Рішення № 19868225, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-8/4781-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікіта", м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", м. Сімферополь

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіма 2006», м. Дніпропетровськ

про стягнення 2646,81грн.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. представник по довіреністю від 01.08.11р.

Від відповідача не зявився.

Від третій особи не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікіта" звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", просить суд стягнути з останнього суму заборгованості в розмірі 2646,81грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином рекомендованим листом.

Враховуючи на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікіта", Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр", та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максіма 2006» 18 травня 2011 року укладено договір №ТД-М/116154 про переведення боргу.

Відповідно до умов договору №ТД-М/116154 від 18 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіма 2006» переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайєр" грошове зобовязання яке існує у ТОВ «Максіма 2006» перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікіта" у розмірі 27070,66грн.

18 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стайєр" укладена додаткова угода до договору №ТД-М/116154 від 18 травня 2011 року, відповідно до якої сторони узгодили, що ТОВ "Стайєр" здійснюватиме оплати по боргу у розмірі 27070,66грн в наступному порядку до 30-ого числа кожного поточного місяця платежами:

- у травні 2011 року у розмірі 6760,66грн;

- з червня по серпень у розмірі 6770,00грн (за кожен місяць).

Як посилається позивач у своєму позові, ТОВ "Стайєр" частково сплатив суму заборгованості в розмірі 24423,16грн, що підтверджується банківськими виписками за 05.08.11р. та 09.09.11р.

Таким чином, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайєр» склалася заборгованість на суму 2646,81грн.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

До матеріалів справи, представлений акт звірки розрахунків між сторонами станом на 30 вересня 2011 року, відповідно до якого сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікіта» складає 2647,50грн.

Акт звірки розрахунків станом на 30 вересня 2011 року підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайєр» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором №№ТД-М/116154 від 18 травня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

28 листопада 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 01 грудня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 47; ідентифікаційний код юридичної особи 32973371; р/р 2600701017709 в КРФ ВАТ “Кредобанк”, м. Сімферополь, МФО 324913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікіта» (95047, м. Сімферополь, пр-т Кірова,18/3; ЄДРПОУ 20684986) суму заборгованості в розмірі 2646,81грн; державне мито в розмірі 102,00грн; витрати повязані із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.