Рішення № 19872692, 12.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.

Справа № 5004/1988/11 за позовом холдингової компанії "Авто Краз" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка, Іваничівський район, Волинська область

про стягнення 1337260,67грн.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Липська Х. І.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник (дов. №5 від 04.01.2011р.)

від відповідача:ОСОБА_2 - представник (дов. №191 від 20.10.11р.)

Суть спору: позивач - холдингова компанія "Авто Краз" у формі відкритого акціонерного товариства, м. Кременчук звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс", с. Павлівка, Іваничівський район, Волинська область, в якій просить стягнути 1337260,67грн. збитків.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 06.12.2011р. та в судовому засіданні позов вважає безпідставним, просить суд в позові відмовити з наступних причин:

Угоду № 1033ТД від 15.11.2010 року, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, слід вважати неукладеною, оскільки даним договором не визначена така обов'язкова істотна умова договору як плата за зберігання, способу визначення цього розміру, то цей договір не є укладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо такої обов'язкової істотної умови як плата за зберігання.

Оскільки, договір відповідального зберігання не був укладений між сторонами, відсутні правові підстави для відшкодування збитків. Необхідними передумовами настання господарської відповідальності є наявність самого господарського зобов'язання та факту його невиконання чи неналежного виконання.

Представник позивача в судовому засіданні та в письмовому поясненні від 06.12.2011р. проти відзив представника відповідача заперечує, вважаючи, що договір № 1033ТД від 15.11.2010р. укладений згідно чинного законодавства, погоджений та підписаний обома сторонами. Стосовно питання чому, після закінчення терміну договору на відповідальне зберігання, автомобілі не були забрані з оглядового майданчика, надав копії листів ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс", в яких останній просив продовжити термін зберігання, а також заявив про намір придбати вказані автомобілі та гарантував про повний розрахунок до 13.04.2011р. В звязку з вказаним автомобілі були залишені у відповідача.

Представник позивача також повідомив, що договір купівлі - продажу № 1138 ТД від 10.12.2010р. не був укладений, про що надав довідку від 05.12.2011р. № 78/17-84.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши додані до неї документи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, - встановив наступне:

15 листопада 2010 року між холдинговою компанією "Авто Краз" у формі відкритого акціонерного товариства та товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь Ліс Сервіс" була укладена угода № 1033ТД (далі угода) про відповідальне зберігання автомобілів КрАЗ. На виконання умов угоди ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" були передані на відповідальне зберігання автомобілі заставною вартістю 3233000,00грн.: КрАЗ - 6233М6-00000-30-000 № шасі Y7А6233М6А0813527, № двигуна А0407234, № та дата ТТН 01ХКА 003333 від 16.11.2010р., причіп сортиментовізний МАЗ 837810-02, № шасі Y3М837810А0013094, № та дата ТТН 01ХКА 003333 від 16.11.2010р., КрАЗ -64372-0000058-02, № шасі Y7А643720А0813518, № двигуна А0406502, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р., КрАЗ-64372-0000058-02, № шасі Y7А643720А0813523, № двигуна А0406464, № та дата ТТН 01ХКа 00334 від 16.11.2010р., причіп розпуск ПРХ-1323, № Y89132300АОС12007, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р., причіп розпуск ПРХ-1323, № Y89132300АОС12008, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р., що підтверджується актами прийому - передачі на відповідальне зберігання від 16.11.2010р., та товарно - транспортними накладними № 01ХКА 003333 від 16.11.2010р., № 01ХКА 003334 від 16.11.2010р.

Згідно п. 7.1. дана угода набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010р.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав. Між сторонами зобовязання виникли з угоди № 1033ТД від 15.11.2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно п.п. 3.1, 3.2., 3.3 угоди виконавець забезпечує і здійснює зберігання автомобілів, їх демонстрацію в Україні, що надалі іменується "договірна територія". Виконавець зобовязаний не здійснювати експлуатацію автомобілів. Виконавець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження (псування) автомобілів з моменту їх отримання до моменту викупу чи повернення замовнику.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Незважаючи на заборону /п. 3.2. угоди/ відповідач здійснював експлуатацію автомобілів, на вимогу позивача автомобілі не повернув, чим завдав останньому збитків.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2. угоди у випадку порушення угоди, сторона несе відповідальність, визначену даною угодою та (або) чинним законодавством України. Виконавець відшкодовує замовнику в повному обсязі нанесені збитки у випадку втрати, пошкодження, розукомплектування автомобіля.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно висновків експертного автотоварознавчого дослідження колісних транспортних засобів проведеного на підставі постанови від 02.06.2011р. старшого слідчого СВ "ОЗ" СУ УМВС України у Волинській області, висновки: № 054/1250 від 04.07.2011р., №054/1251 від 04.07.2011р., № 054/1252 від 04.07.2011р., № 054/1253 від 04.07.2011р., № 054/1254 від 04.07.2011р, № 054/1255 від 04.07.2011р., загальна сума завданих позивачеві збитків, становить 1337260,67грн.

У відповідності з ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що розмір збитків завданих позивачу в сумі 1337260,678грн. доведений останнім, підтверджений матеріалами справи, підставний і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Разом з тим, суд відмічає, що відповідачем у справі не доведено та не підтверджено допустимими засобами доказування тих обставин, які б давали підстави для відмови в позові.

Сам лише факт формального посилання відповідача на відсутність в угоді умови про оплату за зберігання, не дає суду підстав вважати її неукладеною, оскільки, укладена між сторонами угода № 1033ТД від 15.11.2010р. не є договором зберігання в класичному його розумінні (ст. 936ЦК України), оскільки, в момент вчинення правочину, сторони в розділі 1 угоди погодили, що автомобілі передаються для зберігання та демонстрації на торгово - виставковому майданчику Виконавця (відповідача), а пункти 2.2., 2.3., 3.3., 3.4. угоди передбачали можливість їх повного викупу.

Наступні дії відповідача (підписання актів приймання - передачі від 16.11.2010р.. фактичне прийняття автомобілів і їх експлуатація, звернення на адресу позивача з листами - гарантією вих. № 7 від 21.01.2011р., вих № 22/4/11 від 06.04.2011р. про придбання та оплату їх вартості) були направленні на набуття та реалізацію тих прав, які передбачені угодою і, таким чином, правочин був спрямований на реальне настання для сторін правових наслідків передбачених його умовами.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 526, 936, 942, 949, 950, 951 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ "Волинь Ліс Сервіс" с. Павлівка, Іваничівського району, Волинської області, 45342, р/р 26003000146937 у ПУАТ "Себбанк" м. Луцьк, МФО 300175, код ЄДРПОУ 37225588, ІПН 372255803030, свідоцтво платника податків № 100299816 в користь холдингової компанії "Авто Краз" р/р 26004045945001, АТ ТАСкомбанк, МФО 339500, код 05808735 збитки в розмірі 1 337 260,67грн., витрат на сплату держмита в розмірі 13372,60грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

12.12.11