Рішення № 19879285, 01.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/123/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 25.08.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгівельне підприємство "НЕП" (с. Лука Житомирського району) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Бердичів) <Поле для тексту >

про стягнення 96285,44 грн. <Поле для тексту >

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгівельне підприємство "НЕП" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 47815,35грн. основної заборгованості, 48470,09грн. пені та 30% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2011р. подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 48470,09грн. пені та 30% річних. Посилаючись на часткове погашення відповідачем основної заборгованості в сумі 4800,00грн., просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 43015,35грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позовних вимог, заява позивач про відмову від позову в частині стягнення 48470,09грн. пені та 30% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 26.10.2011р. про порушення провадження у справі, яку було направлено відповідачу на зазначену позивачем у позовній заяві адресу: 13300, АДРЕСА_1, повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "по закінченню терміну зберігання" (а.с. 33-35).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором виконавчого комітету Житомирської міської ради на запит господарського суду, станом на 14.11.2011р. місцем знаходження відповідача є: 13300, АДРЕСА_1. (а.с.58).

Копія ухвали господарського суду Житомирської області від 15.11.2011р., яку було направлено на вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 13300, АДРЕСА_1., також повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "по закінченню терміну зберігання" (а.с. 60-62).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2011р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (позивач/покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим торгівельним підприємством "НЕП" (позивач/продавець) було укладено договір поставки № 21 (а.с. 12-13).

Згідно п. 1.1 договору поставки № 21 від 26.01.2011р. сторони погодили, що постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника, що діяли на момент надання замовлення та вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата кожної партії товару здійснюється з моменту поставки товару, в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару в касу постачальника. Всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України.

Покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару після прийняття товару. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника (п. 2.3, 2.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011 року.

До договору поставки № 21 від 26.01.2011р. між сторонами було підписано додаток № 1 від 26.01.2011р., який у відповідності до п. 6 додатку є невід'ємною частиною договору поставки № 21 від 26.01.2011р.

Згідно п. 3 додатку №1 до договору поставки № 21 від 26.01.2011р., якщо оплата партії товару здійснюється з відстрочкою платежу, що повинно бути зазначено в п. 1, графа "Строки оплати", даного додатку, в безготівковій формі або шляхом внесення вартості отриманого від постачальника товару в касу постачальника в національній грошовій одиниці України, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом календарних днів, як зазначено в п. 1, графа "Строки оплати", дійсного додатку, з моменту поставки.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору поставки № 21 від 26.01.2011р. сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється на протязі 3 календарних днів, з моменту поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору поставки № 21 від 26.01.2011р. та під час його дії, позивач поставив відповідачу товар на суму 131198,56грн., що підтверджується видатковими накладними та актами прийому передачі:

№ РН-0000669 від 27.01.2011р. на суму 4493,17грн. (а.с. 16),

№ РН-0000749 від 29.01.2011р. на суму 2368,64грн. (а.с. 17),

№ РН-0000854 від 02.02.2011р. на суму 23030,45грн. (а.с. 18),

№ РН-0000855 від 02.02.2011р. на суму 972,89грн. (а.с. 19),

№ РН-0000929 від 04.02.2011р. на суму 24765,35грн. (а.с. 20),

№ РН-0000986 від 06.02.2011р. на суму 23170,65грн. (а.с. 21),

№ РН-0001042 від 08.02.2011р. на суму 27761,69грн. (а.с. 22),

№ РН-0001240 від 14.02.2011р. на суму 24635,72грн. (а.с. 23).

Крім того, до укладення між сторонами договору № 21 від 26.01.2011р., позивачем по видатковій накладній № РН-0000598 від 25.01.2011р. було поставлено відповідачу товар на суму 15470,79грн. (а.с. 15).

Таким чином, у період з 25.01.2011р. по 14.02.2011р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 146669,35грн.

В свою чергу, до звернення позивача з позовом до суду (як вбачається з штампу відділення зв'язку на поштовому конверті у якому надійшла до суду позовна заява (а.с. 32), позовну заяву було направлено 20.10.2011р.) відповідач, розрахунки за отриманий від позивача у період з 25.01.2011р. по 14.02.2011р. товар на суму 146669,35грн., провів частково в розмірі 98854,00грн., що підтверджується банківськими наявними в матеріалах справи банківськими виписками та фіскальними чеками (а.с. 41-54). Розрахунки за отриманий товар на суму 47815,35грн. відповідачем проведено не було.

07.10.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 06.10.2011р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 47815,35грн. (а.с. 26). Про факт направлення зазначеної вимоги відповідачу свідчить фіскальний чек № 9390 від 07.10.2011р. (а.с. 25).

Проте, зазначену вимогу відповідачем було залишено без відповіді та задоволення.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість за отриманий від позивача у період з 25.01.2011р. по 14.02.2011р. товар, на суму 47815,35грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що після звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем в розмірі 4800,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 17.11.2011р. (а.с.64).

Враховуючи зазначене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 4800,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, на час розгляду господарським судом справи, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 43015,35грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 43015,35грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються належними доказами по справі та підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 43015,35грн. заборгованості. Провадження у справі в частині стягнення 4800,00грн. боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. Провадження у справі в частині стягнення 48470,09грн. пені та 30% річних слід припинити на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, п.п. 1-1, 4, ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (13300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгівельного підприємства "НЕП" (12433, Житомирська область, Житомирський район, с. Лука, вул. Ліни Костенко, 27, ідентифікаційний код 33231411)

- 43015,35грн. заборгованості,

- 478,15грн. витрат по сплаті державного мита,

- 117,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4800,00грн. основної заборгованості, 48470,09грн. пені та 30% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "06" грудня 2011р.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек. з пов.).