Рішення № 19870887, 29.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 листопада 2011 р. Справа 13/175/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (просп.Гагаріна, 12-а, м.Одеса, 65039; вул.Винниченка,2, м.Вінниця, 21009)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21009)

про стягнення 164 082,32 грн. заборгованості за договором №16 від 24.01.2008 р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

від позивача : ОСОБА_2, - за довіреністю

відповідач : ФОП ОСОБА_1, паспорт АА № НОМЕР_2 Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.09.96 року

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 03.11.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 164 082,32 грн. заборгованості за договором № 16 від 24.01.2008 р., з призначенням до слухання на 15.11.2011 р., проте в зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, ухвалою суду від 15.11.2011 р. судове засідання було відкладено на 29.11.2011 р..

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явились представники позивача і відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, водночас подавши заяву про зменшення позовних вимог з проханням стягнути 160707,39 грн. боргу з яких 98000 грн. - основна заборгованість, 54650,12 грн. - заборгованість по відсотках та 8057,27 грн. пені. Відповідач в судовому засіданні щодо розрахунків боргу не заперечила. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

24.01.2008 року між АКБ "ІМЕКСБАНК" (кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 16, згідно умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. (окрема частина - транш, а в сукупності - транші), із сплатою 19 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами 23 січня 2009 року (п.1.1.1 договору).

Надання кредитних коштів проводилось кредитором шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3, що був відкритий в філії АКБ "ІМЕКСБАНК" у м. Вінниці на цілі визначені п.1.2 договору, а саме на погашення обігових коштів. Виконання договірних зобов'язань кредитором підтверджується меморіальним ордером № 782 від 25 січня 2008 року та банківською випискою по рахунку № НОМЕР_3 від 21.09.2011 року.

Відповідно до п. 1.1.1. основна сума заборгованості повинна була погашатись Позичальником до 23 січня 2009 року.

25.05.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного вище договору, відповідно з якою відсоткову ставку за користування траншами кредиту збільшено до 22 % річних.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

28.07.2009 р. загальними зборами акціонерів АКБ "ІМЕКСБАНК" було затверджено зміни до установчих документів та 14.08.2009 р. проведено державну реєстрацію змін, згідно яких Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" став правонаступником Акціонерного комерційного банку "ІМЕКСБАНК".

Керуючись ст.104 ЦК України та ст. 59 ГК України, де передбачено, що правонаступникам переходить все майно, права і обов'язки юридичної особи, що припинила свою діяльність, до позивача перейшло право вимоги повернення кредиту та відсотків за його користуванням до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором № 16 від 24.01.2008 року.

Підпунктом 2.6. Договору передбачено наступне - нарахування відсотків за користування траншем кредиту здійснюється щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення траншу кредиту (п.2.7. договору).

На підставі п.п 3.3.6., 3.3.7, 3.3.8 Договору Позичальник зобов'язався: протягом строку використання траншів кредиту сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку визначеними п.п. 2.6 - 2.7 договору; повертати кредитору у повному обсязі транші кредиту зі сплатою винагороди кредитора та можливих штрафних санкцій у терміни визначені договором; до 23.01.2009 р. повернути в повному обсязі всі транші кредиту.

Проте, з моменту отримання кредиту Позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору щодо погашення основної заборгованості та відсотків за користування кредитом, сплативши лише 2000 грн. боргу по сумі кредиту, що підтверджується меморіальним ордером № 1328 від 30.04.2010 р. та оплативши 19977,91 грн. нарахованих відсотків, що підтверджується платіжними дорученнями.

Станом на 01 вересня 2011 року за Позичальником рахується заборгованість в сумі 152650,12 грн., з яких:

- 98000 грн. - основна заборгованість;

- 54650,12 грн. - заборгованість по сплаті відсотків.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2. ст.1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дії позивача по наданню відповідачу (позичальнику) кредиту та дії відповідача по прийняттю зазначених кредитних коштів, свідчать про те, що у позичальника (відповідача) виникло зобовязання по поверненню отриманих та використаних ним кредитних коштів та сплаті процентів за їх користування.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаним договорами така відмова не допускається.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На запитання судді відповідач не заперечив проти розміру нарахованих позивачем сум у позовній заяві.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків у повному обсязі з позивачем суду не надала.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення 98000,00 грн. - основної заборгованості по кредиту та 54650,12 грн. - заборгованості по відсотках, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 8057,27 грн. пені, згідно поданої заяви та розрахунку за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 8057,57 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню так як вказана вимога передбачена умовами п.4.1 договору укладеного між сторонами, де зазначено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню за кожен день просрочки платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми, з покладанням на відповідача відшкодування судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 28, 30, 33, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 21009, ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (юр.адреса: проспект Гагаріна, 12-а, м. Одеса, 65039; поштова адреса: вул. Винниченка, 2, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 20971504) 98000,00 грн. - основної заборгованості по кредиту; 54650,12 грн. - заборгованості по відсотках; 8057,27 грн. - пені; 1607,07 грн. - відшкодування витрат на державне мито та 231,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 листопада 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (просп.Гагаріна, 12-а, м.Одеса, 65039; вул. Винниченка, 2, м. Вінниця, 21009)

4 - відповідачу (АДРЕСА_2, 21009)