Рішення № 19881348, 26.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

26.10.11 Справа № 24/5009/4351/11

за позовною заявою: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1)

до відповідача Приморського орендного підприємства теплових мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61)

про стягнення485 644,79 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 11.01.2011р. № 8/10

від відповідача: Дарніцин В.В., директор, виписка з наказу № 3 від 14.01.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулась Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (ДП “Газ Україна” НАК “Нафтогаз України) з позовною заявою до Приморського орендного підприємства теплових мереж про стягнення з відповідача 485 644,79 грн. заборгованості за договором № 06/09-1314 ТЕ-13 від 23.09.2009р., з яких: 393 421,77 грн. основного боргу, 30 192,76 пені, 46 922,83 грн. інфляції та 15 107,43 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 01.08.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/4351/11, судове засідання призначено на 16.08.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 16.08.2011р. розгляд справи відкладено на 03.10.2011р.

В судовому засіданні 03.10.2011р, 18.10.2011р. оголошено перерву відповідно до 18.10.2011р., до 26.10.2011р.

На підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору продовжено.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. господарським судом Запорізької області оголошено вступну і резолютивну частини рішення

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві вказуючи, зокрема, наступне. 23.09.2009р. між сторонами укладений договір поставки природного газу № 06/09-1314 ТЕ-13, за яким ДК “Газ України” зобов'язувався передати у власність відповідачу природний газ, а останній прийняти та оплатити поставлений природний газ. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачу протягом жовтня - грудня 2009р., січня - квітня 2010р. природний газ на загальну суму 482 754,27 грн., що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу. Відповідач за поставлений газ розрахувався частково в сумі 89 332,50 грн. Таким чином, сума основного боргу становить 393 421,77 грн. За несвоєчасну оплату відповідачу нараховано пеня в сумі 30 192,76 грн. за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011р., інфляція в розмірі 46 922,83 грн. за листопад 2009р. - травень 2011р. та 3 % річних 15 107,43 грн. за період з 11.11.2009р. по 08.07.2011р. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 264-265 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що згідно Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011р., заборгованість підприємства підлягає списанню. Так як Приморське ОПТМ виробляє та постачає теплову енергію, дія даного Закону поширюється на підприємство. Згідно п. 2.1.1. Закону підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, що обліковувалася станом на 01.01.2010р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Також згідно п 2.2. цього Закону, списанню підлягає заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Згідно Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, Приморським ОПТМ були оформлені належним чином та підписані договори про організацію взаєморозрахунків: №504/503 від 20.07.2011р. за 2010р. на суму 349 044,64 грн. та № 505/503 від 20.07.2011р. за 2009р. на суму 44 377,13 грн. На момент порушення провадження у справі № 24/5009/4351/11 питання про погашення заборгованості урегульоване, так як були укладені договори про організацію взаєморозрахунків. На підставі викладеного, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) та Приморським орендним підприємством теплових мереж (Покупець) укладений договір № 06/09-1314 ТЕ-13, відповідно до предмету якого Постачальник згідно з цим договором зобовязується передати у власність Покупця природний газ за наявності його обсягів, а Покупець зобовязується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 договору (п. 1.1.). За цим договором постачається імпортований газ, отриманий Постачальником за договором поставки природного газу між НАК “Нафтогаз України” та Постачальником (п. 1.2.).

За умовами п. 1.3. договору, газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу для інших потреб не є предметом даного договору.

Відповідно до погоджень сторін (п. 2.1.), Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. газ в обсягах до 320 тис. куб. м.

Обсяги газу, які планується поставити за цим договором (надалі плановий обсяг), можуть змінюватися протягом місяця на підставі заявки Покупця з урахуванням оплат (п. 2.2.).

На підставі розділу 4 договору, Постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу Покупця (п. 4.1.). Приймання передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість (п. 4.4.).

Відповідно до розділу 6 договору, оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланових місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Розділом 11 договором поставки сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення (п. 11.1.). Строк дії цього договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п. 11.2.).

Договір № 06/09-1314ТЕ-12 від 23.09.2009р. підписаний уповноваженими представниками Постачальника і Покупця та скріплений печатками підприємств.

21.12.2009р. сторонами за основним договором поставки укладена Додаткова угода № 1, якою доповнено п. 2.1. договору підпунктом 2.1.1. та 11.1. викладено у наступній редакції: “2.1.1 Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі до 550 тис. куб. м.”; “11.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем передано відповідачу в період жовтень грудень 2009р., січня - квітня 2010 р. природний газ на загальну суму 482 754,27 грн. У підтвердження виконання договору поставки позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії Актів передачі приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (оригінали оглянуті судом в судовому засіданні).

Слід зазначити, що усі акти передачі приймання природного газу містять посилання на договір № 06/09- 1314 ТЕ-13 від 23.09.2009р. як підставу поставки.

Вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, розрахувався за поставлений природний газ в сумі 89 332,50 грн., про що свідчать платіжні документи, які надані позивачем.

Відповідач пояснив суду, що дійсно мали місце поставки природного газу відповідно до умов договору поставки № 06/09-1314-ТЕ-13 від 23.09.2009р. на загальну суму 482 754,27 грн., за якими відповідач частково розрахувався на суму 89 332,50 грн. Решта заборгованості становить 393 421,77 грн.

Проте, відповідач вважає, що не повинен сплачувати вказану суму боргу та штрафні санкції, оскільки Згідно Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, Приморським ОПТМ були оформлені належним чином та підписані договори про організацію взаєморозрахунків: № 504/503 від 20.07.2011р. за 2010р. на суму 349 044,64 грн. та № 505/503 від 20.07.2011р. за 2009р. на суму 44 377,13 грн.

Як вбачається з наданих суду документів, сторонами за договорами № 504/503, № 505/503 від 20.07.2011р.: територіальний орган казначейства в Запорізькій області (сторона 1); головне фінансове управління Запорізької обласної державної адміністрації (сторона 2); фінансове управління Приморської райдержадміністрації (сторона 3); Приморська міська рада Приморського району Запорізької області (сторона 4); Приморське орендне підприємство теплових мереж (сторона5); ДК “Газ України” (сторона 6); НАК “Нафтогаз України” (сторона остання).

Предметом вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до статті 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503 “Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію , що вироблялася , транспортувалася та постачалася населенню , яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам , що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування”.

За умовами пунктів 8, 9 цих догорів, сторона пята перераховує сторони шостій кошти в сумі 349 044,64 грн. (№ 504/503) та в сумі 44 377,13 грн. (№ 505/503) для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 23.09.2009р. № 06/09-1314-ТЕ-13 за 2009р. та за 2010р.

В свою чергу, сторона шоста перераховує на рахунок стороні останній кошти в сумі 349 044,64 грн. (№ 504/503) та в сумі 44 377,13 грн. (№ 505/503) для погашення заборгованості за газ відповідно за 2010р. та за 2009р. згідно з договором від 31.12.2009р. № 06/09-2126 та договором від 23.01.2009р. № 06/09-9.

За вимогами пункту 12 вказаних договорів, кожна сторона зобовязана забезпечити подання до органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з вимогами, встановленими Порядком перерахування у 2011р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Крім того, кожна сторона зобовязується до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору .

У разі несвоєчасного подання учасниками розрахунків платіжних документів органи казначейства за своїм платіжним дорученням можуть самостійно перерахувати кошти відповідно до укладених договорів на розрахункове касове обслуговування у порядку, передбаченому цим договором .

На підставі пункту 16 договорів, договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування .

В судовому засіданні відповідачем надане платіжне доручення № 2 від 25.08.2011р. про перерахування на користь ДК “Газ України” суми 349 044,64 грн. з призначенням платежу: “погашення заборгованості за газ згідно договору від 23.09.2009р. № 06/091314-ТЕ-13 за 2010р., до постанови КМУ від 11.05.2011р. № 503, ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011р.”, договір № 504/503 від 20.07.2011р.”.

На платіжному дорученні № 2 від 25.08.2011р. міститься відмітка Управління Державного казначейства у Приморському районі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про оплату.

Позивач підтвердив надходження вказаної суми на розрахунковий рахунок компанії .

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що суму 349 044,64 грн. заборгованості перераховано після порушення провадження у даній справі, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

З огляду на викладені обставини, станом на момент розгляду справи (на 26.10.2011р.), відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ за договором від 23.09.2009р. № 06/09-1314 ТЕ-13 в сумі 44 377,13 грн.

Відповідач доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу 44 377,13 грн. основного боргу не надав. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 44 377,13 грн. основного боргу.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 08.01.2011р. по 08.07.2011р. (181 день) у розмірі 30 192,76 грн.

Умовами договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1314 ТЕ-13 від 23.09.2009р. передбачена відповідальність покупця за невиконання умов пункту 6.1 договору щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу (пункти 7.1., 7.2.) у вигляді стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Факт порушення грошових зобовязань відповідачем є доведеним, розмір пені в сумі 30 192,76 грн. визначений позивачем вірно та підлягає стягненню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 46 922,83 грн. за листопад 2009р. - травень 2011р. та 3 % річних 15 107,43 грн. за період з 11.11.2009р. по 08.07.2011р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявляючи вимоги щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд дійшов до висновку, що з урахуванням суми основного боргу та періоду його існування, вимоги про стягнення інфляції в розмірі 46 922,83 грн. за листопад 2009р. - травень 2011р. та 3 % річних 15 107,43 грн. за період з 11.11.2009р. по 08.07.2011р., є правомірними.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов, в т. ч., про безпідставність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені спростовуються викладеним вище.

Щодо посилання відповідача на Закон України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” № 3319-4 від 12.05.2011р., то слід зазначити про наступне.

Відповідно до вказаного Закону України, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом .

Дія Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, ...

Підприємство відповідача підпадає під дію Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”.

За приписами пункту 2.5. вказаного Закону, списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку, перерахування у 2011р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органам місцевого самоврядування, підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та /або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховуються підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ).

На момент звернення з позовом до суду такий Порядок КМУ не прийнятий, відповідно нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних за договором поставки природного газу без відповідного порядку взагалі не підлягали списанню.

Відповідний Порядок списання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію був затверджений 08.08.2011р. постановою КМУ № 894 (далі-Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості (пункт 8 Порядку).

Згідно пункту 9 Порядку Компанія “Газ України” здійснює списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” в межах сум, списаних компанією “Газ України” учасникам процедури списання, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Відповідачем не дотриманні вимоги Порядку, щодо списання такої заборгованості.

На даний час комісія з питань списання заборгованості відповідачем не створена, відповідно відсутні протоколи такої комісії про списання заборгованості. Договори щодо списання пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, нарахованих відповідачу на заборгованість за спожитий природний газ у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р. між відповідачем та позивачем також не укладені.

За таких обставин відсутні підстави для списання штрафних санкцій.

До того ж, відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закон України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію” від 12.05.2011р., не обмежує суд у встановленні ним факту заборгованості за поставлений природний газ на підставі договору між певними субєктами господарювання, а також у встановленні ним обґрунтованості або не обґрунтованості заявленої до стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та у встановленні обовязку відповідача сплатити ці кошти.

Наявність Закону України “Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію”, Постанови КМУ № 894 “Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію” не змінює та не припиняє зобов'язання сторін взятих на себе за договором постачання природного газу, а тому у суду не має правових підстав для відмови в позові.

Щодо звільнення відповідача від неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого ДК “Газ України” взяла на себе обов'язок поставити природний газ відповідачу, а останній в свою чергу взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором.

Положення про організацію договорів взаєморозрахунків № 504/503; № 505/503, які були укладені між позивачем та відповідачем ніяким чином не впливають на порядок та строки проведення розрахунків за газ, оскільки дана обставина не обумовлена умовами Договору і навпаки є чітко зазначені пункти договору щодо порядку та строків оплати за природний газ (пункт 6.1), які були обумовлені позивачем та відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб та печатками обох підприємств.

А тому підписуючи договір поставки природного газу від 23.09.2009р № 06/09-1314, а в подальшому і акти приймання-передачі природного газу відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за вказаним правочином.

За своїм змістом Постанова КМУ №503 від 11.05.2011р. також не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, оскільки постанова такі норми не містить, а лише встановлює норми, що регулюють бюджетні відносини та відносини пов'язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Змін і доповнень, щодо строків здійснення розрахунків за договором в порядку п.10.3 сторонами не внесено, а в силу статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про організацію взаєморозрахунків, на який посилається відповідач, жодним чином не вносить змін до договору постачання природного газу від 23.09.2009р. №06/09-1314 ТЕ-13, не встановлює та не змінює для сторін жодних прав та обов'язків які були встановлені вказаним договором постачання.

Вказані договори про організацію взаєморозрахунків є лише одним з способів погашення заборгованості за спожитий природний газ за рахунок бюджетних коштів, а не єдиним можливим. Надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Позивачем в розумінні статті 33, 34 ГПК України надані всі належні та допустимі докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати у повному обсязі покласти на відповідача.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приморського орендного підприємства теплових мереж (72100, Запорізька обл., Приморський р-н, м. Приморськ, вул. Чапаєва, буд. 6, п/р № 26039301000555 у ВАТ ЗФ “Державний ощадний банк”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 19282171) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк”, м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 44 377 (сорок чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 13 коп. основного боргу, 30 192 (тридцять тисяч сто девяносто дві) грн. 76 коп. пені, 46 922 (сорок шість тисяч девятсот двадцять дві) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 15 107 (пятнадцять тисяч сто сім) грн. 43 коп. - 3 % річних, 4 857 (чотири тисячі вісімсот пятдесят сім) грн. 45 державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 349 044,64 провадження у справі припинити.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 21.11.2011р.

21.11.2011