Рішення № 19882192, 30.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа № 6/5009/6766/11

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) Запорізька філія Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 57-В)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО-Експедиція” (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2; фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 167-а) Запорізька філія ТОВ „АСКО-Експедиція” (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 8)

Третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Публічне акціонерне товариство „Запоріжтрансформатор” м.

Запоріжжя

Про стягнення 1480738 грн. 43 коп.

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_1 дов. № 2137/18 від 17.12.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2. дов. № 17-14/11/2011 від 14.11.2011р.

Від третьої особи: ОСОБА_3 дов. № 1/05-ю від 08.08.2011р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО-Експедиція” м. Київ, Третя особа, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство „Запоріжтрансформатор” м. Запоріжжя про стягнення 1480738 грн. 43 коп., суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача суму збитків, спричинених неналежною організацією перевезення вантажу, у розмірі фактично сплаченого страхового відшкодування 1 480 738 грн. 43 коп.

Відповідач по суті позовних вимог надав відзив на позовну заяву, де зазначив наступне: між відповідачем та ПАТ „Запоріжтрансформатор” (надалі - третя особа) було укладено договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25 травня 2009 року (надалі - договір) , відповідно до умов якого відповідач зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (третя особа) надати або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (вантажів), а клієнт (третя особа) зобов'язується оплатити дані послуги. Предметом договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) клієнта. Тобто правовою природою договору між відповідачем та третьою особою є тільки транспортно-експедиційна діяльність, так як згідно довідки АБ № 237731 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідачем здійснюється організація перевезення вантажу. Статтею 1 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»№ 1955-ІУ от 01 червня 2004 року визначаються такі поняття: експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником. Також поняття перевізник визначається і в Загальних умовах транспортного експедирування асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) як - фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу на комерційній основі і приймає на себе відповідальність за доставку до місця призначення переданого вантажу власними або залученими транспортними засобами. Згідно АМЕУ експедитор визначається як - суб'єкт підприємницької діяльності, діє на підставі договору транспортного експедирування за вказівками, в інтересах і за рахунок замовника та забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиційного обслуговування на період перевезення вантажів. Таким чином, відповідач - це експедитор, який здійснює послуги з організації доставки будь-якого вантажу. Відповідно до п. 3.2. розділу 3 договору - «надання послуг з організації перевезення конкретного вантажу клієнта (третя особа) узгоджується сторонами наступним чином», а саме п. 3.2.1. та п. 3.2.2. договори, за якими основоположним документом при конкретному перевезенню вантажу вважається, заявка на експедирування де прописуються всі основні моменти. Згідно із заявкою на виконання перевезення автомобільним транспортом № 20/2 від 01 квітня 2011р., відповідачу необхідно було виконати міжнародне перевезення вантажу по маршруту м. Гамбург, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна. При цьому як конкретизовано не за загальними обставинами як вказано в договорі, а в даній заявці експедитор (відповідач) несе відповідальність за збереження вантажу відповідно до положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу (далі - КДМПВ) м. Женева від 19 травня 1956р. Відповідно до п. п. 1 та 2 ст. 1 КДПВ, в яких вказано, наступне: вищезазначена Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів за винагороду у вигляді транспортних засобів, коли місце завантаження вантажу і місце доставки вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін які укладають договір. При застосуванні цієї Конвенції під "транспортним засобом" слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначаються у статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949р.: у пункті 3 ст. 7 офіційних постатейних коментарів до КДПВ від 19 травня 1956р. (далі - Коментарі до КДПВ) зазначено, що Конвенція є єдиним загальновизнаним нормативним актом, що регулює умови договору перевезення вантажу у міжнародному автомобільному повідомленні. Пунктом 2 ст. З Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»№ 1955-ІУ от 01 червня 2004р. вказано, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Таким чином, підписавши заявку № 20/2 від 01 квітня 2011р., на міжнародне перевезення вантажу сторони за договором конкретизували і зафіксували, що при здійсненні зазначеного перевезення будуть керуватися умовами КДПВ від 19 травня 1956р. Для здійснення цього перевезення відповідач за укладеним договором «Організації перевезення вантажів»№ 0157Z2 від 24 березня 2011р. та заявки № ЗФ/МН/1549 від 01 квітня 2011р. залучив третю сторону експедитора 2 фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. Зобов'язання з усіма конкретними умовами по даному перевезенню, які поставила третя особа перед відповідачем, були переадресовані на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, а саме: страховка СМК обов'язкове; про затримки у дорозі повідомляти додатково; водій зобов'язаний мати всі документи для здійснення перевезення; експедитор несе відповідальність за збереження вантажу відповідно до КДПВ; водій обов'язково повинен проставити печатки: радіологія і фітосанітарний контроль. У свою чергу експедитор (ФО-П ОСОБА_4) на підставі договору-доручення «Про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному та регіональному повідомленнях»№ 27/01.04.2011г. залучив Експедитора 2 ZЕ-SРЕD Logisztika Kft (резидент Угорщини). Згідно з п. 4 цього договору-доручення, в якому зазначено, що саме перевізник, а не експедитор забезпечує збереження вантажів під час їх перевезення та несе повну матеріальну відповідальність відповідно до КДПВ при перевезені вантажу. Безпосереднім перевізником вантажу за укладеним договором перед експедитором 2 ZЕ-SРЕD Logisztika Kft виступило підприємство Transport Knajowy I Miedzynarodowy, Агtuг Grochowski, Grochowka ul. Zachdnia 11, 05-111 Krzesk (Республіка Польща), яке і взяло всю безпосередню відповідальність відповідно до умов КДПВ від усіх попередніх експедиторів. За заявкою ZIiecenie № 083/03/11 укладеною між Експедитором ZЕ-SРЕD Logisztika Kft та перевізником Transport Knajowy I Miedzynarodowy зазначена адреса розвантаження (Дніпропетровське шосе, 8, м. Запоріжжя, Україна) співпадає з основною точною адресою, яка вказана в заявці № 20/2 від 01 квітня 2011р. Недоставляння вантажу кінцевому одержувачу за заявкою № 20/2 від 01 квітня 2011р. є його втрата у вигляді розвантаження вантажу (катанки мідної) Польським перевізником Transport Knajowy I Miedzynarodowy в місті Kolorovo, 94-603, ul. Reviczkega 45, 080-01 (Словаччина). Причиною розвантаження вантажу не за адресою, вказаною в заявці ZIiecenie № 083/03/11 ZЕ-SРЕD Logisztika Kft є нібито те, що перевізнику подзвонив представник угорської експедиції Крістіан Рабік і повідомив про необхідність розвантаження в Словаччині через те, що Україна затримує оформлення митних документів. Адреса розвантаження була спрямована СМС повідомленням за номером 00421-908-206-509., тобто іншому одержувачу, який не був зафіксований у супровідних документах. Ця обставина свідчить про те, що саме перевізник Transport Knajowy I Miedzynarodowy грубим чином порушив законодавство про порядок міжнародних перевезень через те, що не запросив письмових вказівок від експедиторів або відправника про зміну місця розвантаження. Звідси і випливає вся його відповідальність за дане перевезення згідно КДПВ. Твердження позивача про те, що відповідно до п. 3.1. розділу 3 «відповідач має право залучати інших осіб при цьому, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед клієнтом (третя особа) ...»не можуть бути прийняті до уваги, тому що дані умови загальні для здійснення будь-якого перевезення вантажу (вантажів) за договором. Зазначені твердження спростовуються наступними підставами. У коментарях до п. 1 ст. 12 КДПВ чітко зазначено що, спочатку тільки відправник є Для перевізника правомочним за договором особою. Перевізник зобов'язаний виконувати будь-які вказівки відправника в рамках, встановлених договором, та норм міжнародного (включаючи Конвенцію) та національного права. Будь-яка вказівка відправника повинно бути реально здійсненим за місцем і часом його виконання і не повинно завдавати шкоди сторонам договору перевезення і третім особам. Додаткову вказівку на виконання послуг, не передбачених договором, реалізується перевізником за додаткову винагороду, розмір якого конкретно обумовлюється сторонами до виконання послуги. Відправник має право вимагати від перевізника зміни пункту призначення і (або) видачі вантажу іншому одержувачу тільки в країні призначення вантажу.

Пунктом 7 ст. 12 КДПВ визначено що перевізник, який не виконав інструкцій, які були йому надані в умовах, зазначених у цій статті, або підкорилися таким інструкціям, не зажадавши подання йому першого примірника накладної, несе відповідальність перед правомочним за договором особою за понесений таким чином збиток. У Коментарях до п. 7. ст. 12 КДПВ закріплено, якщо перевізник не виконав інструкцій правомочної за договором особи в межах раніше поставлений перевізнику обов'язків, вважається, що він неналежним чином виконав договір перевезення. Вимога пред'явлення перевізникові першого примірника накладної має сенс тільки тоді, коли правомочним за договором особою є відправник, а додаткові вказівки перевізнику дає одержувач. Якщо перевізник виконає вказівки одержувача без вимоги пред'явлення йому першого примірника накладної, він ризикує тим самим завдати шкоди відправникові і буде зобов'язаний останньому його відшкодувати. Це повною мірою може ставитися до митних операцій з вантажем. Якщо, наприклад, перевізник не отримував ніяких вказівок від відправника, а потім за усною вказівкою одержувача залишає вантаж на митному складі або терміналі, то саме перевізник, а не митний орган, несе відповідальність як за збереження вантажу, так і за його доставку. Перевізник, що видав вантаж сторонній особі, відповідатиме перед відправником або отримувачем у тому ж розмірі, що і за повну втрату всього вантажу. Здача вантажу митному органу місця призначення не означає виконання перевізником його обов'язків за договором, якщо одержувач не відзначив у накладній факт прийняття вантажу або такий митний орган не був вказаний у накладній як пункт призначення. Згідно зі ст. З Глави II КДПВ особи, за яких несе відповідальність перевізник: при застосуванні цієї Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії та упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, до послуг яких він вдається для здійснення перевезення, коли ці агенти або особи діють в рамках покладених на них обов'язків. Відповідно до Коментарів до ст. З КДПВ, якщо в договорі перевезення не обумовлено протилежного, перевізник вправі з метою належного його виконання залучати будь-яких юридичних або фізичних осіб. Перевізник відповідає повною мірою за дії і упущення своїх агентів, експедиторів, а також службовців як за свої власні, якщо тільки не доведе, що такі винні особи і чи службовці діяли за межами покладених на них обов'язків або поза області, які були визначені договором перевезення. Згідно зі ст. 17 КДПВ: перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, яке сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здаванням, а також за запізнення доставки. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або запізнення відбулися з вини правомочної за договором особи, внаслідок наказу останнього, не викликаного будь-якої виною перевізника, яким-небудь дефектом самого вантажу або -обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких він не міг запобігти. Перевізник не може посилатися для складання з себе відповідальності ні на дефекти транспортного засобу, яким він користується для здійснення перевезення, ці на провину особи, у якої було взято в оренду автомобіль, або агентів останнього. У коментарях до п. 2 і 3 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу чітко прописано, що у разі повної або часткової втрати, пошкодження, псування вантажу або при простроченні його доставки апріорі винен перевізник. Перевізник може спростувати презумпцію своєї провини. Перевізник повинен завжди експлуатувати тільки технічно справний транспортний засіб. При пошкодженні, псуванні, повної або часткової втрати вантажу, а також при порушенні строків його доставки перевізник не може посилатися на статті Конвенції, що обмежують або виключають його відповідальність, якщо не доведе, що до моменту початку рейсу експлуатований ним транспортний засіб знаходився у технічно справному стані. В Коментарях ст. 18 КДПВ визначено, що за перевізником декларується апріорна імперативна вина за пошкодження, псування або втрату вантажу або прострочення в його доставці і право перевізника доводити протилежне при бажанні бути звільненим або обмеженим у відповідальності. Заходи, які були здійсненні відповідачем по розшуку та місцезнаходженню вантажу (катанки мідної) такі: службовий лист вих. № 970 від 12.04.2011р. на ФО-П ОСОБА_4 про місцезнаходження транспортного засобу; службовий лист вих. № 983 від 13.04.2011р. на державну митну службу України; подача заяви в Комунарський районний відділ внутрішніх справ м. Запоріжжя про порушення кримінальної справи по даному випадку; подача заяви вих. № 988 від 13.04.2011р. в поліцію м. Варшава, Польща про порушення кримінальної справи по даному випадку; інформативне лист вих. № 12 від 14.04.2011р. від ФО-П ОСОБА_4 про направлення документів до Департаменту Міжнародної асоціації перевізників (АсМАП); службовий лист вих. № 991 від 13.04.2011р. на ПАТ «Запоріжтрансформатор» про заходи, що вживаються щодо встановлення місцезнаходження вантажу; постанову про порушення кримінальної справи поліцією Словаччини № СVS: ORP-319/OVK-KN-2011 Sza за поданою заявою представника Відповідача; електронне листування з безпосереднім перевізником про місцезнаходження вантажу; службове лист вих. № 1220 від 16.05.2011р. про місцезнаходження вантажу. Таким чином, через невиконання належним, чином своїх безпосередніх зобов'язань за умовами КДПГ відповідати за збереження вантажу і нести всю матеріальну відповідальність повинен безпосередній перевізник Transport Knajowy I Miedzynarodowy, Агtuг Grochowski, Grochowka ul. Zachdnia 11, 05-111 Krzesk, що знаходиться в Республіці Польщі, а не Відповідач як експедитор. Покладання позивачем у позовній заяві відповідальності на відповідача за збереження вантажу, вважаю, що суперечать нормам міжнародного права (КДПВ). Доводи позивача про те, що «згідно з договором відповідачем не виконані зобов'язання по доставці вантажу на склад вантажоодержувача (м. Запоріжжя Україна) і при цьому мається причинний зв'язок між протиправними діями Відповідача та сумою завданих збитків Третій особі»абсолютно не заслуговують на увагу, за наступними підставами: згідно р. 1., 2 і п. 3.8. Договору в обов'язок Відповідачу ставиться тільки організація перевезення вантажу, те, що їм і було виконано в повному обсязі (підписання заявки, договорів, знаходження транспортних засобів для перевезення, дотримання всіма учасниками перевезення основних умов поставлених Третьою особою), а не обов'язок виконати доставку вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача як за правовою природою ставиться перевізнику. Відповідно до п. 2 розділу IV Загальних умов транспортного експедирування асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ). Відповідальність експедитора: експедитор несе відповідальність як перевізник у випадках, коли він сам здійснює перевезення за допомогою власних транспортних засобів (виконавчий перевізник), а також, якщо він видав власний транспортний документ або іншим чином узяв на себе відповідальність за перевезення, що було відображено в договорі (перевізник за договором) і перевозить транспортом який їм зафрахтований для перевезення. Позивачем при поданні позовної заяви ніякі документи, які можуть служити доказом протиправних дій відповідача, не надані. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і виною відповідача ніяк не може бути присутнім, оскільки вантаж не знаходився в нашому безпосередньому розпорядженні або в розпорядженні наших працівників (водіїв), а також будь-яких письмових чи усних вказівок Перевізнику про зміну маршруту або місця розвантаження з боку Відповідача не давалося. При цьому якщо враховувати, що водіїв автопоїздів у штатному розкладі, а також у власності або орендованих транспортних засобів за відповідачем не значиться. Як приклад можна привести Постанову Вищого господарського суду України № 29/481-13/40 від 02 лютого 2010р. Вищий Господарський Суд України підтримав суди попередніх інстанцій і відмовив замовнику в позові до експедитора про відшкодування збитку, пов'язаного з втратою вантажу в процесі міжнародного перевезення, і привів наступні аргументи своєї позиції: для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини; для покладання відповідальності на відповідача (експедитора) за заподіяну позивачеві шкоди необхідна наявність зазначених обставин як елементів складу правопорушення; відповідач умови договору транспортного експедирування не порушив, виконавши свої обов'язки в межах взятих на себе зобов'язань за цим договором, не є особою, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між шкодою і діями (бездіяльністю) відповідача відсутній. Зазначена Позивачем Постанова Вищого Господарського Суду України від 13.10.2009 року у справі № 11/664/07-28/340/08 згідно офіційному Інтернет сайту Вищого Господарського Суду України відсутня. Щодо того, що Відповідач не виконав пп. 2.2.8, 2.2.9 Договору, а саме те, що не застрахував свою відповідальність, вважаю що не відповідає укладеному Договору і підписаної заявці № 20/2 від 01.04.2011р. Розділ 2 Договору. (Предмет Договору) описує - перелік повноважень делегованих Клієнтом - Експедитору при вчиненні мультимодального перевезення: страхування вантажу, страхування відповідальності експедитора, фрахт національних, іноземних суден та інші. Умови конкретного перевезення обмовляються заявкою 20/2 від 01.04.2011 р. (згідно п. 3.2. та 3.2.1 Договору). Згідно з пунктом 3.2.1 Договору та заявки № 20/2 від 01.04.2011 р., нашими підприємствами узгоджені і обумовлені умови перевезення, при цьому до переліку вимог - «Страхування відповідальності експедитора або вантажу»не входить. Страхування вантажу та відповідальності (СМК страхування як зазначено в заявці № 20/2 від 01.04.2011р.) здійснив безпосередній перевізник, що підтверджується страховим полісом RD-F 102033. Посилання позивача в позовній заяві на законодавство України при аргументації своєї точки зору, в цілому вважає в даних правовідносинах не пріоритетними, оскільки п. п. 1 та 3 ст. 4 Господарсько-процесуального кодексу України та ст. 10 Цивільного кодексу України визначено, наступне: чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода, на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним законодавством України, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. Згідно зі ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Однак позивачем не було надано жодного документа, який підтверджував би на підставі міжнародних норм безпосередню вину відповідача як експедитора і причинний зв'язок в заподіянні матеріальних збитків вантажоодержувачу. Відповідач вважає не доведеним факт перерахування Позивачем коштів страхового відшкодування у розмірі 1480 738 грн. 43 копійки ПАТ «Запоріжтрансформатор»: платіжне доручення від 03 червня 2011 року не містить необхідних реквізитів, які передбачені ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Відповідно до норм зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всупереч зазначеним вимогам платіжне доручення від 03 червня 2011 року не містить місце складання, посаду особи, відповідальної за здійснення операції. Крім того, в призначенні платежу зазначено страхове відшкодування по договору 231 Т-г/11зп від 04.04.11 до ген. Угоди 08-г/03 від 27.03.03 по страховому акту 231 Т-г/113П від 02.06.2011. Проте Генеральна угода надана до матеріалів справи має номер № 08-г/ОЗзп. (в платіжному дорученні позначки «зп»не має) Також страховий акт наданий до справи має номер №231 т-г/11зп-1 (в платіжному дорученні в номері страхового акту немає позначки «-1»).У звязку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 17.11.2011р. представником відповідача заявлено клопотання про передачу за підсудністю справи за місцезнаходженням відповідача, у звязку з тим, що Запорізька філія ТОВ „АСКО-Експедиція” не була уповноважена на укладання і не брала участі в укладанні та у виконанні договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009р. як субєкт господарювання.

Для розгляду клопотання відповідача по суті були необхідні додаткові документи, які суд зобовязує представити позивача, відповідача та третю особу.

Розгляд справи відкладався.

30.11.2011р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Позивач надав письмові пояснення щодо заявленого відповідачем клопотання про передачу справи за підсудністю, де вказав наступне: щодо заявленого відповідачем клопотання про передачу справи за підсудністю, вважаємо з необхідне заявити, що дане клопотання вважаємо не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: позовна заява була подана до господарського суду Запорізької області виходячи з того, що Договір транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року був укладений директором Запорізької філії Відповідача. Крім того, Додаткова Угода від 30.11.2010 р. до цього Договору, відповідно до якої строк дії Договору було подовжено до 30.12.2011 року, також було укладено і підписано директором Запорізької філії ОСОБА_8, при цьому скріплено печаткою Запорізької філії відповідача. ОСОБА_8 діяв при цьому не від власного імені, а на підставі повноважень, які були надані йому відповідною довіреністю. Оскільки спірне перевезення, внаслідок якого було втрачено вантаж, було здійснення саме за цим Договором, в період з 30.11.2010 р. по 30.12.2011 р., правовідносини сторін по перевезенню витікають саме з цього Договору, який було укладено у процесі господарської діяльності Запорізької філії відповідача. Місце укладення як Договору, так і додаткової угоди м. Запоріжжя. Саме з Запорізькою філією Відповідача (її директором) як виконавцем договору третьою особою (замовником за Договором транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року), проводилась переписування щодо відсутності відомостей про вантаж. Так, 12.04.2011 р. на імя директора Запорізької філії ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»ОСОБА_8 був направлений запит (вих.1/44-368) щодо місцезнаходження автомобілю реєстраційний номер WSI59XR/WZ058OP, який було зазначено у заявці № 20/2 від 01.04.2011 р. 13.04.2011 р. на бланку Запорізької філії ТОВ «АСКО-Експедиція» був отриманий лист директора ЗФ ТОВ «АСКО-Експедиція», підписаний ним же, з відповіддю на запит № 1/44-368 від 12.04.2011 р. До речі з цієї відповіді витікає, що про можливе зникнення вантажу, директору ЗФ ТОВ «АСКО-Експедиція»стало відомо ще 08.04.2011 р., але до 13.04.2011 р. власнику вантажу не було нічого повідомлено про це. Ніяких повідомлень про те, що він особисто або Запорізька філія ТОВ «АСКО-Експедиція»не уповноважені вести переговори або про те, що зазначене перевезення не стосується діяльності філії, у даному повідомленні не міститься. Навпаки, директор ЗФ ТОВ «АСКО-Експедиція»бере на себе відповідальність за дії , повязані з розшуком вантажу, про що повідомляє третю особу. 04.05.2011 р. за № 1/44-470 на адресу директора ЗФ ТОВ «АСКО-Експедиція»ОСОБА_8 був направлений запит щодо здійснення страхування вантажу або відповідальності експедитора. Відповідь на цей запит так і не була отримана третьою особою, мабуть, з причин не виконання відповідачем своїх обовязків щодо здійснення страхування. 12.04.2011 р. на імя директора компанії позивача надійшло повідомлення від третьої особи про зникнення застрахованого вантажу. При цьому у якості експедитора за перевезенням зазначено саме Запорізьку філії ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», з зазначенням того, що від неї надійшло повідомлення про можливе зникнення вантажу. Запорізька філія ТОВ «АСКО-Експедиція»також зазначена у якості винної особи у заяві третьої особи від 18.04.2011 р. про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування вантажу. Всі документі, які передавались третьою особою до нашої компанії, виконавцем яких була Запорізька філія ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», завірені штампом зі змістом «Юридичний відділ ЗФ ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ». Всі ці обставини є підтвердженням факту того, що стороною у спірних правовідносинах виступала саме Запорізька філія ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», у особі її директора ОСОБА_8, який безпосередньо представляв її у договірних відносинах з третьою особою. Третьою особою у розпорядження позивача, була надана копія Договору № 0157Z2 організації перевезення вантажів, який укладено між ФОП ОСОБА_4 та відповідачем, в особі директора Запорізької філії ОСОБА_8 Цей договір направлений на організацію виконання особі Запорізької філії своїх зобовязань щодо перевезення вантажу відповідачем в вищезазначеному договору з третьою особою. Місце укладення договору - м. Запоріжжя. Це свідчить, що виконання Договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року в частині організації перевезення вантажу, також витікає з господарської діяльності Запорізької філії і здійснювалось безпосередньо її директором. Заявка до ФОП ОСОБА_4 від 01.04.2011 р. про організацію перевезення вантажу також викладена на бланку Запорізької філії Відповідача і підписана директором Запорізької філії Відповідача, печатка Запорізької філії. Саме на імя директора Запорізької філії ТОВ «АСКО-Експедиція»був направлений лист від ФОП ОСОБА_4 про обставини контактування з наступним експедитором, якому вона передала обовязки по перевезенню вантажу. Це також підтверджує що дії по виконанню обовязків з організації перевезення вантажу, виконувала Запорізька філія ТОВ «АСКО-Експедиція»в особі її директора. Третьою особою у розпорядження позивача передана копія Постанови від 20.04.2011 р. про відмову у порушенні кримінальної справи. Дана постанова є результатом розгляду заяви директора Запорізької філії ТОВ «АСКО-Експедиція»ОСОБА_8 до Коммунарівського РВ м. Запоріжжя, яка за змістом стосується обставин зникнення вантажу. Це свідчить про те, що саме Запорізька філія ТОВ «АСКО-Експедиція»в особі її директора продовжувала виконувати дії по укладеному нею Договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року. Саме директором Запорізької філії ТОВ «АСКО-Експедиція»була написана та підписана Скарга (вих..№ 1059 від 22.04.2011 р.) на вищезазначену постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.04.2011 р. до Комунарівського районного суду м. Запоріжжя. При цьому у скарзі (вих..№ 1059 від 22.04.2011 р.) директор ЗФ ТОВ «АСКО-Експедиція»прямо зазначає наступне: «04.04.2011 року Запорізькою філією ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»було організовано перевезення вантажу (катанка міднеа) за маршрутом м. Гамбург, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна». Далі за текстом: «Для перевезення вантажу Запорізька філія ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»залучила третю сторону, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, яка в свою чергу залучила експедитора в Республіці Угорщина». Тобто у цій скарзі сам директор Запорізької філії ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»прямо зазначає про те, що саме Запорізька філія є виконавцем обовязків з організації перевезення вантажу. Це є прямими доказом підтвердження того, що спірні правовідносини витікають виключно з діяльності Запорізької філії відповідача. Копія скарги додається. Вже у судовому засіданні відповідачем було надане Положення про Запорізьку філію ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», норми якого, підтверджують, що як у даному випадку, так і в усіх інших - Філія в особі її директора - мала права здійснювати повноваження у господарських відносинах: Відповідно до п. 3.1.1. Положення Філія має право як складова частина підприємства здійснювати будь-які цивільні правочини, набувати для Підприємства майнових та особистих немайнових прав, представляти Підприємство у зобовязаннях у порядку , визначеному в цьому Положенні. Відповідно до п.1.4. Положення Філія здійснює будь-які правочини, володіє та розпоряджається майном, переданим їй підприємством або придбаним в результаті власної господарської діяльності, відкриває та розпоряджається вкладними та поточними рахунками філії в установах банків. При цьому, відповідно до п.4.4. Положення Філія не має власного балансу. Відповідно до п.3.1.2. Філія має право вести за попереднім погодженням та від імені Підприємства господарську діяльність. Відповідно д п.2.2. Положення предметом діяльності Філії є організація перевезення вантажів…., інші види діяльності, передбачені статутом Підприємства та не заборонені чинним законодавством України. Відповідно до п.6.7. Положення, розрахунки за укладеними Філією договорами, угодами та контрактами здійснює Підприємство. Відповідно до п.1.6. Положення, Філія має печатку та штамп Філії та застосовує бланки, емблеми та/або логотипи Філії. Відповідно до п.5.2. Положення, директор філії призначається на посаду та звільняється з неї наказом директора Підприємства. Повноваження директора Філії визначаються в довіреності, яка видається директором Підприємства. Виходячи з наведених норм Положення про Запорізьку філію ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», укладений директором Запорізької філії ОСОБА_8 Договір транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року, є таким що витікає з діяльності Філії, оскільки філія була уповноважена на укладення договору транспортного експедирування в рамках власної господарської діяльності. При цьому, Філія ані за нормами законодавства, ані за нормами Положення про Філію, не має права укладати правочини від власного імені, а може здійснювати такі повноваження виключно від імені Підприємства. Однак, це не виключає того, що ці правочини є наслідком господарської діяльності саме Філії в особі її директора, що і підтверджується вищезазначеними доказами. Крім вищенаведеного, відповідно до п.3.1.3. Положення, філія має право представляти Підприємство у судових органах стосовно справ, які повязані з діяльністю філії. Позовні вимоги заявлені позивачем не до Запорізької філії ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», як відособленого підрозділу і нами не вимагається його участь у судовому розгляді справи. Позов заявлено до юридичної особи ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», при цьому подано його було до господарського суду Запорізької області виключно з тих підстав, що юридичну особу у спірних правовідносинах представляв її відокремлений підрозділ Запорізька філія ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ». Відповідно до частини 4 статті 15 ГПК України «Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу». Оскільки справа у даному випадку повязана з діяльністю Філії, що підтверджується вищенаведеними фактами та доказами, відповідно до п.3.1.3. Положення, філія має право представляти Підприємство у судових органах. Таким чином у даному випадку, господарський суд може розглядати спір по суті, оскільки позивачем не порушені правила підсудності , визначені законодавством. Судова практика Вищого Господарського Суду України при розгляді справ і виникненні питань щодо належної підсудності справ, зазначає наступне (відповідні Постанови Вищого Господарського Суду України додаються): ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ , ПОСТАНОВА від 28.09.2006 р. Справа N 30/160(36/73): «Колегія суддів, враховуючи приписи частин 2, 4 статті 15 та частини 4 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, які територіальну підсудність справи за місцезнаходженням відособленого підрозділу пов'язують з двома умовами: виникнення спору при виконанні господарського договору відособленим підрозділом та наявність у цього підрозділу повноважень на процесуальне представництво юридичної особи, підтверджене установчими або іншими документами, вважає, що судами правильно визначено територіальну підсудність справи, виходячи з того, що позов виник з питань діяльності саме відокремленого підрозділу». ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 02.08.2007 р. Справа N 5/57 «Якщо позов до юридичної особи виник з питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 1.4 Положення про філію ВАТ КБ "Надра" Кіровоградське регіональне управління, затвердженого рішенням Спостережної ради ВАТ КБ "Надра" (протокол N 7 від 03.09.2002 р.), далі - Положення, Філія не є юридичною особою, входить до складу Банку на правах відокремленого структурного підрозділу, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, виступає від імені Банку перед третіми особами, державними і недержавними установами, підприємствами і організаціями. Виходячи з викладеного, господарським судам при вирішенні питання щодо територіальної підсудності спору необхідно було також встановити, чи пов'язаний спір саме з діяльністю Банку чи його філії, на підставі якої угоди виникли спірні правовідносини, хто є сторонами вказаної угоди та повноваження особи, яка його підписала». Таким чином практика Вищого господарського суду також підтверджує, що у випадку коли спір виник з питань діяльності саме відокремленого підрозділу і у цього підрозділу є повноваження на процесуальне представництво, спір має розглядатись за місцезнаходженням цього відокремленого підрозділу. Просить відмовити ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю у звязку з його не доведеністю та не обґрунтованістю.

Також позивач надав суду письмові пояснення відносно того, що ТОВ „АСКО-Експедиція” схвалило договір транспортного експедирування, якій був укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 , де вказано наступне: позивачем отримано від третьої особи акт звіряння взаємних розрахунків щодо платежів, здійснених третьою особою на користь відповідача за Договором транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року, який був укладений Директором Запорізької філії ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ». Також директором Запорізької філії ОСОБА_8 була укладена і підписана Додаткова Угода від 30.11.2010 р. до цього Договору, відповідно до якої строк дії Договору було подовжено до 30.12.2011 року, додаткову угоду скріплено печаткою Запорізької філії відповідача. Також надаємо платіжні доручення (у кількості 59 шт.), проведення яких завірено банківськими установами, відповідно до яких третьою особою здійснювались оплати за Договором транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року. Відповідно до п.6.7. Положення про Запорізьку Філію Відповідача, розрахунки за укладеними Філією договорами, угодами та контрактами здійснює Підприємство. Таким чином, саме Підприємство в даному випадку погодило правомірність укладеного директором Запорізької філії Договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 року, приймаючи оплату по укладеному нею договору відповідно до п.6.7. Положення про філію.

Крім цього, позивач надав письмові заперечення на відзив відповідача, де зазначив наступне: Аналіз правовідносин сторін за Договором здійснено Відповідачем вибірково та одностороннє, що підтверджується наступним. Відповідач стверджує, що (стор.7 Відзиву): «Згідно р.1, 2 і п.3.8. Договору в обовязок Відповідачу ставиться тільки організація перевезення вантажу, те, що їм і було виконано в повному обсязі (підписання заявки, договорів, знаходження транспортних засобів для перевезення, дотримання всіма учасниками перевезення основних умов поставлених Третьою особою), а не обовязок виконати доставку вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача як за правовою природою ставиться перевізнику». Дане твердження Відповідача не відповідає дійсному фактичному змісту р.1,2,3 Договору, а також вимогам діючого законодавства. Так, відповідно тексту р.1 Договору: «По даному договору Експедитор зобов'язується за плату и за рахунок Клієнта надати або організувати надання послуг зв'язаних с перевезенням вантажу (вантажів), а Клієнт зобов'язується оплатити дані послуги». При цьому, предмет договору і конкретне визначення послуг, які повинен надати Експедитор, визначаються у розділі 2 Договору, а саме: «Предметом даного договору являються транспортно - експедиторські послуги безпосередньо зв'язані з організацією и забезпеченням перевезення експортного імпортного , транзитного або іншого вантажу (вантажів Клієнта(далі по тексту послуги)». Як вбачається зі змісту Договору, обов'язки експедитора у ньому мають одночасно організаційний та виконавчий характер. Таким чином цей Договір за своєю правовою природою є не тільки договором з організації перевезення вантажів, а має положення , які відносяться до договору про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу (тобто доставка вантажу, у даному випадку, є кінцевою метою та етапом виконання зобовязань, щодо забезпечення перевезення вантажу). За договором про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу експедитор бере на себе обов'язок забезпечити цілком увесь транспортний процес, пов'язаний із переміщенням вантажу, від прийняття його від відправника і до видачі у пункті призначення одержувачу чи іншій уповноваженій на одержання вантажу особі. В цьому випадку експедитор діє від власного імені, оскільки метою договору про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу є повне звільнення клієнта від виконання будь-яких дій, пов'язаних із доставкою вантажу. При цьому відповідальним перед клієнтом в силу положень ч. 2 ст. 932 ЦК залишається експедитор. Таким чином, твердження відповідача, що за Договором «в обовязок Відповідачу ставиться тільки організація перевезення вантажу»не відповідає дійсності, оскільки обовязком Відповідача є у першу чергу за змістом договору - забезпечення перевезення вантажу. Відповідач зазначає, що (стор.3-4 Відзиву): «Для здійснення цього перевезення Відповідач…..залучив третю сторону Експедитора 2 фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. Зобовязання з усіма конкретними умовами по даному перевезенню, які поставила Третя особа перед Відповідачем, були переадресовані на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4..». Однак, по перше, Відповідач передав тільки обовязки, щодо організації перевезення вантажу, як це витікає з назви і з предмету укладеного з ФОП ОСОБА_4 договору -«договір № 0157Z2 організації перевезення вантажів»від 24.03.2011 р. Обовязки ж щодо забезпечення перевезення вантажу, які відповідач взяв на себе по Договору, укладеному з Третьою особою, відповідач не передавав та не мав права передавати, так само як і зобовязання щодо відшкодування збитків, які можуть виникнути у процесі перевезення. Так, відповідно до п.10.4 Договору з Третьою особою: «Сторони не мають права передавати зобов'язання по даному договору третім особам без узгодження с іншою особою, за виключенням випадків, передбачених законами». Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Зазначене встановлене також у статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та приписами статті З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу. З цього витікає, що Відповідач, згідно до узгоджених умов Договору (п.10.4.), не мав права передати свої обовязки за Договором третім особам без узгодження з ВАТ «Запоріжтранформатор», а за законодавством, лише мав право «залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб», залишаючись відповідальним у повному обсязі перед ВАТ «Запоріжтранформатор»як за забезпечення перевезення вантажу, так і за дії залучених ним третіх осіб. В даному випадку, Відповідач, грубо порушив умови Договору транспортного експедирування (п.10.4.), передавши («переадресувавши») зобовязання по Договору третій особі СПД ОСОБА_4 Оскільки за Договором Відповідач повністю узяв на себе відповідальність за забезпечення перевезення вантажу, він є договірним перевізником, у сенсі цього терміну, який наводиться Відповідачем на стор.7 Відзиву на позовну заяву. Так, як зазначає Відповідач: «Відповідно до п.2 розділу 4 Загальних умов транспортного експедирування асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ). Відповідальність експедитора. Експедитор несе відповідальність як перевізник у випадках, коли він сам здійснює перевезення за допомогою власних транспортних засобів (виконавчий перевізник), а також, якщо він видав власний транспортний документ або іншим чином узяв на себе відповідальність за перевезення, що було відображено в договорі (перевізник за договором) і перевозить транспортом, який їм було зафрахтовано для перевезення». Зобовязання забезпечити перевезення вантажу прямо зазначено у Договорі, у заявці № 20\2 від 01.04.2010 р. на виконання перевезення автомобільним транспортом, яка є додатком до Договору. У цій Заявці. до речі, зазначено реєстраційний номер транспортного засобу, яким Відповідач вже 01.04.2011 р. мав намір здійснювати перевезення, що скріплено підписом Директора Запорізької філії Відповідача. Тобто саме транспортний засіб WSI59XR/WZ058OP, водій якого втратив вантаж, було залучено до перевезення Відповідачем, а тому саме Відповідач повинен нести відповідальність за дії осіб, залучених ним до забезпечення перевезення Таким чином відповідно до Загальних умов транспортного експедирування асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) Відповідач є договірним перевізником, а відповідно до цього, а також згідно до положень статті 934 ЦК України, статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та приписів статті З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу (КДПВ), він є особою, відповідальною за забезпечення перевезення вантажу і повинен нести відповідальність за дії всіх осіб, які були залучені ним до перевезення. Відповідач вважає непріоритетним посилання Позивача в позовній заяві на законодавство України, оскільки вважає пріоритетним застосування норм міжнародних договорів, а саме КДПВ. Однак, по-перше усі суттєві умови договору, а саме в частині обовязків відповідача здійснити забезпечення перевезення вантажу , узгоджені відповідно законодавства України і відображені у Договорі, укладеному між сторонами. По-друге, відповідно д п.10.6. Договору, який узгоджено між Відповідачем та третьою особою: «Застосовним до даному договору являється законодавство України». Таким чином, застосування законодавства України відносно умов Договору при обґрунтуванні позовної заяви, обумовлено саме умовами вищезазначеного Договору. По-третє, КДПВ у даному випадку, може застосовуватись виключно щодо відповідальності Відповідача за збереження вантажу. Інші умови, регулюються Договором та законодавством України. При цьому, як зазначено у п.2 цих пояснень, оскільки відповідач не мав права передавати свої зобовязання за Договором третім особам, зобовязання забезпечити перевезення вантажу було зафіксоване за ним умовами Договору, а тому він, взявши таким чином ці зобовязанні на себе, відповідно до цих умов і п.2 розділу 4 Загальних умов транспортного експедирування асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ), є договірним перевізником (перевізником за договором). Відповідно ж до статті 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ( КДПВ ) від 19.05.1956 р. : «Для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди». Тобто Відповідач має нести повну відповідальність за дії залучених ним осіб - також і за положеннями КДПВ. Однак, слід зауважити, що згідно до частини 1 статті 1 цієї Конвенції: «Ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін». При цьому, між сторонами (Відповідачем та Третьою особою) договір автомобільного перевезення вантажів не укладався. Укладався лише договір про організацію та забезпечення здійснення перевезення вантажу. Хоче договори перевезення і транспортного експедирування мають багато схожих ознак, однак вони є різними договорами про надання відповідних послуг. Договір транспортного експедирування і наслідки його невиконання (у тому числі щодо відповідальності за дії залучених Відповідачем осіб) регулюється законодавством України - стаття 934 ЦК України, стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також умовами Договору п. 3.1. Договору: «Експедитор має право залучити к виконанню договору інших осіб, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед Клієнтом за порушення договору». Крім того, згідно п.3.11. Договору: «При перевезенні вантажу (вантажів) Експедитор зобов'язується дотримувати наступні міри: приймати все міри по схоронності переданого вантажу (вантажів), не допускати до нього сторонніх особи, за виключенням випадків, передбачених законодавством». Експедитор (Відповідач), а також водій автомобілю реєстраційний номер WSI59XR/WZ058OP, який був залучений Експедитором до виконання Договору, цих положень договору не виконав, допустив до вантажу сторонніх осіб без узгодження цього з Третьою особою. Це призвело до того, що дії осіб, залучених Відповідачем (зокрема, водія автомобілю реєстраційний номер WSI59XR/WZ058OP, який всупереч умов п.3.11. Договору допустив до вантажу сторонніх осіб) призвели до втрати вантажу, про що зазначено самим Відповідачем на стор.4 Відзиву, а також у документах наданих Позивачем у матеріали справи. За протиправні дії (тобто такі, що порушують умови Договору) водія транспортного засобу реєстраційний номер WSI59XR/WZ058OP, який було залучено Експедитором до виконання Договору, має нести відповідальність Відповідач, як договірний перевізник і експедитор, який взяв на себе зобовязання забезпечити перевезення вантажу, а також взяв на себе відповідальність за дії всіх осіб, залучених до перевезення. Щодо витягу з Постанови Вищого Господарського Суду України по справі № 29/481-13/40 від 02.02.2010 року, який наведено Відповідачем у Відзиві на позовну заяву, то зауважуємо наступне. Правовідносини сторін, які розглядалась у цій справі Вищим Господарським Судом України, і правовідносини за справою, яка розглядається зараз, не є тотожними з наступних підстав: у справі № 29/481-13/40: Відповідно до п. 1.1. договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2008 відповідач (експедитор) зобов'язується в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок позивача (замовника) здійснити тільки організацію доставляння вантажу. За умовами п. 2.4 договору перевізник, залучений експедитором для транспортування вантажу, несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання від вантажовідправника до видачі вантажоодержувачу. Як вбачається з договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.01.2008 відповідач укладав договір з перевізником від імені і за дорученням замовника. Таким чином, внаслідок того, що існував договір перевезення, укладений між перевізником і замовникам (Позивачем), за яким саме перевізник, залучений експедитором для транспортування вантажу, несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання від вантажовідправника до видачі вантажоодержувачу (що також зазначено у договорі про транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2008 р.), суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до експедитора, вказавши що відповідати повинна особа, на яку цю відповідальність покладено договором. у справі, яка розглядається зараз: За умовами п.2.1. Договору: «Предметом даного договору являються транспортно експедиторські послуги безпосередньо зв'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного імпортного , транзитного або іншого вантажу (вантажів) Клієнта(далі по тексту послуги)». Всі інші договори щодо перевезення вантажу , укладались не від імені Третьої особи, а від імені Відповідача і інших осіб (з відома Відповідача). Вся відповідальність за збереження вантажу під час забезпечення його перевезення лежить на Відповідачеві (у т.ч. за дії осіб, залучених ним до перевезення), відповідно до Договору транспортного експедирування, законодавства України і КДПВ. Можливість укладення будь-яких подальших договорів з перевізниками, Відповідач з Третьою особою не погоджував, від її імені договори не укладав, а укладав їх від свого імені, за що і повинен нести відповідальність. Відповідач повинен нести відповідальність за невиконання умов Договору щодо: незабезпечення здійснення перевезення вантажу, не прийняття передбачених мір зберігання вантажу, неузгодження своїх дії по укладанню інших договорів якими щодо перевезення вантажу, згідно яких він передав свої особисті зобовязання , невиконання обовязків щодо страхування вантажу та ін.. Таким чином, зазначена Відповідачем Постанови Вищого Господарського Суду України по справі № 29/481-13/40 від 02.02.2010 року не може бути застосована у даній справі, оскільки правовідносини сторін спорів є зовсім іншими. Що стосується судових рішень, які зазначені нами у позовній заяві, то всі ці рішення надані до матеріалів справи, а обставини справ (в частині виконання обовязків по забезпеченню перевезення вантажу і відповідальних осіб), є повністю аналогічними, аж до формулювань Договору транспортного експедирування, оскільки однією зі сторін спору у рішеннях, які нами долучались, виступала Третя особа ВАТ «Запоріжтрансформатор». За цими судовими рішенні саме експедитор у даному випадку має нести відповідальність за втрату вантажу у розмірі його вартості. Крім того, додаємо до цих пояснень практику Вищого Господарського суду України, щодо застосування норм законодавства про відповідальність експедитора, у т.ч. і в міжнародних перевезеннях. Щодо посилання Відповідача на невідповідність платіжного доручення вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність». Організація безготівкових розрахунків в Україні регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", нормативно-правовими актами НБУ, у тому числі Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 135. Це законодавство є спеціальним щодо вимог оформлення розрахункових документів. При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів у встановлених законодавством випадках. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією № 135. Позивачем були виконані усі вимоги спеціального законодавства, яке регламентує порядок оформлення розрахункових документів. Неправильно оформлене платіжне доручення не було б виконане банком. Первинним же документом у даному випадку (тобто, у страховій діяльності) є страховий акт, як це передбачено ст.25 Закону України «Про страхування». Цей акт долучено до матеріалів справи, а тому посилання Відповідача на Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність» не є доречним та не має ніякого відношення до вимог законодавства щодо оформлення платіжних доручень, які є, у першу чергу, розрахунковими документами. Щодо помилок в призначенні платежу стосовно номеру Генеральної угоди та страхового акту, повідомляємо що зазначені технічні помилки було виправлено згідно вимог чинного законодавства та рекомендацій Національного Банку України (угоду про виправлення технічної помилки у реквізитах платіжного доручення додаємо).

Відповідач надав два письмових пояснення, де вказав наступне: з 25.05.2009 року по 05.06.2009 року директор Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція»ОСОБА_8 знаходився у відпустці згідно Наказу № 19-к від 22.05.2009 року. У зв'язку з відпусткою в період з 25.05.2009 року по 05.06.2009 року ОСОБА_8 не виконував обов'язків керівника Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція». ОСОБА_8 був уповноважений підписати договір транспортного експедирування № ОЬ001017 від 25.05.2009 р. між ТОВ «Аско-Експедиція»та ПАТ «Запоріжтрансформатор»від імені юридичної особи ТОВ «Аско-Експедиція», юридична адреса 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167 А, ідентифікаційний код 31903893, свідоцтво платника ПДВ 36395139, на підставі Довіреності № 2-03/02/09 від 03.02.2009 року. При чому зазначаємо, що ОСОБА_8 підписував договір виключно від імені головного офісу підприємства ТОВ «Аско-Експедиція» юридична адреса 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167 А, ідентифікаційний код 31903893, свідоцтво платника ПДВ 36395139, на підставі Довіреності № 2-03/02/09 від 03.02.2009 року. ОСОБА_8 не був уповноважений здійснювати представництво інтересів філії як суб'єкта господарювання при укладанні та здійсненні умов договору транспортного експедирування № ОЬ001017 від 25.05.2009 р. Фактичне виконання договору № БЬООІОП від 25.05.2009 р. здійснювалось головним офісом ТОВ «Аско-Експедиція»на підставі внутрішніх розпорядчих документів по підприємству. Перевезення вантажу по заявці № 20/2 від 01.04.2011р. ПАТ «Запоріжтрансформатор»здійснювалася згідно таких Договорів та заявок. Маршрут перевезення: м. Гамбург, Німеччина (Aurubis AG, Muggenburger Hauptdeich) - м. Запоріжжя, Україна (ПАТ «Запоріжтрансформатор») Договір «Організації перевезення вантажів»№ 015722 від 24 березня 2011р. який був укладений між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЩЯ»(Експедитор 1) та ФОП ОСОБА_4 (Експедитор 2); Заявка на перевезення вантажів № ЗФ/МН/1549 від 01.04.2011 року укладена між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»та ФОП ОСОБА_4 Договір-доручення «Про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у міжнародному та регіональному повідомленнях»№ 27/01.04.2011р. який був укладений між ФОП ОСОБА_4 (Експедитор 1) та ZE-SPED Logisztika Kft (Експедитор 2 Резидент Угорщини). Заявка Zliecenie № 083/03/11 укладена між ZE-SPED Logisztika Kft (Експедитор) та ZE-SPED Logisztika Kft (EKcne^HTop) та Transport Knajowy I Miedzynarodowy, Artur Grochowski, Grochowka ul. Zachodnia 11, 05-111 Krzesk (Перевізник). Перевезення проводилося автопоїздом держ. № WSI59XR/WZ0580P, компанії перевізника Transport Knajowy I Miedzynarodowy, водій ОСОБА_5. Вид упаковки палети, вага брутто кожної 4 тонни. Кількість місць п'ять. Завантаження бокове. Загальна вага автомобіля 21 тонна. Відповідно до страхового поліса PRD-F 102033 СМR. - страхування здійснив безпосередній Перевізник. 04.04.11 - Заявлений транспортний засіб WSI59XR/WZ0580P став на завантаження до вантажовідправника в м. Гамбург в 11 ч.У 14ч. транспортний засіб було подано, водій отримав відвантажувальні документи. 07.04.11 - Отримано інформацію від ФОП ОСОБА_4 про те, що немає зв'язку з залученими Угорським експедитором. 08.04.11 - Відповідачем здійснюється дзвінки залученому Угорському експедитору, але він на зв'язок не виходить. За інформацією менеджера з логістики ПАТ «Запоріжтрансформатор», що надійшла після 13:00, транспортний засіб не перетинало прикордонний (ПД на кордоні не закрита). 12.04.11 - Відповідачем спрямований офіційний запит (вих. № 970 від 12.04.11г.) На ФОП ОСОБА_4 про місцезнаходження транспортного засобу, що виконує доставку катанки мідної по указаному маршруту. 13.04.11 - Відповідачем складено заяву начальнику Комунарського РВ УМВС України м. Запоріжжя про порушення кримінальної справи за фактом пропажі вантажу. Заяву прийнято за реєстраційним № 4079 (талон-повідомлення № 31). Оскільки перевезення здійснював польський перевізник, нами також складено заяву в Головне управління поліції у м. Варшава, Польща - вих. № 988 від 13.04.11г. Звернення направлено за тел / факс: 0048-226-01-26-74, 0048-226-01-54-55. Оригінал поводження з додатками на 5-ти аркушах направлено цінним листом за адресою: Komenda Glowna Policji, ul.Pulawska 148/150, 02624, Warszawa. Також направлено звернення до Державної митної служби України вих. № 983 від 13.04.11г. про посилення контролю за рухом вантажів з аналогічними характеристиками. Дане звернення отримано адресатом 14.04.11г. 20.05.2011 року від Державної митної служби України надійшла відповідь вих. № 20/1-11/02119 про посилення контролю за переміщенням через митний кордон України товару «катанка мідна-13мм.». Для звернення до поліції Словаччини нами підготовлена довіреність № 990 від 13.04.11г. на ОСОБА_6 (паспорт НОМЕР_1 і НОМЕР_2, тел. НОМЕР_3, НОМЕР_4), уповноваженого представляти інтереси нашої компанії в органах поліції Словаччини. Оригінал довіреності отримано адресатом 16.04.2011 року. 14.04.11 - Отримано вих. № 12 від 14.04.11г. від ФОП ОСОБА_4 про те, що вона звернулася до АсМАП м. Києва (044-201-54-69) для перевірки чи є членом Міжнародної Асоціації Перевізників компанія ZE-SPED Logisztika Kft. 15.04.11 - Відповідач звернувся в Комунарське РВ УМВС України в м. Запоріжжя (тел.95-73-32) уточнити стан нашої заяви (талон-повідомлення № 31). Отримано інформацію, що звернення буде розглянуто в 10-ти денний термін, після чого буде підготовлено постанову про порушення кримінальної справи за фактом розкрадання вантажу, або надано відмову. Недоставляння вантажу кінцевому одержувачу за заявкою № 20/2 від 01 квітня 2011р. є його втрата у вигляді розвантаження вантажу (катанки мідної) Польським перевізником Transport Knajowy I Miedzynarodowy в місті Kolorovo, 94-603, ul. Reviczkega 45 (Словаччина). Письмових чи усних вказівок перевізнику на розвантаження вантажу за іншою адресою нашим підприємством не давалося. Про, що свідчать електронні повідомлення перевізника Transport Knajowy I Miedzynarodowy. 18.04.11 - Представник нашої компанії в Словаччині ОСОБА_6 прибув на адресу фактичної вивантаження транспортного засобу: Kolarovo, Reviczkeho, 45, ZELOSERVIS. За даною адресою дійсно знаходяться складські приміщення. Представник складу передав нашому представникові копію паспорта особи, що брав участь в організації вивантаження мідної катанки за даною адресою (ОСОБА_7 паспорт Словаччини НОМЕР_5). З копією даного паспорта представник Відповідача звернувся в управління поліції, де було встановлено, що паспорт підроблений. При цьому, представник складу в Kolarovo підтвердив, що фотографія в паспорті належала особі, яка подала цей документ. 18.04.11 - відповідно до постанови Словацької поліції СVS: ORP-319/ОVК-KN2011 Szа за даним фактом, складено протокол повідомлення про скоєння злочину. Станом на 25.11.2011 року нами направлено лист № 2241 від 23.11.2011 року до Словацької поліції з запитом щодо отримання інформації про хід слідчих дій.

Клопотання про передачу за підсудністю справи за місцезнаходженням відповідача не підлягає задоволенню, в звязку з наступним:

В судовому засіданні 17.11.2011р. представник відповідача заявив, що фактично доручення на право підписання договору фактично було надано ОСОБА_8 не як директору Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” , а як приватної особі, громадянину ОСОБА_8

В судовому засіданні 30.11.2011р. представник відповідача вже заявив, що в день підписання договору транспортного експедирування 25.05.2009р. директор Запорізької філії ОСОБА_8 знаходився у відпустці з 25.05.2009р. по 05.06.2009р.

Довіреність № 2-03/02/09 від 03.02.2009р. відповідач до клопотання не надав, оскільки це йому не вигідно.

В судове засідання 17.11.2011р. була надана довідка відповідача № 2159 від 15.11.2011р., яка підписана директором ТОВ “Аско - Експедиція”, в неї вказано, що Запорізька філія не була уповноважена на укладання договору транспортного експедирування та не приймала участі в укладанні та виконанні цього договору, та Запорізька філія не уповноважена представляти інтереси ТОВ „АСКО-Експедиція” . Але , при цьому сам директор ТОВ „АСКО-Експедиція” в своєму поясненні вказує, що договір транспортного експедирування був підписаний саме директором Запорізької філії ОСОБА_8 від імені ТОВ „АСКО-Експедиція” .

В судове засіданні 30.11.2011р. було надано письмове пояснення № 2267 від 25.11.2011р. , за підписом директором ТОВ “Аско - Експедиція”, в якої вже вказано, що з 25.05.2009 року по 05.06.2009 року директор Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція»ОСОБА_8 знаходився у відпустці згідно Наказу № 19-к від 22.05.2009 року. У зв'язку з відпусткою в період з 25.05.2009 року по 05.06.2009 року ОСОБА_8 не виконував обов'язків керівника Запорізької філії ТОВ «Аско-Експедиція». ОСОБА_8 був уповноважений підписати договір транспортного експедирування № ОЬ001017 від 25.05.2009 р. між ТОВ «Аско-Експедиція»та ПАТ «Запоріжтрансформатор»від імені юридичної особи ТОВ «Аско-Експедиція», юридична адреса 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167 А, ідентифікаційний код 31903893, свідоцтво платника ПДВ 36395139, на підставі Довіреності № 2-03/02/09 від 03.02.2009 року. При чому зазначаємо, що ОСОБА_8 підписував договір виключно від імені головного офісу підприємства ТОВ «Аско-Експедиція» юридична адреса 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167 А, ідентифікаційний код 31903893, свідоцтво платника ПДВ 36395139, на підставі Довіреності № 2-03/02/09 від 03.02.2009 року. ОСОБА_8 не був уповноважений здійснювати представництво інтересів філії як суб'єкта господарювання при укладанні та здійсненні умов договору транспортного експедирування № ОЬ001017 від 25.05.2009 р. Фактичне виконання договору № БЬООІОП від 25.05.2009 р. здійснювалось головним офісом ТОВ «Аско-Експедиція»на підставі внутрішніх розпорядчих документів по підприємству. До пояснення додані документи в її обґрунтування.

Відповідно до ч. 2 та 4 статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно п.1.4. Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія здійснює будь-які правочини, володіє та розпоряджається майном, переданим їй підприємством або придбаним в результаті власної господарської діяльності, відкриває та розпоряджається вкладними та поточними рахунками філії в установах банків.

Відповідно до п. 3.1.1. Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія має право як складова частина підприємства здійснювати будь-які цивільні правочини, набувати для Підприємства майнових та особистих немайнових прав, представляти Підприємство у зобовязаннях у порядку , визначеному в цьому Положенні.

Згідно п. 3.1.2 Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія має право представляти підприємство - ТОВ „АСКО-Експедиція” в судових органах стосовно справ, які повязані з діяльністю філії.

В пункті 5.2 Положення про Запорізьку філію вказано, що повноваження директора філії визначаються в довіреності.

Відповідно д п.2.2. Положення про Запорізьку філію предметом діяльності Філії є організація перевезення вантажів…., інші види діяльності, передбачені статутом Підприємства та не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.7. Положення, розрахунки за укладеними Філією договорами, угодами та контрактами здійснює Підприємство.

В матеріалах справи знаходяться документи, які стосуються предмету цього спору, а саме : договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р., який укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 2 03/02/09 від 03.02.2009р. , про що прямо зазначено в договорі (а. с. 16, т. 2).

До договору транспортного експедирування була укладена додаткова угода № 1 від 30.11.2010р. , яка також була укладена директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 12-07/07/2010 від 20.07.2010р., про що прямо зазначено в додаткової угоді . На додаткової угоді міститься печатка Запорізької філії.

Також в матеріалах справи знаходяться Заявка на виконання перевезення автомобільним транспортом, яка є Додатком до вказаного договору транспортного експедирування (про що прямо зазначено в Заявці), і яка є безпосереднім доказом виконання умов договору по спірним правовідносинам. Вказана заявка також була оформлена від імені та підписана директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності № 2 03/02/09 від 03.02.2009р. , про що прямо зазначено в заявці (а. с. 32, т. 2).

В подальшому директор Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” підписав з ФОП ОСОБА_4 заявку на перевезення грузив (а. с. 34, т. 2).

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи також вказано: “12.05.2011р. в Кломунарський РО ЗГУ ГУМВД України в Запорізької області для проведення додаткової перевірки звернувся з заявою директор Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 В ходе перевірки встановлено, що 04.04.2011р. Запорізьким філіалом була організована перевезення вантажу катанки мідної по маршруту Гамбург (Германія) Запоріжжя (Україна).

В матеріалах справи (т. 1, а. с. 127) знаходиться лист адресований ВАТ “Запоріжтрансформатор” № 991 від 13.04.2011р. “Про місто знаходження автомобіля”, який оформлений на бланку Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” , та підписаний директор Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Така ж правова позиція викладена в п. п. 9.1 та 9.2 Розясненні ВАСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Про схвалення ТОВ „АСКО-Експедиція” договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р., який укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 2 03/02/09 від 03.02.2009р., свідчать платіжні доручення в кількості 57 шт. та реєстри розрахункових документів , які додані до матеріалів справи позивачем та відповідачем.

В платіжних дорученнях та реєстрах розрахункових документів в графі “Призначення платежу” вказаний спірний договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р.

Всі перераховані ВАТ “Запоріжтрансформатор” суми в рахунок оплати за перевезення по вказаному договору, були прийняти ТОВ „АСКО-Експедиція” , не були повернути ВАТ “Запоріжтрансформатор”.

Таким чином, ТОВ „АСКО-Експедиція” своїми діями схвалила договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р., який укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8

З вищевикладеного вбачається, що всі дії по спірним правовідносинам виконувались Запорізькою філією ТОВ „АСКО-Експедиція” , в особі її директора ОСОБА_8

За таких підстав, територіальна підсудність справи визначена вірно, відповідно до статті 15 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2011р. відповідач заявив клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, де вказав наступне: Оскільки для з'ясування факту перерахування Позивачем коштів страхового відшкодування у розмірі 1 480 738 грн. 43 копійки ПАТ «Запоріжтрансформатор необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку Відповідач вважає за необхідне провести судово-бухгалтерську експертизу. Своє клопотання Відповідач обґрунтовує наступним: Відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 Платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції. Згідно додатків 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 42 «Підпис банку»в платіжному дорученні ставляться підписи відповідального виконавця банку, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку. На платіжному дорученні № 5243 від 03.06.2011 реквізити «Підпіс банку»та «Одержано банком»підписано невідомою посадовою особою (без зазначення посади, прізвища, ім'я, по батькові), що є порушенням вищеназваної Інструкції. Платіжне доручення від 03 червня 2011 року не містить обов'язкових реквізитів, які передбачені ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Відповідно до норм зазначеного Закону 1. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всупереч зазначеним вимогам Платіжне доручення від 03 червня 2011 року не містить місце складання, посаду особи, відповідальної за здійснення операції. Крім того, в призначенні платежу зазначено страхове відшкодування По Договору 231 Т-г/Пзп від 04.04.11 до ген. Угоди 08-г/03 від 27.03.03 по страховому акту 231 Т-г/ПЗП від 02.06.2011. Проте Генеральна угода надана до матеріалів справи має номер № 08-г/ОЗзп. (в платіжному дорученні позначки «зп»не має). Також страховий акт наданий до справи має номер №231 т-г/Нзп-1 (в платіжному дорученні в номері страхового акту немає позначки «-1»). Крім того, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. При цьому в матеріалах справи відсутні документи, які вказують на те, що даний платіж не було відкликано платником і що кошти у розмірі 1 480 738 грн. 43 копійки дійсно надійшли на рахунок ПАТ «Запоріжтрансформатор». За наведених обставин вважаємо необхідним документально дослідити факт перерахування Позивачем коштів страхового відшкодування у розмірі 1480 738 грн. 43 копійки ПАТ «Запоріжтрансформатор». Оскільки встановлення факту здійснення перерахування коштів потребує спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку, керуючись ст. 41 ГПКУ, просить призначити по справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, адреса 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6. На вирішення експертів КНДП СЕ поставити наступні питання: Чи відповідає платіжне доручення №5243 від 03 червня 2011 вимогам встановленим чинним нормативним актам для даного виду документів? Чи підтверджує платіжне доручення №5243 від 03 червня 2011 факт здійснення платежу в сумі 1 480 738 грн. 43 коп. платником ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» отримувачу ПАТ «Запоріжтрансформатор»як страхове відшкодування по Договору 231 Т-г/11 ЗП від 04.04.11 до ген.угоди 08-г/03зп від 27.03.03 по страховому акту 231 Т-г/11 зп-1 від 02.06.2011 без ПДВ? Якими бухгалтерськими документами ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»підтверджується факт перерахування ПАТ «Запоріжтрансформатор»страхового відшкодування по Договору 231 Т-г/11 ЗП від 04.04.11 до ген.угоди 08-г/03зп від 27.03.03 по страховому акту 231 Т-г/11 зп-1 від 02.06.2011 без ПДВ? Якими бухгалтерськими документами ПАТ «Запоріжтрансформатор»підтверджується факт одержання страхового відшкодування від ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»по Договору 231 Т-г/11 ЗП від 04.04.11 до ген.угоди 08-г/03зп від 27.03.03 по страховому акту 231 Т-г/11 зп-1 від 02.06.2011 без ПДВ.

Позивач та третя особа заперечують проти призначення експертизи, та вважають , що відповідач заявив це клопотання лише з ціллю затягування розгляду справи.

Вказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до статті 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З вищевикладеного вбачається, що суд призначає судову експертизу лише у разі, якщо суду потрібні спеціальні знання, тобто суд сам визначає необхідні йому спеціальні знання або ні.

В даному випадку суду не потрібні спеціальні знання.

Крім цього, платіжне доручення № 5243 від 03.06.2011р. оформлено належним чином, відсутність букв “зп” та цифри “1” не являється підставою вважати недійсною платіжне доручення. В матеріалах справи (а. с. 60, т.1) знаходиться платіжне доручення, є підпис робітника банку та міститься мокрий штамп банку з указаним дати проведення банком платежу.

Більш того, до судового засідання позивачем надана суду Угода про виправлення технічної помилки у реквізитах платіжного доручення від 06.06.2011р.

Крім цього, поставлені відповідачем запитання на вирішення експерту, не являються тими запитаннями, які ставляться на вирішення експерту. Поставлені відповідачем запитання являються запитаннями, відповідь на які може дати лише юрист.

В судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про призначення комплексної технічної і графологічної експертизи по Угоді по виправленню платіжного доручення, тобто реквізитів в платіжнім дорученні, вказавши , що викликає дуже суттєвий сумнів сам факт такої угоди, який зявився в матеріалах справи виключно після ознайомлення з матеріалами відзиву відповідача. Дану експертизу просить доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертам просить поставити наступне питання: Чи відповідають складання (створення) цього документу і підпис цього документу періоду часу, зокрема червень 2011 року?

Відповідно до статті 41 ГПК України для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Клопотання відповідача про призначення судової комплексної технічної і графологічної експертизи відхиляється судом з наступних підстав.

Перед господарським судом, при розгляді інших спорів, неодноразово поставало питання щодо відповідності дати виготовлення документу тій даті, якою цей документ датований (наприклад, рішення, протокол, акт, додаткова угода та інш.).

Так при розгляді справи № 10/333/08-6/327/09 судом була призначена судово-технічна експертиза документів, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

При розгляді справи № 6/264д/09 судом була призначена судово-технічна експертизи документів, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. У подальшому, судом була призначена додаткова судово технічна експертиза документів, яку проводив Київський науково дослідний інститут судових експертиз.

За результатами проведених експертних досліджень судом були отримані відповідні висновки Харківського НДІСЕ № 8954/9153 від 11.12.2009р., Одеського НДІСЕ № 2028,2029/03 від 04.06.2010 року та Київського НДІСЕ 6214/10-13 від 27.07.2011 року.

В текстах вказаних вище експертних висновків прямо вказано, що вирішити питання відповідності дати виготовлення друкованого документу тій даті, якою він дійсно датований не представляється можливим, у звязку з відсутністю в Україні науково-розробленої методики встановлення абсолютного часу нанесення штрихів друкованих текстів документів тонером для лазерних (світлодіодних) принтерів.

За таких підстав, відсутність вказаної методики не дає можливість провести експертизу, на якої наполягає відповідач.

Також в судовому засіданні 30.11.2011р. представником відповідача заявлено усне клопотання , в якому просить зобовязати ПАТ “Запоріжтрансформатор” (3-ю особу) та позивача надати документи, які підтверджують факт здійснення перерахування коштів в сумі (коли страхова компанія сплатила страхове відшкодування), зокрема банківські виписки, журнали обліку, меморіальні ордери (якщо вони наявні) та інші первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення даної операції, а також зобовязати ці сторони надати в судове засідання бухгалтерські проводки, якими була вчинена ця бухгалтерська операція.

Відповідно до статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським

судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство

чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

З вищевикладеного вбачається , що клопотання повинно бути заявлено в письмовий формі.

Відповідач клопотання заявив в усній формі, а відповідно не вказав суду всі необхідні відомості, які необхідно вказувати в клопотанні.

Крім цього, відповідач не вказав, які саме обставини перешкоджають йому надати суду вказані ним в усному клопотанні докази.

Також слід відмітити, що в суду не виникає сумнівів відносно перерахуванні грошових коштів за платіжним дорученням № 5243 від 03.06.2011р. Факт отримання цих коштів третьою особою по справі підтверджується Угодою про виправлення технічної помилки у реквізитах платіжного доручення від 06.06.2011р., де прямо зазначено про отримання коштів згідно вказаного платіжного доручення.

Відвід суду та всі клопотання відповідачем заявлялись лише для того, щоб затягнути розгляд справи та не дати господарському суду Запорізької області прийняти рішення по справі.

Представник відповідача всіма своїми діями намагався не дати суду можливості перейти до розгляду справи по суті та прийняття рішення.

Заявлення відповідачем необґрунтованого відводу суді господарського суду, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, тощо, свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Така ж правова позиція викладена в Інформаційному листі ВГСУ від 15.03.2010р. № 01-08/140.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

25.05.2009р. між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДЦІЯ»в особі директора Запорізького філіалу ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 2-03/02/09 від 03.02.2009р., та ВАТ «Запоріжтрансформатор» (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор») був укладений договір транспортного експедирування № DL 001017 (надалі - договір).

Довіреність № 2-03/02/09 від 03.02.2009р. відповідач суду не надав, оскільки відповідачу це не вигідно, про що суд зазначав вище.

30.11.2010р. між ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДЦІЯ»в особі директора Запорізького філіалу ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 12-07/07/2010 від 20.07.2010р., та ВАТ «Запоріжтрансформатор» (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор») була укладена додаткова угода , якою строк дії договору був продовжений до 20.12.2011р.

Довіреності № 12-07/07/2010 від 20.07.2010р. знаходиться в матеріалах справи. В цієї довіреності вказано, що ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДЦІЯ»уповноважує директора Запорізької філії ОСОБА_8: представляти інтереси Товариства в державних, приватних, громадських та інших організаціях; видавати необхідні для адміністративно-господарської діяльності Філії, накази та розпорядження, підписувати будь-які документи з питань, які відносяться до компетенції Філії; управляти майном Філії, переданим йому Товариством в користування, за виключенням прав: обмінювати, надавати в тимчасове користування, закладати та відчужувати будинки, устаткування, та інші основні фонди; підписувати всі документи, пов'язані з організацією роботи Філії; відкривати вкладні та поточні рахунки в установах банків та управляти ними; представляти Товариство в державних та судових органах, стосовно справ організаційного та фінансово - господарського напрямку і справ, які пов'язані з діяльністю Товариства в якості позивача або відповідача; приймати, звільняти, а також накладати дисциплінарні стягнення на працівників Філії у відповідності з діючим законодавством та Положенням про Філію, а також розробляти та затверджувати Правила трудового розкладу; підписувати статистичну, бухгалтерську, податкову звітність; здійснювати будь-які цивільні правочини, як від імені Філії, так і від імені Товариства, набувати для Товариства майнових та особистих немайнових прав, представляти Товариство як сторону в зобовязаннях; користуватися іншими правами, передбаченими положенням про Філію, дотримуючись положень Статуту Товариства, рішень Учасника (власника) Товариства, наказів та розпоряджень Товариства.

Згідно п.1.4. Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія здійснює будь-які правочини, володіє та розпоряджається майном, переданим їй підприємством або придбаним в результаті власної господарської діяльності, відкриває та розпоряджається вкладними та поточними рахунками філії в установах банків.

Відповідно до п. 3.1.1. Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія має право як складова частина підприємства здійснювати будь-які цивільні правочини, набувати для Підприємства майнових та особистих немайнових прав, представляти Підприємство у зобовязаннях у порядку , визначеному в цьому Положенні.

Згідно п. 3.1.2 Положення про Запорізьку філію ТОВ „АСКО-Експедиція” філія має право представляти підприємство - ТОВ „АСКО-Експедиція” в судових органах стосовно справ, які повязані з діяльністю філії.

В пункті 5.2 Положення про Запорізьку філію вказано, що повноваження директора філії визначаються в довіреності.

Відповідно д п.2.2. Положення про Запорізьку філію предметом діяльності Філії є організація перевезення вантажів…., інші види діяльності, передбачені статутом Підприємства та не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.7. Положення, розрахунки за укладеними Філією договорами, угодами та контрактами здійснює Підприємство.

Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи.

Така ж правова позиція викладена в п. п. 9.1 та 9.2 Розясненні ВАСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Про схвалення ТОВ „АСКО-Експедиція” договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р., який укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8 , який діє на підставі довіреності № 2 03/02/09 від 03.02.2009р., свідчать платіжні доручення в кількості 57 шт. та реєстри розрахункових документів , які додані до матеріалів справи позивачем та відповідачем.

В платіжних дорученнях та реєстрах розрахункових документів в графі “Призначення платежу” вказаний спірний договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р.

Всі перераховані ВАТ “Запоріжтрансформатор” суми в рахунок оплати за перевезення по вказаному договору, були прийняти ТОВ „АСКО-Експедиція” , не були повернути ВАТ “Запоріжтрансформатор”.

З вищевикладеного вбачається, що всі дії по спірним правовідносинам виконувались Запорізькою філією ТОВ „АСКО-Експедиція” , в особі її директора ОСОБА_8

Таким чином, ТОВ „АСКО-Експедиція” своїми діями схвалила договір транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р., який укладений директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8

Згідно з ч. 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В п. 1.1 договору зазначено, що експедитор зобовязується за плату та за рахунок клієнта надавати або організовувати надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів, а клієнт зобовязується оплатити вказані послуги.

В пункті 2.1 договору вказано, що предметом договору є транспортно-експедиторські послуги безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) клієнта - третьої особи за цим позовом.

Як витікає з пункту 2.2. договору, до транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором, відносяться у тому числі: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевози вантажу різними видами транспорту по території України та інших держав ( п. 2.2.1); надання послуг, повязаних з прийняттям , нагромадженням, сортуванням, складуванням , збереженням та перевезенням вантажів (п. 2.2.3); організація охорони вантажу (вантажів, під час їх перевезення (п.2.2.5.), здійснення страхування вантажу (п.2.2.8.), страхування відповідальності експедитора (перевізника) (п.2.2.9.).

При цьому слід відмітити, що згідно з п. 2.2.9 договору, відповідач взяв на себе зобовязання застрахувати відповідальності експедитора (перевізника) . Тобто застрахувати відповідальності експедитора (перевізника) зобовязаний був здійснити саме відповідач, а не будь яка інша особа.

Відповідач не застрахував відповідальність експедитора (перевізника) .

Як зазначається у п.3.2.1. договору, клієнт (третя особа за цим договором) надає у письмовому вигляді будь-яким прийнятним для сторін способом заявку на експедирування, у якій зазначаються: тип автотранспортного засобу, найменування та адреси вантажовідправника та вантажоодержувача, дати завантаження та вивантаження, найменування, вага, габарити вантажу, характер упаковки і маркування відповідно договору (контракту), у тому числі зовнішньоекономічному, кількість вантажних місць. особливі умови перевезення (при наявності таких), адреси митних органів, пункти пропуску через державний кордон, загальна вартість організації конкретного перевезення.

Відповідно до п.3.2.1. договору між сторонами договору, у якості додатку до договору, була складена та підписана Заявка № 20/2 від 01.04.2011 року на виконання перевезення автомобільним транспортом (надалі - заявка). Відповідно до цієї заявки, 04.04.2011 г. ТОВ «АСКО - Експедиція»взяло на себе обов'язок організувати належне перевезення вантажу - проволоки (катанки) мідної, вагою 21т., за маршрутом м. Гамбург, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна. Власником вантажу з моменту його завантаження у автомобіль є ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Вказана Заявка також була оформлена від імені та підписана директором Запорізької філії ТОВ „АСКО-Експедиція” ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності № 2 03/02/09 від 03.02.2009р. , про що прямо зазначено в заявці (а. с. 32, т. 2). В Заявці прямо вказано, що вона є додатком до договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009р.

Для перевезення вантажу, на підставі п.3.1. договору, відповідачем було залучено іншу особу - СПД ОСОБА_4, яка в свою чергу залучила перевізника з Республіки Угорщина ZE-SPED Logistztika Kft. При цьому кінцевим безпосереднім перевідником вантажу і власником автомобілю, яким перевозився вантаж, був Artur Grochowski, Польща.

Відповідно до п.10.4 договору сторони не мають права передавати зобов'язання по даному договору третім особам без узгодження с іншою особою, за виключенням випадків, передбачених законами.

Відповідач не узгодив з ПАТ «Запоріжтрансформатор»передачу зобовязань по договору третьої особі -СПД ОСОБА_4

Таким чином, відповідач самовільно передав виконання зобовязань по договору іншої особі.

Згідно СМК - накладної та заявки ПАТ «Запоріжтрансформатор»вантаж необхідно було доставити до 11.04.2011 року у м. Запоріжжя за адресою місцезнаходження ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Однак до цього часу вантаж вантажоотримувачу - ПАТ «Запоріжтрапсформатор»не доставлений, оскільки за невідомих обставин він зник під час організованого відповідачем перевезення за межами України, його місцезнаходження невідомо.

Втрата цього вантажу спричинила ПАТ «Запоріжтрансформатор»збитки у розмірі вартості втраченого вантажу.

Згідно Invoice No: 20110404-4 вартість вантажу, який перевозився, складала 187 901 доларів США 43 центи.

Згідно пункту 3.1. договору ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»мало право залучити до виконання цього договору інших осіб, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення договору.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що при перевезенні вантажу (вантажів) експедитор зобовязується приймати всі мери по схоронності переданого вантажу (вантажів), не допускати до нього сторонніх осіб.

Відповідно до п. 6.1.2. договору, збитки, спричинені клієнту невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодуванню експедитором у повному обсязі.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що до цього договору застосовним являється законодавство України.

В пункті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956р.) вказано, що ця Конвенція застосовується до будь якого договору автомобільного перевезення вантажу.

Фактично між відповідачем та третьою особою по справі укладений договір транспортного експедирування

Пунктом 3 статті 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів.

Оскільки між відповідачем та третьою особою по справі укладений договір транспортного експедирування, то відповідно, відповідальність несе транспортний експедитор .

Більш того, відповідно до статті 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Тобто відповідач має нести повну відповідальність за дії залучених ним осіб - також і за положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

З пояснень відповідача вбачається, що він вважає, що фактично позивач зобовязаний був звернутися з позовом до фактично перевізника.

Але, по перше, відповідач , без згоди ПАТ «Запоріжтрансформатор», передав взяти на себе обовязки по договору іншої особі; по друге, ПАТ «Запоріжтрансформатор»не перебуває в договірних відносинах з фактичним перевізником і фактичний перевізник не брав ні яких зобовязань перед ПАТ «Запоріжтрансформатор»; по трете, згідно пункту 3.1. договору ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»мало право залучити до виконання цього договору інших осіб, але при цьому саме відповідач залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення договору ; по четверте, відповідно до п. 6.1.2. договору, збитки, спричинені клієнту невиконанням або неналежним виконанням цього договору, підлягають відшкодуванню експедитором у повному обсязі; по пяте, сам відповідач звернувся з позовом не до фактичного перевізника, а до ОСОБА_4 ( т. 2, а. с. 36).

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Такі самі положення встановлені нормами ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та приписами ст. З Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу.

Як зазначено у ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл. 51 цього Кодексу.

Виходячи з норм, закріплених у гл. 51 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором., зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання ( стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавцем.

Правовідносини щодо надання послуг з перевезення вантажу виникли між ВАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»на підставі договору транспортного експедирування № DL 001017 від 25.05.2009 р. Тобто, укладаючи правочин, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.

Так, в обов'язок ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»входило саме надання або організація транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. А метою договору - доставка вантажу на склад ВАТ "Запоріжтрансформатор" у передбачений термін.

В той же час, зобов'язання ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»належним чином виконано не було.

Отже виходячи з вищенаведеного, саме ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»(експедитор) повинно відшкодовувати завданні збитки за невиконання умов договору.

Докази належного виконання зобов'язань за договором, а саме доставка вантажу на склад "Запоріжтрансформатор" у строк та на умовах передбачених договором - відсутні.

Викладені, обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та сумою збитків понесеними ПАТ "Запоріжтрансформатор".

Згідно з умовами договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 р. та нормами ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажів та своєї відповідальності. Однак, ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»свою відповідальність, як експедитора, не застрахувало, що підтверджує неналежне виконання ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»умов договору.

До початку перевезення вантажу, між позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»- і ПАТ «Запоріжтрансформатор», на підставі генеральної угоди по страхуванню вантажів № 08-г/03зп від 27.03.2003 року, був укладений договір страхування вищезазначеного вантажу. Факт страхування вантажу і укладання договору страхування підтверджується Страховим полісом № 231Е-г/11зп під 04.04.2011 р.

Страхова сума за цим полісом дорівнювала вартості вантажу - 187901,43 доларів США, що еквівалентно 1495695 грн. за курсом НБУ на 04.04.2011 р.

Договір був укладений на умовах «з відповідальністю за всі ризики»- страховими випадками є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини внаслідок будь-який подій (п. 2.2).

Після настання страхового випадку - втрати застрахованого вантажу, третьою особою за цим позовом - ПАТ «Запоріжтрансформатор», 18.04.2011 року була подана Заява про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором страхування вантажу. Особою, винною у настанні події, у даній заяві зазначено ТОВ «АСКО-Експедиція»

За умовами договору страхування, на підставі статті 25 Закону України «Про страхування», позивачем було прийняте рішення про визнання випадку з втрати належного нашому страхувальнику вантажу - страховим, а також про виплату на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор»страхового відшкодування на умовах, передбачених договором страхування.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, на користь ПАТ «Запоріжтрансформатор»позивачем було сплачено 1480738,43 грн. (1495695,38 грн. (страхова сума) - 14956,95 грн. (франшиза за договором страхування)). Виплата страхового відшкодування у зазначеній сумі підтверджується платіжним дорученням № 5243 від 03.06.2011р.

Платіжне доручення № 5243 від 03.06.2011р. оформлено належним чином, відсутність букв “зп” та цифри “1” не являється підставою вважати недійсною платіжне доручення. В матеріалах справи (а. с. 60, т.1) знаходиться платіжне доручення, є підпис робітника банку та міститься мокрий штамп банку з указаним дати проведення банком платежу.

Більш того, до судового засідання позивачем надана суду Угода про виправлення технічної помилки у реквізитах платіжного доручення від 06.06.2011р. В цієї угоди вказано про те, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» отримало грошові кошти, які були перераховані позивачем платіжним дорученням № 5243 від 03.06.2011р.

Після виплати страхового відшкодування у зазначеному розмірі до АТ «СК «АХА Страхування»як страховика за договором майнового страхування (до якого належить страхування вантажів) на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 3.1., 6.1.2. договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 р. особою відповідальною за невиконання або неналежне виконання перевезення вантажу, який належить ПАТ «Запоріжтрансформатор»є ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ».

Як зазначалось вище, фактичні витрати АТ «СК «АХА Страхування», пов'язані з виплатою страхового відшкодування (на підставі умов договору страхування), склали 1 480 738 грн. 43 коп.

Таким чином на підставі статті 993 ГК України, статті 27 Закону України «Про страхування»до АТ «СК «АХА Страхування»у межах цієї суми перейшло право вимоги, яке ПАТ «Запоріжтрансформатор» мало до ТОВ «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»відповідно до договору транспортного експедирування № DL001017 від 25.05.2009 р. і саме АТ «СК «АХА Страхування»має право вимагати стягнення цієї суми на свою користь з відповідальної особи.

Заперечення відповідача не приймаються судом по вказаним вище підставам.

Судові витрати покладаються на відповідача , відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 38, 41 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АСКО-Експедиція” (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2; фактична адреса: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 167-а) (Запорізька філія ТОВ „АСКО-Експедиція” м. Запоріжжя) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) (Запорізька філія м. Запоріжжя) витрати (збитки) в сумі 1480738 грн. 43 коп., витрати по держмиту в сумі 14 807 грн. 38 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн . Надати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено : 01.12.2011р.

01.12.2011