Рішення № 19879256, 29.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "29" листопада 2011 р. справа № 18/5007/118/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 29.09.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомироблпаливо" (м.Житомир) <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Брук" (м.Малин, Житомирська область)

про стягнення 1901,67грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.52).

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1947,83грн. заборгованості, з яких: 1500,00грн. - основного боргу, 153,33грн. - пені, 144,50грн. - інфляційних, 150,00грн. - 10% річних.

Позивач в адресованій господарському суду заяві про уточнення позовних вимог зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача 1901,67грн. заборгованості, з яких: 1500,00грн. - основного боргу, 92,67грн. - пені, 159,00грн. - інфляційних, 150,00грн. - штрафу.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 1901,67грн.

Спір розглядається в межах зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.52).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином. Ухвала господарського суду від 08.11.2011р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в довідці з ЄДРПОУ, 11653, Житомирська обл., Малинський р-н, с.Буки), повернута поштовим відділення з відміткою: "за зазначеною адресою не проживає", а також ухвала господарського суду від 08.11.2011р., яка направлялась на адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві, 11603, м.Малин, вул.Машинобудівників,6, кім.72), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання"

Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", ”адресат відсутній “і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Житомироблпаливо", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Житомироблпаливо" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брук" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №ОР-04 (а.с.8-9), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування виробничу площадку з твердим покриттям розміром 40 кв.м., побутове приміщення площею 18 кв.м., а орендар зобов'язався прийняти та використовувати надане в оренду майно відповідно до цільового призначення, а також сплачувати орендодавцю орендну плату (п.1.1 договору).

Місце розташування об'єкта, що орендується: Житомирська область, с.Редчици, Овруцького району, вул.Ващенка, 1, паливний склад ВАТ "Житомироблпаливо" (1.2 договору).

Згідно пунктів 3.1 договору, що орендна плата сплачується у формі 100% попередньої оплати і становить 500,00грн. на місяць, в т.ч. ПДВ, також сплачує згідно показників лічильника (комунальні платежі) за користування електроенергією та платежі за користування телефоном. Орендна плата та комунальні платежі вносяться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця. Вищезазначені послуги вважаються наданими в незалежності від підписання актів про надання послуг (п.3.2).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що договір вступає в дію з 02.01.2010р. і діє до 01.04.2010р. але в будь якому разі до повного виконання своїх зобов'язань.

Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 днів до закінчення дії договору не повідомила про намір його розірвати, договір автоматично пролонговується (продовжується на той же строк і на тих самих умовах) (п.4.3 договору).

На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначене приміщення в оренду.

Матеріалами справи підтверджено, що за період користування орендованим приміщенням з 02.01.2010р. по 30.09.2010р. відповідач здійснив оплату частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість по договору оренди від 02.01.2010р. у розмірі 1500,00грн. за три місяці оренди - липень-вересень 2010р.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за 9 місяців 2010р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.36), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 1500,00грн.

Позивач 10.07.2011р. та 06.09.2011р. направив на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості (а.с.13-14), які відповідач залишив без відповіді та задоволення, відповідних оплат не здійснив, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст.ст.627, 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору встановлено, що орендна плата та комунальні платежі вносяться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5 числа поточного місяця.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1500,00грн. заборгованості по сплаті орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.4 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 92,67грн. та штраф у розмірі 150,00грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п. 5.4 договору від 02.01.2010р. за прострочення внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором оренди, позивач невірно визначив подвійну облікову ставку НБУ та кількість прострочених днів, тому суд самостійно здійснює розрахунок пені, виходячи з наступного:

на суму 300,00грн.: за період з 05.08.2010р. по 09.08.2010р. згідно наступного розрахунку: 300,00грн. (сума боргу) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х5 (кількість прострочених днів) = 0,70 грн.;

на суму 300,00грн.: за період з 10.08.2010р. по 02.02.2011р. згідно наступного розрахунку: 300,00грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х177 (кількість прострочених днів) =21,82грн.;

на суму 300,00грн.: за період з 05.09.2010р. по 05.03.2011р. згідно наступного розрахунку: 300,00грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х182 (кількість прострочених днів) =23,19грн.;

на суму 300,00грн.: за період з 05.10.2010р. по 04.04.2011р. згідно наступного розрахунку: 300,00грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х182 (кількість прострочених днів) =23,19грн.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені, що підлягає до стягнення, складає 68,90грн. (0,70грн.+21,82грн.+23,19+23,19)

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 23,77грн. пені.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу (а.с.52) прийшов до висновку, що штраф в розмірі 150,00грн. нарахований позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 159,00грн. інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, у поданому позивачем розрахунку (а.с.15), останній невірно визначив період нарахування інфляційних.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 126,12грн.; вимоги в частині стягнення 32,80грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 1845,02грн., з яких:1500,00грн. - основний борг, 68,90грн. - пеня, 150,00грн. - штраф та 126,12грн. - інфляційні.

В позові в частині стягнення 23,77грн. пені та 32,80грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Брук" (11653, м.Малин, Житомирська область, с.Буки, код 13578597)

на користь Публічного акціонерного товариства "Житомироблпаливо" (10001, м.Житомир, вул.Ватутіна, 63-а, код 01881706)

-1500,00грн. - основний борг;

- 68,90грн. - пеня;

- 150,00грн. - штраф;

- 126,12грн. - інфляційні;

- 98,96грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 228,97грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 23,77грн. пені та 32,80грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.) 29.11.2011