Рішення № 19868462, 01.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2011Справа №5002-33/4881-2011 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед»

(95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт»

(99011, м.Севастополь, пл.Нахімова, 5)

про спонукання до повернення нерухомого майна та стягнення 942,91 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 94 від 30.12.10, представник, Регіональне відділення фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі.

Від відповідача: Бойко Світлана Олександрівна, довіреність № б/н від 30.06.11, представник, ТОВ «Докфарм-Мед».

Від третьої особи: не з'явилася, ДП «Севастопольський морський торговельний порт».

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м Севастополі звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм - Мед», та просить суд повернути балансоутримувачу, державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт», державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Севастополь, в районі пл. Захарова, а також стягнути з відповідача неустойку станом на 18 жовтня 2011 року в розмірі 942.91 грн..

В судовому засіданні, 17 листопада 2011 року, позивач, до початку розгляду справи по суті надав суду клопотання, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, про уточнення пункту 1 позовних вимог (а.с. 52). Позивач просив зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Докфарм - Мед» повернути державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт», державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Севастополь, в районі пл.Захарова.

Ухвалою господарського суду від 17 листопада 2011 року заява від 17 листопада 2011 року про уточнення позовних вимог прийнята до розгляду суду.

Крім того, 25 листопада 2011 року від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м Севастополі просило стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм - Мед», суму неустойки станом на листопад 2011 року у розмірі 1550.85 грн. (а.с. 62-64).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнята вказана заява про збільшення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача ознайомився з наданою заявою та на запит суду відповів, що не заперечує проти продовження розгляду справи та не потребує додаткового часу для ознайомлення із заявою.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед», свого обовязку, передбаченого умовами договору оренди № 710 від 05 вересня 2008 року, в частині своєчасного повернення орендованого майна після спливу строку дії договору, чим, на думку позивача, порушуються положення статей 526, 759, частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Також, позивач просив стягнути з відповідача неустойку за користування річчю за час прострочення в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову в частині зобовязання повернути орендоване майно не заперечував, про що зазначив у своєму відзиві (а.с. 25-28), однак в частині вимог про стягнення неустойки просив відмовити з огляду на положення статті 617 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, якщо це порушення стялося внаслідок непереборної сили.

Третя особа, державне підприємство «Севастопольський морський торговельний порт», до судового засідання не зявилася, надала письмові пояснення, згідно з якими позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, третьою особою було надано клопотання про розгляд справи за відсутності її представника (а.с. 68-71).

Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання, з огляду на те, що матеріали справи в повному обсязі свідчать про обставини справи.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

05 вересня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (орендар) укладений договір оренди, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., розташований за адресою: м. Севастополь, в районі пл. Захарова, що перебуває на балансі державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт».

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення кіоску з реалізації готових лікарських засобів.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання передачі майна. Акт приймання передачі майна з боку сторони, яка передає майно, підписується орендодавцем так і балансоутримувачем майна.

Обовязок щодо складення акту приймання передачі покладається на сторону, що передає майно іншій стороні за договором (пункт 2.4 договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2008 року 148.74 грн. (пункт 3.1 договору).

У відповідності до пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар на термін виконання зобовязання, передбаченого пунктом 10.9 цього договору, сплачує орендну плату. При перевищенні, встановленому пунктом 10.9 договору, орендар сплачує неустойку у порядку, визначеному пунктом 10.11 цього договору, до дня повернення майна за актом приймання передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Судом був досліджений зміст договору та встановлено, що пункт 10.11 у його змісті відсутній.

На запит суду, представниками сторін були надані пояснення, згідно з якими в пункті 3.11 договору при його укладенні було допущено описки. Так, за твердженням сторін, зазначений пункт слід читати в наступній редакції:

«3.11. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар, на термін виконання зобовязання, передбаченого п. 10.7 договору, сплачує орендну плату. При перевищенні терміну, встановленого п. 10.7 цього договору, орендар сплачує неустойку у порядку, визначеному п.10.9 цього договору, до дня повернення майна за актом приймання передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.»

В пункті 5.3 договору орендар зобовязався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В пункті 5.10 договору сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. При цьому, у випадку припинення дії або розірвання цього договору одночасно з підписанням акту приймання передачі орендатор зобовязаний звільнити займане орендоване майно.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10.1 цей договір укладено строком на 2 роки 363 дні, та він діє з 05 вересня 2008 року по 02 вересня 2011 року включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін та балансоутримувача про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невідємною частиною договору при обовязковий наявності дозволу органу, уповноваженого управляти обєктом оренди (пункт 10.4 договору).

Чинність цього договору, згідно з пунктом 10.5, припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

У відповідності до пункту 10.7 договору у разі його припинення або розірвання майно, протягом 15 календарних днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання передачі. Обовязок щодо складання акту приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.8)

Якщо орендар не виконує свого обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (пункт 10.9).

05 вересня 2008 року на виконання умов цього договору сторонами складений акт приймання-передачі орендованого майданчику (а.с. 11 об.).

Додатковою угодою від 21 вересня 2009 року, укладеною між сторонами у справі, були внесені зміни до договору оренди від 05 вересня 2008 року, зокрема, в частині розміру орендної плати. Так, крім іншого, сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 договору оренди в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2009 р. 386.30 грн.» (а.с. 12).

09 вересня 2011 року листом вих. № 11-05-02854 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди від 05 вересня 2008 року та просив звільнити та повернути обєкт оренди за договором балансоутримувачу (а.с. 13).

Залишення відповідачем вимог, викладених у вказаному листі, поза увагою зявилося підставою для звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі із даним позовом до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку порушенням умов договору оренди нерухомого державного майна вони регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містить стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, судом було встановлено, що 05 вересня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (орендар) укладений договір оренди, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., розташований за адресою: м. Севастополь, в районі пл.. Захарова, що перебуває на балансі державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт».

Згідно з пунктом 10.1 цей договір укладено строком на 2 роки 363 дні, та він діяв з 05 вересня 2008 року по 02 вересня 2011 року включно.

Чинність цього договору, згідно з пунктом 10.5, припиняється, зокрема, внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

09 вересня 2011 року листом вих.. № 11-05-02854 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди від 05 вересня 2008 року та просив звільнити та повернути обєкт оренди за договором балансоутримувачу (а.с. 13).

У відповідності до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

В пункті 5.10 договору сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. При цьому, у випадку припинення дії або розірвання цього договору одночасно з підписанням акту приймання передачі орендатор зобовязаний звільнити займане орендоване майно.

У відповідності до пункту 10.7 договору, укладеного між сторонами у даній справі, у разі його припинення або розірвання майно протягом 15 календарних днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання передачі. Обовязок щодо складання акту приймання передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.8)

Представник відповідача не заперечував факт неповернення орендованого майна балансоутримувачу та наявність у нього такого обовязку, але пояснив, що такі обставини склалися через неможливість звільнити спірний майданчик від нерухомого майна, - торгівельного кіоску, що належить відповідачеві.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність такого обовязку у відповідача, який був передбачений у договорі оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобовязання відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед», повернути державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт», державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Севастополь, в районі пл. Захарова..

З аналогічних підстав підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за безпідставне користування орендованим майном за час прострочення станом на листопад 2011 року у розмірі 1550.85 грн..

Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Якщо орендар не виконує свого обовязку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (пункт 10.9).

Так, з огляду на п.п. 10.1; 10.4; 10.5 договору та на лист позивача від 09 вересня 2011 року про відсутність наміру продовжувати строк дії договору,- він сплинув 02 вересня 2011 року.

Періодом нарахування неустойки, за визначенням позивача, є 18 вересня 2011 року 30 листопада 2011 року та загальний розмір орендної плати за цій період з урахуванням індексації, передбаченої пунктом 3.3 договору, склав 1107.75 грн., у звязку з чим неустойка за вказаний період була розрахована позивачем наступним чином:

1107.75 х 2= 2215.5 грн..

Таким чином, з огляду на вимоги пункту 3.6 договору, згідно з яким орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно, позивач просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету 70 % від розміру вказаної неустойки, розраховані наступним чином:

2215.5 х 70 % = 1550.85 грн..

Вищевказані розрахунки були перевірені судом та встановлено, що вони проведені вірно, у звязку з чим, з огляду на наявність правових підстав, вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм Мед» суми неустойки у розмірі 1550.85 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього неустойки, у звязку з тим, що він повинен бути звільнений від відповідальності за порушення своїх обовязків за договором, оскільки не мав можливості повернути майно внаслідок непереборної сили, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Коментована стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання.

При цьому, випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Отже, суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що до обставин непереборної сили можливо віднести ті, що розташовані поруч торговельні павільйоні не надавали можливості товариству з обмеженою відповідальністю «ДокфармМед» звільнити орендований майданчик від кіоску, що належить відповідачеві.

Інших підстав звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору ним наведено не було.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно до чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 05 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24, ЄДРПОУ 31675543) повернути державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт» (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, ЄДРПОУ 01125548) державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно упорядкований майданчик, площею 12.00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Севастополь, в районі пл. Захарова.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24, ЄДРПОУ 31675543) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, р\р 31114094700007, ГУ УДК України у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) 1550.85 грн. неустойки.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24, ЄДРПОУ 31675543) в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя (п/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 187.00 грн. державного мита.

5.Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Докфарм-Мед» (95034, м. Сімферополь, вул. Куйбишева-Московська, 60/24, ЄДРПОУ 31675543) в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя (п/рахунок 31214264700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код одержувача 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 236.00 грн.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.