Рішення № 19879524, 09.11.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2011 Справа № 5008/1419/2011

2/5008/1419/2011 12442/2011

За позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород

ДО малого приватного підприємства „Топчино”, с. Топчило Тячівського району

ПРО розірвання Договору кредиту №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. та стягнення суми 129330,55грн. заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави від 22.05.2008р., а саме транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель OUTLENDER 2.4І, тип легковий універсал В, державний номер АО7585АМ, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова JMBXNCW6W8Z004804, встановивши спосіб реалізації заставленого майна через проведення публічний торгів у відповідності до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1представник за довіреністю №51/11 від 26.10.2011р.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2011р.

Ухвалою суду від 26.10.2011р. розгляд справи у звязку з неявкою відповідача було відкладено на 09.11.2011р.

Представник позивача свого уповноваженого представника в засідання суду направив та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що спричинило його дострокове розірвання з боку позивача та виникнення у відповідача обовязку по поверненню кредитних коштів з урахуванням відсотків за період їх використання.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 26.10.2011р., повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 14.10.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Ухвалою суду від 26.10.2011р. розгляд справи було відкладено на

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

09.11.2011р., однак, відповідач повторно в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду від 14.10.2011р. та 26.10.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви (поштове повідомлення про вручення судової повістки №00035710), неявка представників відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в звязку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2008р. між ТОВ КБ "Коопінвестбанк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є АТ "КомІнвестБанк" (далі - "Банк") та малим приватним підприємством „Топчино”, с. Топчино Тячівського району (далі - "Позичальник") було укладено Договір кредиту №04-2-6/3к-03 та зміни і доповнення до нього (далі - "Договір кредиту"), згідно яких Позичальнику було надано кредитні кошти на загальну суму 153000грн., із сплатою 26% (двадцяти шести) річних за користування кредитом та строком погашення до 12.05.2012р.

В якості забезпечення Позичальником своїх зобов'язань за вказаним Договором кредиту, між Банком та МПП „Топчино” було укладено Договір застави транспортного засобу від 22.05.2008р.

У відповідності до зазначеного Договору застави МПП „Топчино” передало в заставу належний йому транспортний засіб, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI, модель OUTLENDER 2.4І, тип легковий універсал В, державний номер АО7585АМ, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова JMBXNCW6W8Z004804.

Вказане майно належить Відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу машини серії АОС №648037, виданого 21.05.2008р. Тячівським ВРЕР УДАІ УМВС в Закарпатській області.

Свої зобов'язання за Договором кредиту Банк виконав повністю, що підтверджується випискою з кредитного рахунку відповідача №2072004400009.

В свою чергу, позичальником взяті на себе зобов'язання згідно вказаного Договору кредиту виконано частково, та за ним обліковується прострочена заборгованість із сплати кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 129330,55грн., в тому числі 120000грн. суми простроченого кредиту та 9330,55грн. відсотків за його користування.

У звязку з неналежним виконанням МПП „Топчино” своїх зобовязань за договором кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу вих. №04-2-9/178 від 10.08.2011 р., в якій позивач просив погасити заборгованість за вищевказаним договором.

Проте відповідач зазначену вимог залишив без належного реагування, заборгованість за кредитним договором та нарахованими за користування процентами не сплатив.

Пунктом 3.2.4. договору кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у випадку порушення Позичальником п.3.3. цього Договору кредиту та інших його умов. Договір може бути

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу дострокового виконання зобовязань за кредитним договором вих. №04-2-9/178 від 10.08.2011 р., в якій банк вимагав в строк до 31.08.2011 р. включно виконати всі зобовязання за договором кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. та дострокове розірвання договору кредитування.

Проте МПП „Топчино” свої зобовязання щодо повернення 129330,55грн., в тому числі 120000грн. суми простроченого кредиту та 9330,55грн. відсотків за його користування за вищевказаним кредитним договору не виконало та відповіді на вищезазначену вимогу не надало.

За таких обставин публічне акціонерне товариство „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до малого приватного підприємства „Топчино”, с. Топчило Тячівського району про розірвання Договору кредиту №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. та стягнення суми 129330,55грн. заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно згідно договору застави від 22.05.2008р., а саме транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель OUTLENDER 2.4І, тип легковий універсал В, державний номер АО7585АМ, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова JMBXNCW6W8Z004804, встановивши спосіб реалізації заставленого майна через проведення публічний торгів у відповідності до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за вищевказаним договором.

У відповідності до 3.1.8 Договору застави майна, в разі невиконання Позичальником зобов'язань за Договором кредиту, заставодержатель (Банк) набуває право звернення стягнення на заставлене майно у відповідності до приписів чинного законодавства. Вказана норма договорів забезпечення кореспондується також з відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а саме ст.ст.572, 589, 590, 592 ЦК.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що мале приватне підприємство „Топчино” свої зобовязання за договором кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. належним чином не виконало, суму заборгованості та нарахованих процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та у встановлений договором строк не сплатило.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 129330,55грн., в тому числі 120000грн. суми простроченого кредиту та 9330,55грн. відсотків за його користування, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства „КомІнвестБанк” в частині стягнення 129330,55грн., в тому числі 120000грн. суми простроченого кредиту та 9330,55грн. відсотків за його користування визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог Публічного акціонерного товариства „КомІнвестБанк” стосовно розірвання договору кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р., суд їх задовольняє з наступних причин.

Зміна або розірвання договору, відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України також встановлено, що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду (ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалося, в судовому засіданні було встановлено, що 10.08.2011р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору вих. №04-2-9/178, та в матеріалах справи наявний доказ отримання 19.08.2011р. МПП „Топчино” даної вимоги.

Відповідно до п. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач довів факт порушення відповідачем виконання зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а також довів належними засобами доказування, що таке порушення відповідачем умов договору є істотним, що у відповідності до

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

вимог чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є підставою для розірвання договору, з огляду на наступне.

Позивач належними засобами доказування довів, що відповідач фактично відмовився від виконання взятих на себе за договором кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. зобовязань, а також те, що відмова відповідача від виконання договірних зобов'язань на суму 129330,55грн., є істотним порушенням договору, внаслідок якого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладені вищевказаного договору, тоді як відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав та жодним чином не довів факт належного виконання взятих на себе за договором кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р. зобовязань, що є обовязком відповідача за зазначеним договором та його істотною умовою.

За таких обставин вимоги позивача про розірвання кредитування №04-2-6/3к-03 від 14.05.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 19 Закону України «Про заставу»регулює право Позивача, як заставодержателя, задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави за рахунок заставленого майна.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п.п.3.1.8 Договору застави майна Заставодержатель має право вимагати від Заставодавця дострокового виконання зобовязань, що випливають із кредитного договору, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на предмет застави у відповідності до закону та цього договору за умови невиконання Відповідачем будь-яких зобовязань за кредитним договором, та/або за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження.

Відповідно до умов Договору застави майна реалізація заставленого майна може провадитися обраним Заставодержателем (Позивачем) способом, який не суперечить законодавству України.

Позивач при зверненні з позовом обрав спосіб реалізації заставленого майна, а саме, просить винести рішення про звернення стягнення на предмет застави, що належить МПП „Топчино”, а саме транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель OUTLENDER 2.4І, тип легковий універсал В, державний номер АО7585АМ, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова JMBXNCW6W8Z004804, встановивши спосіб реалізації заставленого майна через проведення публічний торгів у відповідності до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідно до п.п. 4.2.1 та 4.2.2 договору застави у разі недосягнення Сторонами згоди щодо способів реалізації предмету застави та не підписання Акту про звернення стягнення на заставлене майно Заставодержатель може звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави або до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса якщо інше не передбачено законом або договором застави.

За таких обставин суд приходить до висновку задоволення позову та про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 22.05.2008 року.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір кредиту №04-2-6/3к-03 від 14 травня 2008р., укладений між ТОВ КБ "Коопінвестбанк", правонаступником всіх прав і обов'язків якого є АТ "КомІнвестБанк" (далі - "Банк") та малим приватним підприємством „Топчино”, с. Топчино Тячівського району (далі - "Позичальник") із змінами і доповненнями до нього.

3. Звернути стягнення на предмет застави, що належить малому приватному підприємству „Топчино”, 90571, Тячівський район, с. Топчино, буд..36А (код ЄДРПОУ 19102312), а саме: транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель OUTLENDER 2.4І, тип легковий універсал В, державний номер АО7585АМ, 2008 року випуску, колір сірий, номер кузова JMBXNCW6W8Z004804.

4. Спосіб реалізації предмета застави за договором Застави від 22 травня 2008 року, визначити шляхом проведення публічних торгів в процесі виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, яка виконана уповноваженим оцінювачем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

5. Стягнути з малого приватного підприємства „Топчино”, 90571, Тячівський район, с. Топчино, буд..36А (код ЄДРПОУ 19102312) на користь публічного

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 09.11.2011 року по справі № 5008/1419/2011

акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород, вул. Гойди, 10 (код ЄДРПОУ 19355562) суму 129330,55грн., в тому числі 120000грн. суми простроченого кредиту та 9330,55грн. відсотків за його користування, а також 1378,30грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

.6 За заявою позивача видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя О.Ф. Ремецькі