Рішення № 19869087, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-33/4979-2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж України» (03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1)

в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж України» (95047, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16)

до дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»

(97401, м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 86)

про стягнення 6881.51 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 120/МП/С від 15.11.11, представник, ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна».

Від відповідача: не з'явився, ДП «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж України» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж України» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» та просить стягнути 6881.51 грн., у тому числі 6387.49 грн. основного боргу та 494.02 грн. - пені.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 7 від 29 грудня 2010 року, укладеного між сторонами у справі, в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини відсутності суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином за адресою, зазначеною у спеціальному витягу з ЄДРПОУ (а.с. 36-38). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО України. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Також в пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18 березня 2008 року викладена наступна правова позиція: «якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу».

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 зазначено, що «до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи».

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

29 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» у м. Сімферополі (постачальник) та дочірнім підприємством «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю Республіканська компанія «Крим-Фармація» (покупець) укладений договір поставки товарів № 7, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується передавати покупцю, а покупець - приймати та оплачувати товар в строки, визначені цим договором. Асортимент, одиниця виміру та вартість товару, що поставляється за цим договором, визначається видатковими накладними, які є його невідємною частиною (а.с. 27-29).

Ціна договору складається з сум всіх видаткових накладних, за якими буде проданий товар за час дії цього договору (пункт 1.3 договору).

Покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня постави товару в гривнях в формі готівкового або безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору визначено, що сторони повинні щоквартально, в строк до 15 числа наступного за кварталом місяця, складати акт звірення взаєморозрахунків, який підписується уповноваженими особами та засвідчується круглими печатками підприємств. Акт звірення є документом, що підтверджує стан взаємних фінансових обовязків між сторонами на дату, зазначену в акті. Сторони повинні забезпечити підпис актів уповноваженими особами.

Договір набирає чинності 29 грудня 2010 року та діє до 31 грудня 2011 року (пункт 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивач протягом лютого-березня 2011 року поставляв на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 19-26).

За твердженням позивача, відповідачем систематично порушувалися взяти на себе за договором поставки зобовязання в частині своєчасної та повної оплати вартості товару, у зв'язку з чим 24 жовтня 2011 року він звертався до відповідача з претензією, в якій просив погасити вказану заборгованість у розмірі 6 387.49 грн. (а.с. 16).

Несплата відповідачем суми заборгованості за договорами поставки зявилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» у м. Сімферополі до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з поставки, у звязку з чим вони повинні регулюватися відповідно до правил глави 54 Цивільного кодексу України та загальних положень чинного законодавства про виконання господарських зобовязань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося, 29 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» у м. Сімферополі (постачальник) та дочірнім підприємством «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю Республіканська компанія «Крим-Фармація» (покупець) укладений договір поставки товарів № 7, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується передавати покупцю, а покупець зобовязався приймати та оплачувати товар в строки, визначені цим договором. Асортимент, одиниця виміру та вартість товару, що поставляється за цим договором, визначається видатковими накладними, які є його невідємною частиною (а.с. 27-29).

Однак, суд має зауважити, що не всі накладні, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, містять посилання на вказаний договір поставки, а отже, неможливо стверджувати, що всі господарські операції згідно з цими накладними здійснювалися у межах договірних відносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Так, судом було встановлено, що відповідні посилання як на підставу здійснення господарської операції містяться у витратних накладних від 16 березня 2011 року (а.с. 25, 26).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представника на цих накладних, зразки яких відображені у довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с. 49).

Крім того, судом було встановлено, що за період з 16 лютого 2011 року по 11 березня 2011 року позивачем було поставлено на підставі видаткових накладних (а.с. 19-24), а відповідачем отримано, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відтисками печатки, товар на суму 3514.25 грн..

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме здійснення поставки товару, що підтверджується накладними, відображеними у підписаному сторонами акті звірення взаємних розрахунків (а.с. 48).

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобовязальних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшов Севастопольський апеляційний господарський суд при перегляді справ даної категорії (постанова від 15 червня 2010 року у справі № 2-33/1588-2010; постанова у справі № 2-1/923-2008).

Таким чином, до поставки, яка здійснювалася на підставі накладних від 16 березня 2011 року на суму 3099.93 грн. (а.с. 25-26), слід застосувати умови договору поставки № 7 від 29 грудня 2010 року, а саме пункту 2.3 договору, згідно з яким покупець проводить оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня постави товару в гривнях в формі готівкового або безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника.

Щодо поставки, яка здійснювалася на підставі накладних за період від 16 лютого 2011 року по 11 березня 2011 року (а.с. 19-24), то застосуванню підлягають положення статті 530 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 жовтня 2011 року позивач звертався до відповідача з претензією, в якій просив погасити заборгованість (а.с. 16).

Вказана претензія була отримана відповідачем 26 жовтня 2011 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 15).

Суд також приймає до уваги, що 31 березня 2011 року сторонами складений акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачем визнана заборгованість перед позивачем в сумі 9 187.49 грн. (а.с. 48).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач стверджує, що відповідач частково погасив зазначену суму, однак, неоплаченою залишилася сума 6387.49 грн. та доказів її погашення відповідачем суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків про обґрунтованість доводів позивача про неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, у звязку з чим, з огляду на вимоги вищевказаних правових норм, позовні вимоги про стягнення з дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю Республіканська компанія «Крим-Фармація» суми заборгованості в розмірі 6 387.49 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 494.02 грн., нарахованої на суму заборгованості в розмірі 6387.49 грн. за період з 18 березня 2011 року по 15 жовтня 2011 року.

Однак, суд визнав ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначені вимоги щодо форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, згідно з якими правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, сторони в пункті 3.4 договору поставки № 7 від 29 грудня 2010 року передбачили, що у разі прострочення оплати товару постачальник в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати товару, що поставляється за договором.

Оскільки судом було встановлено, що поставка за умовами даного договору здійснювалася, зокрема, згідно з накладними від 16 березня 2011 року (а.с. 25-26), то забезпечення виконання зобовязань, які виникли з цих підстав, повинне відбуватися згідно з вимогами пункту 3.4 договору поставки № 7 від 29 грудня 2010 року.

Так, позивачем, як вбачається з наданого ним розрахунку (а.с. 4), за прострочення зобовязання з оплати товару, поставленого згідно з накладними № 7/МРН10351 та № 7/МРН10352 від 16 березня 2011 року, було нараховано відповідачу пеню за період з 15 квітня 2011 року по 15 жовтня 2011 року в сумі 201.32 грн. та 38.25 грн. відповідно, всього в сумі 239.57 грн.

Судом був перевірений розрахунок, наданий позивачем, який був ним складений вірно, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої за порушення зобовязання з оплати товару, поставленого на підставі накладних за період з 16 лютого 2011 року по 11 березня 2011 року, то оскільки доказів здійснення такої поставки на підставі договору позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів укладення правочину щодо забезпечення виконання зобовязання у письмової формі, підстав для нарахування та стягнення пені у даному випадку суд не вбачає, у звязку з чим у позові в частині стягнення пені в сумі 254.45 грн. слід відмовити.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Центральна міська аптека № 240» товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (97401, м. Євпаторія, вул. 9 Травня, 86, р\р 26007485314181 в КРФ АКБ «УСБ», м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 31670215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж України» у м. Сімферополі (95047, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16, р\р 26002000089349 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 36058998) 6387.49 грн. заборгованості, 239.57 грн. пені, 98.22 грн. державного мита та 227.27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення пені в сумі 254.45 грн. в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.