Рішення № 19879275, 01.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2011 р.Справа № 6/5007/128/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність за вих. №75/6 від 12.01.11р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Повного товариства "Ломбард - "Каріна-Стиль" і Компанія" (м.Житомир)

про стягнення 25189,53 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 25189,53грн. за неналежне виконання договору №288 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009 року, з яких: 22647,88грн. - основний борг, 1702,02грн. - пеня, 326,86грн. - 3% річних, 512,77грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та мсце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" (позивач) та Повним товариством "Ломбард - "Каріна-Стиль" і Компанія" (відповідач) було укладено договір №288 купівлі-продажу теплової енергії (а.с.8-11), за умовами якого теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В пунктах 4.8 та 5.1 зазначеного договору сторони погодили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються позивачем. Розрахунки по договору проводяться відповідачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок позивача.

В пункті 5.2 зазначеного договору сторони встановили, що підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена позивачем платіжна вимога (квитанція).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки з надання послуг з теплопостачання за період з січня по квітень 2011 року, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.12-15).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги в сумі 22647,88грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 22647,88грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1702,02грн. - пені, 326,86грн. - 3% річних та 512,77грн. - інфляційних.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1702,02грн. (а.с.19).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вона нарахована обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань та 3% річних становить 512,77грн. та 326,86грн. відповідно.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Повного товариства "Ломбард - "Каріна-Стиль" і "Компанія" (10000, м.Житомир, вул.Шелушкова, 95, код 24702741)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Київська, 48, код 35343771) - 25189,53грн. заборгованості, з яких: 22647,88грн. - основний борг, 1702,02грн. - пеня, 326,86грн. - 3% річних, 512,77грн. - інфляційні, а також 251,90грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 05 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >