Рішення № 19881325, 08.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 Справа № 2/5009/5164/11

Суддя Мойсеєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Р - Стіл”, м. Харків,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя,

про стягнення 746778,80 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.03.201 1р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 20-549 від 21.12.2010р., юрисконсульт бюро загальноправового забезпечення виробництва та соціальних відносин юридичного відділу);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Р - Стіл” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” про стягнення 746778,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення умов договору № 20/2010/194 від 31.01.2010р. відповідач не оплатив у повному обсязі продукцію, поставлену позивачем в період з 07.06.2010р. по 08.07.2010р. Заборгованість складає 741436,50 грн. За порушення строків оплати позивач на підставі п. 5.7 договору нарахував на суму заборгованості пеню за період з 18.07.2010 р. по 18.01.2011 р. в сумі 5338,34 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 220, 224, 226, 267 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 2/5009/5164/11 та призначено розгляд справи на 15.09.2011р.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2011р. розгляд справи відкладено до 25.10.2011р. за клопотанням відповідача та у звязку з невиконанням сторонами у повному обсязі вимог ухвали суду від 29.08.2011р.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що за продукцію, поставлену з 07.06.2010р. по 08.07.2010р. на суму 741436,50 грн., оплата позивачу не здійснювалась, оскільки податкова інспекція за раніше оплачену продукцію за договором № 20/2010/194 від 31.01.2010 р. не підтвердила відповідачу відшкодування сплаченої суми ПДВ. Вказує, що за результатами позапланових виїзних перевірок податковою інспекцією встановлено наявність фіктивних фірм в ланцюгу постачальників позивача, за якими податкові зобовязання відсутні. Зазначені обставини стали перепоною для отримання з бюджету відшкодування ПДВ, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010р. № 0000710801/0. Просить зупинити провадження у справі № 2/5009/5164/11 до вирішення справи № 2а-9410/10/0870 по оскарженню податкового повідомлення-рішення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. Також представник відповідача за письмовим клопотанням просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі.

Суд розглянув клопотання в судовому засіданні 25.10.2011р. та відмовив у їх задоволенні, оскільки вважає, що підстави, зазначені у ст. ст. 27 та 79 ГПК України в даному випадку відсутні. У випадку, якщо при розгляді справи будуть встановлені будь-які обставини, які як вважає відповідач можуть вплинути на правовідносини сторін за договором № 20/2010/194, він не позбавлений можливості звернутись в порядку, встановленому нормами розділу ХIII ГПК України, з відповідною заявою.

Ухвалою від 25.10.2011р. суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів до 14.11.2011р. та відклав судове засідання на 08.11.2011 р. для проведення звірки між сторонами.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. були присутні представники обох сторін. За їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.01.2010 р. Відкритим акціонерним товариством «Запоріжсталь»(покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КомпаніяР-Стіл” (постачаль-ник, позивач) укладено договір № 20/2010/194, за яким на умовах, визначених в розділах даного договору, постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити метали чорні вторинні (іменовані надалі «продукція»), орієнтовно в кількості 12000 тон, вид та ціна якого вказані в додатках (специфікаціях) до даного договору, що є його невідємними частинами.

У п. п. 1.2, 1.3 договору погоджено, що протягом строку дії договору поставка продукції здійснюється помісячно орієнтовано по 1000 тон в місяць з допустимим відхиленням +-5% від обсягу, погодженого сторонами у додатках (специфікаціях) та листах. Річний обсяг поставок по даному договору визначається додатками (специфікаціями).

Відповідно до умов п. п. 3.1, 3.2.1 договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP ст. Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці («ІНКОТЕРМС-2000») з урахуванням умов Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів або автотранспортом, за письмового дозволу покупця, на умовах СРТ автовагова комбінату («ИНКОТЕРМС-2000»). Транспортні витрати по відвантаження продукції здійснюються за рахунок постачальника. У графі 4 залізничної накладної вказується номер договору поставки та найменування постачальника.

У п. п. 3.6 - 3.8 договору зазначено, що приймання металобрухту по кількості здійснюється шляхом зважування на електронних вагах представниками покупця, по кількості відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 представниками покупця з оформленням приймально-здавального акту Ф-69 або Ф-19. Датою поставки металобрухту залізничним транспортом є дата в штемпелі ст. Запоріжжя-Ліве в графі: «Оформлення видачі вантажу»в залізничній накладній; при поставці автотранспортом - дата оформлення акту Ф-19. Акти Ф-69 та Ф-19 є підставою для взаєморозрахунків. Один екземпляр акту направляється постачальнику протягом 3-х днів від дати оформлення. Дані по кількості та якості металобрухту, вказані в товаророзпорядчих документах постачальника, є попередніми, а отримані фактичні результати з прийомки кількості та якості, у відповідності до вимог ДСТУ 4121-2002, є основними для сторін.

Згідно з п. 4.1 договору покупець отримує металобрухт за погодженою з постачальником ціною, яка встановлюється в національній валюті України за одну тону. Ціна включає в себе ПДВ.

Орієнтовна суму договору визначена у п. 4.3 договору і складає 35000000 грн., кінцева сума договору визначається шляхом складання реєстрів оплати.

Відповідно до п. 4.4 договору покупець здійснює оплату за поставлений металобрухт протягом 10 (десяти) банківських днів від дати оформлення реєстру на підставі даних актів по прийманню Ф-69 та податкової накладної, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі. Постачальник надає покупцю податкову накладну. За згодою сторін допускаються розрахунки шляхом перерахування передоплати та векселями.

У п. 4.5 договору зазначено, що податкові накладні виписуються постачальником на кожний реєстр оплати. Подальша оплата продукції, що поступила, по кожному реєстру буде проводитися тільки за наявності податкової накладної. Для кінцевого здійснення взаєморозрахунків по закінченні поточного місяця, всі податкові накладні надаються покупцю не пізніше 5-го числа наступного за поточним місяця.

У додатках № 1 до договору сторони погодили специфікації до договору:

№ 7 від 01.06.2010 р., відповідно до якої з 01.06.2011 р. до дати наступної зміни ціни підлягають поставці метали чорні вторинні в кількості 600 тон в місяць на суму 1317600,00 грн. з ПДВ;

№ 8 від 04.06.2010 р., відповідно до якої з 04.06.2011 р. до дати наступної зміни ціни підлягають поставці метали чорні вторинні в кількості 600 тон в місяць на суму 1260000,00 грн.

На виконання умов договору позивач в період з 07.06.2010 р. по 08.07.2010 р. поставив відповідачу декілька партій продукції на загальну суму 1103862,70 грн., що підтверджується наступними реєстрами на поступивший металобрухт від ТОВ «Компанія Р Стіл», що завірені ВАТ «Запоріжсталь»:

- реєстр № 647774 від 07.06.2010 р. за 07.06.2010 р. на суму 563455,32 грн.,

- реєстр № 64914 від 14.06.2010 р. за 14.06.2010 р. на суму 272316,60 грн.,

- реєстр № 65068 від 21.06.2010 р. за 21.06.2010 р. на суму 135914,40 грн.,

- реєстр № 65387 від 08.07.2010 р. за 08.07.2010 р. на суму 132176,40 грн.

Реєстри складені на підставі приймально-здавальних актів форми № 69 від 04.06.2010р., 05.06.2010 р., 06.06.2010 р., 11.06.2010 р., відповідно до яких товар прийнятий відповідачем у повному обсязі.

Відповідач частково оплатив поставлену продукцію на суму 362426,20 грн.

Залишок заборгованості в розмірі 741436,50 грн. відповідач не оплатив. У відзиві на позовну заяву та в акті звіряння взаємних розрахунків за 2010 рік відповідач підтвердив, що за продукцію, поставлену з 07.06.2010р. по 08.07.2010р. існує борг в сумі 741436,50 грн.

Відповідач вказує, що оплата позивачу не здійснювалась, оскільки податкова інспекція за раніше оплачену продукцію за договором № 20/2010/194 від 31.01.2010 р. не підтвердила відповідачу відшкодування сплаченої суми ПДВ. Вказує, що за результатами позапланових виїзних перевірок податковою інспекцією встановлено наявність фіктивних фірм в ланцюгу постачальників позивача, за якими податкові зобовязання відсутні. Зазначені обставини стали перепоною для отримання з бюджету відшкодування ПДВ. На підтвердження цього відповідач посилається на податкове повідомлення-рішення від 08.11.2010 р. № 0000710801/0.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір № 20/2010/194 від 31.01.2010р. сторонами не оспорювався, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, тому в силу вимог ст. 204 ЦК україни є правомірним та обовязковим для виконання сторлонами цього договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4 договору відповідач мав здійснити оплату за поставлений металобрухт протягом 10 (десяти) банківських днів від дати оформлення реєстру.

Умовою оплати за отриману продукцію відповідно до п. 4.5 договору є надання податкових накладних на кожний реєстр.

На виконання п. 4.5 договору, на підставі актів по прийманню форми № 69 позивачем виписані та видані відповідачу наступні податкові накладні:

№ 040601 від 04.06.2010 р., № 050601 від 05.06.2010 р., № 060601 від 06.06.2010 р., що відповідає сумі реєстру № 647774 від 07.06.2010 р.;

№ 110601 від 11.06.2010 р., що відповідає сумі реєстру № 64914 від 14.06.2010 р.,

№ 190601 від 18.06.2010 р., що відповідає сумі реєстру № 65068 від 21.06.2010 р.,

№ 070701 від 07.07.2010 р., що відповідає сумі реєстру № 65387 від 08.07.2010 р.

Факт передачі вказаних податкових накладних при складанні реєстрів відповідач не заперечує.

Таким чином, суд дійшов висновку про настання строку платежу у зв'язку з доведенням позивачем обставин оформлення актів поставки металобрухту Ф-19,Ф-69 та реєстрів оплати, а також одночасною (в момент підписання реєстрів) передачею позивачем відповідачу податкових накладних по спірних партіях поставки.

Посилання відповідача на те, що видані позивачем податкові накладні не можуть бути підставами для оплати продукції, оскільки не підтверджують податкових зобовязань позивача є необґрунтованими.

В договорі таких підстав для відмови від оплати продукції не зазначено.

Умовою оплати за договором визначено саме факт видачі податкової накладної. Позивачем виконані умови п. 4.5 договору щодо надання податкових накладних.

Таким чином, у відповідача виникли зобовязання оплатити поставлену продукцію у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію в розмірі 741436,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні грошового зобовязання, обумовленого в пункті 4.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент стягнення пені.

На суму заборгованості 741436,50 грн. позивачем нараховано пеню за період з 18.07.2010р. по 18.01.2011р. за 144 дні прострочення в розмірі 0,1% річних, що склало 5338,34 грн. Початок нарахування пені позивач визначає з дати прострочення оплати останнього реєстру.

Суд зазначає, що по останньому реєстру позивач невірно визначив початок виникнення прострочення, оскільки позивач мав оплатити його до 18.07.2010 р. включно, відповідно прострочення настає з 19.07.2010 р. Разом із цим, суд задовольняє вимоги про стягнення пені в заявленій сумі, оскільки позивачем нараховано пеню в меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 5.7 договору (відсотки застосовано як річні) та в меншому розмірі, ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за період з 19.07.2010 р. по 18.01.2011р.

За таких обставин, оскільки нарахована позивачем сума пені не суперечить чинному законодавству, суд задовольняє вимоги про стягнення пені в заявленій сумі - 5338,34 грн.

Доводи відповідача щодо наявності між ним та податковою службою спору не тягне за собою звільнення відповідача від виконання обовязків за господарським договором № 20/2010/194 від 31.01.2010р. або припинення господарських зобовязань за цим договором.

Одночасно суд зазначає, що свобода підприємницької діяльності у межах визначених законом, містить елементи несприятливих наслідків, ризик яких несе безпосередньо субєкт господарювання.

Отже, непідтвердження податковою службою відповідачу відшкодування сплаченої суми ПДВ не може впливати на належне виконання обовязків відповідача за договором, розрахунки за виконання якого є предметом спору у даній справі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсталь” (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849, ІПН 001912308247, свідоцтво платника ПДВ № 11045559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Р - Стіл” ((61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 52, код ЄДРПОУ 36459496, р/р 26001200000468 в ХФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФ 380537, ІПН 36459420333, свідоцтво платника ПДВ № 100234755) 741436,50 грн. (сімсот сорок одна тисяча чотириста тридцять шість грн. 50 коп.) основного боргу, 5338,34 грн. (пять тисяч триста тридцять вісім грн. 34 коп.) пені, 7467,80 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят сім грн. 80 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.11.2011 р.

18.11.2011