Рішення № 19881172, 15.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.11 Справа № 3/5009/5545/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Прокурора Василівського району Запорізької області

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Василівська райдержадміністрація, Запорізька область, м. Василівка

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, м. Енергодар

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2, помічник прокурора, довіреність № 05/3-704 вих-4 від 14.11.2011р.

від позивача: ОСОБА_3, провідний спеціаліст, доручення № 01-51/825 від 21.06.2011р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 01-21/1026 від 31.10.2011р.

Прокурор Василівського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Василівської райдержадміністрації Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1, третя особа Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Запорізькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 16.09.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 125, 126, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 49 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/5545/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.10.2011р. об 11 годині 20 хвилин.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Запорізькій області.

Ухвалами від 11.10.2011р. та від 01.11.2011р. розгляд справи відкладався відповідно до 01.11.2011р. об 11 годині 30 хвилин та до 15.11.2011р. о 14 годині 30 хвилин, а також витребувалися необхідні докази.

Ухвалою суду від 01.11.2011р. відмовлено в задоволені клопотання ПП ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі № 3/5009/5545/11 до вирішення справи № 2-а-3360.

В судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 18.11.2011р.

Під час розгляду справи представники учасників судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 11.10.2011р. представник позивача надав заяву “Про уточнення позовних” вимог № 01-51/1456 від 10.10.2011р., в якій позивач просить суд уточнити позовну заяву в ч. 2 позовних вимог, а саме: стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 34353,10 грн. на користь Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (р/р 33212848700052, ДКУ в Василівському районі, МФО 813015, ОКПО 34677040 Малобілозерська сільська рада 2111000 надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, уточнити позовні вимоги.

Про уточнення позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нових позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, заява позивача № 01-51/1456 від 10.10.2011р. про уточнення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 15.11.2011р. прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 01-51/1456 від 10.10.2011р., та просять зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,49 га у контурі № 9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та стягнути з відповідача грошові кошти розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 34353,10 грн. Також, просять стягнути з відповідача судові витрати.

Зокрема прокурор та позивач зазначили, що прокуратурою Василівського району Запорізької області з залученням спеціалістів Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області проведено перевірку та встановлено, що ПП ОСОБА_1 самовільно зайняв та використовував протягом 2011 року земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, площею 33,49 га., розташовану на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Малобілозерською сільрадою дозвіл на розробку проекту відведення вищевказаної земельної ділянки ПП ОСОБА_1 не надавався та документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою не виготовлялись.

01.09.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Запорізької області Нагорним Д.С. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки загальною площею 33,49 га., які вручено ПП ОСОБА_1 під особистий підпис.

Також 02.09.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель запорізької області Нагорним Д.С. вручено ПП ОСОБА_1 припис № 000056 про необхідність у 30-ти денний термін усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

Крім того, 01.09.2011р. відносно ПП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000057 за ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України самовільне зайняття земельної ділянки, з яким ПП ОСОБА_1 ознайомлено.

Відповідно до розрахунку , складеного старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель запорізької області Нагорним Д.С., розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття ПП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 33,49 га. складає 34353,10 грн.

Постановою старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель запорізької області № 000057/1від 02.09.2011р. ПП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Копія постанови про накладення адміністративного стягнення вручена ПП ОСОБА_1 під особистий підпис 02.09.2011р.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області № 2762 від 11.11.2011р., земельна ділянка загальною площею 33,49 га в контурі № 9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради звільнена. Згідно з актами від 07.10.2011р. та 10.11.2011р. вищевказана земельна ділянка не оброблялась.

Представник відповідача відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав. В судовому засіданні 01.11.2011р. проти позову заперечив в повному обсязі та просить суд відмовити позивачу та прокурору в задоволені позовних вимог.

15.11.2011р. до господарського суду надійшло клопотання від 15.11.2011р., в якому відповідач просить суду відкласти розгляд справи № 3/50009/5545/11 для реалізації ним своїх процесуальних прав, оскільки відповідачем необхідно подати відзив на подану позовну заяву з обґрунтуванням заперечень у вигляді письмових доказів, які ґрунтуються на підставі рішення Енергодарського міського суду Запорізької області.

В задоволенні клопотання представника відповідача судом відмовлено, оскільки у ПП ОСОБА_1 з 19.09.2011р. було достатньо часу для належної підготовки до розгляду справи в судовому засіданні 15.11.2011р. В тому числі, відповідач не був позбавлений права надати свій відзив суду разом із клопотанням від 15.11.2011р. про відкладення розгляду справи.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані прокурором, позивачем та третьою особою матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Запорізькій області (третя особа) підтримав позовні вимоги прокурора та позивача і просить суду задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового розгляду і думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Василівського району Запорізької області проведено перевірку додержання субєктами господарювання вимог земельного законодавства України при використанні земельних ділянок та виявлено порушення вимог земельного законодавства з боку ПП ОСОБА_1

Перевіркою виявлено, що ПП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка без отримання правовстановлюючих документів.

Встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 33,49 га, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, зайнята ПП ОСОБА_1 На земельній ділянці наявні посіви соняшнику.

Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області дозвіл на розробку проекту відведення вищевказаної земельної ділянки ПП ОСОБА_1 не надавався та документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою не виготовлялись.

Виявлені порушення зафіксовано в акті “Перевірки дотримання вимог земельного законодавства” від 01.09.2011р. та в акті “Обстеження земельної ділянки”, складених старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Запорізької області Нагорним Д.С. Акти вручені ПП ОСОБА_1 під особистий підпис.

02.09.2011р. старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Запорізької області Нагорним Д.С. вручено ПП ОСОБА_1 припис № 000056 про необхідність у 30-ти денний термін усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

02.08.2011р. виконуючим обовязки прокурора Василівського району Запорізької області винесено припис № 108-2270-вих.-11 про усунення порушень вимог Земельного кодексу України ПП ОСОБА_1

15.08.2011р. до прокуратури Василівського району Запорізької області надійшов лист від 12.08.2011р., в якому ПП ОСОБА_1 повідомив прокурора про те, що ним подано позов до адміністративного суду Запорізької області про оскарження припису .

Крім того, 01.09.2011р. відносно ПП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000057 за ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України самовільне зайняття земельної ділянки, з яким ПП ОСОБА_1 ознайомлено.

Постановою старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель запорізької області № 000057/1від 02.09.2011р. ПП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. Копія постанови про накладення адміністративного стягнення вручена ПП ОСОБА_1 під особистий підпис 02.09.2011р.

Відповідно до розрахунку , складеного старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Запорізької області Нагорним Д.С., розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття ПП ОСОБА_1 земельної ділянки за межами населеного пункту площею 33,49 га. складає 34353,10 грн.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Малобілозерською сільської ради Василівського району Запорізької області № 2762 від 11.11.2011р., земельна ділянка загальною площею 33,49 га в контурі № 9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради звільнена. Згідно з актами від 07.10.2011р. та 10.11.2011р. вищевказана земельна ділянка не зайнята сільськогосподарськими культурами (соняшник скошений) і не обробляється.

Згідно листу в.о. начальника Відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області Половенко А.Ю., надати витяг з земельного кадастру на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 33,49 га в контурі №9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, не має можливості, так як в черговому кадастровому плані відсутня зазначена земельна ділянка, тобто не має кадастрового номеру земельної ділянки.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратору”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором визначено Василівську районну державну адміністрацію Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону України від 09.04.1999р. N 586-XIV “Про місцеві державні адміністрації”, до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене положення законодавства України, Василівська районна державна адміністрація Запорізької області у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права державної власності на землю, виконуючи надані їй повноваження.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 19.06.2003р. N 963-IV “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 16 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст. 124 ЗК України).

Частиною 3 ст. 124 ЗК України встановлено, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. (ч.2 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч.3 ст. 123 ЗК України).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні (ч.4 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст. 123 ЗК України).

Таким чином, особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

ПП ОСОБА_1 не надав суду ані документів, що надають йому право користуватися земельною ділянкою площею 33,49 га, яка розташована на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, ані документальних доказів на підтвердження оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно ч.1, 3 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Наведені прокурором та позивачем обставини свідчать, що відповідач користувався земельною ділянкою, не виконуючи вимоги земельного законодавства, чим порушив права Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, а відповідно до встановлених Конституцією України норм, інтереси держави.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 33,49 га в контурі № 9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради, звільнена, тобто не зайнята сільськогосподарськими культурами (соняшник скошений) і не обробляється, в частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки провадження у справі слід припинити за відсутністю предмета спору.

Розяснити прокурору та позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Проте, самовільним зайняттям земельної ділянки площею 33,49 га ПП ОСОБА_1 заподіяв шкоду державі.

Згідно п.п. “б” ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до п.4 Методики, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823).

Пунктом 7 Методики визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619 (Офіційний вісник України,2000 р., 44, ст. 1896).

Згідно представленого суду Розрахунку, який відповідає вимогам Методики, шкода завдана самовільним зайняттям земельної ділянки Приватним підприємцем ОСОБА_1 складає 34 353,10 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На час вирішення спору в суді у відповідача відсутні правовстановлюючі документи права власності або право користування на земельну ділянку площею 33,49 га, розташовану на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, контур №9.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення земельного законодавства підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, заявлені позовні вимоги в частині стягнення шкоди в сумі 34 353, 10 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Усні заперечення відповідача з посиланням на те, що спірна земельна ділянка використовувалася ним на підставі того, що була передана для ведення особистого селянського господарства мешканцям с. М. Білозерна, до уваги суду не приймаються.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 22.11.2010р. № 4/254-35/537, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскарження відповідачем постанови № 000057/1 від 01.09.2011р. про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог земельного законодавства, та навіть можливе скасування судом вказаної постанови, не може спростувати висновки суду про самовільне зайняття ПП ОСОБА_1 земельної ділянки та спричинення відповідної шкоди.

До того ж, відповідно до ст. 35 ГПК України, вказана постанова суду не віднесена до підстав звільнення від доказування.

Провадження у справі № 3/5009/5545/11 порушено 19.09.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовується.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71503, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (71670, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, вул. Жовтнева, 1, р/р 33212848700052, ДКУ в Василівському районі, МФО 813015, ідентифікаційний код 34677040, Малобілозерська сільська рада 2111000, надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва) 34353 (тридцять чотири тисячі триста пятдесят три) грн. 10 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71503, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 53 коп. держмита.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71503, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині звільнення Приватним підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,49 га. у контурі № 9, яка розташована за межами населеного пункту на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області провадження у справі припинити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 18.11.2011р.

18.11.2011