Рішення № 19869202, 08.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2011Справа №5002-11/4945-2011 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1);

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрообєднання Батьківщина», (97341, Кіровський р-н, с. Привітне, вул. Леніна, 126),

про стягнення 15640,27 грн.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1;

Від відповідача не зявився.

Сутьспору: Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Київ, звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрообєднання Батьківщина», Кіровський р-н, с. Привітне, про стягнення 15640,27 грн., у тому числі: 9293,78 грн. пені, 1191,68 грн. 3% річних, 5154,81 грн. інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не здійснює оплату заборгованості за рішенням суду № 2-15/960-2009, в зв`язку з чим позивачем було нараховано 3% річних, збитки від інфляції та пеня.

Відповідач, в друге, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Витягу з ЄДРПОУ на відповідача, що залучений до матеріалів справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.05.2010 р. по справі № 2-15/960-2009 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрообєднання Батьківщина Кіровський район, с. Привітне, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро» м. Київ, 46423,96 грн. заборгованості, 671,35 грн. 3% річних, 5935,09 грн. інфляційних втрат, 268,70 грн. штрафних санкцій, 1515,73 грн. державного мита та 90,66 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 червня 2009 року, на виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2009 року по справі №2-15/960-2009, що вступило в закону силу, був виданий відповідний наказ.

ВДВС Кіровського РУЮ АРК під час виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року по справі №2-15/960-2009, зазначена в наказі заборгованість відповідача перед ТОВ “Тридента Агро», відповідно до платіжного доручення від 27.08.2009 року, було погашено повністю.

Таким чином, зобов'язання ТОВ «Агрооб'єднання Батьківщина» перед ТОВ “Тридента Агро» м. Київ по договору №23/05-01 купівлі-продажу товару від 15 травня 2008 року у повному обсязі належним чином було виконано 27 серпня 2009 року.

06 грудня 2010 року між ТОВ “Тридента Агро» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №ФОП-11-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1. даного договору, встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ Тридента Агро») відступає Новому кредитору (фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1), право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (код ЄДРПОУ 33797492), зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (пені, 3%- річних, інфляційних витрат), набутих Первісним кредитором на підставі Договору №23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 15 травня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору №23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 15 травня 2008 року щодо оплати вартості отриманого товару, а Новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної Угоди.

На виконання умов даного договору (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем обумовленого зобов'язання, що підтверджується актом приймання-передачі від 06.12.2010 р. (а.с.32).

У відповідності до пункту 4.3. договору, ТОВ «Тридента Агро» повідомленням від 28.02.2011 р. про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ «Агрооб'єднання Батьківщина» про зазначені вище обставини, (а.с.33).

За цим договором №ФОП-11-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 06 грудня 2010 року, Позивач одержує право замість ТОВ «Тридента Агро» вимагати від Відповідача сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору.

Пунктом 2.2. вказаної Угоди, Сторонами конкретизовано, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно Договору №23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 15 травня 2008 року, є загальною сумою (розміром) штрафних санкцій (пені, 3%- річних, інфляційних витрат), котрі нараховані ТОВ «Тридента Агро» відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 11 лютого 2009 року по 26 серпня 2009 року.

Сума, зазначена Сторонами у пункті 2.1. договору №ФОП-11-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 06 грудня 2010 року, є загальним розміром пені, 3%- річних, інфляційних витрат, обрахунки котрих провадяться саме за період із 11 лютого 2009 року (наступного дня після звернення до суду та нарахування щодо подальших прострочених днів не були враховані судом при винесені рішення) по 26 серпня 2009 року (дата повного та фактичного погашення заборгованості згідно договору купівлі-продажу).

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся із позовом про стягнення пені за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р., 3% річних, за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р., інфляційних витрат, за період з лютого 2009 р. по червень 2009 р.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.512 ГК України кредитор в зобов'язанні може бути замінений іншою особою унаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підставі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно по п.1 ст.516 ГК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором і законом.

Відповідно до ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Таким чином, реалізація позивачем свого права на звернення до суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати заборгованості по договору купівлі продажу № 23/05-01 від 15.05.2008 р. і ухвалення у зв'язку з цим судового рішення про стягнення з відповідача заборгованості не позбавляє позивача права на стягнення пені, 3% річних, інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, рішенням ГС АР Крим від 21.05.2010 р. по справі № 2-15/960-2009 з відповідача було стягнуто 3 % річних за період з 15.12.2008 р. по 10.02.2009 р. та інфляція за період з грудня 2008 р. по січень 2009 р.

За таких обставин, 3% річних, за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р., інфляційні витрати, за період з лютого 2009 р. по червень 2009 р., розраховані позивачем вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем також нарахована пеня у розмірі 9293,78 грн., за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р., яка також підлягає стягненню з огляду на наступне.

Пунктом 5.3. Договору №23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 15 травня 2008 р., встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 30% від вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного Договору; 70% від вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем в строк до 15 грудня 2008 року без виставлення рахунку-фактури.

На виконання умов Договору, додатку №1 до нього (а.с. 19) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 118876,44 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи документами:

видаткова накладна РН-АК00059 від 15.05.2008 року на суму 47200,00 грн. (а.с. 21)

видаткова накладна РН-АК00149 від 03.11.2008 року на суму 71676,44 грн. (а.с. 24).

Як було встановлено судом у рішенні 21.05.2010 р. по справі № 2-15/960-2009, ціна що підлягала сплаті за отриманий товар на момент 15.12.2008 р. становила 143300,40 грн. Рішенням по вказаній справі була стягнута з відповідача пеня за період з 15.12.2008 по 10.02.2009 р.

Як вже було зазначено, заборгованість по вказаним постачанням була повністю сплачена відповідачем 27.08.2009 р. під час виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2009 року по справі №2-15/960-2009 р.

Отже позивачем було нарахована пеня за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 8.2 Договору купівлі-продажу від 15.05.2008 р. сторони передбачили, що за прострочення виконання зобовязання Покупець зобовязаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Згідно до п. 8.3 договору від 15.05.2008 р. встановлено, що відповідно до ст..259 ЦК України, сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Отже, пеня нарахована позивачем за період з 11.02.2009 р. по 26.08.2009 р. розрахована позивачем вірно та підлягає стягненню.

Виходячи із наступного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 12.12.2011 року.

Керуючись ст. ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрообєднання Батьківщина», (97341, Кіровський р-н, с. Привітне, вул. Леніна, 126, ЄДРПОУ 33797492) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_2) 9293,78 грн. пені, 1191,68 грн. 3% річних, 5154,81 грн. інфляції, 157,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПотопальський С.С.