Рішення № 19880193, 05.12.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2011 Справа № 5008/1603/2011

8/5008/1603/2011 13288/2011

За позовом Приватного підприємства „БОЛЕРО-СЕРВІС”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІЛІЯ-С”, м. Ужгород

про стягнення 4495,85 грн.

Суддя –В.С. Русняк

Представники:

Від позивача –не з’явився;

Від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 4495,85 грн.

Представник позивача позов підтримав, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач не оплатив вартість поставленого товару згідно Договору № MAN7 від 28.02.2011 р. Просить стягнути заборгованість та відшкодувати судові витрати.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11842651 станом на 22.11.11 підтверджено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІЛІЯ-С” за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 24.

Ухвали суду від 02.11.11 та 22.11.11, надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу відповідача та повернуті органом зв’язку з довідками „за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (інформаційний лист ВГСУ 02.06.2006р. №01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.

За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством „БОЛЕРО-СЕРВІС”, м. Львів (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІЛІЯ-С”, м. Ужгород (Покупцем) укладено Договір № MAN7 від 28.02.2011 р. (далі Договір). Відповідно до умов Договору продавець зобов’язується передавати у власність Покупця товар продукти харчування (надалі товар), а Покупець зобов’язується приймати товар на умовах, визначених у даному Договорі та оплачувати його. Асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Оплата за товар здійснюється Покупцем на протязі 14 календарних днів з моменту прийняття цього товару, шляхом безготівкового перерахунку повної вартості прийнятого товару на банківський рахунок Продавця.

Постачальником умови Договору виконано. На підставі Договору та згідно з накладними Продавцем поставлено Покупцю товар на загальну суму 5949,91 грн. (підтверджено копіями накладних №МО2314 від 11.06.11, №МО1851 від 14.05.11, №МО1721 від 06.05.11, №МО1219 від 02.04.11, №МО1213 від 02.04.2011 та товарно-транспортною накладною № МО1427 від 16.04.11). Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості товару. Відповідачем було проведено часткову проплату за поставлений товар на суму 1454,06 грн., внаслідок чого, станом на 31.10.11 розмір заборгованості складає 4495,85 грн. (підтверджено розгорнутим розрахунком заборгованості).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також, дане правило закріплено в Господарському кодексі України статтею 193. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст.ст. 615; 625 ЦК України). Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України в розмірі 338 грн., в т.ч. 102 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІЛІЯ-С” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гойди, 24, код 20448562) на користь Приватного підприємства „БОЛЕРО-СЕРВІС” (Львівська область, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп. 2, код 31073655, банківський рахунок № 260003851 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570) суму 4495,85 грн. (чотири тисячі чотириста дев”яносто п”ять гривень вісімдесят п”ять копійок) грн. та суму 338 грн. (триста тридцять вісім ргивень) грн. відшкодування судових витрат (в т.ч. 102 грн. по оплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Видати наказ.

Суддя В.С. Русняк