Рішення № 19882098, 10.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.11 Справа № 2/5009/5155/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

про стягнення 76573,94 грн. за договором фінансового лізингу № 080619-44/ФЛ-Ф-О від 24.06.2008р. та вилучення предмету лізингу,

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 76573,94 грн. за договором фінансового лізингу № 080619-44/ФЛ-Ф-О від 24.06.2008р. та вилучення предмету лізингу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 2/5009/5155/11 та призначено розгляд справи на 15.09.2011р.

За клопотанням позивача, а також у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено на 04.10.2011 р.

Ухвалою 28.10.2011 р. суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів до 14.11.2011 р. за клопотанням позивача та відклав розгляд справи на 10.11.2011 р.

В судове засідання 10.11.2011 р. представники сторін не зявились.

Позивач надіслав клопотання від 04.11.2011р. про розгляд справи без участі його представника.

В передніх судових засіданнях 15.09.2011р. та 28.10.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив у судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки.

Ухвалою від 04.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2011 р. для належного повідомлення відповідача про розгляд справи (за місцем реєстрації проживання відповідача вул. Космічна, 26-а, м. Запоріжжя), оскільки ували суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які надсилались на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Чумаченка, б. 30, кв. 118, м. Запоріжжя) повертались поштовою установою до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач станом на 19.09.2011 р. з реєстру не виключений.

Таким чином, відповідача було повідомлено про час та місце розгляду справи як за місцем реєстрації підприємницької діяльності, так і за місцем реєстрації проживання.

Враховуючи положення ст. 64 ГПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 10.11.2011 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

24.06.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (лізингода-вець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодер-жувач) укладено договір фінансового лізингу № 080619-44/ФЛ-Ф-О.

Предметом даного договору відповідно до п. 1.1 договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількості і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації (додаток № 2 до договору) далі за текстом договору «майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувачу на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно з п. 1.2 договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору і належить на підставі договору купівлі-продажу № 1/1405, укладеному між лізингодавцем та ТОВ «Діслав»23.06.2008 р.

Умовами п. п. 2.1, 2.3 договору визначено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором. В разі дострокового розірвання цього договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, лізингоодержувач зобовязаний повернути майно лізингодавцю, а лізингодавець зобовязаний прийняти майно у лізингоодержувача.

У п. 3.1 договору передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна,

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.

Згідно з п. 3.2, 3.3 договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ 389830,00 грн., ПДВ 20% - 77966,00 грн., разом з ПДВ 20% - 467796,00 грн. Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 92733,07 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку.

Згідно з п. 3.4.1 договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

У п. 3.4.5 договору визначено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до п. 3.5 договору лізингоодержувач зобовязується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно,

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно,

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору),

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору),

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обовязків за даним договором.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових платежів, так і простроченої заборгованості) у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Відповідно до п. 3.9 договору, датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладення штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 даного договору.

У разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів більше ніж на 10 календарних днів, розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно по даному договору збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15% річних за методом «факт/360»на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості майна (визначається шляхом зменшення остаточної загальної вартості майна на сукупний розмір фактично сплачених лізингоодержувачем платежів по відшкодуванню (компенсації) часини вартості майна у складі лізингових платежів за цим договором) протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди (комісії) за цим договором підлягає сплаті щомісяця на дату сплати кожного наступного після дати виникнення простроченої заборгованості з лізингових платежів у відповідності до графіка лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 4.3 договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Відповідно до умов п. п. 4.4, 5.1.6 договору, у випадку дострокового припинення договору, якщо інше не передбачено згодою сторін, лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з врахуванням нормального зносу, який виник в період дії договору. Лізингоодержувач зобовязаний у разі дострокового припинення дії договору та прийняття при цьому лізингодавцем рішення про повернення майна, повернути: майно, з усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності, отримані згідно акту приймання-передачі майна. Вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Сторони погодили у п. 10.1.1 договору, що лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 10.2 договору, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1-10.1.5 даного договору, лізингоодержувач направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний за свій рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 14.8 договору передбачено, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого чергового лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобовязаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної письмової вимоги. Сторони дійшли згоди про те, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Сторони погодили у п. п. 16.3, 16.3.2 договору, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку, зокрема, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

У п. 18.6 договору сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відділення про прийняття від надсилаючої сторони поштових відправлень рекомендованих листів на адресу другої сторони, зазначену в розділі «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН»цього договору, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження.

Згідно з п. 18.1 договору даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обовязковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Предметом лізингу згідно специфікації (додаток №2 до договору) є машина для виробництва бетонних блоків та тротуарної плитки в комплекті з матрицею «брусчатка», рік випуску 2008, модель ВР-098-12, вартістю 467796,00 грн. з ПДВ.

Вказане майно належить позивачу на праві власності, що підтверджуєтсья договором купівлі-продажу № 1/1405 від 23.06.2008 р., укладеним ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»із ТОВ «Діслав», та актом прийому-передачі майна.

25.06.2008 р. предмет лізингу (заводський номер 1562) передано відповідачу за актом приймання-передачі.

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

20.12.2008р. сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій визначили, що лізингодавець інформує лізингоодержувача про зміну курсової різниці шляхом зазначення курсу гривні до долару США (збільшеного на 1,5%) у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування лізингоодержувача про розмір цього курсу є витяг з реєстру вхідної кореспонденції або реєстру рахунків лізингоодержувача.

Також сторони погодили новий графік сплати лізингових платежів у додатку № 1 до договору.

В порушення умов договору, відповідач виконував зобовязання щодо сплати лізингових платежів не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача станом на 18.08.2011р. існує заборгованість в розмірі 65992,89 грн.

Так, з 24.09.2010 р. існує заборгованість по лізинговим платежам (з урахуванням курсової різниці) на суму 14570,23 грн. (рахунок-фактура № СФ-931799 від 234.09.2010 р.),

з 22.10.2010 р. заборгованість збільшилась на суму 10623,61 грн. (рахунок-фактура № СФ-933378 від 22.10.2010 р.).

Оскільки прострочення по сплаті становило більше 30 днів, позивачем, керуючись п. 14.8 договору, була нарахована залишкова вартість предмета лізингу та наданий відповідачу рахунок № СФ-937050 від 29.10.2010 р. на сплату в розмірі 40799,04 грн. разом з вимогою № 3396 від 21.10.2010 р. про сплату несплаченої частини вартості предмету лізингу, включаючи прострочену основну заборгованість, штрафні санкції, 3% річних та збитки, в розмірі 187835,15 грн.

Відправлення вказаних рахунків відповідачу підтверджується витягом з реєстру рахунків з 24.09.2010р. по 22.08.2011р., який є достатнім доказом відправлення рахунків згідно з умовами додаткової угоди від 20.12.2008 р.

З моменту направлення вимоги, в силу приписів п. 14.8 договору, строк погашення усієї несплаченої лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За спірний період оплата лізингових платежів відповідачем не здійснювалась. Доказів оплати заборгованості відповідач не надав.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу по лізинговим платежам (включаючи курсову різницю) в сумі 65992,89 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 3834,45 грн., а також 3% річних в сумі 1658,97 грн. за період з 25.09.2010 р. по 22.08.2011 р.

Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано вірним. Вимоги про стягнення 1658,97 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

В розрахунку інфляційних втрат позивачем застосовано невірні середні індекси інфляції, внаслідок чого сума інфляційних втрат є меншою.

Верховний Суд України у листі від 03.04.1997р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»зазначає, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Так, за період з 25.09.2010 р. по 22.08.2011 р. слід застосовувати середній індекс інфляції за жовтень 2010 року - серпень 2011 р., який становить 1,058 (у позивача - 1,062). Звідси інфляційне збільшення суми боргу 14570,23 грн. за цей період становить 847,65 грн.

За період з 23.10.2010 р. по 22.08.2011 р. слід застосовувати середній індекс інфляції за листопад 2010 року - серпень 2011 р., який становить 1,053 (у позивача - 1,057). Звідси інфляційне збільшення суми боргу 10623,61 грн. за цей період становить 562,12 грн.

За період з 30.10.2010 р. по 22.08.2011 р. слід застосовувати середній індекс інфляції за листопад 2010 року - серпень 2011 р., який становить 1,053 (у позивача - 1,057). Звідси інфляційне збільшення суми боргу 40799,04 грн. за цей період становить 2158,77 грн.

Всього інфляційні втрати за розрахунком суду становлять 3568,54 грн.

У стягненні 265,91 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що за порушення обовязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

На суму заборгованості позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 25.09.2010 р. по 28.04.2011 р. в сумі 5087,63 грн.

Розрахунок здійснено наступним чином:

- на суму боргу 14570,23 грн. за період прострочення з 25.09.2010 р. по 23.10.2010 р. (182 дні) нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (2х7,75%), що склало 1126,10 грн.,

- на суму боргу 10623,61 грн. за період прострочення з 23.10.2010 р. по 23.04.2011 р. (183 дні) нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (2х7,75%), що склало 825,59 грн.,

- на суму боргу 40799,04 грн. за період прострочення з 30.10.2010 р. по 28.04.2011 р. (181 день) нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (2х7,75%), що склало 3135,94 грн.

Розглянувши розрахунок позивача, суд відмовляє у стягненні пені з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач не сплатив заборгованість, позивач надіслав відповідачу повідомлення № 3525 від 29.10.2010 р. в порядку п. п. 10.1.1, 10.2, 16.3.2 договору про розірвання (відмову від) договору з вимогою до 10.11.2010 р. повернути предмет лізингу.

Повідомлення надіслано відповідачу 29.10.2010 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист, та є достатнім доказом повідомлення згідно з п. 18.6 договору.

Таким чином, договір є таким, що припинився, в силу приписів п. п. 16.3, 16.3.2 договору.

В пункті 1 частини 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тому нарахування пені на підставі договору після 29.10.2010 р. є необґрунтованим, оскільки дія договору припинилася у звязку з односторонньою відмовою позивача від договору.

Зі складеного позивачем акту звірки станом на 08.09.2011 р. вбачається, що протягом дії договору відповідачу нараховувалась пеня, яка погашалася у повному обсязі за рахунок оплат відповідача. Після припинення дії договору, 28.03.2011р. відповідачу була нарахована пеня за попередні періоди в розмірі 8123,68 грн., яка була сплачена відповідачем у повному обсязі. Тому позивач необґрунтовано предявив до стягнення пеню за період з 25.09.2010 р. по 28.03.2011р. Позивач не надав доказів того, що вказана в акті звірки пеня нарахована за інший період.

Тому суд відмовляє позивачу у стягненні пені.

Також позивач просить вилучити у відповідача предмет лізингу та передати його позивачу на підставі п. 10.1 договору та п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Сторони погодили у п. 10.1.1 договору, що лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 10.2 договору, лізингоодержувач зобовязаний за свій рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Отже, в контексті пунктів 10.1, 10.2 договору вилучення майна є правом лізингодавця, якому кореспондує обовязок відповідача повернути майно.

За приписами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобовязаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У п. п. 4.4, 5.1.6 договору також зазначено, що у випадку дострокового припинення договору лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцеві майно згідно акту приймання-передачі майна.

Таким чином, у випадку невиконання відповідачем обовязку повернути майно, способом захисту, що кореспондує даному обовязку, буде примусове виконання обовязку в натурі, який передбачений пунктом 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити порушене цивільне право або інтерес лише способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про вилучення та передачу майна підлягають задоволенню шляхом зобовязання відповідача повернути предмет лізингу за актом приймання-передачі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації як підприємця - АДРЕСА_1, місце реєстрації проживання - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ВіЕйБі БАНК», МФО НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (вул. Дегтярівська, 21-г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ПАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО НОМЕР_3) 65992,89 грн. (шістдесят пять грн. девятсот девяносто дві грн. 89 коп.) основного боргу, 1658,97 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят вісім грн. 97 коп.) 3% річних, 3568,54 грн. (три тисячі пятсот шістдесят вісім грн. 54 коп.) інфляційних втрат, 1115,04 грн. (одна тисяча сто пятнадцять грн. 04 коп.) державного мита, 224,20 грн. (двісті двадцять чотири грн. 20 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У стягненні 5087,63 грн. пені та 265,91 грн. інфляційних втрат відмовити.

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації як підприємця - АДРЕСА_1, місце реєстрації проживання - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ВіЕйБі БАНК», МФО НОМЕР_3) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (вул. Дегтярівська, 21-г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ПАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО НОМЕР_3) предмет лізингу, а саме: машину для виробництва бетонних блоків та тротуарної плитки в комплекті з матрицею «брусчатка», рік випуску 2008, модель ВР-098-12, заводський номер 1562, в кількості однієї одиниці залишковою вартістю 40799,04 грн. за актом приймання-передачі.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.11.2011 р.

28.11.2011