Рішення № 19869440, 13.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2011Справа №5002-32/2395.1-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсуковою А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Приватного підприємства «Крим-Автолік» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Виробничій, 8 ідентифікаційний код 33187462)

До відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (95034, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 23400, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи: Приватне підприємство «Крим-Автолік» звернулося до Господарського суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, та просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 23400,00 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання усного договору про поставку запасних частин, позивач перерахував на користь відповідача 23400 грн. Однак відповідач взятих на себе зобовязань перед позивачем не виконав.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 10.11.2009 р. по справі №2-27/4547-2009 позов Приватного підприємства "Крим-Автолік" було задоволено та стягнуто з відповідача грошові кошти у розмірі 23400 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 234,00 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009р. рішення Господарського суду АР Крим від 10.11.2009р. по справі №2-27/4547-2009 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 березня 2010 року рішення Господарського суду АР Крим від 10.11.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009р. по справі № 2-27/4547-2009 було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справа передана до розгляду судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М. із привласненням їй № 2-32/2395.1-2010.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.05.2010р. справа прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М.

09.07.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та про призначення судової технічної експертизи документів , на вирішення якої поставити наступні питання:

Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» на Договорі купівлі-продажу партії товарів за № 7 від 01.01.2007р. печаткою Приватного підприємства «Крим-Автолік» ?

Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» на Договорі купівлі продажу партії товару № 7 від 01.01.2007р. однією і тією самою печаткою?

Чи нанесений відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» у той час, яким датований Договір купівлі-продажу партії товарів за № 7 від 01.01.2007р. ?

Представник позивача у судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.07.2010р. провадження по справі було зупинено та призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» на Договорі купівлі-продажу партії товарів за № 7 від 01.01.2007р. та на видаткових накладних до договору за період з жовтня 2008р. по 28 лютого 2009р. печаткою Приватного підприємства «Крим-Автолік» ?

Чи нанесено відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» на Договорі купівлі продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007р. та на видаткових накладних до договору за період з жовтня 2008р. по 28 лютого 2009р. однією і тією самою печаткою?

Чи нанесений відтиск печатки Приватного підприємства «Крим-Автолік» на договорі у той час, яким датований Договір купівлі-продажу партії товарів за № 7 від 01.01.2007р. та на видаткових накладних у той час, яким датовані видаткові накладні до договору за період з жовтня 2008р. по 28 лютого 2009р ?

Сторони були зобовязані, на вимогу експерта, представити всі необхідні наявні документи для проведення експертизи.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.07.2010р. відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою про її оскарження.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.09.2010р. апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу господарського суду АР Крим від 09.07.2010р. в частині зупинення провадження у справі залишено без змін, в частині призначення по справі судової технічної експертизи документів, проведення якої доручено Кримському науково дослідному інституту судових експертиз припинено. ( а.с. 92-98 т.2).

24.11.2010р. від експертної установи копії матеріалів справи були повернені без проведення судової технічної експертизи документів, у звязку з неможливістю її проведення, так як наданих матеріалів недостатньо для проведення експертизи та складання експертного висновку.

Ухвалою Господарського суду АР Крим 25.11.2011р. провадження у справі було поновлено.

Так, в обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що ПП «Крим-Автолік» оплатило рахунки Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, на підставі усного договору, проте останньою запасні частини поставлені не були.

Під час розгляду касаційної скарги на Рішення Господарського суду АР Крим до матеріалів справи відповідачем було залучено копію договору купівлі-продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007р. та копії накладних на отримання позивачем запчастин.

Підставою для передання справи на новий розгляд до Господарського суду АР Крим явилось саме не дослідження судом першої інстанції зазначених документів.

Проте позивач наполягав, що в договорі № 7 від 01.01.2007р. є ознаки підробки печатки з боку ПП «Крим-Автолік» - відтиск печатки на документах позивача не співпадає з відтиском печатки на договорі, наданому відповідачем з боку ПП «Крим-Автолік».

У звязку із чим, позивач просив суд призначити у справі судову технічну експертизу документів.

Вказане клопотання було задоволене судом, проте сторони не виконали вимог експерта, не надано оригіналу Договору купівлі-продажу № 7 від 01.01.2007р., накладних за період з жовтня 2008р. по 23.02.2009р.

Крім того, відповідач категорично заперечував проти залучення оригіналу договору та накладних до матеріалів справи, надав договір до огляду лише в своїх руках, що дозволяє стверджувати про те, що договір існує, проте позбавляє суд можливості встановити, чи відповідають відтиски печатки на договорі та накладних печатці Приватного підприємства «Крим-Автолік».

Беручи до уваги, що позивачем у судових засіданнях неодноразово була зроблена заява про злочин, вчинений ОСОБА_2 щодо невідповідності відтиску печатки на договорі № 7 та накладних на отримання товару відтиску оригінальної печатки «Кримавтолік», суд відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 06.12.2010р. зупинив провадження у справі для проведення перевірки факту наявності в діях відповідача ОСОБА_2, складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Проте, враховуючи тривалий час проведення слідчими органами перевірки на предмет наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, відсутність результату з приводу того, чи мало місце підроблення ОСОБА_2 документів, зокрема, договору купівлі-продажу № 7 від 01.01.2007р., накладних за період з жовтня 2008р. по 23.02.2009р., суд ухвалою від 05.12.2011р. поновив провадження у справі, враховуючи наступні мотиви:

В межах справи №5002-22/85-2010, що знаходилася у провадженні Господарського суду Автономної республіки Крим за позовом Приватного Підприємства «Крим-Автолік» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, про стягнення 59154,12 грн., та зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Приватного Підприємства «Крим-Автолік» про стягнення заборгованості, була проведена судова почеркознавча експертиза, відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 09.03.2011 року проведення якої доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим, а також призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно - криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим;

На вирішення судового експерта були поставлені зокрема й наступні питання:

Чи нанесено відбиток печатки ПП “Крим Автолік”на договорі купівлі-продажу партії товарів №7 від 01 січня 2007 року; видаткових накладних №РН-00063 від 05.07.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., РН-0001190 від 08.02.2008 р., РН-001182 від 21.04.2008 р., РН-0001162 від 30.04.2008 р., РН-0001154 від 07.04.2008 р., РН-000056 від 12 травня 2008 р., РН-0001149 від 05.02.2008 р., РН-0001142 від 20.01.2008 р. печаткою Приватного підприємства “Крим Автолік”?

Чи нанесено відбиток печатки ПП “Крим Автолік”на договорі купівлі-продажу партії товарів №7 від 01 січня 2007 року; видаткових накладних №РН-00063 від 05.07.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., РН-0001190 від 08.02.2008 р., РН-001182 від 21.04.2008 р., РН-0001162 від 30.04.2008 р., РН-0001154 від 07.04.2008 р., РН-000056 від 12 травня 2008 р., РН-0001149 від 05.02.2008 р., РН-0001142 від 20.01.2008 р. однією і тією самою печаткою?

Чи нанесено відбиток печатки ПП “Крим Автолік”на договорі купівлі-продажу партії товарів №7 від 01 січня 2007 року; видаткових накладних №РН-00063 від 05.07.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., РН-0001190 від 08.02.2008 р., РН-001182 від 21.04.2008 р., РН-0001162 від 30.04.2008 р., РН-0001154 від 07.04.2008 р., РН-000056 від 12 травня 2008 р., РН-0001149 від 05.02.2008 р., РН-0001142 від 20.01.2008 р. в той самий час, яким датовані як сам договір так й вказані вище накладні?

Відповідно до висновку експерта № 174 техніко криміналістичної експертизи документів, який прийнятий судом до уваги та покладено в обґрунтування Рішення від 20.09.2011р. у вищезазначеній справі №5002-22/85-2010, судовим експертом зроблені наступні висновки:

Відтиски печатки ПП “Крим Автолік”в документах: договорі купівлі продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007 року, видаткових накладних № РН-0001162 від 30.04.2008 р., № РН-001182 від 21.04.2008 р., № РН-0001190 від 08.02.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., №РН-00063 від 05.07.2008 р., № РН-000056 від 12 травня 2008 р., № РН-0001142 від 20.01.2008 р., № РН-0001154 від 07.04.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., № РН-0001149 від 05.02.2008 р. нанесені кліше “ПП “Крим Автолік”, відтиски якого надані Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 в документах, додатково наданих судовому експерту в якості зразків.

Відтиски печатки ПП “Крим Автолік” в документах: договорі купівлі продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007 року, видаткових накладних № РН-0001162 від 30.04.2008 р., № РН-001182 від 21.04.2008 р., № РН-0001190 від 08.02.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., №РН-00063 від 05.07.2008 р., № РН-000056 від 12 травня 2008 р., № РН-0001142 від 20.01.2008 р., № РН-0001154 від 07.04.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., № РН-0001149 від 05.02.2008 р. нанесені кліше “ПП “Крим Автолік”, відтиски якого надані ПП “Крим Автолік”в документах, додатково наданих судовому експерту в якості зразків.

Відтиски печатки “ПП “Крим Автолік””в документах: договорі купівлі продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007 року, видаткових накладних № РН-0001162 від 30.04.2008 р., № РН-001182 від 21.04.2008 р., № РН-0001190 від 08.02.2008 р., №РН-0001192 від 03.03.2008 р., №РН-00063 від 05.07.2008 р., № РН-000056 від 12 травня 2008 р., № РН-0001142 від 20.01.2008 р., № РН-0001154 від 07.04.2008 р., №РН-000049 від 08.05.2008 р., № РН-0001149 від 05.02.2008 р. нанесені одним кліше.

Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що підставами для зупинення провадження у справі №2-32/2395.1-2010 були заяви ПП «Крим-Автолік» щодо неспівпадіння відтисків печатки на документах поданих позивачем з відтиском печатки на договорі купівлі продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007 року та видаткових накладних на отримання позивачем запчастин, поданих відповідачем, було усунено висновком експерта № 174 техніко криміналістичної експертизи документів, здійсненого в рамках справи №5002-22/85-2010, ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.12.2011р. провадження у справі поновлене, розгляд справи призначений на 13.12.2011р.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що між сторонами було укладено усний договір про поставку запасних частин, на виконання якого позивач перерахував відповідачу 23400, 00 грн. платіжними дорученнями: № 166 від 13.10.08р. на суму 3620,00 грн., № 177 від 31.10.08р. на суму 4000 грн., № 213 від 26.12.08р. на суму 4680 грн., № 239 від 19.01.09р. на суму 2100 грн., № 255 від 12.02.09р. на суму 2000 грн., № 1 від 08.01.09 р. на суму 7000 грн.Однак відповідач запчастини не поставив.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання.

Так, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. (частина 2 статті 538)

Положеннями частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Пунктом 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічну позицію містить пункт 3 статті 180 Господарського кодексу України, який зазначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, детально вивчивши матеріали справи, суд встановив, що посилання позивача на поставку товару в межах усного договору поставки спросовуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що між сторонами укладений Договір купівлі-продажу партії товару № 7 від 01.01.2007р. ( а.с. 183 т.1).

Так, позивач вважає, що отримання грошових коштів відповідачем було безпідставним, оскільки позивач порахував грошові кошти, проте запчастини не отримав. Перерахування коштів позивач доводить платіжними дорученнями , копії яких додані до матеріалів справи. ( а.с. 7- 12 т.1).

Пунктом 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як зазначається в приписах коментованої статті перелік ситуацій, при виникненні яких допускається застосування норм коментованої статті, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу партії товарів № 7 від 01.01.2007 р., відповідач зобовязувався доставити і передати у власність покупцю (позивачу) товар, а той прийняти товар та оплатити на умовах договору.

Згідно п. 7.3. договір діє з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 р., тобто і на час перерахування позивачем коштів відповідачу.

Слід зазначити, що у наданих позивачем платіжних дорученнях є посилання на відповідні рахунки з зазначенням їх номерів та дат.

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що взаємовідносини сторін відбувались саме в рамках договору купівлі-продажу, проте не в рамках усного договору поставки, як на те посилається позивач.

Вищий Господарський суд України на питання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог? Відповів в пункті 14 Інформаційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» : відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, розглядаючи спір, суд повинний додержуватись саме тих рамок, якими обмежив підстави позову позивач. Суд не може перекладати на себе право надане позивачеві та трактувати підстави виникнення спору на свій лад, за власним розумінням.

Отже, суд повинний перевірити , чи є вимоги обґрунтовані саме на тих підставах, що заявлені позивачем, а не розяснювати за якими ще підставами можливо та вірно буде задовольнити вимоги позивача.

Проте, дослідивши всі представлені суду докази, перевіривши обставини справи та взаємовідносини сторін, суд встановив, що посилання позивача на усний договір поставки, в рамках якого було здійснено оплату, спростовуються документальними доказами, наявними в матеріалах справи, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 13.12.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 13.12.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.