Рішення № 19882329, 28.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа № 3/5009/5818/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємства “Соколенко-Екскавація”, м. Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій №1”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 59 995, 93 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 18.04.2011р.

від відповідача: Пархоменко О.В., начальник юридичного відділу, довіреність № 402 від 29.04.2011р.

ПП “Соколенко-Екскавація” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ЗАТ “Завод залізобетонних конструкцій №1” про стягнення суми інфляції та трьох процентів річних в розмірі 59 995, 93 грн. за договором на виконання будівельно - монтажних робіт № 21/239(08) від 23.07.2008р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 610, 625, 629 ЦК України, ст.1, 2, 49, 54, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5818/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.10.2011р. об 11 годин 00 хвилин.

Ухвалою від 12.10.2011р. розгляд справи відкладений на 28.10.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 20.10.2011р. у позивача були витребувані докази.

28.10.2011р. у судовому засіданні представник відповідача надала Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ № 278449 та Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 № 526976 з яких вбачається, що назва відповідача - Закрите акціонерне товариство “Завод залізобетонних конструкцій № 1” змінилась на іншу - Публічне акціонерне товариство “Завод залізобетонних конструкцій №1”. При цьому місцезнаходження юридичної особи, ідентифікаційний код, місце проведення державної реєстрації та дата проведення державної реєстрації не змінилась.

Зазначені обставини не вимагають від суду здійснення процесуального правонаступництва згідно ст. 25 ГПК України, оскільки відсутній факт вибуття однієї з сторін у спірному правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

У судовому засіданні 28.10.2011р. оголошено перерву до 03.11.2011р. на 10 годин 00 хвилин.

03.11.2011р. у судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2011р. на 11 годину 30 хвилин.

Ухвалою від 22.11.2011р. розгляд справи відкладений на 28.11.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 28.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 02.12.2011р.

Під час розгляду справи сторони вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

У судовому засіданні 28.11.2011р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог від 28.11.2011р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 59 084, 66 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з грудня 2008р. по травень 2011р. та 16 377, 10 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з 13.12.2008р. по 19.11.2011р. за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, заява позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що між ЗАТ “ЗЗБК №1” та ПП “Соколенко-Екскавація” було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р.

25.09.2008р. ЗАТ “ЗЗБК №1” та ПП “Соколенко-Екскавація” уклали додаткову угоду № 1 до договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р. на виконання земельних робіт.

Пунктом 1 вищезазначеної додаткової угоди передбачено, що у відповідності до п.п. 1.1 Договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р. сторони дійшли згоди про виконання підрядником наступних додаткових видів робіт на обєкті: реконструкція цеху, інвентарний номер № 0001. Виробничий корпус, зокрема, вертикальне планування та зворотна засипка.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди № 1 встановлений строк виконання робіт до 25.10.2008р. Вартість робіт зазначених у пункті 1.1 Додаткової угоди становить 191 548, 80 грн.

Замовник зобовязався сплатити виконані підрядником роботи передбачені додатковою угодою № 1 до договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р.

Ці обставини були досліджені під час розгляду справи № 13/20/10 за позовом ПП “Соколенко-Екскавація” до ЗАТ “ЗЗБК № 1” про стягнення заборгованості.

Відповідач до теперішнього часу не виконав свого зобовязання за додатковою угодою № 1 до договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р. у повному обсязі, а саме не сплатив позивачеві суму заборгованості в розмірі 191 548, 80 грн.

Пунктом 4.1 Додаткової угоди № 1 до договору № 21/239 (08) передбачено, що замовник здійснює кінцевий розрахунок за виконані підрядником роботи на протязі 5 банківських днів після підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Отже акт прийому-передачі виконаних робіт був підписаний у листопаді 2008р., що свідчить про те, що у відповідача виник обовязок провести розрахунок з позивачем у строк не пізніше 01.12.2008р.

Тож з у звязку з тим, що відповідач до теперішнього часу на сплатив суму боргу, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач у судовому засіданні 28.11.201р. позовні вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 28.11.2011р., повністю визнав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ “ЗЖБК-1” (Замовник) та ПП “Соколенко-Екскавація” (Підрядник) укладений договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р. за яким Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобовязання виконати у відповідності до даного Договору, котлован під ростверки пальової основи, (Роботи), на обєкті: реконструкція цеху, інвентарний № 0001. Виробничий корпус. Улаштування подушки з забутовкою (п.п. 1.1 Договору)

Також сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 25.09.2008р. до договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р. на виконання земельних робіт.

Згідно п.1 Додаткової угоди, відповідно до п.п. 1.1 договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р., сторони дійшли згоди про виконання Підрядником наступних додаткових видів робіт на обєкті: реконструкція цеху, інвентарний № 0001. Виробничий корпус.

-вертикальне планування та зворотна засипка.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, строк виконання робіт до 25.10.2008р.

Як зазначено в п. 3 Додаткової угоди, сторони прийшли згоди про те, що вартість робіт, зазначених п.1 Додаткової угоди складає 191 548, 80 грн., у тому числі ПДВ 31 924, 80 грн.

Згідно п.п. 4.1 Додаткової угоди, Замовник проводить оплату виконаних Підрядником робіт на протязі 5 днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач у повному обсязі, своєчасно та належним чином виконав роботи передбачені п.1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за листопад 2008р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2010р. у справі № 13/20/10 позовні вимоги ПП “Соколенко-Екскавація” до ЗАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 1” щодо стягнення 267 710, 00 грн. задоволено частково та стягнуто з ЗАТ “Запорізький залізобетонний комбінат №1” на користь ПП “Соколенко-Екскавація” суму основного боргу у розмірі 76161, 20 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 761, 21 грн. та 67, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. у справі № 13/20/10 апеляційну скаргу ПП “Соколенко-Екскавація” задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2011р. по справі № 13/20/10 скасовано частково.

Позов задоволено та стягнуто з ЗАТ “Запорізький залізобетонний комбінат № 1” на користь ПП “Соколенко-Екскавація” 267 710, 00 грн. основного боргу, 2 677, 10 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ЗАТ “Запорізький залізобетонний комбінат № 1” на користь ПП “Соколенко-Екскавація” 957, 75 грн. витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

15.09.2010р. на виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2011р. у справі № 13/20/10 господарським судом Запорізької області видані відповідні накази.

Отже свої зобовязання відповідач за додатковою угодою № 1 від 25.09.2008р. до договору № 21/239 (08) від 23.07.2008р. на виконання земельних робіт на час прийняття судового рішення у справі № 3/5009/5818/11 не виконав.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на виконання будівельно - монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р. та додаткова угода № 1 від 25.09.2008р. до цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1, 2 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Обовязок відповідача по сплаті основного боргу у розмірі 191 548, 80 грн. встановлено рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 13/20/10.

Обовязковість виконання судових рішень закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами України.

Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт заборгованості ЗАТ “Запорізький залізобетонний комбінат № 1” перед ПП “Соколенко-Екскавація” в розмірі 191 548, 80 грн. підтверджений постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. у справі № 13/20/10 і відповідачем не заперечується та не спростований.

Оскільки на час розгляду справи № 13/20/10 відповідач не відшкодував збитки позивачу, а норми чинного законодавства України (ч.3 ст.22 ЦК України, ч.1 ст.226 ГК України) закріплюють принцип повного відшкодування збитків, позивач правомірно вважає, що має право додатково стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми боргу, яка складає 191 548, 80 грн.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2008р. № 01-8/685 “Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)” надано правове обґрунтування вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р. та додатковою угодою № 1 від 25.09.2008р. до цього договору сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Як зазначив Верховний Суд України в постановах від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 16 337, 10 грн. - 3 % річних від простроченої суми 191 548, 80 грн. за період з 13.12.2008р. по 19.11.2011р. (з урахуванням часткової сплати відповідачем 744, 09 грн. відповідно до платіжного доручення № 8568 від 18.03.2011р., 2 727, 27 грн. відповідно до платіжного доручення № 3183 від 29.03.2011р., 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3034 від 27.04.2011р., 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2660 від 28.04.2011р., 8 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 9298 від 26.05.2011р., 7 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 5071 від 10.06.2011р., 380,51 грн. відповідно до платіжного доручення № 3901 від 20.06.2011р., 10 053, 98 грн. відповідно до платіжного доручення № 8425 від 12.09.2011р.) підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с. 123) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобовязання за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 21/239 (08) від 23.07.2008р. (а.с.123), перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині за період з грудня 2008р. по травень 2011р. включно (з урахуванням часткової сплати відповідачем 744, 09 грн. відповідно до платіжного доручення № 8568 від 18.03.2011р., 2 727, 27 грн. відповідно до платіжного доручення № 3183 від 29.03.2011р., 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 3034 від 27.04.2011р., 2 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 2660 від 28.04.2011р., 8 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 9298 від 26.05.2011р.) підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 59 084, 66 грн.

У звязку з тим, що позивачем 21.11.2011р. було збільшено позовні вимоги, таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, в частині збільшених позовних вимог судом застосовуються.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1 (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1 “Б”, ідентифікаційний код 13628220) на користь Приватного підприємства “Соколенко-Екскавація” (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 6/38, ідентифікаційний код 33652161) 16 337 (шістнадцять тисяч триста тридцять сім) грн. 10 коп. 3 % річних від простроченої суми, 59 084 (пятдесят девять тисяч вісімдесят чотири) грн. 66 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 749 (сімсот сорок девять) грн. 26 коп. витрат на державне мито, 9 (девять) грн. 92 коп. судового збору, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.12.2011р.

02.12.2011