підрядником, відповідачем у справі) укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт №03/08 зі змінами на підставі додаткової угоди №1 від 22.04.2010р. (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. договору Підрядник бере на себе зобовязання своїми силами і засобами виконати і здати Замовнику будівельні роботи на обєкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 15 у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і в обумовлений договором строк, а Замовник зобовязується забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти виконанні будівельні роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

За умовами договору Замовник не пізніше 2 днів після підписання договору передає Підряднику будівельний майданчик і проектно-кошторисну документацію, а Підрядник у цей строк приступає до виконання робіт. У разі відхилення від вимог проектно-кошторисної документації, які погіршують якість виконання робіт, Підрядник усуває їх за свій рахунок. Зміни до порядку виконання робіт або до кошторису приймаються Підрядником за згодою Замовника (п.п.2.1.- 2.4. договору).

Згідно з п.3.1. договору вартість виконання будівельних робіт складає 800 000,00грн.

Оплата виконаних робіт відповідно до п.п.3.2., 3.3. договору проводиться Замовником після приймання виконаних робіт та оформлення Підрядником актів здавання-приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість робіт (форма КБ-3) протягом 5-ти банківських днів, а також розрахунки між сторонами можуть проводитися шляхом видачі простих векселів.

Остаточний розрахунок за будівництво обєкта Замовником проводиться не пізніше 30 банківських днів після прийому виконаних будівельних робіт комісією Замовника.

Договір вступає в дію в день його підписання сторонами і є чинним до повного виконання зобовязань по цьому договору.

Як вказує позивач, сторонами в повному обсязі виконані взяті на себе договірні зобовязання. Проте, факти, встановлені Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в Акті перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. №252/23-509/30398999 від 30.12.2010р., та наслідки встановлення таких фактів є підставою для звернення з позовними вимогами про визнання укладеного між сторонами договору недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду на виконання ремонтних робіт №03/08 від 03.08.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технології 2000” м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю “Цоколь” , м. Запоріжжя є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з Розясненнями Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічний припис містить стаття 638 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як випливає з тексту оспорюваного договору, сторонами узгоджено предмет договору, порядок та умови виконання будівельних робіт, їх вартість та порядок розрахунків, відповідальність за неналежне його виконання та термін дії договору. Тобто, сторонами узгоджено всі суттєві умови щодо підрядних (будівельних) робіт, які визнані законом та необхідні для договорів такого виду.

Таким чином, договір є двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого у той час законодавства України, жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства, а відтак підстави для визнання його судом недійсним відсутні.

Слід зазначити, що наданими до матеріалів справи документами, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, довідками вартості виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, податковими накладними, а також банківськими виписками підтверджується обсяг виконаних будівельних робіт за договором та їх оплата, копії яких залучені до матеріалів справи.

А саме, протягом періоду серпень 2009р. по липень 2010р. відповідачем на обєкті позивача проводилися будівельні роботи, про що складені акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки вартості виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Вищевказані робити прийнято позивачем без претензій щодо їх якості.

За виконані будівельні роботи позивач розрахувався 29.04.2010р. на суму 29 000,00 грн., 20.05.2010р. на суму 10 000,00 грн., 10.06.2010р. на суму 65 000,00 грн., 03.08.2010р. на суму 8 500,00 грн., 08.06.2010р. на суму 5 000,00 грн., 16.04.2010р. на суму 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 25-34).

Станом на 31.09.2010р. кредиторська заборгованість у позивача перед відповідачем відсутня.

Повне виконання стороною договору за умови прийняття виконання другою стороною є достатнім доказом його укладення. Тобто сторони узгодили всі умови договору та виконали їх у повному обсязі, що дає підстави для висновку про укладення спірного договору.

Отже, факт здійснення господарських операцій за спірним Договором є доведеним.

Посилання позивача на Акт перевірки Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі, за висновками якого, договір №03/08 від 03.08.2009р. суперечить чинному законодавству та не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України з огляду вчинення його без наміру створення правових наслідків і є фіктивним, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідають нормам Закону.

Суд відзначає, що вирішення питання щодо відповідності правочину нормам Закону та його недійсності є виключно компетенцією суду і висновки акта перевірки податкового органу не можуть бути доказом недійсності укладеного між сторонами договору.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав та наданих суду доказів, позовні вимоги не є обґрунтованими, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології 2000”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Цоколь”, м. Запоріжжя про визнання недійсним договору підряду на виконання ремонтних робіт №03/08 від 03.08.2009р. відмовити повністю.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 06.12.2011р.

06.12.2011