Рішення № 19880956, 09.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа № 17/5009/5077/11

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект”, 03680, м. Київ, вул. Виборгська, 99

до відповідача: відкритого акціонерного товариство “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма”, 72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15

про стягнення 126 853,36 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.11.11 № 296/11-11

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.09.11 № 941/юр

СУТЬ СПОРУ:

25.08.11 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (надалі ТОВ “Український промисловий проект”) з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариство “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (далі ВАТ “МЗХМ “Рефма”) за договором від 30.11.10 № 26/46 заборгованості у розмірі 126853,36 грн.

Ухвалою від 25.08.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/5077/11, судове засідання призначено на 07.09.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 25.08.11 заяву та клопотання ТОВ “Український промисловий проект” викладені у пунктах 2 та 3 резолютивної частини позовної заяви за вих. від 22.08.11 № 179/08-2011 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок 26005024865101 ВАТ “МЗХМ “Рефма” у ПАТ “Банк КІПРА” у м. Мелітополь, МФО 320940 або інші існуючі розрахункові рахунки судом залишено без задоволення через необґрунтованість.

Ухвалою від 07.09.11 розгляд справи у звязку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін судом відкладено на 03.10.11.

Ухвалою від 09.09.11 у звязку з відрядженням судді Корсуна В.Л. судове засідання по розгляду справи № 17/5009/5077/11 призначено на 28.09.11.

В судовому засіданні 28.09.11 судом оголошувалась перерва до 24.10.11.

Ухвалою від 24.10.11 судом, за заявою представника позивача, строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 10.11.11, розгляд справи відкладено на 09.11.11.

12.10.11 на адресу суду від позивача разом із клопотанням за вих. від 06.10.10 № 266/10-2011 надійшов докладний розрахунок суми позовної заяви. За змістом вказаного розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за спірним договором в розмірі 129664,42 грн. з якої: 95861,60 грн. - основний борг, 1431,34 грн. - 3% річних, 3625,48 грн. - інфляційні витрати та 28746,00 грн. - втрачена вигода. Отже, вказаним розрахунком позивач фактично збільшує позовні вимоги за первісним позовом. При цьому, жодного клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення позовних вимог в ході розгляду справи до суду не надходило. В судовому засіданні позивач також не просив розглядати вказаний розрахунок як заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України. З урахуванням наведеного, підстав для розгляду збільшених позовних вимог, викладених у наданому розрахунку у суду, відсутні. У звязку з чим, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві за вих. від 22.08.11 № 179/08-2011, а саме про стягнення 95861,60 грн. основного боргу, 1438,88 грн. 3% річних, 806,88 грн. інфляційних витрат та 28746,00 грн. додаткових затрат.

У засіданні суду 09.11.11, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам розяснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги на підставі ст. ст. 509, 527, 530, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України. Позивач зазначав наступне. 30.11.10 між сторонами у справі укладено договір № 26/46, на підставі якого відповідачем була замовлена алюмінієва стрічка марки АМГ2Н2 розміром 0,21*315рн*в кіл-ті 2,0 тон. Листом від 10.12.10 № 1116 ВАТ “МЗХМ “Рефма” просило позивача розглянути можливість на придбання стрічки без попередньої оплати. Дана продукція поступила на склад позивача, про що було виставлено рахунок-фактура від 15.02.11 № СФ-0000073 на оплату 105861,60 грн. Свої зобовязання щодо оплати виставленого рахунку відповідач виконав частково на суму 10000 грн. Отже, станом на час звернення з позовом до суду сума основного боргу складає 95861,60 грн. За порушення умов основного зобовязання відповідачу нараховано 3% річних в сумі 1438,88 грн., інфляційні витрати в сумі 806,88 грн. та суму втраченої вигоди в розмірі 28746,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 14.10.11 № 1017/2/юр на позовну заяву та у відзиві від 09.11.11 № 1233 на письмові обґрунтування заявлених вимог вказує, що претензії позивача були розглянуті відповідачем у квітні-травні 2011 року, про що позивачу було надану відповідну відповідь. Із заявленими вимогами відповідач погоджується частково, а саме в сумі основного боргу. В частині стягнення транспортних витрат та інших додаткових витрат відповідач не погоджується повністю. Вказує, що сплата зазначених витрат не передбачена договором та ці затрати повинні включатись позивачем в ціну товару і окремо не відшкодовуються. Також, позивачем не надано жодного фактичного доказу понесення подібних витрат. Надана довідка за підписом третьої особи - ТОВ “ТИР-ГРУП” за вих. від 10.02.11 № Б-84/2 та інвойс підприємства-нерезидента не є, на думку відповідача, належними доказами понесення таких витрат оскільки дають лише інформацію про вартість таких послуг, а не про їх фактичне понесення оскільки не відносяться до власне первинних бухгалтерських документів у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Податкового кодексу України. Крім того, розрахунок 3% річних та інфляційних витрат не відповідає фактичним обставинам виконання договору оскільки вимога про сплату товару надійшла на адресу відповідача факсом - 29.03.11. У звязку з чим, відповідач вказує, що термін прострочення зобовязання починається у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України після спливу семиденного строку, тобто з 05.04.11. Саме з цього дня, на думку відповідача, повинні нараховуватись 3% річних та інфляційні витрати. Також, у виставленому рахунку-фактурі відсутні відповідні стандарти на поставлений товар, не вказані документи з якості товару, що поставляються разом із товаром. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не виконав до кінця своїх договірних зобовязань за договором, у звязку з чим, не має підстав вимагати сплати з відповідача грошових коштів за товар. На підставі викладеного, просить суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.11.10 між товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (Покупець) укладено договір № 26/46, за умовами якого (п. 1.1. договору) Продавець зобовязався передати у власність Покупця товар в асортименті згідно специфікації, а Покупець зобовязався прийняти його та оплатити в строки та на умовах передбачених цим договором.

Найменування товару, асортимент, кількість, якість та ціна встановлюється в Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється зі складу Продавця автотранспортом Покупця на умовах FCA - м. Київ згідно Міжнародним правилам тлумачення термінів Інкотермс, 2000.

Поставка товару Покупцю здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту перерахування Покупцем 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.2. договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.11.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 17/5009/5077/11, на виконання умов спірного договору між сторонами узгоджено Специфікацію від 30.11.10 № 1 на поставку ТОВ “Український промисловий проект” до ВАТ “МЗХШ “Рефма” стрічки АМг2Н2 0,21*315*рл у кількості 2,00 тон, загальною вартістю 139200,00 грн. Зміст цієї Специфікації свідчить, що Специфікація є невідємною частиною договору та вступає в дію з моменту підписання обома сторонами.

Встановлено, що листом від 10.12.10 № 1116 відповідач просить ТОВ “Український промисловий проект” в терміновому порядку розглянути можливість розміщення замовлення на придбання стрічки АМг2Н2 0,21х315 в кількості 2,0 тон згідно специфікації від 30.11.10 № 1 за договором від 30.11.10 № 26/45 без попередньої оплати. У вказаному листі відповідач вказує, що при надходженні вищезазначеної стрічки на склад ТОВ “Український промисловий проект”, відповідач буде готовий здійснити оплату в повному обсязі.

З матеріалів справи слідує, що позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактура від 15.02.11 № СФ-0000073 на оплату стрічки АМг2Н2 0,21х315 в кількості 2,0 тон в розмірі 105861,60 грн. Факт виставлення рахунку-фактури від 15.02.11 не заперечувався відповідачем в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 2.2. договору, поставка товару Покупцю здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту перерахування Покупцем 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Продавець зобовязаний повідомити Покупця про готовність товару до відвантаження завчасно шляхом передачі факсимільним звязком.

Вбачається, що листом за вих. від 28.03.11 № 53/03-11 позивач повідомляє відповідача про те, що продукція - стрічка АМг2Н2 0,21х315 поступила на склад ТОВ “Український промисловий проект” - 14.02.11, про що було виставлено відповідачу рахунок від 15.02.11 № СФ-0000073 на оплату 105861,60 грн. Позивач вказує, що станом на 28.03.11 оплата за дану продукцію не поступила. У звязку з чим, позивач зазначає, що у випадку не оплати відповідачем вказаної суми до 01.04.11, ТОВ “Український промисловий проект” буде змушений звернутись до господарського суду.

Зазначений лист був отриманий відповідачем факсом - 29.03.11, про що зазначено представником відповідача у відзиві від 14.10.11 № 1017/2/юр на позовну заяву ТОВ “Український промисловий проект”.

Судом не приймається до уваги наявний в матеріалах справи лист позивача за вих. від 15.02.11 № 31/02-11 про надходження на склад ТОВ “Український промисловий проект” стрічки АМг2Н2 0,21х315 оскільки у вказаному листі позивач посилається на специфікацію від 23.12.10 № 1 та рахунок-фактуру від 23.12.10 № СФ-0000506, на підставі яких позовні вимоги не заявлені.

Листом від 04.04.11 № 391 у відповідь на лист позивача від 28.03.11 № 53/03-11 відповідач вказує, що 100% оплата за стрічку АМг2Н2 0,21х315 в кількості 1,521 тони згідно рахунку-фактури від 15.02.11 буде здійснена на розрахунковий рахунок позивача до 15 квітня 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що у звязку з несплатою відповідачем суми замовленого товару, позивачем направлено на адресу відповідачем претензію № 1 від 15.04.11 та № 2 від 29.04.11 про сплату заборгованості за договором від 30.11.10 № 26/46.

Згідно банківської виписки, копія якої міститься в матеріалах справи, ВАТ “МЗХМ “Рефма” здійснено часткову оплату за стрічку АМг2Н2 0,21х315 відповідно до рахунку від 15.02.11 № СФ-0000073 в сумі 10000,00 грн.

Претензією № 3 від 01.08.11 позивач вказує, що сума основного боргу відповідача за спірним договором станом на 01.08.11 становить 95861,60 грн.

Умовами п. 3.4. договору передбачено, що оплата товару, який поставляється за цим договором, здійснюється Покупцем в два етапи:

- передоплата в розмірі 50% протягом 10 днів з моменту підписання договору на підставі рахунку-фактури;

- доплата 50 % протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання письмового підтвердження від Продавця про готовність товару до відвантаження.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за замовлений товар в строк, визначений у договорі, здійснив частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи № 17/5009/5077/11 в суді, основний борг відповідача за спірним договором складає 95861,60 грн.

Отже, відповідач порушив умови договору.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 95861,60 грн. підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 95861,60 грн. основного боргу на підставі договору від 30.11.10 № 26/46 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення матеріалами справи доведено.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 1438,88 грн., що нараховані за період з 14.02.11 по 24.06.11 на суму 105861,60 грн. та за період з 25.06.11 по 01.08.11 на суму 95861,60 грн.

Разом з тим, за розрахунком суду розмір 3% річних становить 996,32 грн., які нараховано судом за період з 05.04.11 по 24.06.11 на суму 105861,60 грн. та за період з 25.06.11 по 31.07.11 на суму 95861,60 грн.

При здійснені розрахунку, суд виходить з того, що строк прострочення виконання основного зобовязання починається у відповідності до приписів п. 3.4.2. договору, після спливу 5-ти банківських днів з моменту отримання письмового підтвердження від Продавця щодо готовності товару до відвантаження. Із наявних в матеріалах справи документів слідує, що позивач повідомив відповідача про надходження замовленої продукції, саме у листі за вих. від 28.03.11 № 53/03-11, який отриманий відповідачем факсом - 29.03.11. Отже, з урахуванням наведеного, строк виконання зобовязання настав 05.04.11, тобто після спливу 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідачем письмового повідомлення. За таких обставин, розмір 3% річних нараховуються за період з 05.04.11 по 31.07.11 (докладний розрахунок наведений вище) та становить 996,32 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних відхиляються через необґрунтованість.

Також, позивачем заявлено до стягнення 806,88 грн. інфляційних витрат, що нараховані за червень 2011 року. При цьому, вбачається, що кошти в розмірі 806,88 грн. нараховані позивачем за червень 2011 року на суму 105861,60 грн. та суму 95861,60 грн.

Розглянувши вказаний розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що здійснений розрахунок позивача не відповідає приписам Рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Так, із змісту зазначеного листу Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. вбачається, що при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. З урахуванням наведених рекомендацій, за розрахунком суду розмір інфляційні витрат складає 423,44 грн., що нараховується судом за червень 2011 року (період, що заявлений позивачем) на суму 105861,60 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних витрат відхиляються через необґрунтованість.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 28746,00 грн. додаткових затрат, які складаються з 26795,00 грн. додаткових затрат у технологічному процесі та 1950,00 грн. транспортних витрат. При цьому, позивачем у змісті позовної заяви не наведено нормативного обґрунтування заявлених витрат, а також умов спірного договору від 30.11.10, згідно з якими б у відповідача виникли обовязки з відшкодування заявлених вимог. У письмових обґрунтуваннях заявлених вимог від 06.10.11 позивач посилається на ст. 224 ГК України та вказує, що до основної суми боргу включено, окрім 95861,60 грн., ще і суму неодержаних прибутків (втрачена вигода), суму 3% річних та суму втрат від інфляції. Жодного іншого пояснення з приводу заявлених 28746,00 грн. додаткових затрат в матеріалах справи відсутні та не наведено позивачем в ході розгляду справи.

Розглянувши заявлені до стягнення 28746,00 грн. додаткових затрат суд виходить з наступного.

Умовами п.п. 3.1., 3.2. договору передбачено, що ціни встановлюються в гривнах, та встановлюються в Специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Зазначена ціна товару включає в себе ПДВ, вартість тари, упаковки, а також інші витрати Продавця, які повязані з виконанням умов цього договору.

Отже, за умовами спірного договору всі понесені Продавцем, в даному випадку позивачем, витрати, які повязанні з виконанням умов договору повинні бути включені Продавцем в ціну товару. Зміст рахунку-фактури від 15.02.11 № СФ-0000073 свідчить, що загальна вартість товару складає 105861,60 грн., у т.ч. з ПДВ.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача окрім суми товару, інших додаткових витрат, а саме заявлених позивачем 26795,00 грн. додаткових затрат у технологічному процесі та 1950,00 грн. транспортних витрат.

Також, позивачем в ході розгляду справи не доведено належними доказами наявність у діях відповідача всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме факту протиправної поведінки відповідача, наявності його вини та причинного звязку між протиправною поведінкою та заявленими збитками, що, в свою чергу, є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

З огляду на викладені вище обставини в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 28746,00 грн. додаткових затрат слід відмовити.

У відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93 (в редакції станом на час звернення позивача з позовом до суду), державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що платіжним дорученням від 30.05.11 № 1216 позивачем сплачено державне мито в розмірі 1364,83 грн., тобто на 96,30 грн. більше, ніж було передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 47 ГПК України (норма, якої була чинною станом на час подання позовної заяви), державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку, зокрема, внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на зазначене, надмірно сплачене держане мито в розмірі 96,30 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 972,81 грн. державного мита та 180,98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 47, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариство “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15, код ЄДРПОУ 00217857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (03680, м. Київ, вул. Виборгська, 99, код ЄДРПОУ 31084651, р/р 26009210120638 у ПАТ “Прокредит Банк” м. Київ, МФО 320984) - 95 861 (девяносто пять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 60 коп. основного боргу, 423 (чотириста двадцять три) грн. 44 коп. інфляційних витрат, 996 (девятсот девяносто шість) грн. 32 коп. 3 % річних, 972 (девятсот сімдесят дві) грн. 81 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати довідку товариству з обмеженою відповідальністю “Український промисловий проект” (03680, м. Київ, вул. Виборгська, 99, код ЄДРПОУ 31084651, р/р 26009210120638 у ПАТ “Прокредит Банк” м. Київ, МФО 320984) на повернення з державного бюджету надлишково сплаченого розміру державного мита в сумі 96,30 грн.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 14.11.2011.