Рішення № 19867969, 28.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011

Справа №5002-7/4445-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» (вул. Хірургічна, 22-а, м. Донецьк, 83049, Україна)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» (вул. Газети Комсомолець Донбасу, 43-а, м. Донецьк, 83037, Україна; вул. Жидкова, буд. 47, м. Сімферополь, 95001, АР Крим, Україна)

Про стягнення 21904,84 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився (клопотання).

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» 21 904,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов’язків за договором на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 09.09.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» складає 18 140,55 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, у зв’язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» 2 902,49 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 861,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.09.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №21/90.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: 95001, м. Сімферополь, вул. Жидкова, буд. 47, у зв’язку з чим ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.10.2011 р. матеріали господарської справи №21/90 були направлені за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим відповідно до положень статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

За результатом розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду АР Крим справу передано на розгляд судді І .І. Дворному з привласненням номеру 5002-7/4445-2011 та ухвалою від 19.10.2011 р. справу було прийнято до провадження.

Позивач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання з проханням розглянути справу за йог відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

09.09.2009 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» (Підприємство) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Експедитор за цим договором за винагороду від імені та за рахунок коштів Підприємства виконує експедиторські послуги, пов’язані з організацією перевезень вантажів Підприємства, інших транспортних послуг при прийнятті вантажів, належних підприємству, здійснює взаєморозрахунки, а Підприємство сплачує надані Експедитором послуги на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Підприємство на відшкодування витрат експедитора з перевезення вантажів та інших транспортних послуг здійснює 100% передоплату. Оплата повинна бути здійснена не менше ніж за 2 доби до початку надання послуг. Платіж здійснюється на вартість перевезень та інших транспортних послуг, що плануються до надання протягом кожного місяця.

В пункті 3.4 Договору сторони передбачили, що зі згоди експедитора вартість послуг може бути сплачена по факту їх надання. В цьому випадку підприємство зобов’язано оплатити рахунки, пред’явлені експедитором, протягом 3 банківських днів.

Винагорода експедитору встановлюється в розмірі 2% від вартості перевезень та інших транспортних послуг при прийманні вантажів (з урахуванням ПДВ) та сплачується Підприємством протягом 5 календарних днів після підписання акта виконаних робіт на підставі рахунків Експедитора. При перевезенні вантажу вище 10 000 тонн на місяць, винагорода Експедитора складає 1,7% (п. 3.6 Договору).

Відповідно до пунктів 3.7-3.8 Договору сторони не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг, здійснюють звірку розрахунків, та підписують акт виконаних робіт. Сума заборгованості перераховується протягом 5 банківських днів після підписання відповідного акта.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися свої обов’язки за договором та надавалися відповідні послуги, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними обома сторонами.

Проте, вартість наданих послуг відповідачем в повному обсязі оплачена не була, зокрема, не був сплачений рахунок-фактура №СФ-0000413 від 31.12.2009 р. на суму 18 140,55 грн. Саме на вказану суму позивачем була направлена претензія №450 від 04.08.2011 р. Залишення відповідачем цієї претензії поза увагою стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 18 140,55 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов’язків за договором на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 09.09.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, у зв’язку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18 140,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 902,49 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 861,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання та входять до складу грошового зобов’язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Суд погоджується з правомірністю обчислених позивачем сум інфляційних втрат та відсотків річних, через що позов в цій частині також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями стаття 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромсервіс» (вул. Газети Комсомолець Донбасу, 43-а, м. Донецьк, 83037, Україна; вул. Жидкова, буд. 47, м. Сімферополь, 95001, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 31459842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» (вул. Хірургічна, 22-а, м. Донецьк, 83049, Україна, ідентифікаційний код 31226834) 18 140,55 грн. заборгованості, 2 902,49 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 861,80 грн., 219,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 29.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.