Рішення № 19881647, 15.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.11 Справа № 5002-4/3900-2011-18/5009/6164/11

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Магнат-Ойл-Крим” (95053, м.Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 7е, кв. 6)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “СТАР СЕТ” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 3)

про стягнення 376553,40 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.11.2011 р., паспорт серія НОМЕР_1 від 22.02.2006 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.11.2011 р., паспорт серія НОМЕР_2 від 23.09.2008 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Суддею господарського суду Запорізької області Носівець В.В., на підставі ухвали від 17.10.2011 р., прийнято до провадження матеріали справи № 5002-4/3900-18/5009/6164/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Магнат-Ойл-Крим” до товариства з обмеженою відповідальністю “СТАР СЕТ” про стягнення 376 553,40 грн., судове засідання призначено на 02.11.2011 р. Ухвалою суду від 02.11.2011 р., у звязку із хворобою судді Носівець В.В. розгляд справи № 5002-4/3900-18/5009/6164/11 був перенесений, судове засідання призначено на 15.11.2011 р. У судовому засіданні 15.11.2011 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Судом розглянуті позовні вимоги, які ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 693 ЦК України та вмотивовані таким: 21.04.2011 р. ТОВ “Магнат-Ойл-Крим” (покупець) та ТОВ “СТАР СЕТ” (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 001/2011, згідно умов якого, продавець зобовязався, відповідно до замовлення покупця, передати акумуляторні батареї у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та своєчасно оплатити продукцію. Відповідно до специфікації № 1 від 21.04.2011 р. покупець повинен оплатити, а покупець поставити покупцю у строк до 30.05.2011 р. продукцію на суму 330600 грн. Покупець виконав умови договору, сплатив у касу продавця грошові кошти у сумі 330600 грн., що підтверджується квитанцією до прибутково-касового ордера № 17 від 21.04.2011 р. Продавець не виконав взяті на себе зобовязання та не здійснив поставку продукції покупцю. З огляду на вище зазначене, покупець (ТОВ “Магнат-Ойл-Крим”), керуючись умовами договору купівлі-продажу №001/2011 від 21.04.2011 р. нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції у сумі 45953,40 грн. та просив стягнути із ТОВ “СТАР СЕТ” основний боргу у розмірі 330 600 грн. та 45 953,40 грн. пені.

У судовому засіданні 15.11.2011 р. представник позивача також просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову (яка надійшла до суду 26.10.2011 р.) та накласти арешт на майно ТОВ “СТАР СЕТ”, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Хортицький район, вул. Новобудов, буд. 3.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2011 р. заперечив проти задоволення позову та заяви про забезпечення позову, надав відзив на позовну заяву, де зазначено, що договір № 001/2001 є за своєю суттю договором про наміри. Договором передбачено, що орієнтовна ціна договору складає 1000000 грн. і остаточно буде визначена тільки виходячи із кількості поставленої продукції згідно специфікації. Оригінал договору №001/2001 у відповідача відсутній, позивачем не було вчинено жодної дії про його реалізацію. В квітні 2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати специфікацію на поставку товару і ТОВ “СТАР СЕТ” надало специфікацію на поставку товару від 21.04.2011 р. на загальну суму 330600,00 грн., графік поставки до 30.05.2011 р., в указаний строк, позивач не здійснив жодного платежу на рахунок відповідача. Відповідач, посилаючись на постанову НБУ № 637 від 15.12.2004 р. наголошує, що грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача від позивача не надходили. Також відповідач вказує, що позивач повинен був надати інші докази на підтвердження переказу коштів відповідачу (декларацію про ПДВ за квітень 2011 р., оригінал касової книги та ін.). З огляду на вище зазначене, ТОВ “СТАР СЕТ” вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відзив прийнятий судом до уваги. Відносно забезпечення позову, представник відповідача зауважив, що оскільки відсутні підстави для задоволення позову, то відсутні і підстави для його забезпечення, саме підприємством відповідача грошова сума від позивача не отримувалася ні в якому вигляді.

Заява позивача про забезпечення позову судом відхилена, оскільки накладення арешту на майно боржника в даному випадку, є недоцільним, так як судом розглядається спір про стягнення грошових коштів із боржника, отже, суд не знайшов достатніх підстав та належних доказів, які б, згідно приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України, могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно боржника).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СТАР СЕТ” (надалі відповідач, продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Магнат-Ойл-Крим” (надалі позивач, покупець) 21.04.2011 р. уклали договір купівлі-продажу № 001/2011 (надалі договір). Згідно з п. 1.1. договору, продавець зобовязався, згідно із замовленням покупця, передати акумуляторні батареї ... у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах даного договору. Поставка продукції здійснюється за рахунок покупця на умовах франко-склад м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 3. Продукція відвантажується партіями за узгодженою сторонами Специфікацією (п.п. 3.1., 3.2., 5.2 договору).

При підписанні даного договору сторони прийшли до згоди, що вартість однієї одиниці продукції, розраховується в національній валюті України гривні та зазначається у Специфікаціях до кожної партії, які підписуються обома сторонами та є невідємними частинами даного договору. Вартість товару включає в себе ПДВ 20 %. Загальна сума договору, на момент його підписання орієнтовано складає 1 000 000 грн., в тому числі ПДВ 20%, кінцева сума даного договору буде визначена виходячи із кількості поставленої продукції згідно специфікацій. Платежі за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом банківського переводу безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншим, не забороненим способом готівковим в касу продавця в 100 % розмірі передоплата (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору).

Сторонами (у двосторонньому порядку із проставленням печаток підприємств та підписами директорів) 21.04.2011 р. була підписана специфікація № 1, яка є невідємною частиною договору № 001/2011 від 21.04.2011 р., у якій визначена сума продукції 330600,00 грн.; умови оплати: 100 % предоплата від суми за даною специфікацією, оплата єдиним платежем; графік поставки продукції: з 20.04.2011 р. по 30.05.2011 р.

На виконання умов договору та специфікації (готівковим способом в касу продавця в 100 % розмірі передоплата), товариство з обмеженою відповідальністю “Магнат-Ойл-Крим” у касу товариства з обмеженою відповідальністю “СТАР СЕТ” сплатило (внесло) 330600 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17 від 21.04.2011 р., дана сума прийнята головним бухгалтером Токарєвою Л.Л. ТОВ “СТАР СЕТ” на квитанції міститься відбиток печатки підприємства. Суд зазначає, що згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ “СТАР СЕТ” від 21.04.2010 р. директором товариства призначено Квітко Ірину Борисівну, а відповідно до наказу № 6 к від 10.11.2010 р. головним бухгалтером ТОВ “СТАР СЕТ” призначено Токарєву Л.Л., додатково на неї було покладено виконання обовязків начальника відділу кадрів, касира. Отже, грошові кошти у сумі 330600 грн., які через касу ТОВ “СТАР СЕТ” перераховані позивачем, прийняті уповноваженою на то особою ТОВ “СТАР СЕТ”, і у суду не виникає сумнівів щодо надходження спірної суми та її отримання відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо поставки оплаченого з боку позивача товару та не повернув позивачу 330 600,00 грн. попередньої оплати, згідно умов пункту 8.1.2. договору.

Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 330 600,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір купівлі-продажу від 21.04.2011 р. та специфікації до нього, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо поставки замовленого позивачем товару на суму 330600,00 грн. або повернення цієї суми, у звязку із не поставкою товару, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 330 600 грн. предоплати задовольняється судом.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 45 965,40 грн. пені за період часу з 21.04.2011 р. за 139 днів прострочення.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із п. 9.1. договору, в разі порушення продавцем асортименту, графіку та строків продажу, недопоставки відповідно умов договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленої, не своєчасно поставленої продукції, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від кожної партії продукції.

Пунктом 8.1.2. договору встановлено, що при невиконанні продавцем зобовязань по поставці продукції у строки обумовлені у специфікації, продавець зобовязаний повернути суму отриманої від покупця передоплати у повному обсязі протягом 5 банківських днів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнав його невірним, у звязку із тим, що невірно зазначено дату прострочення виконання зобовязання (вірним періодом нарахування пені є період з 07.06.2011 р. (остаточний термін поставки продукції + 5 банківських днів на повернення передоплати) по 08.09.2011 р. (день, що передував направленню позову до господарського суду) та, в результаті зазначеного вище, невірно розраховано кількість днів нарахування пені та суму пені. Враховуючи викладене вище, вимога позивача про стягнення із відповідача 45953,40 грн. пені за період часу з 21.04.2011 р. за 139 днів є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі 13196,83 грн. за період часу з 07.06.2011 р. по 08.09.2011 р. за 94 дні, в іншій частині, а саме: в сумі 32756,57 грн., суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача пені.

Що стосується заперечень відповідача щодо неукладеності договору, то вони спростовані матеріалами справи, оскільки договір від 21.04.2011 р. є діючим, не розірваний сторонами, не визнаний у судовому порядку недійсним, господарський суд дійшов висновку, що сторони при укладанні договору купівлі-продажу від 21.04.2011 р., в належній формі досягли згоди щодо предмету договору, строку його виконання, а також прав, якими наділяється продавець та покупець, отже, договір від 21.04.2011 р., є двосторонньою домовленістю, укладеною із додержанням норм діючого законодавства України.

Заперечення відповідача щодо ненадходження в касу ТОВ “СТАР СЕТ” від ТОВ “Магнат-Ойл-Крим” грошових коштів у сумі 330 600 грн. спростовні матеріалами справи та поясненнями самого представника відповідача. У судовому засіданні 15.11.2011 р. представник відповідача підтвердила, що договір від 21.04.2011 р. підписано із боку ТОВ “СТАР СЕТ” директором Квітко І.Б., однак вказала, що на даний час директором товариства є інша особа ОСОБА_3, і саме його підписи містяться на Специфікації № 1 та на квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 21.04.2011 р. Але на той час ОСОБА_3 не був директором, а лише був засновником ТОВ “СТАР СЕТ”, та не мав права отримувати гроші від контрагента, стверджує, що він міг привласнити грошові кошти у сумі 330 600 грн. собі та витратити їх на власні потреби. Суд вказує, що зміна директора ТОВ “СТАР СЕТ” не звільняє юридичну особу від виконання зобовязань за договором від 21.04.2011 р.; крім того відповідачем не вказувалося про підробку документів підприємства, відсутнє звернення до правоохоронних органів з цього приводу; на квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 21.04.2011 р. стоїть печатка саме ТОВ “СТАР СЕТ”, а не лише підпис, прізвище і ініціали якоїсь фізичної особи, яка не має жодного відношення до ТОВ “СТАР СЕТ”, тобто квитанція не оспорювалася відповідачем.

Відносно порушень ведення касових операцій, суд зазначає, що у п. 2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, визначено, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Отже, посилання відповідача на внесення готівки у касу відповідача, у більшій сумі ніж передбачено Постановою Правління НБУ від 09.02.2005 р. №32, також належно не доведені відповідачем.

У відповідності з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СТАР СЕТ” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 3, код ЄДРПОУ 37088405, р/р 260069319 в АБ “Полтава-банк”, МФО 331489) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Магнат-Ойл-Крим” (95053, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 7Є, кв. 6, код ЄДРПОУ 33849215, р/р 26005013006622 в ПАО “ВТБ Банк” м. Київ, МФО 321767) 330600,00 грн. (триста тридцять тисяч шістсот) грн. основного боргу, 13 196,83 грн. (тринадцять тисяч сто девяносто шість) грн. 83 коп. пені, 3437,97 грн. (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 97 коп. державного мита та 215,47 грн. (двісті пятнадцять) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 25.11.2011 р.

25.11.2011