Рішення № 19882267, 30.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 2/5009/807/11-9/5009/5997/11

Суддя Боєва О.С.

м. Запоріжжя

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (72318, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Таврійський державний агротехнологічний університет (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Хмельницького, 18)

про стягнення суми 23053,46 грн. Суддя Боєва О.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 01/278 від 29.11.2010р.);

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 861 від 06.04.2011р.);

Від 3-ої особи: ОСОБА_4 (дов. № 01-29 від 10.01.2011р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

У звязку із скасуванням Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011р. № 2/5009/807/11 рішення господарського суду Запорізької області від 29.04.2011р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями, справу № 2/5009/807/11 передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Предметом розгляду справи є позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 23931,48 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.10.2011р. справу № 2/5009/807/11 прийнято до провадження та присвоєно № 2/5009/807/11-9/5009/5997/11, судове засідання призначено на 08.11.2011р. Ухвалою суду від 08.11.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.11.2011р., потім на 30.11.2011р.

30.11.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

04.11.2011р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло письмове обґрунтування заявлених вимог за вих. № 10-01-07036 від 04.11.2011р. (вх. 09-06/22784 від 04.11.2011р.), в якому РВ ФДМ України по Запорізькій області зменшило період нарахування неустойки (з 25.11.2008р. по 26.10.2010р.) і відповідно її суму 23053,46 грн., та заявило додаткову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 324,17 грн. за період з 17.10.2008р. по 24.11.2008р.

Розглянувши надане позивачем обґрунтування, суд встановив, що фактично позивачем заявлено заяву про зменшення позовних вимог, а також додаткову вимогу, яка має інший предмет та підстави позову. За таких обставин, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, судом заява приймається в частині зменшення позовних вимог. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати судом до розгляду в рамках даної справи не приймається.

У судовому засіданні 30.11.2011р. судом розглянуті клопотання відповідача про витребування доказів, які надійшли на адресу суду 08.11.2011р. Так, у зазначених клопотаннях відповідач просить суд витребувати від ВДВС Мелітопольського МУЮ акт державного виконавця від 25.10.2010р. про виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2008р. по справі 10/511д/08 щодо повернення до державної власності орендованого приміщення та від РВ ФДМ України по Запорізькій області оригінал акту прийому передачі державного нерухомого майна по договору оренди від 23.01.2006р. № 1806/д від 26.10.2010р.

Клопотання відповідача про витребування від ВДВС Мелітопольського МУЮ акту державного виконавця від 25.10.2010р. залишено судом без задоволення як необґрунтоване.

Клопотання про витребування від РВ ФДМУ по Запорізькій області оригіналу акту прийому-передачі державного нерухомого майна по договору оренди від 23.01.2006 № 1806/д від 26.10.2010р. залишено судом без задоволення, оскільки суд з власної ініціативи у судовому засіданні 08.11.2011р. витребував у РВ ФДМУ по Запорізькій області для огляду оригінал акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 26.10.2010р.

Суд звертає увагу, що копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вих. № 10-01-07036 від 04.11.2011р., зазначивши, зокрема, про наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2008р. у справі № 10/511д/08 розірвано договір оренди державного нерухомого майна №1806/д від 23.01.2006р. та зобовязано відповідача повернути майно. Вказане рішення набрало законної сили 25.11.2008р. Однак відповідач виконав свій обовязок щодо повернення майна лише 26.10.2010р. У звязку з цим, позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з 25.11.2008 р. по 26.10.2010 р. На підставі ст.ст. 526, 785 ЦК України, п. 1 ст. 216 ГК України, ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, постанови ВГСУ № 2/5009/807/11 від 20.09.2011р. просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, в звязку з пропуском останнім строку позовної давності. Так, на думку відповідача, штрафні санкції по цій справі можуть бути нараховані лише за період з 26.11.2008р. по 26.05.2009р., тож строк позовної давності щодо предявлення вимог про стягнення неустойки закінчився 26.05.2010р. Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування спеціальної позовної давності в один рік при розгляді даної справи, у позивача відсутні підстави для стягнення неустойки. Також, відповідач, зазначив, що в будь-якому разі до вимог про стягнення неустойки необхідно застосовувати приписи ч. 6 ст. 232 ГК України.

Третя особа у справі в своїх поясненнях зазначила про наступне. У період часу з 17.10.2008р. по сьогодні вищезгадане приміщення не орендується, знаходиться на балансі ТДАТУ, жодного відношення до нього ПП ОСОБА_1 не має, обладнання яке приватний підприємець використовував під час своєї діяльності він своєчасно, а саме - 17.10.2008 року, вивіз за межі орендованого приміщення та гуртожитку взагалі. Вважає, що відповідач не порушував норми ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у частині повернення орендованого майна вчасно та на умовах, що передбачені законодавством та договором.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) був укладений договір оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Таврійської державної агротехнічної академії (балансоутримувач, третя особа) №1806/д, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх гуртожитку нежитлові приміщення № XIY, № XY, № XYI та частина 1,3 кв.м. приміщення № ІІІ, літера А-1 загальною площею по внутрішньому обміру 121,6 кв.м., відповідно до плану першого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1.).

Орендоване приміщення передано відповідачу 23.01.2006р. згідно з актом прийому-передачі підписаному сторонами.

Договір оренди був укладений на термін з 23.01.2006р. по 18.01.2007р., та у відповідності до п.10.6 договірні правовідносини було продовжено до 08.01.2009р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2008р. у справі № 10/511д/08 договір оренди №1806/д від 23.01.2006р. державного нерухомого майна, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним підприємцем ОСОБА_1 розірвано та зобовязано Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути до державної власності на користь регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області майно, що є обєктом оренди, а саме: вбудовані в перший поверх гуртожитку нежитлові приміщення №№ХІV,XV,XVI та частина 1,3 кв.м. приміщення №ХІІІ, літера А-1, загальною площею по внутрішньому обміру 121,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішення набрало законної сили 25.11.2008р.

Згідно акту прийому-передачі державного нерухомого майна по договору оренди від 23.01.2006р. № 1806/д та акту державного виконавця від 25.10.2010р., відповідачем повернуто майно лише 25.10.2010р.

Претензією № 13-01-07903 від 27.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією сплатити на користь державного бюджету неустойку у розмірі 23931 грн. 48 коп. за період з 17.10.2008р. по 26.10.2010р. Відповідачем неустойку сплачено не було.

18.02.2011р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 23931,48 грн. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України за користування орендованим майном після припинення дії договору оренди.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.3 договору оренди, за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення терміну дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Рішенням господарського суду Запорізької області № 2/5009/807/11 від 29.04.2011р. стягнуто з відповідача на користь РВ ФДМ України по Запорізькій області неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період з 18.02.2010р. по 25.10.2010р. в розмірі 8000грн. 58 коп., за заявою відповідача застосовано спеціальну позовну давність в один рік.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду № 2/5009/807/11 від 29.06.2011р. рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 2/5009/807/11 від 20.09.2011р. рішення господарського суду № 2/5009/807/11 від 29.04.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду № 2/5009/807/11 від 29.06.2011р. скасовано, в звязку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, внаслідок чого був невірно визначений період за який стягнуто неустойку. Справу № 2/5009/807/11 передано на новий розгляд.

Також, постановою Вищого господарського суду України № 2/5009/807/11 від 20.09.2011р. встановлено, що обовязок повернути орендоване майно виник у відповідача з дати набрання чинності рішенням у справі № 10/511д/08, тобто з 25.11.2008р. Фактично майно було повернуто відповідачем в примусовому порядку, шляхом підписання акту прийому-передачі майна 25.10.2010р. Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 9.3 договору оренди державного майна, право вимоги від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виникло у позивача саме з дати підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна (25.10.2010р.), за період, який передує цій даті, починаючи з моменту набрання судового рішення про розірвання договору оренди законної сили (25.11.2008р.). Висновок суду 1-ї та 2-ї інстанції щодо пропуску позивачем річного строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом (18.02.2011р.) є помилковим.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, при прийнятті рішення у даній справі судом враховуються встановлені факти та вказівки Вищого господарського суду України, неустойка розраховується за період з 25.11.2008р. (дата набрання чинності рішенням у справі № 10/511д/08) по 24.10.2010р. (дата, що передує даті підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна 25.10.2010р.) та становить 22988,90 грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги задовольняються частково.

Твердження відповідача, щодо необхідності застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, спростовуються наступним.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3. договору оренди №1806/д від 23.01.2006р. сторони узгодили, що у разі припинення терміну дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Тож, оскільки умовами договору оренди від 23.01.2006р. № 1806/д та законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, висновок відповідача про необхідність застосування до спірних відносин приписів ч. 6 ст. 232 ГК України є помилковим (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.04.2011р. №№ 30/190, 30/191).

Керуючись ст.ст. 22, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (одержувач: державний бюджет м. Мелітополь, 22080200, код 34676932, банк одержувача: УДК в Запорізькій області; МФО 813015, р/р 31116093700013) суму 22988 (двадцять дві тисячі девятсот вісімдесят вісім) грн. 90 коп. неустойки.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 05.12.2011р.

05.12.2011