Постанова № 1985111, 04.08.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа № 22а-4824/08                                                             Головуючий 1 інстанції: Левченко П.І.

Категорія: 41                                                                                                  Доповідач: Мінаєва О.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 серпня 2008 року                                                                       м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді – Філатов Ю.М.,

                              Суддів  -  Мінаєвої О.М., Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Житєньовій Н.М.,                                

за участю представників сторін:

представника відповідача: Почтарьова Ю.І. - довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської МДПІ на постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2008 року по справі № АС 3/181-08

за позовом    Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Обрій», с. Малий Самбір

до                   Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про                 визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма «Обрій», звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати незаконними дії Конотопської МДПІ щодо нарахування пені на суму податкового зобов'язання, строки давності щодо стягнення якого минули; визнати нечинними першу податкову вимогу від 19 грудня 2007 року № 509 в частині вимог щодо сплати пені в сумі 12451 грн. 04 коп. та другу податкову вимогу №81 від 11 лютого 2008 року, зобов'язати відповідача анулювати незаконне нарахування пені в сумі 12451 грн. 04 коп. і визнати позивача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати  за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33373 грн. 62 коп. на підставі пп.15.1.1 та пп.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою господарського суду Сумської області від 21.05.2008 по справі № АС 3/181-08 адміністративний позов був задоволений. Визнано незаконними дії Конотопської МДПІ щодо нарахування пені на суму податкового зобов'язання, строки давності щодо стягнення якого минули, визнано нечинними першу податкову вимогу від 19 грудня 2007 року № 509 в частині вимог щодо сплати пені в сумі 12451, 04 грн. та другу податкову вимоги від 11 лютого 2008 року №81. Зобов'язано відповідача анулювати незаконне нарахування пені в сумі 12 451 грн. 04 коп. і визнати позивача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати  за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33 373 грн. 62 коп. на підставі пп.15.1.1 та пп.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв'язку з перебігом строку давності.

Відповідач не погодився з постановою суду, вважає, що оскаржувана постанова винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та прийшов до висновків, що не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірмі «Обрій» в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом прийняте рішення у справі, що не відноситься до компетенції адміністративних судів в частині визнання позивача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб в певній сумі, суд дійшов невірного висновку про те, що несвоєчасно сплачена сума податку з доходів фізичних осіб не є податковим боргом, незаконним є рішення в частині визнання нечинними податкових вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на скаргу, перевіривши рішення першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Актом перевірки № 300/23-10/746/23817488/135док від 29.07.2004р.  за результатами планової документальної перевірки за період з 01.06.2001 року по 31.05.2004 року, було відображено факт неперерахування позивачем утриманого прибуткового податку з громадян по земельним паям за період з 01.04.2001 року по 01.06.2004 року у сумі 33436 грн. 73 коп. Податок з доходів фізичних осіб в зазначеному розмірі не було перераховано, що підтверджується, зокрема, актом перевірки № 3488/23-3/23817488 від 26.11.2007 року. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було нараховано пеню в сумі 12541,04 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання.

Суми податку, які утримувалися з доходів, виплачених за оренду земельних паїв після 01.07.2004 року, перераховувалися до бюджету своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 8-27). Доказів щодо розподілу сплачених сум на такі, що спрямовуються часткового на погашення боргу з податку з доходів за оренду земельних паїв, частково на пеню за його несвоєчасну сплату, відповідачем суду першої інстанції не надано, не надано також і до суду апеляційної інстанції.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до пп.16.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Розмір пені у відповідності до пп.16.4.1 згаданого Закону встановлюється у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою. Яким чином, за якими платіжними документами проводилося зарахування сум податку з доходів фізичних осіб відповідачем самостійно з надходжень від платника, в межах строку стягнення податкового боргу чи після його закінчення, документів відповідачем не надано. Документального підтвердження правильності розрахунку пені також суду не надано.

Зважаючи на те , що згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України, відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства  у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вчинення дії. Судова колегія зазначає, що посилання апелянта на п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у відповідності до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, не спростовують висновків суду щодо неправомірності дій відповідача, оскільки доказів погашення податкового боргу в межах встановлених законом строків відповідачем суду не надано, не надано також доказів узгодження податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та набуття ним статусу податкового боргу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність своїх дій щодо нарахування пені на суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33346,73 грн., утриманого при виплаті орендної плати за земельні ділянки у 2001-2004 роках.

19 грудня 2007 року відповідачем сформовано та надіслано позивачу першу податкову вимогу від 19.12.2007 № 509, в якій зазначалося, що податковий борг ПСП АФ «Обрій» за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 19.12.2007 року складає 22 967,54 грн., в тому числі 12 451,04 грн. пені по податку з доходів найманих працівників (за відсутності боргу по основному платежу податку з доходів найманих працівників).

11 лютого 2008 року відповідачем сформовано та надіслано позивачеві другу податковому вимогу від 11.02.2008 року № 81 щодо сплати пені по податку з доходів найманих працівників станом на 11.02.2008 року в сумі 8 791,04 грн.

 У відповідності до п.1.10 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податку погасити суму податкового боргу. Податковий борг (недоїмка) у відповідності до п.1.3 ст.1 зазначеного Закону – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податку або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у  встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого  податкового зобов’язання. Доказів узгодженості податкового зобов’язання позивача зі сплати пені в сумі 12451.04 грн., набуття ним статусу податкового боргу суду не надано, а тому перша  податкова вимога в частині вимоги сплати пені  від 19.12.2007 № 509 в розмірі 12451,04 грн., друга податкова вимога від 11.02.2008р. №81 правомірно судом першої інстанції визнані нечинними.

Щодо задоволеної судом першої інстанції вимоги про зобов'язання відповідача анулювати незаконне нарахування пені в сумі 12451 грн. 04 коп. і визнати позивача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати  за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33373 грн. 62 коп. на підставі пп.15.1.1 та пп.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язвнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія зазначає наступне. У відповідності до п. «в» підп.6.4.1 п.6.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовуються чи змінюється судом. Щодо визнання відповідача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33373 грн. 62 коп. на підставі пп.15.1.1 та пп.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія зазначає, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спеціальний порядок списання безнадійного податкового боргу. Зобов’язання податкового органу в порядку адміністративного судочинства визнати платника податків вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету сум податків чинним законодавством не передбачено, тому в цій частині постанова господарського суду Сумської області від 22.05.2008 року підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, а саме в частині зобов'язання відповідача анулювати незаконне нарахування пені в сумі 12451 грн. 04 коп. і визнати позивача вільним від зобов’язання по перерахуванню до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті орендної плати за земельні ділянки у 2001-2004 роках в сумі 33373 грн. 62 коп. на підставі пп.15.1.1 та пп.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язнь платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з перебігом строків давності, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та встановлене колегією суддів, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

            Апеляційну скаргу Конотопської МДПІ задовольнити частково.

Постанову господарського суду Сумської області від 22.05.2008 року по справі № АС 3/181-08 скасувати.

            Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції щодо нарахування пені в розмірі 12451,04 грн.

Визнати нечинними першу податкову вимогу від 19 грудня 2007 року № 509 в частині вимог щодо сплати пені в сумі 12451, 04 грн. та другу податкову вимогу від 11 лютого 2008 року №81.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

              Повний текст постанови виготовлено 11.08.2008 р.

   Головуючий                                                       Філатов Ю.М.

Суддів                                                    Мінаєва О.М.

                 Водолажська Н.С.