Рішення № 19868705, 05.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. <поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2011Справа №5002-9/4783-2011 За позовом Державного підприємства " Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одесса, Митна площа, 1)

До Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (98600, АРК, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5)

Про стягнення 860000,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1., ю/к, дов. пост. №020/7-22 від 12.01.2011 року.

Від відповідача ОСОБА_2., пред-к, дов. пост. №1-100 від 10.05.2011 року.

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 860000 грн. заборгованості.

У судовому засіданні, що відбулося 17.11.2011року, сторони заявили клопотання про оголошення перерви у слуханні справи, для звірки розрахунків.

У судовому засіданні 17.11.2011року була оголошена перерва до 05.12.2011року до 12:00 годин для надання сторонами двостороннього акту звірки розрахунків.

05.12.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги признав у повному обсязі.

У судовому засіданні сторонами був наданий двосторонній акт звірки розрахунків, підписаний сторонами, за станом на 31.10.2011р.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

07.10.2004р. між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (далі - Одеський порт, Позивач) та Державним підприємством «Ялтинський морський торговельний порт (далі - Ялтинський порт, Відповідач) в межах справи № 5002-11/5056-2010, що розглядалася Господарським судом Автономної Республіки Крим, було укладено мирову угоду, якою передбачено графік повернення безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої за договором № КД-14326 від 30.12.2009р. (затверджена ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010р.) (далі - Мирова угода).

Протягом усього часу з дати укладання Мирової угоди Ялтинським портом частково погашено заборгованість перед Одеським портом лише у сумі 40 000 грн., а отже сума заборгованості перед позивачем станом на день розгляду справи складає 860000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, направлена на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину зокрема повинен відповідати нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Окрім цього правочин повинен бути здійснений у формі, встановленій законом (ст. 203 ЦК України).

Так, статтею 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право сторін укласти мирову угоду, умови якої викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України). Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч. 4 ст. 78 ГПК України).

Скориставшись передбаченими законодавством України правами Одеський та Ялтинський порти 04.11.2010р. в межах розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи № 5002-11/5056-2010 уклали мирову угоду, якою взяли на себе певні зобов'язання.

Оскільки відповідачем зобовязання по виконанню мирової угоди у встановлені строки не виконані, позивач просить суд спонукати відповідача виконати умови мирової угоди шляхом стягнення з нього боргу 860000грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 31.10.2011р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 05.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 07.12.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (98600, АРК, м. Ялта, вул. Рузвельта, 5, р/р 2600900418906 в КФ АБ «Експресс-Банк» код ЄДРПОУ: 01125591, МФО 384674, свідоцтво № 100235971) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одесса, Митна площа, 1, р/р 26004124091 у ПАТ «Марфін Банк» МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125666) 860000 грн. заборгованості, 8600 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримПєтухова Н.С.