Рішення № 19881078, 09.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа № 17/5009/5414/11

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: заступника прокурора прокуратури Запорізької області, 69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Фонду державного майна України, 01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9

до відповідача 1: виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області, 72100, м. Приморськ, вул. Леніна, 7

до відповідача 2: приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приморське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації, 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 49

про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.11 № 55

від відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність від 26.09.11 № 01-34/1746

від відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність від 19.09.11 № 91

від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність від 05.01.11 б/н

від прокуратури: ОСОБА_5, посвідчення від 11.08.10 № 80

СУТЬ СПОРУ:

09.09.11 до господарського суду Запорізької області звернувся заступник прокурора прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України (надалі ФДМУ) до виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області (відповідач 1), приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (відповідач 2) про: визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”; визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомості, що розташовані по вул. Курортній, 45 у м. Приморську Запорізької області; витребування із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” спірні обєкти нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою від 09.09.11 судом порушено провадження в справі № 17/5009/5414/11. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приморське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації. У сторін, третьої особи та прокурора витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 21.09.11. При цьому, вказаною ухвалою від 09.09.11 судом через безпідставність відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”.

Враховуючи наявність клопотання прокурора про залишення без розгляду заяви заступника прокурора області від 20.09.11 № 05/1-2445-11 про забезпечення позову, судом вищевказана заява від 20.09.11 не розглядалась. З цієї же підстави судом не розглядалась заява заступника прокурора області про вжиття заходів до забезпечення позову викладена в резолютивній частині позовної заяви від 08.09.11 № 05/1-503вих11.

Заявою від 20.09.11 № 05/1-2445-11 про уточнення позовних вимог, яку підтримав позивач, прокурор просить суд: визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”; визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський” приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (літери А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1) за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область; витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський” (літери А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1) за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідач 2 розгляд заяви від 20.09.11 № 05/1-2445-1 про уточнення позовних вимог надав на розсуд суду. Представник третьої особи не заперечив проти прийняття вказаної заяви до розгляду.

Заява про уточнення позовних вимог подана прокурором відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 21.09.11 представником відповідача заявлено клопотання за вих. від 20.09.11 № 99 про розгляд справи № 17/5009/5414/11 колегіально у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області. Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що справа № 17/5009/5414/11 має виключну складність та потребує глибинних знань у галузі права радянських часів та норм чинного законодавства вказаного періоду.

Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник третьої особи розгляд вказаного клопотання надав на розсуд суду.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача 2 за вих. від 20.09.11 № 99 суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Статтею 46 ГПК України визначено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Таким чином, враховуючи, що склад суду, який розглядає справу, залежить від категорії та складності справи, і це право суду, а не обовязок, розглянувши клопотання та матеріали господарської справи № 17/5009/5414/11, судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання про колегіальний розгляд справи через необґрунтованість.

Крім того, представником відповідача 2 заявлено клопотання за вих. від 20.09.11 № 100 про залучення до участі у справі № 17/5009/5414/11 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 2 - приватне акціонерне товариство “Укрпрофтур”. Клопотання обґрунтоване наявністю тісного юридичного звязку між приватним акціонерним товариством “Укрпрофтур” та відповідачем 2 у справі № 17/5009/5414/11, а також виникненням корпоративних правовідносин в процесі створення відповідача 2 та його правопопередника. Відповідач 2 вказує, що можливе визнання права власності за державою та вилучення спірного майна у приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” одночасно замінить зміст, обєкт і обсяг корпоративних прав ПрАТ “Укрпрофтур”, порушить законні права та інтереси. Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник третьої особи розгляд вказаного клопотання надав на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Зміст установчого договору Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, який затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” від 10.10.97 № 1, свідчить, що Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства “Запоріжтурист” Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” (п. 3.1.). Майно Товариства складається з обєднання капіталу, грошових коштів та інших матеріальних цінностей Засновників, які формують Статутний фонд (п. 3.2.). За актом передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” майна та будівель від 15.12.97 № 514 до відповідача 2 було передано від Запорізького обласного дочірнього підприємства “Запоріжтурист” Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу “Приморський”.

Відповідно до п. 1.1. Статуту приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, затвердженого протоколом загальних зборів від 06.04.11 № 28, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” змінило своє найменування на приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” у звязку із приведенням діяльності у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” є юридичною особою приватного права за законодавством України (п. 2.1. Статуту) та несе самостійну відповідальність за своїми зобовязаннями всім належним йому на праві власності майном, на яке може бути звернено стягнення згідно з діючим законодавством (п. 2.11. Статуту).

На підставі викладеного, суд виходить з того, що відповідачем 2 не доведено, що рішення суду з господарського спору у справі № 17/5009/5414/11 може вплинути на права або обов'язки Запорізького обласного дочірнього підприємства “Запоріжтурист” Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” щодо однієї з сторін у справі. У звязку з чим, судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання за вих. від 20.09.11 № 100 про залучення до участі у справі № 17/5009/5414/11 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 2 - приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур” через недоведеність.

Ухвалою від 21.09.11 розгляд справи судом відкладено на 26.09.11 у звязку з неявкою в судове засідання 21.09.11 представників відповідача 1 та не виконання ними вимог ухвали суду про порушення провадження у цій справі. Крім того, для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи судом цією ж ухвалою було визнано обовязковою явку в судове засідання 26.09.11 голову виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області Шаповал Григорія Миколайовича для подачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи № 17/5009/5414/11 та причин не виконання відповідачем 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у цій справі.

В судовому засіданні 26.09.11 судом оголошувалась перерва до 30.09.11.

В судовому засіданні 30.09.11 представником відповідача 2 було заявлено клопотання від 26.09.11, яким відповідач 2 просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ “Укрпрофтур” (м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 2) та зобовязати ПрАТ “Укрпрофтур” надати належним чином завірену копію рішення Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7 від 20.01.96 за позовом Фонду державного майна України про визнання недійсними установчих документів. Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що майно, що належить ПрАТ “Запоріжтурист”, було передано ПрАТ (ЗАТ) “Укрпрофтур” і саме засновник товариства може надати беззаперечні докази правомірності володіння спірним майном та внесення останнього до статутного капіталу (фонду).

Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд вищевказаного клопотання надали на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Відповідачем 2 не доведено яким чином прийняте рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки ПрАТ (ЗАТ) “Укрпрофтур” щодо однієї з сторін у справі № 17/5009/5414/11. У звязку з чим, судом, через недоведеність, відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Також, представником відповідача 2 в порядку ст. 22 ГПК України заявлено клопотання від 26.09.11, яким він просить суд зобовязати прокуратуру Запорізької області та Фонд державного майна України надати письмові відповіді щодо нерухомості за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45 (у т.ч. літери А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1), підсобних будівель і споруд на наступні питання:

1. Що відноситься до “Загальносоюзних громадських організацій”? Які норми-дефініції це підтверджують?

2. Що відноситься до “підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування”?

3. До 24 серпня 1991 р. спірний обєкт знаходився у власності профспілок УРСР чи перебував у державній власності і знаходився у віданні української республіканської ради профспілок?

4. Під яким номером спірний обєкт зазначений в постанові Ради міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР”?

5. Під яким обліковим записом значиться спірний обєкт у Єдиному реєстрі обєктів державної власності, що ведеться згідно наказу ФДМУ від 23.03.05 № 622?

6. Хто будував спірний обєкт? За рахунок чиїх коштів будувався зазначений обєкт? Яка була первинна площа спірного обєкту?

7. Що повязує забудовника (первинного власника) спірного обєкта та ПрАТ “Запоріжтурист”? Як спірний обєкт перейшов від первинного власника до ПрАТ “Запоріжтурист”?

8. Що повязує забудовника (первинного власника) спірного обєкта та Українську республіканську раду профспілок?

9. До якої з форм соціалістичної власності, згідно Конституції УРСР (1978 року) належав спірний обєкт?

10. Чи проводились після 24.08.91 на спірному обєкті капітальні ремонтні роботи, реконструкції, добудови?

11. Яке майно, яким володіє Федерація профспілок України є майном загальносоюзних профспілкових організацій колишнього СРСР?

12. Які обставини підтверджує або спростовує постанова Вищого господарського суду України від 07.04.10 № 20-3-30/475-05-11719? Чому у вказаній постанові прокурор Одеської області під час захисту інтересів держави звертався від імені Міністерства охорони здоровя України, а по даній справі прокуратура Запорізької області від імені Фонду державного майна України?

13. Яке відношення до ПрАТ “Запоріжтурист” має ЗАТ “Приазовкурорт”, перевірку діяльності якого проводила прокуратура Запорізької області згідно листа від 04.08.11 № 07/2/1-302вих-417окв-11?

14. Предявляючи віндикаційний позов до ПрАТ “Запоріжтурист”, якими документами підтверджується право власності Фонду державного майна України на спірний обєкт?

Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд вищевказаного клопотання надали на розсуд суду.

Приписами ст. 22 ГПК України унормовані процесуальні права та обовязки сторін. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватись іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом (ч. 2). Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч.3). Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов (ч. 5).

Отже, за змістом ст. 22 ГПК України, надавати усні та письмові пояснення господарському суду є правом сторони, а не її обовязком. У звязку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача 2 про зобовязання прокурора Запорізької області та Фонду державного майна України надати письмові відповіді на вище перелічені питання, а отже, у задоволенні заявленого клопотання судом відмовлено.

Керуючись ст. ст. 22, 36 ГПК України представником приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” заявлено клопотання від 26.09.11, яким відповідач 2 просить суд винести ухвалу, якою зобовязати позивача та органи прокуратури надати оригінали всіх без виключення документів, на які посилається позивач в обґрунтування позову.

Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд вищевказаного клопотання надали на розсуд суду.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1).

Частиною 2 цієї статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з положеннями ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2). Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ч. 3).

Оскільки при зверненні з позовом до суду прокурором до матеріалів позовної заяви додано належним чином засічені копії документів, на які посилається прокурор в обґрунтування заявленого позову, тобто матеріали справи містять письмові докази в розумінні ст. 36 ГПК України, судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання через безпідставність.

Також, представником відповідача 2 заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи майна санаторію “Приморський” розташованого за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45 (літ. А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1). Проведення судової будівельно-технічної експертизи просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6). На вирішення експертові поставити наступні питання:

1. В який період часу (місяць, рік) створено майно?

2. Чи проводилась реконструкція майна?

3. Якщо проводилась реконструкція майна?

4. Чи відбувались нові капітальні споруди після 24.08.91, які в подальшому увійшли до складу майна?

Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд вищевказаного клопотання надали на розсуд суду.

Суд розглядаючи вказане клопотання виходив з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення вартості будівель та споруд промислового і цивільного призначення; встановлення факту відповідності (невідповідності) збудованої або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм та правил; визначення вартості різного роду будівельних робіт (спорудження будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.); розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель відповідно до ідеальних часток кожного із співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання обєктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну; розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на праві спільної власності; визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного обладнання (відсоток зносу, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали та ін.).

На підставі викладеного, враховуючи, що предметом спору у справі № 17/5009/5414/11 є визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, суд не вбачає необхідність встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень шляхом призначення судової будівельно-технічної експертизи. За таких обставин, у задоволенні заявленого клопотання судом відмовляється через необґрунтованість.

Також представником відповідача 2 заявлено клопотання від 26.09.11 про передачу справи №17/5009/5414/11 за підсудністю. Зміст вказаного клопотання свідчить, що представник відповідача 2 вважає, що дана справа не підсудна господарському суду та підлягає передачі за підвідомчістю до судів іншої юрисдикції. При цьому, відповідачем 2 не визначено до якого саме суду іншої юрисдикції, який на його думку, повинен би був розглядати спір у цій справі. Представник позивача та прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд вищевказаного клопотання надали на розсуд суду.

Матеріали справи свідчать, що за субєктним та предметним критерієм спір у справі № 17/5009/5414/11 віднесений до підвідомчості господарських судів та підсудний господарському суду Запорізької області. У звязку з чим, вищевказане клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та безпідставним, а отже, не підлягає задоволенню судом.

Ухвалою від 30.09.11 у звязку з неявкою в судове засідання 30.09.11 голови виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області - Шаповал Г.М., розгляд справи судом відкладено на 02.11.11.

Заявою від 29.09.11 № 05/1-2446-11 про зменшення розміру позовних вимог, яку підтримав позивач, прокурор просить суд: визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”; визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський” приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 165,3 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,4 м2; тамбур літера Я1 загальною площею 1,4 м2; літера Г; літера Д); витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У У1 загальною площею 165,3 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,4 м2; тамбур літера Я1 загальною площею 1,4 м2; літера Г; літера Д) у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Представник відповідача 1 проти прийняття вказаної заяви до розгляду не заперечив, відповідач 2 заперечив проти прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, представник третьої особи розгляд заяви надав на розсуд суду.

Заява про зменшення позовних вимог подана прокурором відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 02.11.11 представником відповідача 2 заявлено клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, яким останній просить суд виключити (не приймати) наступні докази: копію рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197, копію договору купівлі-продажу від 08.12.03, копію додаткової угоди від 09.12.03, копію договору купівлі-продажу від 30.06.06, копію договору купівлі-продажу від 06.07.06, копію договору купівлі-продажу від 18.06.06 та доручення Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-302вих-417окв-11 від 04.08.11 щодо додержання вимог законодавства під час відчуження державного майна, що перебуває у віданні Федерації професійних спілок України.

Представники позивача, прокурора, відповідача 1 та третьої особи проти заявленого клопотання заперечили.

Частиною 1 ст. 36 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що прокурор обґрунтовує свої вимоги у цій справі посилаючись на наявність оспорюваного у цій справі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197, а також наявністю договору купівлі-продажу від 08.12.03, додаткової угоди від 09.12.03, договору купівлі-продажу від 30.06.06, договору купівлі-продажу від 06.07.06, договору купівлі-продажу від 18.06.06 та доручення Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-302вих-417окв-11 від 04.08.11. Оскільки з наведеного вище вбачається, що для правильного вирішення господарського спору суд повинен встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виключення з матеріалів справи вище перелічених доказів.

У звязку з чим, у задоволенні заявленого клопотання судом відмовляється через необґрунтованість. Судом розяснено представнику відповідача 2 про те, що питання про належність та допустимість доказів вирішується виключно судом, а не представниками сторін.

В судовому засіданні 02.11.11 відповідачем 2 заявлено клопотання про забезпечення доказів (найменування зазначено відповідачем 2) від 02.11.11, яким представник відповідача 2 в порядку ст. 22 ГПК України просить суд зобовязати позивача та прокурора виконати вимоги ухвали суду від 09.09.11, надати документи перелічені в ній.

Представник позивача, прокурор проти заявленого клопотання заперечили, представник відповідача 1 та третьої особи розгляд клопотання надали на розсуд суду.

Враховуючи приписи розділу 5 ГПК України, судом відмовляється у задоволенні заявленого клопотання через необґрунтованість.

Також, відповідачем 2 заявлено клопотання від 02.11.11, дослівно, про забезпечення доказів яким відповідач 2 просить суд зобовязати позивача надати належним чином завірену копію регламенту Приморської міської ради та положення про комісії, які погоджували рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.22 № 197. При цьому, в чому саме полягає необхідність забезпечення та якими нормами чинного ГПК України це передбачено заявник клопотання суду не пояснив.

У звязку з викладеним та приймаючи до уваги, що у заявленому клопотанні відповідач 2 не обґрунтовує обставин, що перешкоджають витребувати вказаний доказ самостійно, судом відмовляється у задоволенні вказаного клопотання через необґрунтованість.

В судовому засіданні 02.11.11 судом оголошено перерву до 09.11.11.

Заявою від 09.11.11 про зменшення розміру позовних вимог, яку підтримав позивач, прокурор просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”;

- визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський” приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2);

- витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2) у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Представник відповідача 2 проти прийняття судом до розгляду заяви від 09.11.11 про зменшення розміру позовних вимог заперечив, представники відповідача 1 та третьої особи розгляд заяви надали на розсуд суду.

Заява про зменшення позовних вимог подана прокурором відповідно до норм ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 09.11.11 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2, проти якого заперечили прокурор та позивач, і яке відповідач 1 та третя особа надали на розсуд суду, про залучення до участі у справі представників ПрАТ “Укрпрофтур” та зобовязання надати пояснення щодо проведених будівельних робіт у зазначений спосіб і період. Слід зазначити, що розглядаючи вказане клопотання суд, з поміж іншого, виходив з того, що не зазначення в такому клопотанні відповідача 2 якими саме нормами чинного ГПК України таке дійство передбачене позбавляє можливості суд на законних процесуальних підставах залучити до участі в справі не персоніфікованих представників ПрАТ “Укрпрофтур”.

02.11.11 до господарського суду Запорізької області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю “Магнолія ЛТД” (ТОВ “Магнолія ЛТД”) якою вказане товариство просить суд залучити ТОВ “Магнолія ЛТД” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2. Надану заяву ТОВ “Магнолія ЛТД” обґрунтовує знаходженням у приватній власності спального корпусу, який знаходиться на території оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”.

Прокурор, позивач проти заявленого клопотання заперечили, відповідач 1 та третя особа надали на розсуд суду, представник відповідача 2 підтримав.

Розглянувши надану заяву судом встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.02.08, на праві приватної власності ТОВ “Магнолія ЛТД” належить спальний корпус (опис обєкта: спальний корпус, З, 948,1 м2; ґанок, до З; ґанок, до З; сходи, до З, бар, Б1, 30,2 кв.м.; сторожка, Б2, 13,8 кв.м.; альтанка, З1; ворота, № 18; замощення, ІІ; паркан, №, замощення, І; люки, 6 шт.; ліхтарі освітлювальні, 7 шт.), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 45в.

Враховуючи, що обєкт (опис обєкта: спальний корпус, З, 948,1 м2; ґанок, до З; ґанок, до З; сходи, до З, бар, Б1, 30,2 кв.м.; сторожка, Б2, 13,8 кв.м.; альтанка, З1; ворота, № 18; замощення, ІІ; паркан, №, замощення, І; люки, 6 шт.; ліхтарі освітлювальні, 7 шт.), який знаходиться у приватній власності ТОВ “Магнолія ЛТД” знаходиться за іншою адресою та не є предметом розгляду у справі № 17/5009/5414/11, судом на підставі ст. 27 ГПК України, відмовляється у задоволенні вказаної заяви ТОВ “Магнолія ЛТД” про залучення до участі у справі в якості третьої особи через необґрунтованість.

Також, 02.11.11 на адресу суду надійшла заява приватного підприємства “Недра” (або ПП “Недра”) від 01.11.11 № 01/11 про залучення до участі у справі ПП “Недра” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1,2. Вказану заяву ПП “Недра” обґрунтовує знаходженням у приватній власності спального корпусу, який знаходиться на території оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”.

Прокурор, позивач проти заявленого клопотання заперечили, відповідач 1 та третя особа розгляд заяви надали на розсуд суду, представник відповідача 2 підтримав.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.10.06 на праві приватної власності ПП “Недра” належить спальний корпус (опис обєкта: основна частина, К, 948,8 кв.м.; альтанка, К1; альтанка, К2), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 45а.

Враховуючи, що обєкт (опис обєкта: основна частина, К, 948,8 кв.м.; альтанка, К1; альтанка, К2), який знаходиться у приватній власності ПП “Недра” знаходиться за іншою адресою та не є предметом розгляду у справі № 17/5009/5414/11, судом на підставі ст. 27 ГПК України, відмовляється у задоволенні наданої заяви ПП “Недра” про залучення до участі у справі в якості третьої особи через необґрунтованість.

Ухвалою від 09.11.11 судом у задоволенні уточненої заяви заступника прокурора прокуратури Запорізької області від 29.09.11 № 05/1-2446-11 про вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовлено через необґрунтованість.

У засіданні суду 09.11.11, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін, третій особі та прокурору розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Прокурор і позивач підтримали заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, в письмових поясненнях від 20.09.11 № 05/1-2443-11та від 23.09.11 № 10-25-12984 з урахуванням заяви від 20.09.11 № 05/1-2445-1 про уточнення позовних вимог, заяви від 29.09.11 № 05/1-2446-11 про зменшення розміру позовних вимог та заяви від 09.11.11 про зменшення розміру позовних вимог. Пояснили наступне. Проведеною прокуратурою Запорізької області перевіркою з питань додержання вимог законодавства під час відчуження майна оздоровчих закладів професійних спілок, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 вирішено оформити за закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” право власності на обєкти нерухомості по вул. Курортній, 45 у м. Приморську (82 обєкти нерухомості). Однак, на думку прокурора та позивача, вказане рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 суперечить вимогам законодавства України. Так, зокрема, на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР” всі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоровя зобовязано було передати до 01.05.60 Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної Постанови, майно передавалось профспілковим органам у відання. Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада Федерації професійних спілок України. Статтею 1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.91 № 1540-ХП, встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та ін. об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. У звязку з чим, власником спірного нерухомого майна на момент прийняття виконавчим комітетом Приморської міської ради незаконного рішення від 17.11.00 № 197, на думку прокурора та позивача, була держава в особі Фонду державного майна України. Враховуючи, що про виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті виконавчим комітетом Приморської міської ради оспорюваного рішення прокуратура Запорізької області дізналась лише у серпні 2011 р. в ході проведеної перевірки за дорученням Генеральної прокуратури України, заступник прокурора прокуратури Запорізької області просить суд визнати поважними причини непредявлення раніше прокурором даного позову та поновити строк позовної давності за цим позовом. На підставі викладеного, прокурор та позивач, керуючись ст.ст. 121, 124, 125 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратури”, просять суд позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”; визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський” приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2); витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2) у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідач 1 у відзиві від 30.09.11 на позовну заяву вказує, що заперечень щодо заявлених позовних вимог не має, позов визнає в повному обсязі.

Відповідач 2 у відзиві від 21.09.11 № 101, від 26.09.11 та від 26.09.11 № 114 на позовну заяву проти позовних вимог заперечив повністю зазначивши, що позивач не може бути визнаний як орган управління майном загальносоюзних громадських організацій, у тому числі і як юридична особа, що має право на судовий захист свого права, оскільки таке право у нього відсутнє. Позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності якого порушене виданням переліченими органами актів, і таке право має вже існувати тобто передувати зверненню до суду, адже відсутність такого права виключає його судовий захист. Відповідач 2 зазначає, що фактично, доводячи у мотивувальній частині позову порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, прокурор не зазначив в чому саме полягають вимоги до відповідачів, та які норми законодавства ними порушені. Позовні вимоги, на думку відповідача 2, обґрунтовуються виключно історичним дослідженням створення та діяльності профспілкового руху в СРСР, Українських профспілок. Позивачем не доведений та не зясований організаційно-правовий статус профспілок УРСР у структурі організацій профспілок СРСР і, відповідно, належність або ні відповідача 2 та його засновників на час виникнення спірних правовідносин до загальносоюзних громадських організацій. Відповідач 2 вважає безпідставним посилання органів прокуратури на те, що профспілки УРСР мали статус загальносоюзної громадської організації або на те, що Федерація профспілок України є правонаступником загальносоюзної громадської організації. На думку відповідача 2, дія постанови Верховної Ради України від 10.04.92 “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, що розташовані на території України”, від 04.02.94 “Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР” не поширюється на профспілкові організації ФПУ оскільки вони ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - ВЦРПС. Також відповідач 2 зазначив, що ані прокурором, ані позивачем не надано суду доказів того, що Фондом державного майна України прийнято та обліковується як державне - майно санаторію “Приморський”, що знаходиться в м. Приморську Запорізької області по вул. Курортній, 45. Зареєструвавши у встановленому законодавством порядку право власності на спірне майно ЗАТ “Запоріжтурист” встановив своє право на спірне майно шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації цього права. Позивачем при зверненні з позовом до суду не враховано передбачений ст. 49 Закону України “Про власність” та ч. 2 ст. 328 ЦК України принцип презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном, якщо інше не буде встановлено судом. Відповідач 2 вказує, що передаючи майно до статутного капіталу (фонду) до ПрАТ (ЗАТ) “Запоріжтурист” засновник - ПрАТ (ЗАТ) “УКРПОФТУР” мав всі необхідні докази права власності на зазначене майно. А відсутність відповідних висновків судових експертів, на думку відповідача 2, призводить до безпредметності позову. Крім того, дана справа, як вказує відповідач 2, взагалі не підсудна господарському суду. На підставі викладеного, відповідач 2 просить суд застосувати строк позовної давності та у задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи розгляд позовних вимог прокурора та позивача надав на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 87 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) встановлено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Згідно з ст. 97 ЦК Української РСР, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень) (ч. 1). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям (ч. 2).

Вбачається, що після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

18.11.90 Президією Ради Загальної Конфедерації професійних союзів СССР прийнята Постанова № 2-1а “Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном”, якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

Президією Федерації незалежних профспілок України постановою від 23.08.91 № П-7-7 (зі змінами від 09.10.91) прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в акціонерне товариство “Укрпрофтур”.

04.10.91 між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства “Укрпрофтур” і затверджено його статут який зареєстровано Київським міськвиконкомом 28.10.91.

21.11.97 між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” та Запорізьким обласним дочірнім підприємством “Запоріжтурист” з метою створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства “Запоріжтурист” Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного обєднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”. Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” від 10.10.97 № 1.

Згідно з п. 3.1. вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства “Запоріжтурист” Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”.

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” майна та будівель від 15.12.97 № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” передано у власність, а Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу “Приморський”, 332410, м. Приморськ (…). До складу комплексу “Приморський” входять: туристична база “Приморська”, 332410, м. Приморськ, згідно паспорту (…).

Статтею 12 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції чинній на момент створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”) передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті (стаття 13 цього ж Закону).

17.11.00 виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”. Зазначеним рішенням виконавчий комітет Приморської міської ради вирішив: оформити право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу “Приморський” за закритим акціонерним товариством “Запоріжтурист” по вул. Курортній, 45 м. Приморськ (п. 1). Приморському державному комунальному підприємству технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності (п. 2).

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” на обєкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А1, Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу “Приморський”, що розташований в м. Приморську, вул. Курортна, 45.

Згідно з п. 1.1. Статуту приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” від 2011 р., Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” змінило своє найменування на приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” у звязку з приведенням діяльності у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”.

Однією з позовних вимог прокурор просить суд визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський” з підстав порушення вказаним рішенням інтересів позивача як власника спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права і інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тобто, підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 “Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР” з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 1 травня 1960 р. Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати та курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР.

Згідно з п. 2 вказаної постанови, госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати та курортні поліклініки Міністерства охорони здоров'я УРСР передавались профспілковим організаціям у віддання.

Постановою Верховної Ради Української РСР “Про захист суверенних прав власності Української РСР” від 29.11.90 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (зазначена Постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР від 04.03.92 № 2164-ХІІ).

Статтею 1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України” від 10.09.91 № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та ін. обєктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення “Про Фонд державного майна України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

За таких обставин, відповідно до вищевказаних положень законодавчих та інших нормативно-правових актів, майно, яке передане у віддання профспілок на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606, є державною власністю. А тому, і розпорядження цим майном можливе лише за згодою Фонду державного майна України.

Отже з вищевикладених обставин та норм вбачається, що Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур” не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном, у даному випадку, відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (змінило своє найменування на приватне Запорізьке обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист”).

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення, які б свідчили про те, що держава, в особі Фонду державного майна України, виявила бажання щодо подальшого відчуження державного майна.

Отже, суд прийшов до висновку, що спірне майно вибуло з володіння держави не з її волі, а прийняття 17.11.00 виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський” порушує права та охоронювані законом інтереси власника спірного майна - держави України в особі Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, рішення виконавчого комітету Приморської міської ради прийнято рішення від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський” є безпідставним та неправомірним. У звязку з чим, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.11.00 № 197 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також, прокурором заявлено вимогу про визнання права власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область, а саме: на клуб-їдальню літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративну будівлю А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторську літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерню літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельню літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, виходячи з наведеного, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.

Частиною 1 ст. 386 ЦК України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі викладеного, враховуючи те, що господарським судом встановлено наявність обставин, що підтверджують право власності Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно, судом визнається підставним визнання за позивачем права власності на обєкти нерухомого майна - оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область, а саме на: клуб-їдальню літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративну будівлю А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторську літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерню літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельню літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2. У звязку з чим, судом позовні вимоги в цій частині задовольняються.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача 2 про те, що відповідач 2 встановив своє право на спірне нерухоме майно шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації цього права. Так, суд виходить з того, реєстрація права власності жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення права власності, а є способом обліку нерухомості та має інформативний, а не правовстановлюючий характер. У звязку з чим, посилання відповідача 2 на реєстрацію права власності бюро технічної інвентаризації, як органу, що реалізує делеговані державою функції не спростовують висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірні обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про витребування із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєктів нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2) у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми, позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Оскільки, як встановлено судом, прокурором та позивачем в ході розгляду цієї господарської справи доведено факт володіння відповідачем 2 спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, судом задовольняється позовна вимога стосовно витребування із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєктів нерухомості, що знаходяться за адресою: вул. Курортна, 45, м. Приморськ, Запорізька область (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2, склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська літера Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери УУ1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерні літера Х загальною площею 175,6 м2, склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельна літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2) у власність держави в особі Фонду державного майна України.

В ході розгляду справи відповідачем 2 заявлено клопотання про застосування позовної давності.

В обґрунтування своїх вимог прокурор у позовній заяві від 08.09.11 № 05/1-503вих11 стверджує, що про порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, прокурор дізнався лише в серпні 2011 р. за наслідками проведення за дорученням Генеральної прокуратури України від 04.08.11 № 07/2/1-302вих-417окв-11 прокурорської перевірки щодо додержання вимог законодавства під час відчуження державного майна, що перебуває у віддані Федерації професійних спілок України. У звязку з чим, просить суд визнати поважними причини непредявлення раніше даного позову та поновити строк позовної давності за заявленим позовом.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (чинного у період виникнення спірних правовідносин, діючого до 01.01.04), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Матеріали справи свідчать, що про наявність порушень інтересів держави при відчуження спірного нерухомого майна прокурор Запорізької області дізнався лише в серпні 2011 року в при проведенні перевірки законності використання обєктів профспілок України на підставі доручення Генеральної прокуратури України від 04.08.11 № 07/2/1-302вих-417окв-11.

Відтак, суд не вбачає пропуску прокурором строку позовної давності, встановленого для захисту спірних правовідносин. У звязку із чим, у задоволенні вказаного клопотання прокурора вказаного у п. 1 прохальної частини позовної заяви від 08.09.11 № 05/1-503 вих. 11 відмовляється.

Крім того, за приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

За таких обставин, доводи відповідача 2 щодо пропуску прокурором строку позовної давності на звернення з вимогами про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставними та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 85 грн. державного мита (за позовну вимогу про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 1, 25585 грн. державного мита (25585 грн. = 25500 грн. за позовну вимогу про визнання права власності на обєкти нерухомості + 85 грн. за позовну вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 27, 29, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.00 № 197 “Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс “Приморський”.

3. Визнати право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на обєкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу “Приморський”, що знаходиться за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2.

4. Витребувати із чужого незаконного володіння приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” обєкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2 у власність держави в особі Фонду державного майна України.

5. Стягнути з виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області (72100, м. Приморськ, вул. Леніна, 7) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) - 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області (72100, м. Приморськ, вул. Леніна, 7) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП, код ЄДРПОУ 02647444)

в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) - 25585 (двадцять пять тисяч пятсот вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Запоріжтурист” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, ДСП, код ЄДРПОУ 02647444) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 15.11.2011.