Рішення № 19879687, 22.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2011 Справа № 5008/1418/2011

2/5008/1418/2011 12645/2011

За позовом публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці

ДО приватного акціонерного товариства „Тячівське автотранспортне підприємство 12141”, м. Тячів

ПРО спонукання в укладенні додаткової угоди від 13.01.2011р. до Договору про постачання електроенергії від 07.07.2009р. №Р06/12-0125 в редакції постачальника

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 20.10.2011р. №241

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2011р. порушено провадження у справі №5008/1418/2011 та призначено до розгляду на 26.10.2011р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача заперечував з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак, відповідно письмово викладеної позиції суду не подав.

З огляду на це судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні до 09.11.2011р.

Представник позивача в судове засідання 09.11.2011р. зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Однак, відповідач після перерви вимог ухвали суду від 14.10.2011р. не виконав, письмового пояснення по суті заявлених позовних вимог не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду 09.11.2011р. не направив.

Ухвалою суду від 09.11.2011р. розгляд справи відкладено на 22.11.2011р. для надання відповідачу можливості виконати вимоги суду та направити свого представника в судове засідання.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зазначає про порушення відповідачем вимог чинного законодавства, оскільки згідно п. 6.33. ПКЕЕ,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Відповідно до п. 3.1. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими ПКЕЕ, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.

Так, Додатком № 6 до Договору передбачається порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії.

05.05.2011 року Тячівським РЕМ ПАТ „Закарпаттяобленерго" було здійснено пропозицію ПРАТ «Тячівське АТП 12141»щодо доповнення Договору додатком № 6, шляхом укладення додаткової угоди та направлено проект такої угоди в двох примірниках на адресу відповідача.

Однак, на сьогоднішній день ПРАТ «Тячівське АТП 12141»так і не повернуло ПАТ „Закарпаттяобленерго" примірник додаткової угоди до Договору.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 09.11.2011р., повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 14.10.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про порушення провадження у справі свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення №00688053, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками відповідача ухвали суду від 14.10.2011 року.

Ухвалою суду від 09.11.2011р. розгляд справи було відкладено, однак, відповідач повторно в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду від 14.10.2011р. та 09.11.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, неявка представника відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в звязку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представника відповідача

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між відкритим акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго" в особі Тячівського РЕМ, який є його структурним підрозділом (ПАТ „Закарпаттяобленерго” являється його правонаступником) та відкритим акціонерним товариством «Тячівське автотранспортне підприємство 12141»(далі ПРАТ «Тячівське АТП 12141», що є його правонаступником) 07.07.2009р. було укладено Договір про постачання електроенергії № Р06/12-0125 (далі Договір).

Згідно п. 5.22. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442, з наступними змінами та доповненнями (далі ПКЕЕ), до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, за взаємною згодою сторін можуть бути оформлені додатки.

В додатках до відповідного договору обумовлюються технічні та організаційні особливості врегулювання відносин між сторонами.

Додатки мають не суперечити законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.

Позивач 29.04.2011р. звернувся до відповідача листом (реєстр відправлення рекомендованих листів від 29.04.2011р. містить відмітку пошти про відправлення даного листа 05.05.2011р. арк. справи 13) з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору про постачання електроенергії № Р06/12-0125 та направив відповідачу проект цього договору з додатком для його підписання та погодження умов, викладених в ньому.

Однак, відповідач відповіді на дану пропозицію позивача у встановлені законодавством строки відповіді не надав, надісланий проект договору не підписав, у звязку з чим позивач у відповідності до вимог чинного законодавства звернувся до суду з вимогою про укладання даного проекту додаткової угоди до договору на умовах, визначених ним у поданому проекті договору.

Згідно із частиною 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 ГК України, позивач та відповідач є субєктами господарювання, а даний спір виник у звязку з господарською діяльністю сторін. Тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 ГК України, застосування до спірних правовідносин ЦК України може відбуватися лише з урахуванням особливостей регулювання даних правовідносин ГК України. У даному випадку спірними є правовідносини з питань укладення договору між двома господарюючими субєктами, тобто господарсько-правові відносини, які регулюються ст.ст. 181, 187 ГК України.

Частина третя ст. 5 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Підставою звернення позивача до суду стало те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, а саме п. 3.1. Методики обчислення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

плати за перетікання реактивної електроенергії, ухиляється від укладання додаткової угоди, що врегульовує порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими ПКЕЕ, що здійснюється з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000кВт.год. та більше.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003у справі № 1-12/2003за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Субєкти правовідносин, у т.ч. юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх субєктів правовідносин, в т.ч. у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Особа має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказана стаття не встановлює вичерпного переліку способів захисту цивільного право, вказуючи на те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В свою чергу, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Статтею 10 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні правила укладення договорів передбачені ст.ст. 638 - 650 Цивільного кодексу України і застосовуються вони з урахуванням вимог ст.ст. 181 - 187, ст.ст. 264 - 376 Господарського кодексу України, які стосуються господарських договорів у цілому та їх окремих видів зокрема.

Згідно з ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Господарський кодекс України не визначає поняття публічного договору, але у ст. 178 розкриває поняття публічних зобов'язань суб'єктів господарювання: суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

За ст. 633 Цивільного кодексу України публічний договір це договір, за яким одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Сторона, яка протистоїть підприємцю у публічних зобов'язаннях, - “кожен, хто до нього звертається” (ч. 1 ст. 178 ГК України, ч. 1 ст. 633 ЦК України). Таким чином, це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які звертаються за придбанням товарів, робіт, послуг із будь-якою метою. Контрагентом є суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність у публічній сфері з метою отримання прибутку та є професіоналами у цій галузі господарської діяльності.

Сфера застосування публічного договору визначається характером підприємницької діяльності і не обмежується їх переліком, встановленим ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування). Окремими спеціальними законодавчими актами також може окреслюватися сфера застосування публічного договору.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір -умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому, в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним (лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”).

Обставини, що зумовлюють обовязковість укладення позивачем з відповідачем договору обґрунтовуються позивачем наступним.

Пунктом 6.33. ПКЕЕ передбачено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Відповідно до п. 3.1. Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими ПКЕЕ, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000кВт.год. та більше.

Так, Додатком № 6 до Договору передбачається порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії.

З огляду на наведені норми чинного законодавства України, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та законних інтересів нормам чинного законодавства України не суперечить, а тому позов Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці до приватного акціонерного товариства „Тячівське автотранспортне підприємство 12141”, м. Тячів про спонукання в укладенні додаткової угоди від 13.01.2011р. до Договору про постачання електроенергії від 07.07.2009р. №Р06/12-0125 в редакції постачальника підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів. Тобто, при вирішенні спору, суд,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2011 року по справі № 5008/1418/2011

виходячи зі свого внутрішнього переконання, має керуватися законодавством та основувати судове рішення саме на положеннях діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Виходячи з наведених положень, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати укладеною додаткову угоду від 13.01.2011р. до договору №Р06/12-0125 про постачання електроенергії від 07.07.2009р. між Публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго”, 89412, м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57 (код ЄДРПОУ 00131529) та приватним акціонерним товариством „Тячівське автотранспортне підприємство 12141”, 90500, м. Тячів, вул. Леніна, 205 (код ЄДРПОУ 03113940) в редакції проекту від 13.01.2011р.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства „Тячівське автотранспортне підприємство 12141”, 90500, м. Тячів, вул. Леніна, 205 (код ЄДРПОУ 03113940) на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, 89412, м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57 (код ЄДРПОУ 00131529) суму 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили за заявою позивача видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі