Ухвала суду № 19881380, 21.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

21.11.11 справа № 23/5009/6109/11

Господарський суд у складі судді Шевченко Т.М.,

за участю:

представник кредитора ОСОБА_1, завідувач юридичного сектору, довіреність 2782/01 від 30.10.2011р.

від боржника не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 23/5009/6109/11

за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Запорізькому районі Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, ідент. код юридичної особи 20508574)

до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Запорізький Агрос»(69089, м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, ідент. код юридичної особи 05488745)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Кредитор (УПФУ в Запорізькому районі Запорізької області) вернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство відносно боржника ВАТ «Запорізький Агрос»в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою від 17.10.2011 р. господарським судом прийнято заяву до розгляду і порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, слухання справи призначено на 31.10.2011р. Розгляд справи відкладався до 21.11.2011 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

У судових засіданнях уповноважений представник кредитора підтримав доводи, викладені в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство. В судовому засіданні представником надано витребувані судом довідку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо записів відносно юридичної особи-боржника (ВАТ «Запорізький Агрос») станом на 08.11.2011 р.

Боржник своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника не направив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений відповідно до вимог закону.

Суд розглянувши заяву кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство та подані документи, дійшов висновку про припинення провадження у справі, з огляду на наступне.

За приписами ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон про банкрутство) справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Втім, статтею 52 Закону про банкрутство передбачено, що <…>, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Із викладених норм вбачається, що при зверненні до суду в порядку статті 52 Закону про банкрутство кредитор має підтвердити безспірність своїх вимог до боржника.

Вимоги кредитора набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, згідно із п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування.

Згідно з ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства та дослідивши подані документи, судом встановлено наступне.

Безспірність вимог кредитора підтверджується виконавчими документами (виконавчий лист, наказ), виданими на примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2005 р. по справі № 24/347 та постанови господарського суду Запорізької області від 26.10.2006 р. у адміністративній справі № 4/429/06-АП.

Кредитором вживались заходи до погашення боргу шляхом звернення до державної виконавчої служби для примусового виконання судових рішень.

Постановами ВДВС Запорізького МУЮ від 30.06.2011 р. виконавчий лист № 4/429/06-АП та наказ № 24/347 повернуті стягувачу без виконання.

Статтею 52 Закону про банкрутство передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступають від її імені (далі виконавчий орган).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»).

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, нормами законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 18 вищезазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором, визначений у статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

З огляду на викладені норми законодавства, суд вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як свідчить довідка з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про відсутність юридичної особи ВАТ «Запорізький «Агрос»за місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносився. Згідно із «записом 2»28.10.2010 р. проведено реєстраційну дію про внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з її банкрутством.

Зважаючи на вищевикладені норми законодавства, такий запис не свідчить про відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Також, з зазначених підстав, акт УПФУ про перевірку наявності підприємства за юридичною адресою № 3 від 19.09.2011 р., на який посилається кредитор, не є належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, суд вважає, що належні докази відсутності боржника за місцезнаходженням в матеріалах справи не містяться, а подані ініціюючим кредитором документи не підтверджують наявності визначених законом підстав для визнання банкрутом ВАТ «Запорізький «Агрос»як відсутнього боржника.

Крім того, слід зауважити, що заявник не довів наявність визначених законом підстав для застосування до боржника (ВАТ «Запорізький «Агрос») процедури банкротства відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зважаючи на існування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про наявність судового рішення щодо припинення юридичної особі ВАТ «Запорізький Агрос».

Встановлені судом обставини справи у сукупності свідчать про відсутність ознак, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, для здійснення провадження у справі про банкрутство відносно ВАТ «Запорізький «Агрос»в порядку вказаної статті Закону, навіть з огляду на наявність безспірної заборгованості у боржника та його неспроможність погасити борг.

Дійшовши викладеного висновку, суд припиняє провадження у справі про банкрутство ВАТ «Запорізький «Агрос» на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 41, 45, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 23/5009/6109/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Запорізький Агрос»(69089, м. Запоріжжя, вул. Фадєєва, 24, ідент. код юридичної особи 05488745) припинити.

Завірені примірники ухвали надіслати: кредитору, боржнику, Головному управлінню статистики у Запорізькій області, державному реєстратору Запорізької райдержадміністрації, ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області, ВДВС Запорізького РУЮ Запорізької області.

СуддяТ.М. Шевченко