Рішення № 19868519, 01.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2011Справа №5002-22/4355-2011 за позовом ТОВ «Фірма ЛеДі+», м. Сімферополь,вул. Лугова, 6

до відповідача ПП «СК «Савой», м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 211

про стягнення 194923,54 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, дов від 04.10.2011 року

від відповідача не зявився

Позивач ТОВ «Фірма ЛеДі+» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «СК «Савой», просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 194923,54 грн. заборгованості, у тому числі: основний борг 156331,54 грн., 3% річних 1734,64 грн., пеня 36857,36 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу № 2 від 10.01.2011 року не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 156331,54 грн.

В судовому засіданні позивач надав суду копію витягу з особового рахунку позивача, з якого вбачається, що 31.10.2011 року відповідачем було сплачено позивачу в рахунок погашення суми основного боргу 20000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

10.01.2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупця належну продавцю партію товару, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.3. договору встановлені строк оплати, відвантаження товару: при 100% передплаті покупцем товар у кількості більш ніж 1 тонна одного найменування відпускається за оптовими цінами продавця; у випадку обоюдної згоди сторін можлива відстрочка платежу покупця на 10 банківських днів з моменту поставки товару, в такому випадку відвантаження товару здійснюється за прайсовими цінами, передбаченими для даного випадку.

Але, відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу № 2 від 10.01.2011 року не здійснив належним чином та у повному обсязі оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 156331,54 грн.

Однак, слід звернути увагу на те, що в судовому засіданні позивач надав суду копію витягу з особового рахунку позивача, з якого вбачається, що 31.10.2011 року відповідачем було сплачено позивачу в рахунок погашення суми основного боргу 20000,00 грн.

Згідно до ч. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд виходить з того, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору, на підставі ч. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на момент вирішення спору, сума основного боргу відповідача складає 136331,54 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 136331,54 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних 1734,64 грн., пеня 36857,36 грн.

Згідно приписів пункту 3.4. договору при затримці оплати товару покупцем проти строків, вказаних а пункті 2.3. договору, до покупця застосовується наступні штрафні санкції за весь період прострочення до повного погашення заборгованості, зокрема, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (станом на день предявлення претензії) від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням сплати відповідачем 20000,00 грн. основного боргу.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору підлягає покладанню на відповідача у повному обсязі, враховуючи те, що сплата частини основного боргу у розмірі 20000,00 грн. була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Слід звернути увагу на те, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2000,00 грн., витрат, повязаних зі сплатою позивачем послуг адвокату.

04.10.2011 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір на надання юридичних послуг, а.с. 23, за умовами якого сторони домовились, що адвокат ОСОБА_2 представляє інтереси позивача в Господарському суді АР Крим та Севастопольському апеляційному господарському суді у справі про стягнення суми заборгованості за довго ром купівлі продажу металопродукції.

Крім того, суду був наданий ордер Кримської колегії адвокатів № 56 від 04.10.2011 року, а.с. 24, виданий на представництво інтересів позивача в Господарському суді АР Крим та Севастопольському апеляційному господарському суді.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 56 від 04.10.2011 року, а.с. 25, позивачем було у повному обсязі 2000,00 грн. сплачено юридичні послуги адвоката ОСОБА_2

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Витраті, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (стаття 48 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.

У пункті 11 Роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, враховуючи, те, що договором від 04.10.2011 року та ордером від 04.10.2011 року було передбачено представництво інтересів позивача у двох інстанціях, в той час як адвокатом ОСОБА_2 було здійснено представництво інтересів позивача лише в суді першої інстанції, суд вважає, що вартість адвокатських послуг позивачем визначена в розмірі 2000,00 грн., є явно завищеною, суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати, сплачені позивачем за отримання послуг адвоката, в розмірі 1000,00 грн.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ПП «СК «Савой» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 211, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31446676) на користь ТОВ «Фірма ЛеДі+» (м. Сімферополь,вул. Лугова, 6, рахунок № 260020005600 в КФ АТ «Брокбізнесбанк» м. Сімферополь, МФО 308111, ЄДРПОУ 23892515) суму основного боргу - 136331,54 грн., 3% річних 1734,64 грн., пеню 36857,36 грн.

3.Стягнути з ПП «СК «Савой» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 211, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31446676) на користь ТОВ «Фірма ЛеДі+» (м. Сімферополь,вул. Лугова, 6, рахунок № 260020005600 в КФ АТ «Брокбізнесбанк» м. Сімферополь, МФО 308111, ЄДРПОУ 23892515) 1949,24 грн. судового збору.

4.Стягнути з ПП «СК «Савой» (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 12, кв. 211, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31446676) на користь ТОВ «Фірма ЛеДі+» (м. Сімферополь,вул. Лугова, 6, рахунок № 260020005600 в КФ АТ «Брокбізнесбанк» м. Сімферополь, МФО 308111, ЄДРПОУ 23892515) судові витрати, сплачені позивачем за отримання послуг адвоката, в розмірі 1000,00 грн.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20000,00 грн. основного боргу припинити.

Повне рішення складено 06.12.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.