Рішення № 19879061, 01.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.11 р. Справа № 36/183пн

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Шельф-Оіл”, м.Єнакієве

до Єнакієвської міської ради м.Єнакієве

про визнання права власності

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 08.11.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-248 від 01.01.2011р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Шельф-Оіл”, м.Єнакієве до Єнакієвської міської ради м.Єнакієве про визнання права власності на самовільно збудований автогазозаправочний пункт, що складається з операторської під літерою „Б” загальною площею 5,6 кв.м, газового модуля під літерою „В” та площадки під літерою „в” загальною площею 27,0 кв.м, огорожі під літерою „№1” загальною площею 70,4 кв.м, огорожі під літерою „№2” загальною площею 12,3 кв.м, замощення під літерою „І” загальною площею 353,5 кв.м, стелли під літерою „ІІ” загальною площею 0,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”.

Ухвалою суду від 24.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/183пн, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у відзиві на позов №09/12-2170 від 08.11.2011р. проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У судовому засіданні 01.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого відділом комунального господарства Єнакіївської міської ради 25.09.2007р., є власником сторожки Г-2 загальною площею 17,7 кв.м, огорожі 1-2, що знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”. Завірена копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно додана до позову.

Згідно договору оренди земельної ділянки б\н від 13.10.2010р., укладеного між Єнакієвською міською радою (відповідачем, орендодавцем, власником землі) та ТОВ „Шельф-Оіл” (позивачем, орендарем, землекористувачем), орендодавець на підставі рішення Єнакієвської міської ради №5/55-27 від 25.08.2010р. надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1741 га, яка знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”. На земельній ділянці знаходяться обєкти нерухомого майна сторожка. Договір укладався на один рік з дати його реєстрації. Договір оренди земельної ділянки підписаний представниками обох сторін, скріплений печатками, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09.12.2010р. за №041017100369. Вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 20.05.2011р. Завірені копії договору оренди та угоди про внесення до нього змін, акту прийому-передачі земельної ділянки додані до позову.

У 2011 році позивач перебудував обєкт нерухомості сторожку, в результаті чого самовільно збудовано автогазозаправочний пункт, що складається з операторської під літерою „Б” загальною площею 5,6 кв.м, газового модуля під літерою „В” та площадки під літерою „в” загальною площею 27,0 кв.м, огорожі під літерою „№1” загальною площею 70,4 кв.м, огорожі під літерою „№2” загальною площею 12,3 кв.м, замощення під літерою „І” загальною площею 353,5 кв.м, стелли під літерою „ІІ” загальною площею 0,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”.

Вказаний обєкт нерухомості побудований за рахунок коштів позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи завірені копії наступних документів: договору підряду №02/11 від 17.01.2011р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за 20.04.2011р., акту прийомки виконаних будівельних робіт за 20.04.2011р., підсумкової відомості ресурсів (витрати-по факту). Загальна вартість створеного обєкта нерухомості складає 54269,39 грн., що підтверджується звітом ФОП ОСОБА_3 від 19.10.2011р. про вартість нерухомого майна та довідкою позивача № 94 від 18.11.2011р.

Оскільки самовільне будування автогазозаправочного пункту, розташованого за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”, здійснено позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, вищевказаний обєкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.

Позивач на підставі ст.ст. 376, 392 ЦК України звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ним право власності на самовільно збудований автогазозаправочний пункт.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються зокрема статтею 376 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч.2 ст. 376 Цивільного кодексу України сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За змістом ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача земельної ділянки, на якій розташовані вказані обєкти самочинного будівництва.

Крім того, зі звіту ПП „Експертно-технічний центр „Канон” від 21.07.2011р. про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж обєкту вбачається, що в результаті технічного обстеження несучих та огороджувальних конструкцій обєктів було встановлено їх готовність до експлуатації.

Таким чином, встановлено відповідність самочинно збудованого обєкта, а саме автогазозаправочного пункту приписам основних державних будівельних норм та можливість їх подальшого безпечного використання.

Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вищезазначений висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірного об'єкту нерухомості.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що спірний обєкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи відповідність спірної будівлі діючим будівельним нормативним правилам, позовні вимоги про визнання права власності на самовільно збудований автогазозаправочний пункт, що складається з операторської під літерою „Б” загальною площею 5,6 кв.м, газового модуля під літерою „В” та площадки під літерою „в” загальною площею 27,0 кв.м, огорожі під літерою „№1” загальною площею 70,4 кв.м, огорожі під літерою „№2” загальною площею 12,3 кв.м, замощення під літерою „І” загальною площею 353,5 кв.м, стелли під літерою „ІІ” загальною площею 0,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, згідно із п.10 Постанови № 461 від 13.04.2011 року, якою затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно із порядком передбаченим цією постановою.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість в подальшому прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку спірного обєкту та подальша його експлуатація, право власності на який було визнано у судовому порядку.

Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Шельф-Оіл”, м.Єнакієве до Єнакієвської міської ради м.Єнакієве про визнання права власності на самовільно збудований автогазозаправочний пункт, що складається з операторської під літерою „Б” загальною площею 5,6 кв.м, газового модуля під літерою „В” та площадки під літерою „в” загальною площею 27,0 кв.м, огорожі під літерою „№1” загальною площею 70,4 кв.м, огорожі під літерою „№2” загальною площею 12,3 кв.м, замощення під літерою „І” загальною площею 353,5 кв.м, стелли під літерою „ІІ” загальною площею 0,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а” задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Шельф-Оіл” (86430, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Леніна, 110, 1; код ЄДРПОУ 32276928) право власності на самочинно збудований автогазозаправочний пункт, що складається з операторської під літерою „Б” загальною площею 5,6 кв.м, газового модуля під літерою „В” та площадки під літерою „в” загальною площею 27,0 кв.м, огорожі під літерою „№1” загальною площею 70,4 кв.м, огорожі під літерою „№2” загальною площею 12,3 кв.м, замощення під літерою „І” загальною площею 353,5 кв.м, стелли під літерою „ІІ” загальною площею 0,5 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Єнакієве, пр. Металургів, 40 „а”.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2011р.

Суддя Гриник М.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >