Рішення № 19879112, 13.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.11 р. Справа № 7/364

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило,

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Макіївка

Предмет спору: стягнення 3% річних 3318, 70 грн., інфляційних 2227, 41 грн., пені 17146, 66 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - довір.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області м.Макіївка про стягнення 3% річних 3318, 70 грн., інфляційних 2227, 41 грн., пені 17146, 66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №164 від 01.11.2006р. з додатками; несвоєчасну оплату відповідачем рахунків за електроенергію за період лютий 2011р. вересень 2011р.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково у звязку із клопотанням про зменшення пені на 99%.

Розглянувши матеріали справи та пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем по справі, укладено договір про постачання електричної енергії №164 від 01.11.2006р. (далі по тексту Договір).

Згідно матеріалів справи та пояснень представників сторін, у період виникнення заборгованості, на яку нараховані спірні суми, договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, предметом договору є умови і порядок постачання згідно з Законодавством „Про електроенергетику” „Енергопостачальником” електричної енергії як різновиду товарної продукції по регульованому (нерегульованому) тарифу, використання і своєчасна плата спожитої електричної енергії „Споживачем”.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 4 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Пунктом 9 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, оплата отриманого споживачем рахунку виконується у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, здійснення оплати вартості спожитої в період за лютий 2011р. вересень 2011р. активної та реактивної електроенергії з порушенням термінів, визначених Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3318, 70 грн., інфляційних в сумі 2227, 41 грн., пені в сумі 17146, 66 грн.

При розгляді даних вимог про суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунків позивача, він просить стягнути з відповідача 3% річних 3318, 70 грн. з 18.03.2011р. по 21.10.2011р., інфляційні 2227, 41 грн. з 04.11.2011р. по 30.06.2011р., пеню 17146,66 грн. з 18.03.2011р. по 21.10.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії, прострочення якого підтверджено матеріалами справи та відповідачем.

Розрахунок заявлених до стягнення сум перевірено судом. Суми 3% річних, інфляційних та пені нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства.

Судом розглянуто клопотання відповідача, викладене у відзиві, стосовно зменшення суми пені на 99%. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на той факт, що він є бюджетною установою і фінансується тільки за рахунок коштів державного бюджету згідно з планом асигнувань та затвердженим кошторисом.

Позивач заперечує проти зменшення суми стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, той факт, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з Держбюджету України, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 13717,33 грн. Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Інфляційні в сумі 2 227, 41 грн. та 3% річних в сумі 3 318, 70 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у звязку із зменшенням господарським судом суми стягуваної пені.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 231, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка задовольнити частково.

Стягнути з Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (86100, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Дзержинського, 23, ЄДРПОУ 08671455) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на рахунок відокремленого підрозділу Макіївський обєднаний РЕМ №26004301535689 ЦМВ ПІБ в м.Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 35151993) 3% річних в сумі 3 318, 70 грн., інфляційні в сумі 2 227, 41 грн., пеню в сумі 13717, 33 грн.

Стягнути з Макіївського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (86100, Донецька обл., м.Макіївка, вул.Дзержинського, 23, ЄДРПОУ 08671455) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; на рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка Донецької обл., МФО 334464) державне мито в сумі 226,93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >