Ухвала суду № 19882309, 30.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

30.11.11 справа № 3/5009/7365/11

Суддя Соловйов В.М.

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології-2000”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекоінтер”, м. Запоріжжя

про визнання правочину недійсним

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 05 від 18.10.2011р.

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Технології-2000” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ “Промекоінтер” про визнання недійсним правочину, укладеного 22.05.2008р. підряду на виконання ремонтних робіт.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 17.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 228 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 15, 64, 85 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/7365/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.11.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві посилається на акт перевірки від 30.12.2010р. № 252/23-509/3039899 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому зроблений висновок про те, що спірний правочин (фінансово-господарські операції) між ТОВ “Технології-2000” та ТОВ “Промекоінтер” суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України (в редакції на час укладення спірного договору) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Поняття і види доказів встановлено в ст. 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

До позовної заяви на 149 аркушах додані докази, які свідчать про те, що між ТОВ “Технології-2000” (Замовник) та ТОВ “Промекоінтер” (Підрядник) укладений договір підряду на виконання ремонтних робіт від 22.05.2008р. № 28.

За умовами цього Договору, Підрядник бере на себе зобовязання своїми силами і засобами виконати і здати Замовнику будівельні роботи на обєкті за адресою м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 15 у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і в обумовлений договором строк, а Замовник зобовязується забезпечити своєчасне фінансування будівельних робіт, прийняти виконані будівельні роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів (п.1.1 Договору).

Вартість виконання будівельних робіт складає 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ 33 333,33 грн.(п.3.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.07.2008р. до договору підряду на виконання ремонтних робіт від 22.05.2008р. № 28 сторони внесли зміни до п.3.1 Договору, визначивши вартість виконання будівельних робіт в сумі 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 83 333, 33 грн.

Додатковою угодою № 2 від 27.10.2008р. до договору підряду на виконання ремонтних робіт від 22.05.2008р. № 28 сторони внесли зміни до п.3.2 Договору, визначивши, що оплата виконаних робіт проводиться Замовником після приймання виконаних робіт та оформлення Підрядником актів здавання-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість робіт (форма КБ-3) протягом 5 банківських днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Підрядника, а також розрахунки між сторонами можуть проводитися шляхом видачі простих векселів.

На виконання умов договору сторонами складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) за червень 2008р. на суму 63, 762 тис. грн., за липень 2008р. на суму 150, 6336 тис. грн., за серпень 2008р. на суму 90, 3456 тис. грн., за вересень 2008р. на суму 2, 778 тис. грн. за вересень 2008р. на суму 31, 42331 тис. грн., за вересень 2008р. на суму 386,51059 тис. грн., а також акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) за вказані періоди на зазначені суми.

Позивач розрахувався за виконані відповідачем будівельні роботи у безготівковому порядку грошовими коштами: 17.07.2008р. на суму 63 762, 00 грн., 27.08.2008р. на суму 66 933, 60 грн., а також за актом приймання передачі векселів від 13.11.2008р. передав відповідачу в рахунок оплати та у відповідності з п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.10.2008р.) 25 векселів загальною номінальною вартістю 594 757, 50 грн.

У звязку з оплатою позивачем виконаних робіт за договором від 22.05.2008р. № 28, ТОВ “Промекоінтер” видані податкові накладні від 31.07.2008р. № 65 на суму 150 633,60 грн., від 27.06.2008р. № 25 на суму 63 762, 00 грн., від 28.08.2008р. № 187 на суму 90 345, 60 грн., від 30.09.2008р. № 218 на суму 2 778, 00 грн., від 30.09.2008р. № 242 на суму 31 423, 31 грн., від 30.09.2008р. № 243 на суму 386 510, 59 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2011р. при порушенні провадження у справі № 3/5009/7365/11 судом витребувалось у позивача ТОВ “Технології-2000” всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 30.12.2010р. № 252/23-509/3039899 “Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Технології-2000” (код за ЄДРПОУ 30398999) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р.” на підтвердження того, що спірний договір суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України та вчинено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, позивачем не надано.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 30.12.2010р. № 252/23-509/3039899 не є належним доказом на підтвердження вимог позивача.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того субєкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Акт перевірки від 30.12.2010р. № 252/23-509/3039899 складений ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя за результатами планової виїзної перевірки позивача не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обовязки у ТОВ “Технології-2000”.

Тобто, в цьому акті перевірки не містяться вимоги та приписи податкового органу, які обовязкові для виконання ТОВ “Технології-2000”.

Зазначений акт перевірки, як і інші подібні документи, складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників), а саме: акти документальних перевірок, акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, повязаних із обчисленням і сплатою податків (обовязкових платежів), довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо, не можуть розглядатись як нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії.

Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів: винесення податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових санкцій) тощо, які і можуть бути оскаржені платником до суду саме як правові акти індивідуальної дії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

В силу ст. 35 ГПК України, акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 30.12.2010р. № 252/23-509/3039899 та зазначені в ньому відомості, також не є підставою для звільнення від доказування.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, в позові не відмовляється, а провадження у справі припиняється з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом суду від 30.11.2011р. № 11913823, ТОВ “Промекоінтер” (відповідач у справі) є припиненим.

Згідно ст. 33 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За таких обставин провадження у справі підлягає припиненню.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розвязані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 49 ГПК України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача, оскільки позов заявлений ним безпідставно.

Керуючись ст. 44, 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження по справі припинити.

Суддя Соловйов В.М.