Рішення № 19852905, 01.02.2011, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

                                                                                          Справа № 1407/2-362/11

РІШЕННЯ

іменем України

"01" лютого 2011 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарі –Кашарайло А.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд) до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу),

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) в якому вказувало, що 14 жовтня 2009 року близько 20 години в м. Вознесенську Миколаївської області на вул. Перемоги відповідач з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю під вигаданим мотивом із застосуванням вогнепальної зброї спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження працівнику Вознесенської філії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»ОСОБА_4 за що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Внаслідок злочину ОСОБА_4 втратив працездатність на період з 15 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Відповідно до лікарняних листків та листків непрацездатності за рахунок коштів відділення Фонду потерпілий ОСОБА_4, як застрахована особа, отримав 11080,80 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Враховуючи вказані обставини позивач на підставі ст.ст. 1166, 1191 ЦК України просив стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги ( регресу) 11080,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

Свої заперечення обґрунтовували тим, що закон, зокрема Цивільний кодекс України не передбачає права страховика за договором особистого страхування в разі спричинення шкоди застрахованій особі вимагати від винної особи повернення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Не передбачає такого права й Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Також просили врахувати помилковість доводів сторони позивача в тій частині, що відносини між сторонами виникли із заподіяння шкоди, тобто з деліктних правовідносин.

При цьому вказували на те, що виплата застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності є встановленим договором та законом обов’язком Фонду, здійснюється за фактом тимчасової непрацездатності застрахованої особи та не залежить від будь-яких обставин, в тому числі вини третіх осіб, здійснюється за рахунок не власних, а залучених Фондом коштів (в тому числі внесків застрахованих осіб).

З врахуванням цих обставин не вбачали підстав для застосування положень ст.ст. 1166, 1191 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 14 жовтня 2009 року близько 20 години в м. Вознесенську Миколаївської області на вул. Перемоги ОСОБА_2 з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю під вигаданим мотивом із застосуванням вогнепальної зброї спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження працівнику Вознесенської філії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» ОСОБА_4 за що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Внаслідок злочину ОСОБА_4 втратив працездатність на період з 15 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Відповідно до лікарняних листків та листків непрацездатності за рахунок коштів відділення Фонду потерпілий ОСОБА_4, як застрахована особа, отримав 11080,80 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Як один з видів страхування, правовідносини щодо загальнообов’язкового соціального страхування регулюються главою 67 ЦК України та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 16 січня 2001 року.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За загальним правилом статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

- життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

- володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

- відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Водночас право та умови виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»( далі –Закон).

Згідно з преамбулою Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, яке здійснюється Фондом.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в тому числі, передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі втрати працездатності за рахунок бюджету Фонду ( стаття 1 Закону).

Фонд є органом, який проводить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів ( стаття 9 Зкону).

Основним джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є не власні кошти, а страхові внески страхувальників-работодавців і застрахованих осіб та інші надходження відповідно до закону ( стаття 19 Закону).

Таким чином цей вид страхування є обов’язковим особистим страхуванням, а сфера дії Закону поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика.

Наведене свідчить, що даний спір не випливає із деліктних правовідносин (глава 82 ЦК), які передбачають право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим, в той же час позивач не зазнав збитків, а лише виконав передбачені Законом зобов’язання в межах відносин особистого страхування, а тому посилання позивача на норми ст.ст. 1166, 1191 ЦК України є безпідставними.

За такого, суд вважає позов необґрунтованим, а тому він не підлягає задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь державного бюджету м. Вознесенська суд стягує й витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу) – відмовити.

Стягнути з Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (р/р 37170002000355 в ГУДКУ Миколаївської області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20866865) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: