Рішення № 19880957, 31.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.11 Справа № 24/5009/3976/11-24/5009/5957/11

Суддя Азізбекян Т.А.

За заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” Територіально відокремлене безбалансове відділення № 10007/0292 філії “Запорізьке обласне управління АТ “Ощадбанк”(72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 65.)

до відповідача 1: Ліквідатор фізичної особи підприємця ОСОБА_1 -Добровольський Едуард Владиславович (АДРЕСА_2)

до відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю “Азовінвест” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комунарів, 36-А)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна від 01.11.2010р. недійсним

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 23.06.2011р. № 1007

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність від 10.05.2011р. № б/н

від третьої особи: ОСОБА_1 особисто

03.10.2011р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010р., укладений між арбітражним керуючим Добровольським Едуардом Владиславовичем, ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю “Азовінвест”, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 за реєстровим номером 5446.

Ухвалою від 05.10.2011р. заяву ФОП ОСОБА_1 прийнято до розгляду, справі присвоєно № 24/5009/3976/11-24/5009/5957/11, судове засідання призначено на 31.10.2011р.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 31.10.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

В обґрунтування наданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11 ФОП ОСОБА_1 посилається на ст. ст. 112 114 ГПК України та ставить питання про скасування вказаного рішення та відмову у задоволені позову. Зазначає, що при розгляді справи, АТ “Державний ощадний банк України” суду було подано неправдиві відомості. Так, оголошення, стосовно проведення аукціону з продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, було зроблено, що підтверджується квитанцією від 02.09.2010р, яка знаходяться у справі №16/193/09 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 Нерухоме майно придбано на умовах загальних засад змагальності сторін на публічних торгах (аукціону) 11.10.2010р. та вчасно сплачені всі внески за придбане майно, тому право власності на нерухоме майно перейшло до відповідача 2 в момент внесення ним останнього платежу. Отже, нерухоме майно добросовісно придбано у продавця, який мав повне право його реалізовувати і позивач проти продажу майна не мав ніяких претензій, а навпаки після продажу на аукціоні виставлених об'єктів нерухомого майна банкрута, прийняв з депозитного рахунку нотаріуса ОСОБА_6 кошти на свій розрахунковий рахунок, які були одержані за реалізоване майно до складу якого входив комплекс нерухомого майна за вищенаведеною адресою, тим самим погодився з проведеною операцією з реалізації майна банкрута. Після ліквідації майна відповідачем 1, позивач мав до відповідача 1 претензії щодо розподілу грошей отриманих з реалізованого майна, але позивачем в суді не було доведено, що комплекс нерухомого майна був проданий за заниженою ціною. (Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. по справі № 16/193/09, Постанова Вищого Господарського суду України від 25.08.2011р.). Постанова від 25.08.2011р. направлена ВГС України 31.08.2011р. та отримана ОСОБА_1 08.09.2011р. 30.11.2010р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір позики. 30.11.2010р. між ОСОБА_7 та відповідачем 2 укладено договір застави де відповідач 2 виступив майновим поручителем. У предмет застави увійшов комплекс нерухомого майна, що складався з: адміністративної будівлі черепашнекової обкладеної цеглою площею 10,51 кв. м, позначеної в плані літерою А-1; вигрібної ями, позначеної на плані № 3; вбиральні, позначеної на плані № 4; навісу металевого, позначеного на плані № 5; навісу європласт, позначеного на плані № 6; мощення залізобетонного та бетонування, позначеного на плані № 7,8; каналізації, позначеної на плані № 10. Під час передачі нерухомого майна під заставу предмет застави не мав жодного обтяження, не був переданий третій особі у користування, не є предметом застави за іншим зобов'язанням. Заставодавець мав право відчужувати предмет застави, та на предмет застави могло бути звернене стягнення. Перехід права власності на предмет застави від відповідача 2 до іншої особи, застава є дійсною для набувача предмету застави. На даний час договір застави не визнаний недійсним, дія договору позики від 30.11.2010р. не припинена, кошти не повернуті. 09.05.2011р. позичальник ОСОБА_8 загинув, кошти не виплатив, іншого майна не має, отже ОСОБА_7 має повне право одержати комплекс нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 у першу чергу відповідно до ст. 588 ЦК України. Таким, чином, вказані обставини є нововиявленими, мають істотне значення для справи і не були відомі ТОВ “Азовінвест” до моменту ознайомлення його представника з рішенням по справі.

ТОВ “Азовінвест” у повному обсязі підтримав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11. .

Представник ПАТ “Державний ощадний банк України” проти задоволення заяви заперечує, вважає, що відповідачем 2 не надано жодного доказу, який давав би підстави вважати обставини, викладені ним, нововиявленими.

Розглянувши заяву, дослідивши надані матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між арбітражним керуючим гр. Добровольським Едуардом Владиславовичем, ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Продавець) і ТОВ “Азовінвест” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 за реєстровим номером 5446, за умовами якого ліквідатор фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що діє від її імені, передає у власність, а ТОВ “Азовінвест” приймає нерухоме майно - автозаправну станцію на 125 заправок на добу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка розташована на орендованій земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 2324586200:01:001:0043 та зобов'язується сплатити за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Нерухоме майно, що набувається за цим договором використовується для організації діяльності автозаправної станції. Цільове призначення цього комплексу Покупцем змінюватися не буде.

Нерухоме майно складається з: адміністративної будівлі, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв. м., позначеною в плані літерою А-1; вигрібної ями №3; вбиральні № 4; навісу металевого № 5, навісу європласт № 6; мощення з/б, бетонування № 7,8, каналізації № 10.

Зазначене майно належить гр. ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Степанівською Першою сільською радою Приазовського району Запорізької області 17.12.2008 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Нерухомість-П” Приазовської районної ради Запорізької області № 27672690 від 18.10.2010р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010р., укладеного між арбітражним керуючим Добровольським Е.В., ліквідатором ФОП ОСОБА_1 і ТОВ “Азовінвест”.

При цьому позивач вказує, в момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна до предмету продажу увійшла лише частина обєктів, що входять до складу комплексу. Не увійшли до предмету продажу: сховище ПММ АПБ-10 (літ.№1), трансформаторна підстанція (літ. М 2). Окрім того, ліквідатором до ліквідаційного звіту від 09.12.2010р. вих. № 841 не надано доказів додержання вимог, передбачених ч.2 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі 24/5009/3976/11 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010р., укладений між арбітражним керуючим Добровольським Едуардом Владиславовичем, ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю “Азовінвест”, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 за реєстровим номером 5446.

За приписами ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що заява підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Постановою господарського суду Запорізької області від 14.09.2009р. у справі № 16/193/09 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Добровольського Едуарда Владиславовича (адреса: АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

У зв'язку з визнанням ФОП ОСОБА_1 банкрутом, ВАТ “Ощадбанк” в особі філії “Мелітопольське відділення № 8024 ВАТ “Ощадбанк” до господарського суду Запорізької області була направлена заява про кредиторські вимоги від 12.10.2009р, в якій повідомлялось, зокрема, що 12.10.2007р. між ВАТ “Ощадбанк” і ОСОБА_1 був укладений договір відновлюваної кредитної лінії № 195, на підставі якого останній наданий кредит з лімітом в сумі 550 000,00 грн.

В якості забезпечення повернення кредиту з ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 195 від 12.10.2007р., на підставі якого в іпотеку Банку надана нерухомість, а саме: автозаправна станція на 125 заправок на добу, яка розташована у АДРЕСА_3.

Заставна вартість автозаправної станції, згідно з іпотечним договором становила 828 000,00 грн. Автозаправна станція на 125 заправок на добу складалася з: адмінбудівлі АЗС на 125 з/д операторська (літ-А-1), сховища ПММ АПБ-10 (літ. № 1), трансформаторної підстанції (літ. № 2), вигрібної ями (літ. № 3), вбиральні (літ. № 4), навісу металевого (літ. № 5), навісу євро пласт (літ. № 6), мощенія з/б, бетонірування (літ. № 7,8), каналізації (літ. № 10).

Відповідно до затвердженого реєстру вимог кредиторів у справі № 16/193/09 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 загальна сума вимог ВАТ “Ощадбанк” становила 1 537 508,14 грн. і включена до 3-ї черги кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою.

Згідно з ліквідаційним звітом від 09.12.2010р. вих. № 841 відповідачем 1 здійснена реалізація майна, що знаходилась в заставі Банку, зокрема:

- автозаправна станція на 125 заправок на добу, яка розташована у АДРЕСА_3 - за ціною 36 614,00 грн.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 01.11.2010р. виходить , що означений комплекс складається з: адмінбудівлі АЗС на 125 з/д, черепашникової, обкладеної цеглою, загальною площею 10,51 кв.м., позначеної в плані літерою А-1; вигрібної ями № 3; вбиральні № 4; навісу металевого № 5; навісу європласт № 6; мощіння з/б, бетонування № 7,8; каналізації № 10.

Отже, в момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна до предмету продажу увійшла лише частина обєктів, що входять до складу комплексу.

Не увійшли до предмету продажу: сховище ПММ АПБ-10 (літ. № 1), трансформаторна підстанція (літ. М 2).

Вбачається, що оголошення, стосовно проведення аукціону з продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, було здійснено, що підтверджується квитанцією QS6917204 від 02.09.2010р.

Вище наводилося, що нерухоме майно належало третій особі на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Степанівською Першою сільською радою Приазовського району Запорізької області 17.12.2008 року, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством “Нерухомість-П” Приазовської районної ради Запорізької області № 27672690 від 18.10.2010р.

Продаж зазначеного майна вчинений за 36 614,00 грн. без ПДВ згідно з протоколом № 2 публічних торгів (аукціону) від 11.10.2010р., затвердженого генеральним директором ТБ “Південноукраїнської торгової біржі”.

Грошові кошти за придбане майно були внесені відповідачем 2 на депозитний рахунок приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_4, про що свідчать квитанції про сплату які містяться в матеріалах справи.

За участь у публічних торгах (аукціону), які були проведені 11.10.2010р. ТБ “Південноукраїнською торговою біржею” та оформлені протоколом № 2, відповідачем 2 сплачений гарантійний внесок 11.10.2010р. у розмірі 2 921,12 грн., що підтверджується квитанцією.

Платежі за придбане майно були проведені на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_6.

За договором купівлі-продажу право власності на нерухоме майно, що є предметом даного договору переходить до відповідача 2 з моменту внесення ним всієї вартості майна.

З договору купівлі продажу вбачається, що на момент його укладення майно не перебувало під арештом чи забороною, щодо нього не велись судові спори, воно не перебувало у податковій заставі, в іпотеку не передане, відносно нього не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування іншими особами, майно не надано в користування орендарям, як юридична адреса не використовується. Треті особи не мають права на зазначене майно. Продавець стверджував, що у неповнолітніх та малолітніх дітей не має права користування відчуженим майном, що земельна ділянка, на якій розташований зазначений комплекс, не приватизована, документи у відповідний відділ земельних ресурсів для приватизації не подавали.

Відсутність заборони відчуження майна зазначеного в договорі підтверджується витягом Єдиного реєстру заборони об'єктів нерухомого майна № 22062363, виданого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу запорізької області ОСОБА_5 від 01.11.2010р.; відсутність податкової застави перевірено за витягом Державного реєстру обтяження нерухомого майна № 29062295, що виданий приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 від 01.11.2010р.

За приписами ст. 334 ЦК України, момент набуття права власності за договором у відповідача 2 виник з моменту державної реєстрації за ним права власності.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 01.11.2010р. вчинений у письмовій формі, та нотаріально посвідчений, як вимагають ст. ст. 203, 208-210 ЦК України.

Зміст правочину не суперечить ні ЦК України, ні іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, добросовісно придбано на публічних торгах у продавця, який мав повне право його реалізовувати і позивач проти продажу майна не мав ніяких претензій, а навпаки після продажу на аукціоні виставлених об'єктів нерухомого майна банкрута, прийняв з депозитного рахунку Нотаріуса ОСОБА_6 кошти на свій розрахунковий рахунок, які були одержані за реалізоване майно, до складу якого входив комплекс нерухомого майна за вищенаведеною адресою, тим самим погодився з проведеною операцією з реалізації майна банкрута .

Після ліквідації майна відповідачем 1, позивач мав до відповідача 1 претензії щодо розподілу грошей отриманих з реалізованого майна, але позивачем в суді не було доведено, що комплекс нерухомого майна був проданий за заниженою ціною. (Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. по справі № 16/193/09, Постанова Вищого Господарського суду України від 25.08.2011р.)

Постанова від 25.08.2011р. була направлена Вищим господарським судом України 31.08.2011р. та отримана ОСОБА_1 08.09.2011р.

Стаття 112 ГПК не містить переліку обставин, котрі слід уважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи. Тому у вирішенні цих питань суд керуватися правилами ст. 43 ГПК щодо оцінки доказів:

а) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом;

б) ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили;

в) визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Однак зазначена стаття містить вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за такими обставинами. До таких підстав стаття відносить:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових до казів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи по-становлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, як що рішення суду ще не виконане.

Таким, чином, вказані обставини є нововиявленими, мають істотне значення для справи.

До того ж, слід зазначити, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в порядку та у спосіб, встановлений законодавством.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації мають право звертатися до суду згідно з встановленою підвідомчістю справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст.2 ГПК України, суд порушує справи за позовними заявами осіб, зазначених в ст. 1 цього Кодексу, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.21 ГПК України, позивачами в судовому процесі є особи, зазначені в ст.1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За загальними правилами втручання особи у правовідносини, учасником яких вона не являється, не допускається.

Не заперечується, що позов про визнання угоди недійсною може бути поданий особою, яка не являється стороною цієї угоди.

Поряд з цим, як слідує з аналізу вищенаведених правових норм, позивач повинен довести, що угода між іншими сторонами порушує його права та охоронювані законом інтереси, і лише в такому разі мають місце підстави для задоволення позову.

За недоведеністю позивачем порушення його прав та інтересів, підстави для задоволення позову відсутні, причому незалежно від того, чи відповідає оспорюваний договір вимогам закону, оскільки в іншому випадку порушується встановлений законом механізм захисту прав.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали та обставини справи, суд не знайшов підстав вважати, що з укладенням відповідачами договору купівлі-продажу були порушені права позивача.

Також слід зазначити, що з відкриттям ліквідаційної процедури банкрута та призначенням ліквідатора настають певні обов'язки останнього.

Зокрема, у відповідності до ст. 25 Закону "Про відновлення платоспроможності..." ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст.48 Закону "Про відновлення платоспроможності..." кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Статтею 49 Закону "Про відновлення платоспроможності..." встановлено черговість задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також визначено, що за недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Таким чином, укладення оспорюваного договору купівлі-продажу є результатом одного з етапів ліквідаційної процедури з формування грошової маси, за рахунок якої має здійснитися повне чи часткове задоволення вимог кредиторів; банкрута в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності...»і таке задоволення відбувається за рахунок належних банкруту грошових коштів, а також за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ліквідатором у встановленому порядку, але не самим майном банкрута.

Банком необґрунтовано залишено поза увагою те, що майно банкрута оцінюється та реалізується не як цілісний майновий комплекс, а як окремі обєкти.

За таких обставин, заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 42,50 грн. державного мита відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 112 114 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011р. по справі № 24/5009/3976/11 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” Територіально відокремлене безбалансове відділення №10007/0292 філії “Запорізьке обласне управління АТ “Ощадбанк (72319, Запорізької області, м. Мелітополь, вул. Кірова, 65, код ЄДРПОУ 02760363, МФО 313957) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита. Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 15.11. 2011 р.