Рішення № 19875352, 24.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.11 р. Справа № 7/320

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Міністерства юстиції України м.Київ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Словянськ

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України м.Київ

Предмет спору: стягнення збитків у сумі 100451, 07 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. довір.

від відповідача: Катенєва О.О. лівкідатор

від третьої особи: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство юстиції України м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” м.Словянськ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного казначейства України м.Київ про стягнення збитків у сумі 100451, 07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2010р.; платіжні доручення №8450 від 28.09.2010р., №1456 від 01.10.2010р., №1457 від 01.10.2010р., №712 від 15.007.2010р., №713 від 15.07.2010р., виписки з рішень по справі №2-2475-97 від 13.11.1997р., №2-515-01 від 05.03.2001р., №2-2477-97 від 10.11.1997р.; рішення №2-66-03 від 16.06.2003р.; посвідчення №151 від 22.09.2003р.;

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що відповідач по справі є належним, оскільки підставою звернення ОСОБА_2. та ОСОБА_3. до Європейського суду з прав людини є саме невиконання відповідачем рішень суддів та несплата заробітної платні. Зазначив, що Державі Україна, у звязку із невиконанням основним боржником відповідачем по цій справі рішень суддів, на підставі рішення Європейського суду від 10.03.2010р. було завдано збитків у загальному розмірі 100451, 07 грн., які сплачені платіжними дорученнями №8450 від 28.09.2010р., №1456 від 01.10.2010р., №1457 від 01.10.2010р., №712 від 15.007.2010р., №713 від 15.07.2010р.

У відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що у відношенні ВАТ „Содовий завод” порушена справа про банкрутство №5/174Б, а також на відсутність причинно-слідчого звязку між діями відповідача та збитками позивача.

Третя особа Державне казначейство України у судові засідання не прибула, пояснень по справі не представила, вимоги ухвал суду не виконала, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. та ОСОБА_3., особи, на користь яких позивачем по цій справі сплачена спірна сума, звертались за захистом своїх порушених прав в частині нетримання заробітної платні до Словянського міського суду Донецької області з цивільним позовом про стягнення з відповідача по цій справі як з працедавця заборгованості із заробітної плати.

Рішеннями Словянського міського суду Донецької області №2-2475-97 від 13.11.1997р., №2-515-01 від 05.03.2001р., №2-2477-97 від 10.11.1997р., №2-66-03 від 16.06.2003р. стягнута заборгованість із заробітної платні та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної платні на користь ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

У звязку із тривалим невиконанням боржником вищевказаних рішень суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. звернулися за захистом своїх порушених прав до Європейського суду.

Згідно рішення Європейського суду від 10.03.2010р. заяву №852/05 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти держави України постановлено про наявність порушення ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини (далі Конвенція) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Зазначеним рішенням Європейського суду від 10.03.2010р. також стягнуто з держави Україна на користь скаржників заборгованість за рішеннями національного суду, винесеними на користь заявників; 900 євро пані ОСОБА_2 та 1800 євро п.ОСОБА_2 як відшкодування матеріальної шкоди; 2600 євро кожному заявнику з урахуванням будь-якого податку, як відшкодування моральної шкоди; 20,55 євро з урахуванням будь-якого податку, як відшкодування судових витрат. Рішенням Європейського суду від 10.03.2010р. також вказано, що всі стягнуті суми мають бути конвертованоі в національну валюту держави відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Рішення Європейського суду від 10.03.2010р. в частині сплати присуджених коштів виконано у повному обсязі (станом на момент платежу в загальній сумі 100451, 07 грн.), що підтверджено наявними у справі платіжними дорученнями №8450 від 28.09.2010р., №1456 від 01.10.2010р., №1457 від 01.10.2010р., №712 від 15.007.2010р., №713 від 15.07.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою господарського суду від 04.09.2003р. ВАТ “Содовий завод” м.Словянськ визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обовязковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобовязуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У звязку із обовязком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обовязковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд встановив, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом тривалого терміну щонайменшу шести років, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00).

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обовязком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Міністерство юстиції України, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу), на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ВАТ „Содовий завод” про відшкодування збитків внаслідок виконання рішень Європейського суду, як до особи, яка порушила права ОСОБА_2. та ОСОБА_3. по вищенаведеним спірним правовідносинам, , завданих Державному бюджету України.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із статтею 1192 зазначеного Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Так, у звязку з недотриманням ВАТ „Содовий завод” законодавства про працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3. були змушені звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішеннями Словянського міського суду Донецької області №2-2475-97 від 13.11.1997р., №2-515-01 від 05.03.2001р., №2-2477-97 від 10.11.1997р., №2-66-03 від 16.06.2003р. було встановлено ряд порушень ВАТ „Содовий завод” норм законодавства про працю та позовні вимоги ОСОБА_2. та ОСОБА_3. задоволені.

Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Набуття вищевказаними рішеннями Словянського міського суду Донецької області законної сили призвело до виникнення у відповідача ВАТ „Содовий завод”, як боржника, за вищевказаними рішеннями обовязку із його виконання.

Обовязок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості по сплаті коштів за вищевказаними рішеннями суду.

Суд звертає увагу сторін на той факт, що не може вважатися перешкодою при виплаті заборгованості з компенсаційних виплат за шкоду, завдану здоровю працівнику наявність справи про банкрутство підприємства-відповідача, оскільки відповідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоровю та життю громадян, авторської винагороди. Обставини, повязані із зазначеним, судами не встановлювалися.

За загальним правилом статті 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.

Відсутність своє вини відповідачем не доведено, матеріалами справи цей факт не підтверджений.

Статтею 2 Цивільного кодексу України врегульовано, що держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання рішення Європейського суду від 10.03.2010р. державі заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 100451,07 грн., у звязку з чим відповідно до ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Міністерство юстиції України як орган державної влади в порядку визначеному Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. №784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулося до суду за захистом інтересів держави, саме: відшкодування шкоди завданої виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

У вищевказаній справі, що розглядалась Європейським судом, відповідач - держава Україна зазнав витрат за наслідками порушених ВАТ „Содовий завод” прав ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

У зв'язку із наведеним, держава Україна зазнала ще й порушень норм Конвенції.

А відтак, сплачена Державою Україна загальна сума 100451, 07 грн. за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України, які підлягають відшкодуванню з особи, з вини якої такі збитки були завдані державі.

Отже, чинне законодавство допускає можливість відшкодування шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статті 43 та статті 46 Конституції України.

Згідно із статтею 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.

Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України „Про оплату праці”, Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до понесення Державою України збитків у загальному розмірі 100451, 07 грн., та результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене вище вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.11, 23, 170, 614, 1166, 1167, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 43, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Закону України „Про судоустрій України”, Закону України „Про виконавче провадження”, Закону України „Про міжнародні договори України”, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Міністерства юстиції України м.Київ в інтересах держави України задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” (84112, Донецька обл.., м.Словянськ, вул.Чубаря, 91, ЄДРПОУ 00204895) на користь Державного бюджету України (рахунок №31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 20055032 банк одержувача Державне казначейство України м.Київ, одержувач Державне казначейство України; відомості про стягувача: Міністерство юстиції України: 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) 100541, 07 грн. збитків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Содовий завод” (84112, Донецька обл.., м.Словянськ, вул.Чубаря, 91, ЄДРПОУ 00204895) на користь Державного бюджету України 1 004, 51 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.11.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >