Рішення № 19879262, 29.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "29" листопада 2011 р. справа № 10/5007/92/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А,,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Жовті Води, Дніпропетровська область) <В особі(назва) >

до Приватного підприємства "РА Авілон 1" (м.Житомир)

про стягнення 9088,85грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 9088,85грн., з яких: 9000,00грн. - основний борг, який виник внаслідок сплати позивачем відповідачу попередньої оплати згідно договору №3/2011 від 11.05.2011р., 88,85грн. - три проценти річних за несвоєчасне проведення розрахунків.

Заявою від 17.10.2011р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 9000,00грн. - передплати, 88,85грн. - 3% річних, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрати на ІТЗ судового процесу, 18,24грн. поштових витрат та 108,80грн. витрат, пов'язаних із отриманням витягів про включення відповідача та позивача до ЄДРПОУ (а.с.41)

Позивач в судове засідання 29.11.2011р. не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні просить припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 88,85грн. (а.с.56), решту позовних вимог підтримує.

Суд, дослідивши клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 88,85грн., розцінює його як відмову від позову в цій частині.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).

Відмова від позову підписана позивачем - ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши клопотання позивача від 18.11.2011р., враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 88,85грн. - 3% річних, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача 88,85грн. 3% річних на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач на вимогу ухвали суду від 07.11.2011р. надіслав письмові пояснення щодо правових підстав заявленої до стягнення оплати поштових витрат в розмірі 18,24грн. та довідку про заборгованість відповідача на день судового розгляду справи, в якій зазначається, що станом 18.11.2011р. борг відповідача перед позивачем не змінився та складає 9000,00грн. (а.с.55-58).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений завчасно, за юридичною адресою, вказаною у довідці ЄДР, та належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.53).

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також те, що ухвалою від 01.11.2011р. відповідача було попереджено про можливість розгляду справи за наявними документами у разі нез'явлення представника відповідача в судове засідання, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (позивач, покупець) та Приватним підприємством "РА Авілон 1" (відповідач, постачальник) укладено договір №3/2011, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що партія товару, яка узгоджена відповідною специфікацією, повинна бути поставлена покупцю не пізніше десяти днів після сплати рахунку.

Відповідно до розділу 4 договору сторони домовились, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації (Додаток №1). Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах 20% передплати. Повна оплата (80%) здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту повідомлення про виготовлення продукції згідно специфікації.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, сплативши відповідачу в якості 20% попередньої оплати 10000,00грн., що підтверджується квитанцією №3852\з27 від 12.05.2011р. (а.с.63), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

Однак, в порушення умов договору ПП "РА Авілон 1" не здійснив виготовлення та поставку продукції.

26.07.2011р. відповідач частково повернув на користь ФОП ОСОБА_1 1000,00грн. передплати, що вбачається з виписки по рахунку. При цьому, в призначенні платежу вказано "часткове повернення авансу згідно договору №3 в зв'язку з невиконанням умов договору" (а.с.64).

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 12.08.2011р. (а.с.16-17), в якій просив в десятиденний термін з моменту отримання претензії повернути передплату в сумі 9000,00грн.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з поставки товару.

Приписами ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що умовами договору передбачено строки поставки, а саме згідно п.3.1 договору партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією, повинна бути поставлена покупцю не пізніше десяти днів після сплати рахунку. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на умовах 20% передплати (п.4.2).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №002 від 11.05.2011р. (а.с.13) на загальну суму 45000,00грн., а останній, в свою чергу, на умовах п.4.2 договору здійснив відповідачу передплату у розмірі 10000,00грн., що підтверджується квитанцією №3852 від 12.05.2011р. (а.с.14).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач не здійснив виготовлення та поставку товару, обумовленого специфікацією №1 до договору (а.с.12), в установлений договором 10 денний термін, натомість частково повернув позивачу сплачений ним аванс у розмірі 1000,00грн. (а.с.15).

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач направив вимогу, викладену у претензії №1 від 12.08.2011р., в якій просив повернути в 10-ти денний термін сплачені ним грошові кошти за непоставлений товар в сумі 9000,00грн. (а.с.16-21).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП "РА Авілон 1" поставило позивачу товар, обумовлений договором, специфікацією, рахунком-фактурою, або докази повернення всієї суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 9000,00грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та письмових заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 465,04грн. судових витрат, з яких: 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102,00грн. державного мита, 18,24грн. поштових витрат, пов'язаних з направленням претензії відповідачу та 108,80грн. витрат за отримання витягів про включення відповідача та позивача до ЄДРПОУ.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Враховуючи, що ухвалою господарського суду від 04.10.2011р. позивача було зобов'язано надати суду довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб про наявну в ньому інформацію щодо себе, а також щодо відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 49,30грн., як такі, що пов'язані з розглядом справи, а саме оплата за витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача - ПП "Ра Авілон 1", що підтверджується платіжною квитанцією №3852/з32 від 13.10.2011р. (а.с.42).

Судові витрати у розмірі 49,30грн. за надання витягу з ЄДРПОУ стосовно позивача (а.с.43), поверненню не підлягають, оскільки така довідка стосується останнього та підтверджує його юридичний статус та місцезнаходження, отже необхідності її повторного отримання не було, крім того, відповідач не зобов'язаний нести судові витрати по отриманню документів, які стосуються позивача та мають бути у нього в наявності.

Також не підлягають стягненню з відповідача 18,24грн. поштових витрат, пов'язаних з направленням претензії відповідачу, та 10,20грн. оплати банківських послуг за отримання витягів з ЄДРПОУ (а.с.44, 45), оскільки такі витрати не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України покладаються на відповідача у повному розмірі, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 88,85грн. 3% річних.

Припинити провадження у справі в цій частині згідно п.4 ст.80 ГПК України.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "РА Авілон 1" (10029, м. Житомир, вул.Щорса, 31, офіс 507, код 37546715)

на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (52204, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- 9000,00грн. основного боргу (попередньої оплати);

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

- 49,30грн. витрат за отримання витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим: 1 - в справу 2,3 - сторонам (рек. з повід.). 29.11.2011