Рішення № 19869438, 08.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2011

Справа №5002-29/4614-2011

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна, буд. 16, код ЄДРПОУ 20676633);

До відповідача – Ялтинської міської ради (98600, м Ялта, пл. Совєтська, буд. 1);

Про припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Ялтинської міської ради про припинення права користування ТОВ фірми «Консоль ЛТД» земельною ділянкою площею 0,1051 га по вул. Пальміро Тольятті, 13 в м. Ялта, призначеної для реконструкції будівлі поліклініки під житловий будинок, наданої згідно договору оренди землі від 20 липня 2001 року у зв’язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі від 20.07.2001 р., яким ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було надано право користування земельною ділянкою площею 0,1051 га по вул. Пальміро Тольятті, 13 в м. Ялта, призначеної для реконструкції будівлі поліклініки під житловий будинок, з припиненням усіх його умов, включаючи умову про сплату орендарем орендної плати за землю починаючи з дати цієї заяви у зв’язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на сьогоднішній день ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не має жодних майнових прав, у тому числі пов’язаних з експлуатацією та управлінням об’єктом майнових прав, розташованим на земельній ділянці площею 0,1051 га по вул. Пальміро Тольятті, 13 в м. Ялта, призначеної для реконструкції будівлі поліклініки під житловий будинок, наданої згідно договору оренди землі від 20 липня 2001 року, оскільки вказана земельна ділянка не може використовуватись згідно її призначення, а тому ТОВ фірма «Консоль ЛТД» звернулося до суду з позовом про припинення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.10.2011р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 10.11.2011 року позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, а також додатково усно посилався в обґрунтування своїх вимог на статтю 31 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач у судовому засіданні 10.11.2011р. проти позову заперечував та заявив усно клопотання про зобов’язання позивача надати докази передачі житлового будинку на баланс іншої особи, в задоволенні якого суд відмовив, оскільки в судовому засіданні позивач усно заявив про відсутність в нього цих доказів.

21.11.2011р. до канцелярії господарського суду Автономної Республіки Крим надійшли заперечення відповідача вих. №02.11-07/985 від 18.11.2011р., згідно з якими відповідач наполягає на відмові позивачеві в задоволенні даних позовних вимог, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», з яких випливає, що право власності на об’єкт розташований на спірній земельній ділянці, належить позивачеві, а в разі переходу права власності на об’єкт розташований на орендованій земельній ділянці набувачеві переходять права власності на об’єкт нерухомого майна і право користування земельної ділянки на тих умовах, які надавались відчужувачу, однак позивачем не надано доказів переходу права власності на нерухоме майно іншій особі. До заперечень відповідачем додані копії документів: рішення Ялтинської міської ради народних депутатів №65 від 10.12.1998р., рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №25 (2) від 29.01.1999р.

Заперечення та додані документи оглянуті судом у судовому засіданні 21.11.2011р. та долучені в матеріали справи.

Позивач у судове засідання 21.11.2011р. надав додаткові пояснення до позовної заяви, з урахуванням заперечень відповідача, які судом долучені в матеріали справи.

За результатами судового засідання 21.11.2011р. у судовому засіданні оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 08.12.2011р.

Позивач та відповідач явку своїх представників у судове засідання 08.12.2011р. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать їх підписи на бланку перерви від 21.11.2011р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, сторони не скористались наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи, доводи кожної із сторін викладені в письмових поясненнях та запереченнях, наявних в матеріалах справи і неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

На підставі рішення від 30.05.2001р. 37-ї сесії 23-ого скликання Ялтинської міської ради №27, 20.07.2001р. між Ялтинською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 16, 9-15).

Предметом даного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,1051га. із забудованих земель суспільного призначення, які використовуються для охорони здоров’я (графи 34, 43, форми 6-зем) із земель Ялтинської міської ради за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Пальмиро Тольятті, 13.

Згідно п. 2.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для реконструкції будівлі поліклініки під жилий будинок за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Пальмиро Тольятті, 13.

Договір оренди укладений строком на 49 років, починаючи з дня прийняття рішення Ялтинської міської ради про надання земельної ділянки в оренду №27 37-ої сесії Ялтинської міської ради 23-го скликання від 30.05.2001р. по закінченню. При переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи, договір оренди зберігає силу для нового власника. В разі зміни власника на будівлю, умови договору оренди зберігають силу. (п. 2.2 договору).

Також, умовами вказаного договору, а саме розділом 3.2., сторони обумовили право орендаря на добровільну відмову від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря. Сторони погодились з тим, що дострокове розірвання договору може відбутись лише за умови письмового попередження зацікавленою стороною не пізніше ніж за два місяці. Та в разі недосягнення взаємної згоди зі зміни умов даного договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони, вирішується у судовому порядку.

Заявою від 08.07.2011р. вих. №298 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» звернулось до Ялтинської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою і про розірвання договору оренди землі на підставі п.п. а) ч. 1 ст. 141, ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, ст. 11 Господарського кодексу України, посилаючись на те, що в даний час ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не має будь-яких майнових прав, у тому числі пов’язаних з експлуатацією або управлінням об’єктом нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, переданій йому в оренду договором оренди від 20.07.2001р. після його реконструкції, у зв’язку з чим правове регулювання статусу цієї земельної ділянки здійснюється у відповідності і в порядку, встановленому ст. 42 ЗК України «земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків». (а.с. 20-21).

У відповіді на вказану заяву Ялтинська міська рада вих. №02.1-17/4457 від 08.08.2011р. повідомила позивача про те, що відділом економіки і інвестиційної політики буде підготовлений проект рішення сесії Ялтинської міської ради і переданий на розгляд постійної комісії міської ради по землекористуванню і екології. Про винесення питання на сесію Ялтинської міської ради буде повідомлено додатково (а.с. 25).

Оскільки позивач до теперішнього часу не отримав результатів розгляду питання про припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки органом місцевого самоврядування, то він звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є зокрема розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права користування земельною ділянкою.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилається на фактичний перехід права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці іншим особам та неможливість її використання за цільовим призначенням, оскільки фактично змінився статус цієї земельної ділянки, який має регулюватись ст. 42 ЗК України «земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків» .

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що земельні правовідносини в Україні регламентуються спеціальними законами, зокрема Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі —це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст.ст.2, 15 Закону України "Про плату за землю" за користування землею державної або комунальної власності сплачується, зокрема, орендна плата з дня виникнення права користування. Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати у встановленому розмірі протягом всього строку дії договору.

Підстави припинення договору оренди встановлено у ст. 31 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Питання припинення договору оренди шляхом його розірвання врегульовані ст.32 Закону України "Про оренду землі", в ч.1 якої зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

При цьому слід враховувати виключне, передбачене ст.ст. 13, 142 Конституції України, право Ради від імені територіальної громади самостійно розпоряджатися землею, яка є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, адже доходи від її використання є складовими у формуванні доходів місцевого бюджету. Згідно п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги нормами п.4 ст.142 ЗК України, позивач не взяв до уваги, що вказаними нормами врегульовано порядок припинення права власності і права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови. Згідно з п.4 ст.142 ЗК України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Даний порядок дотримано не було, оскільки відповідне рішення ради —відсутнє.

Позивач просить суд припинити право постійного користування земельними ділянками шляхом прийняття відповідного рішення суду. В той же час, господарський суд не може розглядатись як власник земельних ділянок що надавались в користування позивачеві в контексті положень статті 142 ЗК України, а тому не наділений повноваженнями на припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача.

За вказаних обставин, господарський суд виходить з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту його суб’єктивних прав та законних інтересів, оскільки у разі якщо орган виконавчої влади або місцевого самоврядування ухиляється від прийняття рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови землекористувача, належним способом захисту є пред’явлення позовних вимог про визнання його бездіяльності незаконною та зобов’язання прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Доводи позивача про те, що перехід права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, орендованій за спірним договором, до іншої особи зумовлюють припинення правовідносин орендаря та орендодавця за договором оренди та є підставою для його розірвання судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, зазначені норми встановлюють перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником, але не передбачають автоматичного переходу права на оренду, адже таке право, визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

Таким чином, навіть за умови виникнення у набувача нерухомого майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам встановлений ст.123-126 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», при цьому вказана норма не містіть імперативного обов’язку органу місцевого самоврядування щодо прийняття рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала право власності на об’єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, поза межами встановленої у кодексі та нормативних актах процедури.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питання регулювання земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено судом, рішення про розірвання спірного договору оренди з позивачем відповідач не приймав. Також відповідачем не розглядалося питання стосовно оформлення іншими особами права користування земельною ділянкою у зв’язку з переходом права власності на розташоване на цій земельній ділянці нерухоме майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Існування хоча б однієї обставини, з якою Закон України «Про оренду землі»та спірний договір пов’язує можливість дострокового розірвання договору, позивач суду не довів. Як і той факт, що нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці належить на праві власності іншій особі, оскільки позивачем не подано доказів набуття права власності на вказане майно будь-ким.

Доводи позивача стосовно того, що фактично змінився статус спірної земельної ділянки, який має регулюватись ст. 42 ЗК України «земельні ділянки багатоквартирних житлових будинків» і її використання за цільовим призначенням: «для реконструкції будівлі поліклініки під житловий будинок» стало неможливим, судом розцінюються як хибні та такі висновки позивачем зроблені передчасно, оскільки жодних доказів зміни цільового призначення даної земельної ділянки, у встановленому земельним законодавством порядку, до суду не надано.

З аналізу вищенаведених норм права і з врахуванням юридичної оцінки обставин справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами у справі та припинення права користування земельною ділянкою, тому в задоволенні позову суд відмовляє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 12.12.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.