Рішення № 19871214, 29.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 листопада 2011 р. Справа 13/167/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600 - річчя, 13; код ЄДРПОУ 33126849)

до: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості 13408,45 грн. за теплову енергію

за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_2, - за довіреністю

відповідач : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 27.10.2011 р. звернулось в господарський суд Вінницької області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 13408,45 грн. за теплову енергію, з яких 11627,98 грн. основного боргу, 814,83 грн. - інфляційні нарахування, 378,98 грн. - 3% річних та 586,66 грн. - пені.

Ухвалою суду від 28.10.2011 р. порушено провадження у справі № 13/167/2011/5003 за вказаним позовом з призначенням до слухання на 15.11.2011 р., проте в зв'язку з неявкою відповідача та неподання ним витребуваних доказів, ухвалою суду від 15.11.2011 р. судове засідання було відкладено на 29.11.2011 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач вдруге не виконав вимог суду щодо забезпечення явки в судове засідання та надання витребуваних доказів, письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав. Конверт з ухвалою суду про відкладення слухання направлялись за адресою вказаною в позовній заяві: 21100, м. Вінниця, вул. Фурманова, 5. Проте, до суду повернуто відділенням поштового звязку конверт з ухвалою суду від 15.11.2011 р. з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання». Наведена обставина підтверджує ухилення останнього від отримання кореспонденції суду.

Відсутність відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

01.04.2010 р. між КП «Вінницяміськтеплоенерго" (постачальник) і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір на купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді № 5667. Договором передбачено наступне: постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1); розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору та проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п.6.1.); споживач щомісячно протягом року вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку або за їх відсутності розрахунково відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п.6.2); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.3.); споживач не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження визначене в додатку № 1 до договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.4); по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-приймання виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов"язку оплати по цьому договору (п.6.5); за наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від платника у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п.6.7.); споживач несе відповідальність за: несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством. У випадку прострочення платежу платежу менш ніж на один календарний місяць, постачальник може не застосовувати цю санкцію при наявності гарантійного листа споживача з зазначенням дати проведення розрахунку (п.п. 7.3, 7.3.4); цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 року. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення (п.10.1.).

В додатку № 1 до договору від 01.04.2011 р. сторони зазначили обсяги постачання теплової енергії споживачу (а.с. 24).

В додатку № 4 позивач та відповідач погодили тарифи на теплову енергію (а.с.26).

На виконання умов договору, в період з листопада 2009 року по вересень 2011 року, позивач поставив відповідачу приміщення по вул. Фурманова, 5 у м. Вінниці теплову енергію на загальну суму 15627,98 грн., що стверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт від 30.11.2009 р., від 31.12.2009 р., від 31.01.2010 р., від 28.02.2010 р., від 31.03.2010 р., від 30.04.2010 р., від 31.05.2010 р., від 30.06.2010 р., від 31.07.2010 р., від 31.08.2010 р., від 30.09.2010 р., від 31.10.2010 р., від 30.11.2010 р.. від 31.12.2010 р., від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р. від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р. від 31.07.2011 р., та журналом нарахувань і оплати по договору № 5667(а.с. 28-49).

Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково в сумі 4000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.12.2010 р., від 02.08.2011 р. та від 04.09.2011 р. (а.с. 49, 97-99). Станом на 27.10.2011 р. (день звернення позивача до суду) основний борг відповідача перед позивачем склав 11627,98 грн..

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідач доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 11627,98 грн., підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме, договором купівлі-продажу, актами здачі-приймання виконаних робіт, банківськими виписками, письмовими розрахунками.

Також згідно письмових розрахунків, позивач просить стягнути з відповідача 586,66 грн. пені, 378,98 грн. - 3% річних та 814,83 грн. - інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 року по вересень 2011 р. включно (а.с. 50-89).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановлений п. 6.4. договору (до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) термін, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Водночас слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом (Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Держкомстату від 27.07.2007р. №265) і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. На цьому, зокрема, наголошує Вищий господарський суд України в постанові від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.

Так згідно проведеного судом підрахунку (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.199 7р. № 62-97) загальний розмір 3-х відсотків річних становить 378,98 грн. за період з грудня 2009 року по вересень 2011 року, а розмір інфляційних нарахувань становить 808,68 грн. за період з січня 2010 р. по вересень 2011 р. включно.

При вирішенні вимоги про стягнення пені суд виходив з наступного.

Пунктами 7.3 та 7.3.4, договору сторони визначили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Позивачем проведено нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін(ст.1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3). Отже, при визначені розміру пені за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦУ України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 586,66 грн. - пені, згідно розрахунку наданого суду підлягає задоволеню.

Судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. ст.4-3, 4-5, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 21100, м. АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»(код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13) 11627,98 грн. суми основного боргу, 808,68 грн. інфляційних нарахувань, 378,98 грн. 3% річних, 586,66 грн. пені, 134,02 грн. відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 235,89 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу АДРЕСА_1