Рішення № 19881403, 15.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.11 Справа № 4/5009/5578/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД”, (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Стройінвест”, (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 47)

про стягнення 11 860 грн. 92 коп. основного боргу за договором поставки № 120/2009 від 19.06.2009 р., 2 093 грн. 26 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 684 грн. 96 коп. річних відсотків, 2 405 грн. 15 коп. неустойки

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

за участю ліквідатора ТОВ “Альфа Стройінвест” ОСОБА_1 (діє на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 29.09.2011 р. № 19/5009/5532/11)

19.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД”, м. Запоріжжя (ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Стройінвест”, м. Запоріжжя (ТОВ “Альфа Стройінвест”) про стягнення 11 860,92 грн. основного боргу за договором поставки № 120/2009 від 19.06.2009 р., 2 093,26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 684,96 грн. 3 % річних та 2 405,15 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/5578/11, судове засідання призначено на 12.10.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГППК України, відкладався до 15.11.2011 р.

В судовому засіданні 15.11.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача, поданим в судовому засіданні 12.10.2011 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 19.09.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/5578/11 та від 12.10.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/5578/11 документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 966770 та Витягу Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-09/4147 від 10.10.2011 р., належним чином посвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Альфа Стройінвест” (код ЄДРПОУ 34534864) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 47.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялася ухвала господарського суду Запорізької області від 12.10.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/5578/11, яка повернулася на адресу суду відділенням поштового звязку з відміткою: “За зазначеною адресою не значиться”.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5578/11.

Позивач в судове засідання 15.11.2011 р. також не прибув, про відмову від позову не заявив. 15.11.2011 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання по справі № 4/5009/5578/11, призначене на 15.11.2011 р., на інший день у звязку із неможливістю забезпечити явку в судове засідання 15.11.2011 р. уповноваженого представника позивача.

Розглянувши заявлене клопотання, судом клопотання про відкладення судового засідання відхилено.

При вирішенні клопотання суд виходив з того, що зазначені позивачем обставини не є обовязковими для відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України. Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чим ухвалою суду по справі від 12.10.2011 р., яка направлялася на юридичну адресу позивача, крім того, присутній в судовому засіданні 12.10.2011 р. представник позивача також був повідомлений про дату, час та місце наступного судового засідання у справі № 4/5009/5578/11. Таким чином, директор ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД”, як повноважений представник позивача у справі № 4/5009/5578/11, не був позбавлений права прийняти участь в судовому засіданні, призначеному на 15.11.2011 р. Також судом враховано, що у підтвердження клопотання про відкладення розгляду справи № 4/5009/5578/11 позивачем не надано жодного підтверджуючого доказу.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору у справі № 4/5009/5578/11, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача і відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 610, 611, 625,692, 712 ЦК України, ст., ст. 20,181, 193, 231 ГК України і полягають в тому, що 19.06.2009 р. сторонами у справі укладений договір поставки № 120/2009, за умовами якого позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідача товар у кількості, асортименті і за ціною, зазначеною у специфікації до договору та накладній, що засвідчує факт приймання-передачі товару від позивача відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити такий товар відповідно до умов договору. Згідно з п., п. 4.1.1 і 4.1.2 договору відповідач проводить 50 % передоплати вартості товару протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами договору. Кінцевий розрахунок в розмірі 50 % вартості товару проводиться протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (підписання накладних). На виконання умов договору на підставі накладних № 1906.51 і № 1906.50 від 19.06.2009 р. та № 0107.29 від 01.07.2009 р. позивачем відповідачу був поставлений обумовлений договором товар на загальну суму 20 504,80 грн. Відповідачем вказана продукція була отримана, про що свідчать довіреності (форма № М-2) № 12 від 19.06.2009 р. і № 13 від 01.07.2009 р. Таким чином, згідно умов п. 4.1.2 договору, кінцевий розрахунок за товар, отриманий за накладними № 1906.51 і № 1906.50 від 19.06.2009 р., відповідач повинен був здійснити у строк до 18.08.2009 р., а за накладною № 0107.29 від 01.07.2009 р. у строк до 31.08.2009 р. В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши лише передплату в сумі 8 643,88 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 120/2009 від 19.06.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 11 8860,92 грн. Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що при порушенні терміну оплати товару відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. У випадку прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості по оплаті. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Альфа Стройінвест” 11 860,92 грн. основного боргу за договором поставки № 120/2009 від 19.06.2009 р., 2 093,26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 684,96 грн. 3 % річних, 1 219,06 грн. пені та 1 186,09 грн. штрафу.

Викликаний в судове засідання 15.11.2011 р. ліквідатор ТОВ “Альфа Стройінвест” ОСОБА_1, що діє на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 29.09.2011 р. у справі № 19/5009/5532/11 про банкрутство ТОВ “Альфа Стройінвест”, пояснив суду, що кредиторські вимоги ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” до ТОВ “Альфа Стройінвест” на загальну суму 11 860,92 грн. визнані у повному обсязі. Зазначені кредиторські вимоги включенні до реєстру вимог кредиторів: 11 860,92 грн. в четверту чергу погашення (вимоги кредиторів не забезпечені заставою). Про визнання ліквідатором ТОВ “Альфа Стройінвест” кредиторських вимог в розмірі 11 860,92 грн. позивач був повідомлений листом вих. № 19/5532-18 від 11.11.2011 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та ліквідатора ТОВ “Альфа Стройінвест”, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2009 р. ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” (позивачем у справі) та ТОВ “Альфа Стройінвест” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 120/2009 з відповідними додатками до нього (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався на взаємогоджених умовах поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар у кількості, асортименті і за ціною, зазначеною у специфікації до договору (додаток № 1), що є невідємною частиною Договору, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити такий товар відповідно до умов Договору. (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами була підписана Специфікація (додаток № 1 до Договору), якою сторони визначили кількість, ціну та загальну вартість товарів, що поставляються за умовами Договору поставки № 120/2009 від 19.06.2009 р.

Відповідно до п. 2.3 Договору право власності на твар та ризик випадкової загибелі/пошкодження товару переходить від позивача до відповідача з моменту передачі відповідачу товару, що підтверджується підписаними накладними на поставлений товар.

Згідно з п. 3.1 Договору позивач відвантажує товар за цінами, які визначені в Специфікації (додатку № 1) до Договору. Вартість товару, який постачається за цим Договором, становить 20 504,80 грн. з ПДВ. (пункт 3.2 Договору).

Порядок розрахунків за Договором визначений в пункті 4.1 Договору, яким передбачено, що відповідач проводить 50 % передоплати вартості товару протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами Договору. (підпункт 4.1.1 Договору). Кінцевий розрахунок в розмірі 50 % вартості товару проводиться протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару (підписання накладних). (підпункт 4.1.2 Договору).

З метою здійснення відповідачем, відповідно до умов Договору, передплати за товар, що має бути поставлений, позивачем відповідачу були виставлені рахунки № 1506.79 від 15.06.2009 р. на суму 17 301,12 грн. та № 1606.16 від 16.06.2009 р. на суму 3 203,68 грн., а всього на загальну суму 20 504,80 грн.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 120/2009 від 19.06.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними накладними:

-№ 1906.50 від 19.06.2009 р. на суму 345,12 грн. з ПДВ;

-№ 1906.51 від 19.06.2009 р. на суму 17 301,12 грн. з ПДВ;

-№ 0107.29 від 01.07.2009 р. на суму 2 858,56 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 20 504,80 грн.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчать довіреності на отримання товару (форма № М-2) № 12 від 19.06.2009 р. та № 13 від 01.07.2009 р. на імя ОСОБА_2

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору підтверджується накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п. 4.1.2 Договору кінцевий розрахунок за товар, отриманий за накладними № 1906.51 і № 1906.50 від 19.06.2009 р., відповідач повинен був здійснити у строк до 18.08.2009 р., а за накладною № 0107.29 від 01.07.2009 р. у строк до 31.08.2009 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Так, відповідачем на рахунок позивача було перераховано лише 8 643,88 грн. передплати за товар, що має бути поставлений за Договором № 120/2009 від 19.06.2009 р. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 120/2009 від 19.06.2009 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 11 860,92 грн.

Відповідач факт неналежного виконання взятих на себе за умовами Договору № 20/82011/1149 від 17.05.2011 р. зобовязань в частині оплати за отриману продукцію та наявності станом на час вирішення справи судом заборгованості перед ПрАТ “АМЗ “Вістек” у розмірі 608 367,01 грн. не заперечив.

Ліквідатором ТОВ “Альфа Стройінвест” кредиторські вимоги ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” до ТОВ “Альфа Стройінвест” на загальну суму 11 860,92 грн. визнані у повному обсязі та включенні до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу погашення (вимоги кредиторів не забезпечені заставою), про що свідчить лист вих. № 19/5532-18 від 11.11.2011 р., направлений на адресу позивача.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 608 367,01 грн. основного боргу за отриману продукцію предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2 Договору, який передбачає, що при порушенні терміну оплати товару відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.

Позивачем предявлена до стягнення за прострочку оплати товару, поставленого по накладним № 1906.50 та № 1906.51 від 19.06.2009 р., пеня в розмірі 925,26 грн., яка розрахована за період з 18.08.2009 р. по 16.02.2010 р., а по накладній № 0107.29 від 01.07.2009 р. пеня в розмірі 293,80 грн., яка розрахована за період з 31.08.2009 р. по 02.03.2010 р., а всього 1 219,06 грн. пені.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором № 120/2009 від 19.06.2001 р. позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 1 219,06 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до п. 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості по оплаті.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Матеріалами справи факт прострочення оплати відповідачем товару, поставленого на виконання умов Договору № 120/2009/ від 19.06.2009 р., доведений.

Позивачем предявлена до стягнення за прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, поставленого по накладним № 1906.50 та № 1906.51 від 19.06.2009 р., штрафна неустойка (штраф) в розмірі 900,23 грн., яка розрахована за період з 18.08.2009 р. по 12.09.2011 р., а по накладній № 0107.29 від 01.07.2009 р. штрафна неустойка (штраф) в розмірі 285,86 грн., яка розрахована за період з 31.08.2009 р. по 12.09.2011 р., а всього 1 186,09 грн. штрафу.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що вимога про стягнення 1 186,09 грн. штрафної неустойки заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 684,96 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: за прострочку оплати товару, поставленого по накладним № 1906.50 та № 1906.51 від 19.06.2009 р., 522,13 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 18.08.2009 р. по 12.09.2011 р., по накладній № 0107.29 від 01.07.2009 р. 162,82 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 31.08.2009 р. по 12.09.2011 р.

Крім того, позивачем предявлені до стягнення 2 093,26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які розраховані наступним чином: за прострочку оплати товару, поставленого по накладним № 1906.50 та № 1906.51 від 19.06.2009 р., 1 584,44 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які розраховані за період з серпня 2009 року по серпень 2011 року, по накладній № 0107.29 від 01.07.2009 р. 508,82 грн. втрат від інфляції грошових коштів, які розраховані за період з вересня 2009 року по серпень 2011 року.

Надані розрахунки судом перевірені та встановлено, що розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів за прострочку оплати товару, поставленого за Договором № 120/2009 від 19.06.2001 р., позивачем виконаний вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 684,96 грн. 3 % річних та 2 093,26 грн. втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими та підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Альфа Стройінвест” 11 860,92 грн. основного боргу, 2 093,26 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 684,96 грн. 3 % річних, 1 219,06 грн. пені та 1 186,09 грн. штрафу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача. оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа Стройінвест”, (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 47, код ЄДРПОУ 34534864, р/р № 26007060132561 в ЗРУ ПАТ КБ “ПриватБанк” м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД”, (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39, код ЄДРПОУ 23855495, р/р № 26004038650001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 11 860 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 92 коп. основного боргу, 1 219 (одну тисячу двісті девятнадцять) грн. 06 коп. пені, 1 186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) грн. 09 коп. штрафу, 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 96 коп. 3 % річних, 2 093 (дві тисячі девяносто три) грн. 26 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 170 (сто сімдесят) грн. 44 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “22” листопада 2011 р.

22.11.2011