Рішення № 19869367, 06.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2011Справа №5002-25/4114-2011 за позовом - Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь, вул. Суворова, 27, 99011, в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, 01024; Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-а, 03151; Медичного реабілітаційного центру «Ратник», АР Крим, м. Ялта, АДРЕСА_3, 98671

до відповідача - Кореїзської селищної ради, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27, 98670

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) ОСОБА_1, АДРЕСА_1; 2) ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача 1) ОСОБА_3., дов. №69/2010 від 08.10.10., нач. юр. служби управління; 2) ОСОБА_3., дов. №3/7-123 від 24.12.2010, представник; 3) ОСОБА_4., дов. №25 від 03.02.2011, представник

від відповідача не зявився

від третіх осіб 1) ОСОБА_5., паспорт серія НОМЕР_1; ОСОБА_6., дов. б/н від 29.11.2011, представник; 2) ОСОБА_7., паспорт НОМЕР_2; ОСОБА_6., дов. б/н від 05.12.2011, представник

від військової прокуратури Година Д.А., посвідчення №363, помічник військового прокурора

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України; Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; Медичного реабілітаційного центру «Ратник» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Кореїзської селищної ради та просить суд, з урахуванням заяви про виправлення помилки, що задоволена судом, визнати недійсним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977 «Про надання дозволу на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), з земель, які знаходяться у веденні Кореїзської селищної ради», позовні вимоги мотивовані посиланням на ст. 393 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; до участі у справі №5002-25/4114-2011 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_2; задоволена заява прокуратури відносно внесення виправлень в текст позовної заяви; внесені виправлення в ухвалу господарського суду АР Крим від 27 вересня 2011 року відносно зазначення належного предмету спору: «про визнання недійсним та скасування рішення».

21 листопада 2011 року від третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшли клопотання про припинення провадження по справі, відповідно до яких треті особи просять суд провадження у справі припинити, у звязку з тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду АР Крим, оскільки однією із сторін по справі є субєкт владних повноважень.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2011 року відмовлено ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у задоволенні клопотань про припинення провадження по справі.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Медичне реабілітаційний центр «Ратник» надав суду письмові прояснення по справі у яких зазначив, що дозвіл на відчуження земельної ділянці, на розташований басейн, та дозвіл на розробку проектів відводу якої надана за рішенням Кореїзської селищної ради гр. ОСОБА_5. та гр. ОСОБА_7., ані Міністерство внутрішніх справ України, ані ГУ ВВ МВС України, ані Медичне реабілітаційний центр «Ратник» не приймав та не видавав. Крім того, Кореїзська селищна рада була постановлена до відома в 2006 р., 2009 р. про те, що на планованої до відведення земельній ділянці ОСОБА_5. знаходиться басейн для технічної води, що належить ГУ ВВ МВС України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов, що надійшов в суду 01 листопада 2011 року зазначив, що у позивача - Медичного реабілітаційного центру «Ратник» відсутній будь який документ передбачений ст. 126 Земельного кодексу України, що підтверджує його право власності, оренди або постійного користування на спірну земельну ділянку.

Треті особи, 06 грудня 2011 року представили суду відзиви на позов у яких зазначили, що в матеріалах справи відсутні документи, які би свідчили про наявність права власності на басейн, що розташований на земельній ділянці площею 0,1225 га, у Медичного реабілітаційного центру «Ратник».

Крім того, треті особи вважають, що провадження по справі підлягає припиненню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В обґрунтування зазначеної вимоги треті особи посилаються на ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 43 Конституції України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, треті особи зазначають, що виходячи з аналізу статей 5, 12, 15 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій з підстав, зазначених у законодавстві. Як видно, з наведеного господарським судам підвідомчі справи не про незаконність таких актів, а саме про недійсність актів.

Таким чином, треті особи визнали підвідомчість даного спору саме господарському суду Автономної Республіці Крим, оскільки предметом даної справи є саме визнання недійсним та скасування рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977.

З огляду на викладене, суд вважає що вимога третіх осіб про припинення провадження по справі не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

встановив:

07 червня 1995 року санаторій «Буревесник» отримав акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КМ №003031 загальною площею 5,686 га.

12 липня 2001 року між Дочірнім підприємством «Ялтокурорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця» та Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України укладений договір купівлі-продажу №250, пунктом 1.1 якого встановлено, що продавець зобовязується продати у власність покупцю за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку окремих обєктів підприємства санаторій «Буревісник» - філію Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», що знаходиться за адресою: м. Ялта, Кореїз 5, на земельній ділянці площею 4,6395 га, а покупець зобовязується прийняти цей обєкт та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що зазначені в договорі.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що майно обєкту включає в себе всі його активи і пасиви, нерухоме майно, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризаційної комісії (додаток №1 до договору).

Так, відповідно до пунктів 8, 9 опису №1 (додаток №1 до акту приймання-передачі від 12 листопада 2001 року) 2 басейна для технічної води відносяться до основного фонду санаторія «Буревісник».

Під пунктом 5 акту оцінки на службові будівлі та внутрішньодворові споруди домоволодіння №2 санаторію «Буревісник» значиться басейн 10.60х6.20 розміром 65.7 кв.м.

На підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28 березня 2002 року № 305 «Про організаційно-штатні зміни по медичних закладах внутрішніх військ МВС України» на базі санаторію «Буревісник» був створений Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України «Ратник», (том справи 1 а.с. 20).

Відповідно до пункту 1.1. статуту Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України «Ратник» Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України «Ратник» є бюджетною організацією, що заснована на державній формі власності і підпорядкована Головному управлінню внутрішніх військ МВС України.

Центр є правонаступником санаторію «Буревісник» філії Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця».

Отже, земельна ділянка на якій розташований басейн для технічної води, разом із усіма іншими основними фондами, була передана і знаходилася в державній власності в управлінні та користуванні Міністерства внутрішніх справ України.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 1998 року (вих. №12) на адресу Кореїзської селищної ради був направлений лист санаторія «Буревісник» про те, що адміністрація санаторія «Буревісник» не заперечує проти відчуження землі, занятої двома будинками, за адресою: АДРЕСА_3, де проживають родини: ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., у звязку із надходженням листів про приватизацію житла.

Відповідно до виписки з протоколу №1 від 26 лютого 1998 року, комісією по містобудівництву, екології та землекористуванню прийнято рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,16 га санаторія «Буревісник» в землі с. Кореїз та надати в приватне користування гр. ОСОБА_12., ОСОБА_11., ОСОБА_10

З акту виносу в натурі меж ділянки №2 від 05 березня 1998 року вбачається, що межі земельної ділянки що відводиться під забудову гр. ОСОБА_10. пролягають по землям санаторію «Буревісник».

14 квітня 2005 року між ОСОБА_13., ОСОБА_14. та ОСОБА_7. укладений договір обміну квартир, за умовами якого ОСОБА_7. обміняв належну йому квартиру на квартиру №1, що знаходиться у АДРЕСА_3.

25 лютого 2005 року між ОСОБА_11. та ОСОБА_5. укладений договір купівлі-продажу квартири, за умовами якої ОСОБА_5. купила квартиру №2, що знаходиться в будинку за номером АДРЕСА_3.

Згідно свідоцтв на право власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належить 6/10 будинку АДРЕСА_3; ОСОБА_7 на праві приватної спільної часткової власності належить 4/10 будинку АДРЕСА_3.

Згодом, ОСОБА_13. відмовилась від земельної ділянки на користь ОСОБА_7., а ОСОБА_11. відмовилась від земельної ділянки на користь ОСОБА_5.

В свою чергу ОСОБА_5. та ОСОБА_7. звернулись до Кореїзської селищної ради з проханням виділити їм земельні ділянки для обслуговування будинку.

01 червня 2006 року Медичний реабілітаційний центр «Ратник» на адресу голови Кореїзської селищної ради направив лист з повідомленням, що на прилеглій території к будинковолодінню за адресою АДРЕСА_3 знаходиться басейн для технічної води, який відповідно договору купівлі-продажу №250 від 12 липня 2001 року належить на праві власності ГУ ВВ МВД України. У звязку із чим, Медичний реабілітаційний центр «Ратник» просив Кореїзську селищну раду при відведенні земельної ділянки та зазначення її меж врахувати, що басейн для технічної води належить та знаходиться на балансі Медичного реабілітаційного центру «Ратник».

12 травня 2005 року на 38 сесії 4 скликання Кореїзською селищною радою прийняте рішення №1977 «Про надання дозволів на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) із земель, що знаходяться в веденні Кореїзської селищної ради» відповідно до якого ОСОБА_5. та ОСОБА_7. наданий дозвіл на розробку проектів відводу земельної ділянки площею 0,1225 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) із земель, що знаходяться в веденні Кореїзської селищної ради» за адресою: смт. Кореїз, вул. Кореїзське шосе, літ. «Ф» (в загалу спільну власність).

Таким чином, рішенням Кореїзською селищною радою №1977 ОСОБА_5. та ОСОБА_7. наданий дозвіл на розробку проектів відводу земельної ділянки площею 0,1225 га, на якої знаходиться військове майно, а саме басейн для технічної води, що належить Медичному реабілітаційному центру «Ратник».

Відповідно до частини 1 ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно ст. 77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно ст. ст.1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Заступник військового прокурора в позовній заяві зазначає, що будь-яких рішень стосовно відмови від вказаної земельної ділянки ні Міністерство внутрішніх справ України, ні Головне управління внутрішніх військ МВС України, ні МРЦ «Ратник» не приймали. Рішень про передислокацію МРЦ «Ратник» уповноважені органи теж не приймали.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про добровільну відмову власника землі від земельної ділянки, також відсутні документи, які б свідчили про згоду на одержання права власності на спірну земельну ділянку органу місцевого самоврядування.

Таким чином, оскаржуваним рішенням Кореїзська селищна рада без належних правових підстав та без згоди землекористувача вилучила з відання Міністерства внутрішніх справ України земельну ділянку, на якій розташоване військове майно, а саме басейн для технічної води.

Так, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, Кореїзська селищна рада рішенням від 12.05.2005 №1977 без належних правових підстав та без згоди дійсного землекористувача вилучила з відання Міністерства внутрішніх справ України земельну ділянку, на якій розташоване військове майно, а саме басейн для технічної води.

Отже, прийняте рішення не відповідає законові і порушує права власника, а тому господарський суд має всі підстави визнати це рішення недійсним та скасувати його.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що рішення Кореїзської селищної ради від 12.05.2005 №1977 не порушило право власника та було прийнято без порушення чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення військової прокуратури з позовом до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення 38 сесії 4 скликання №1977 Кореїзської селищної ради від 12 травня 2005 року «Про надання дозволів на розробку проектів відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) із земель, що знаходяться в веденні Кореїзської селищної ради» .

3.Стягнути з Кореїзської селищної ради (АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27, 98670, 04367542) на користь Державного бюджету (одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 85,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Кореїзської селищної ради (АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Севастопольське шосе, 27, 98670, 04367542) на користь Державного бюджету (р/р 31214264700002, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.