Рішення № 19877918, 13.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2011Справа №5002-22/4420-2011 за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», Красногвардійський район, с. Петрівка

про стягнення 31393,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1

від відповідача не зявився

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», просить суд стягнути з відповідача 31393,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що 20.12.2005 року позивача було виключено зі складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів».

03.11.2011 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, даний позов подано позивачем вже після спливу строку позовної давності, який скінчився 20.12.2009 року, в силу приписів статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення позивача, суд

встановив:

Згідно свідоцтва про право власності на частку в статутному фонді від 11.04.2003 (т.1 а.с. 13) частка ОСОБА_1 в статутному фонду ТОВ «Дружба народі» складала в грошовому еквіваленті 6859,89 грн., в відсотковому 0,005% статутного фонду.

Згідно пункту 3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» встановлено, що відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств.

Згідно зі статтями 126, 135 ЦК України учасники повних товариств та повні учасники командитних товариств повинні повідомити товариство про свій вихід не менше ніж за три місяці.

Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Під час розгляду справи №5002-12/574-2011 за позовом ОСОБА_1, до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів», про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та поновлення статусу учасників товариства, Господарським судом АР Крим та Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 виключено із складу учасників товариства 20 грудня 2005 року, а заяву про вихід із складу товариства було подано позивачкою 11 лютого 2005 року.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно пункту 3.7. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» встановлено наступне.

Відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 «Баланс» власний капітал частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобовязань. В той же час, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №19 чисті активи це активи підприємства, за вирахуванням його зобовязань.

Поняття «власник капітал» є тотожнім поняттю «чисті активи», вартість чистих активів підприємства відображається в розділі I «Власний капітал» пасиву балансу підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне використовувати дані балансу ТОВ «Дружба народів» для визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає сплаті позивачці.

Згідно річного балансу ТОВ «Дружба народів» за 2005 рік, розмір власного капіталу ТОВ «Дружба народів» на початок звітного періоду, тобто на початок 2005 року складав 135057000 грн., на кінець звітного періоду 188905000 грн.

Згідно пункту 3.5. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Оскільки заява про вихід із складу учасників товариства подана ОСОБА_1 11 лютого 2005 року, вартість частини майна товариства, яка підлягає сплаті позивачці буде визначена виходячи з вартості чистих активів товариства на початок звітного періоду, тобто в сумі 135057000 грн.

Згідно свідоцтва про право власності на частку в статутному фонді від 11.04.2003 (т.1 а.с. 13) частка ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ «Дружба народів» складала в грошовому еквіваленті 6859,89 грн., розмір статутного капіталу ТОВ «Дружба народів» на момент виходу ОСОБА_1 із складу учасників товариства складав 134774300,03 грн. Таким чином, розмір частки позивачки в відсотковому відношення на момент виходу складає 6859,89 : 134774300,03 х 100 = 0,005089909%.

Вартість частини майна ТОВ «Дружба народів» яка пропорційна розміру частки ОСОБА_1 в статутному капіталі відповідача складає: 0,005 х 135057000 : 100 = 6874,28 грн.

Згідно статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» встановлено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Оскільки заяву про вихід із складу учасників товариства подано ОСОБА_1 11 лютого 2005 року, саме ця дата є моментом виходу позички із складу учасників, відповідно ТОВ «Дружба народів» повинно було виконати зобовязання щодо сплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі в строк до 12 місяців, тобто до 11 лютого 2006 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачкою проведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму 9400 грн. за період з 01.01.2007 по 01.10.2011 (по 09.2011 включно згідно змісту позовної заяви), за розрахунком суду інфляційні втрати складають 5643,78 грн. та 3% річних 980,29 грн.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за заявленими позивачкою вимогами почався з 13 лютого 2006 року та закінчився 13 лютого 2009 року, отже строк позовної давності позивачкою пропущений.

Згідно частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи юридичну необізнаність позивачки, її важкий матеріальний стан, якій не дозволяє їй скористатися послугами кваліфікованого юриста, її тривале листування з відповідачем, суд вважає що строк позовної давності пропущений позивачкою з поважних причин, а тому її порушене право підлягає захисту.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (Красногвардійський район, с. Петрівка, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 03759079) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка д. Популово, Лальського району, Кіровської області) 6874,28 грн. вартості частини майна товариства, 980,29 грн. 3% річних та 5643,78 грн. збитків від інфляції, всього 13498,35 грн.

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (Красногвардійський район, с. Петрівка, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 03759079) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка д. Популово, Лальського району, Кіровської області) 134,98 грн. державного мита.

4.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (Красногвардійський район, с. Петрівка, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 03759079) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка д. Популово, Лальського району, Кіровської області) 101,48 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні решти заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 17894,65 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 14.12.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.