Постанова № 1988201, 31.07.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" липня 2008 р.

Справа № 15а/91-2013

12 год. 50 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

при секретарі судового засідання Суховій Р.М.

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області

до 1) Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириського відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області

2) Управління Державного казначейства України у Тернопільській області, б-р. Шевченка, 39, м. Тернопіль

Прокуратура Тернопільської області, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, 46000

про скасування податкового повідомлення-рішення Бучацької МДПІ (Монастириського відділення) № 0000022301/0 від28.02.2008р. та зобов'язання Бучацької МДПІ (Монастириського відділення) відшкодувати ДП "Ковалівський спиртовий завод" ПДВ в сумі 9 453,60 грн.

за участю представників сторін:

позивача: провідний юрисконсульт Тиліщак І.М. –доручення № 244 від 17.07.08р.;

відповідача 1: начальник юридичного сектору Гладиш А.С. – довіреність № 3158 від 09.01.08р.;

відповідача 2: головний спеціаліст-головний юрисконсульт юридичного сектору Клим А.А. –довіреність № 25 від 08.02.08р.;

прокурор: Савка М.В. –посвідчення № 16.

Суть справи:

Державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області звернулося у господарський суд з позовом до 1) Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення), вул. Шевченка, 19, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області; 2) Управління Державного казначейства України у Тернопільській області, бульвар Т. Шевченка, 39, м. Тернопіль, про скасування податкового повідомлення –рішення № 0000022301/0 від 28.02.2008р. та зобов’язання Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення) відшкодувати ДП "Ковалівський спиртовий завод" податок на додану вартість в сумі 9453,60 грн..

Ухвалою суду від 31.07.2007р. вимоги позивача про зобов’язання Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (Монастириське відділення) відшкодувати ДП "Ковалівський спиртовий завод" податок на додану вартість в сумі 9453,60 грн., відповідно до ст.116 КАС України, виділено в самостійне провадження.

Враховуючи положення Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

Технічна фіксація судового процесу здійснюється на компакт-диск CD-R, серійний номер ЕL 3020519G317.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, підтвердженням чого є акт документальної виїзної позапланової перевірки № 93-23/00375059 від 19.02.2008р, яким встановлено, що Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириського району, Тернопільської області порушено норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Управління Державного казначейства України у Тернопільській області проти позовних вимог заперечило, посилаючись на те, що відшкодування проводиться на підставі висновку органів державної податкової служби або рішення суду, а оскільки ні висновок, ні виконавчий документ на виконання рішення суду, в казначейство не поступали, відповідно не було підстав для проведення відшкодування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

- Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириське відділення) на підставі підпунктів "б", "в" пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від 28.02.2008р., яким Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008р. в сумі 9453,60 грн..

Як зазначено в повідомленні-рішенні, підставою для його прийняття є акт № 93-23/00375059 від 19.02.2008р., оформлений за результатами виїзної позапланової перевірки проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007р..

Як стверджує інспекція, підставою для зменшення бюджетного відшкодування в сумі 9453,60 грн., згідно акту виїзної позапланової перевірки № 93-23/00375059 від 19.02.2008р. проведеної на предмет достовірності нарахування Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008р., стали допущені підприємством порушення п.п. 6.1.1. п. 6.1. ст.6., п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість", а саме на виконання договору комісії № 03-01-2/6-1к від 10 травня 2007 року, укладеного між Тернопільським обласним державним об'єднанням "Тернопільспирт" та Державним підприємством "Ковалівський спиртзавод" і контракту укладеного між Тернопільським обласним державним об'єднанням "Тернопільспирт" та Закритим акціонерним товариством "Завод Молдавизолит" № 03-01-2/6 від 24 січня 2007 року ДП "Ковалівський спиртзавод" поставив ЗАТ "Завод Молдавизолит", 2340 дал головної фракції етилового спирту, однак за даними податкової служби, ЗАТ "Завод Молдавизолит" в органах державної реєстрації республіки Молдова не значиться. Державний регістр не містить даних щодо ліквідації чи реорганізації даного підприємства, а тому вважає, що у ЗАТ "Завод Молдавизолит" (контрагента по договору комісії №03-01-2/6-1к від 10 травня 2007 року), немає необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки останній офіційно не зареєстрований у визнаній світовою спільнотою країні, і як наслідок укладені правочини є нікчемними, у зв’язку з чим позивачем у жовтні 2007 року занижено належний до сплати податок на додану вартість, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за листопад 2007 року в розмірі 9453,60 грн..

Позивач заперечує проти доводів інспекції і необґрунтованість та недоведеність.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон), підпунктів 2.1.4. п. 2.1., 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону 2181, п. 10.4. ст. 10 Закону про ПДВ, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу та відшкодування податку на додану вартість.

Державне підприємство "Ковалівський спиртовий завод", як платник податків, в тому числі податку на додану вартість, перебуває на обліку в Монастирському відділенні Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції.

За даними акту перевірки № 93-23/00375059 від 19.02.2008р., який став підставою для прийняття спірного рішення, підприємством задекларовано до відшкодування в листопаді 2007 року 9453,60 грн. податку на додану вартість на відшкодування яких, як стверджує інспекція, позивач не має права.

До суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи, передбачені вищезазначеними Законами, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р., шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі Закону 2181 та "Порядку відшкодування податку на додану вартість” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України в редакції наказу від 02.05.2001 р. № 200/86 (далі Порядок відшкодування ПДВ). Рішення, що оспорюється, прийняте за формою "В1", яка затверджена наказом ДПА України від 06.07.2001р. № 567/5758 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій", яка передбачена згідно п. 3.2. даного Порядку при перевищенні платником суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Представник податкової інспекції, в процесі судового розгляду, доводив суду, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, є встановлені при проведенні виїзної позапланової перевірки, порушення підприємством пп. 6.1.1. п. 6.1. ст.6., п.п. 7.3.1. п. 7.3., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи податкової інспекції щодо правомірності зменшення підприємству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9453,60 грн., судом відхиляються, як такі що не ґрунтуються на законодавстві та спростовуються матеріалами справи.

Згідно положень пунктів 1.7 - 1.8 ст.1 Закону про ПДВ податковим кредитом являється сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду;

Податковий кредит звітного періоду визначається згідно пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. Закону про ПДВ, виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст.8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (в тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7., має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

Так, згідно з приписами п. 6.2. п. 6. ст. 6. Закону про ПДВ при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією (п.п. 6.2.1. п.п. 6.2. п. 6. ст. 6 Закону про ПДВ), передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до яких не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених митними деклараціями

Факт поставки позивачем спирту за межі митної території України, підтверджується вантажно-митною декларацією, порядок оформлення якої передбачений "Положенням про вантажну митну декларацію" затвердженого постановою КМ України від 09.06.1997р. № 574 та прийнятої на її виконання "Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації!" затвердженої наказом Державної миної служби України від 09.07.1997р..

Будь-яких зауважень інспекції щодо не відповідності заявленої митної вартості чинному законодавству та інформації щодо направлення з цього приводу митним органам повідомлення, акт перевірки не містить.

За таких обставин, всупереч ч. 2 ст.71 КАС України, недоведеним податковим органом є його висновок про відсутність експорту позивачем 2340 дал головної фракції етилового спирту по договору комісії № 03-01-2/6-1к від 10 травня 2007 року та необхідність визначення позивачу зобов’язання по податку на додану вартість за ставкою 20%, спростовуються матеріалами справи і є такими, що не відповідають приписам Закону № 168-97-ВР.

Твердження відповідача про нікчемність укладених договорів судом до уваги не приймається, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В частині першій ст. 215 ЦК України зокрема визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

У даному випадку, відповідач посилається на відсутність в особи, яка вчинила правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності та недійсність (нікчемність) правочину в силу закону.

Однак, згідно з вимогами ст.ст. 203, 204, 215, іншими положеннями ЦК України, ст. 207 ГК України недійсність договору (господарського зобов’язання) з підстав наведених відповідачем підлягає встановленню в судовому порядку.

У передбаченому цивільним (господарським) законодавством порядку договір № 03-01-2/6-1к від 10 травня 2007 року та виниклі на його підставі зобов’язання недійсними не визнавались.

В той же час, виконання згаданого договору підтверджується нарядом на відпуск спирту на експорт, вантажно митною декларацією та оплатою, проведеною за отриманий товар.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію № 01-022-90 від 15 червня 1994 року, Закрите акціонерне товариство "Завод Молдавизолит", вул. Шевченка, 90, м. Тирасполь, Придністровської Молдавської республіки, зареєстроване державною установою –"Реєстраційна палата" Міністерства юстиції Придністровської Молдавської республіки.

При таких обставинах, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 94, 160, 162, 163 та п. 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0 від28.02.2008р. прийняте Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Монастириським відділенням) яким зменшено Державному підприємству "Ковалівський спиртовий завод" бюджетне відшкодування по податку на додану вартість в сумі 9453,60 грн..

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя