Рішення № 19879314, 05.10.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.2011 Справа № 5008/983/2011

4/5008/983/2011 12896/2011

Розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», м. Київ

до відповідача селянського (фермерського) господарства «Крістол», с. Дерцен Мукачівського району

про стягнення 1060172,45 грн. заборгованості за кредитним договором №5/К-08 від 19.02.2008р.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача

від відповідача - ОСОБА_1, предст. за дов. від 14.09.11р.

Суть спору: стягнення 1060172,45 грн. заборгованості за кредитним договором №5/К-08 від 19.02.2008р.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні у відповідності до вимог статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.10.2011р.(12год. 15хв.) та до 05.10.2011р.(10год.00хв.)

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у поданій суду заяві та в обгрунтування своїх доводів вказує на те, що банком у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, було направлено вимогу про дострокове виконання позичальником своїх зобовязань за договором. Однак, у визначений вимогою строк відповідач своїх зобовязань не виконав, суму кредиту не сплатив, а відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 1060172,45 грн., в тому числі відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату відсотків, основне тіло кредиту та пеню за несвоєчасну сплату основної суми кредиту.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що позивачем в порушення умов договору не було здійснено сплати додаткового траншу за вимогою позичальника, що в свою чергу, завдало шкоди здійсненню ефективної господарської діяльності підприємством, що є сільськогосподарським. Також просить суд взяти до уваги те, що факт несвоєчасного виконання зобовязань за кредитним договором стався не з вини відповідача, а внаслідок дії фінансової світової кризи, яка вплинула на обсяги виробництва, контрагентів, а також на своєчасність поступлення платежів за здійснення відповідної підприємницької діяльності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2008 року між позивачем (надалі Банк або Кредитор) та відповідачем (далі по тексту Позичальник або Боржник) (разом - сторони), був укладений кредитний договір на відкриття відновлюваної кредитної лінії (у національній валюті) №5/К-08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Кредитний договір або Договір), згідно з положеннями п. 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відкличну відновлювану кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах: ліміт кредитування 1 700000,00 грн., строк кредитної лінії з 19 лютого 2008 року по 18 лютого 2013 року включно, процентна ставка за використання кредитних коштів - 18% річних.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що Банк виконав взяті на себе зобовязання за Кредитним договором належним чином, зокрема, перерахував останньому кредитні кошти в розмірі 1700000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування.

Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом (п. 4.2 Договору).

Позичальник зобовязаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому Договором (п. 6.1.2. Кредитного договору).

Позивач зазначає, що Позичальник лише частково погасив суму кредиту, оскільки порушував свої зобов'язання за Кредитним договором, зокрема, не повертав кредитних коштів та не сплачував відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у останнього, станом на 30.06.2011р. утворилась наступна заборгованість перед Банком: поточна заборгованість за кредитом 720000 грн., прострочена заборгованість по кредиту з 121000грн., поточна заборгованість за процентами 14253,69грн., прострочена заборгованість по нарахованих процентах 198085,64грн. (розрахунок заборгованості Позичальника за сумою поточного та простроченого кредиту та по поточних і прострочених відсотках за користування кредитом міститься в матеріалах справи).

У звязку з невиконанням у визначені угодою строки зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, позивач заявив вимогу про дострокове виконання відповідачем своїх зобовязань за договором у вигляді повного повернення суми кредиту, пені за несвоєчасне його повернення, відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну їх сплату.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 6.1.3 Кредитного договору Позичальник зобовязаний достроково повернути всю заборгованість за договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії, штрафні санкції, а також сплатити всі інші платежі, передбачені Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п. п. 9.1, 9.2 Договору.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені Договором внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, а Позичальник зобовязаний протягом 10-ти календарних днів, з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишився, сплатити проценти, комісії, інші платежі за Договором та штрафні санкції, у разі настання будь-якого з випадків, в тому числі, порушення Позичальником строків (термінів) платежів, встановлених Договором.

Внаслідок неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобовязань за Договором, Банк, 22.04.2011р. направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів.

Як вбачається з даного повідомлення, банком вказується на те, що відповідач повинен повністю виконати свої зобовязання за договором в термін протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та зазначається, що така реєстрація відбулась 22.04.2011р. Разом з тим, банком не подано суду доказів про реєстрацію звернення стягнення на заставне рухоме майно в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, хоча ухвалою суду від 15.09.2011р. подання таких доказів вимагалось судом.

Крім того, позивачем при зверненні з даною вимогою до відповідача також не надано останньому відповідних документів у підтвердження настання строку виконання зобовязання в частині сплати тіла кредиту у вигляді надання відповідних доказів про реєстрацію звернення стягнення на заставне рухоме майно в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 841000грн. кредиту є необгрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 2763,25грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту також задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не заперечено наявність заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 212339,33грн., вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Також пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобовязаний сплатити Банку неустойку (пеню) в розмірі 0,2% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення зобовязань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду сума пені, яка заявлена до стягнення за Кредитним договором, що наведена в розрахунку до позовної заяви, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 30.12.2010 по 30.06.2011, становить 4069,87грн., визначена виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобовязання щодо оплати наданих послуг.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 4069,87грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню сума 216409,20грн., в т. ч. 212339,33 грн. відсотків за користування кредитом та 4069,87 грн. пені за прострочення їх сплати, а в іншій частині позову належить відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 509, 525, 526, 626, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Крістол»( Закарпатська область,Мукачівський район, с. Дерцен, вул. Ракоці, 15-Б, код 31692773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»( м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 19357325) суму 216409,20грн.(двісті шістнадцять тисяч чотириста дев"ять гривень 20 коп.), в т. ч. 212339,33 грн. відсотків за користування кредитом та 4069,87 грн. пені за прострочення їх сплати та 2212,26 грн. (дві тисячі двісті дванадцять гривень 26 коп.) судових витрат, в т. ч. 2164,09 грн. на сплату державного мита і 48,17 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Журавчак Л.С.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 25.11.11р.