Рішення № 19850872, 02.12.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-722/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі:головуючого судді Шмадченко С.І. при секретарі Романюти А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”,3-я особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Автокредит плюс” про визнання недійсним договору та визнання дій незаконними,-

В с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, яким просив звернути стягнення на заставлене майно: автомобіль TOYOTA, модель: Corolla, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № DN81AR56530217 від 11.02.2008р. у розмірі 369604.09 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11.02.2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір № DN81AR56530217 відповідно до п. 17.1 якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 221650,00 грн. на строк до 10.02.2015 року, які були направлені на наступні цілі: 182400,00 грн. - на придбання автомобіля, 17328,00 грн. - на оплату перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, 34,00 грн на оплату коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 21888,00 грн. - на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9,6% річних.

Взяті на себе зобов'язання за зазначеним кредитно-заставним договором банк виконав своєчасно й повністю, надавши кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитно-заставним договором належним чином не виконує, допустила прострочку платежів, яка станом на 18.08.2010 року становить 369604.09 грн., та складається з наступного: 234662.66 грн - заборгованість за кредитом; 59226.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15892.63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 41983.81 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 17588.29 грн. - штраф (процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилався на те, що заборгованість за цим кредитом незаконно збільшена. Відповідачка отримала кредитні кошти на придбання автомобіля та сплатила по кредиту 67847,20 грн.

Представник ОСОБА_3 просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1, яким вона просила:

- визнати недійсним кредитно-заставний договір № DN81AR56530217 від 11.02.2008р, зобов'язати банк зарахувати в рахунок оплати за кредитом платежі у розмірі 67847,20 грн., - - розстрочити суму заборгованості на 75 місяців рівними частинами;

- визнати дії банку незаконними по збільшенню відсоткової ставки за кредитом в односторонньому порядку;

- визнати дії банку незаконними щодо стягнення з ОСОБА_1 виногороди за надання фінансового інструменту у розмірі 21888,00 грн. та отримання щомісячної виногороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,5 % від суми кредиту, та зарахувати вказані суми в рахунок оплати за кредитом;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що кредитно-заставний договір з боку кредитодавця було укладено третьою особою, а не безпосередньо банком. ПАТ КБ “ПриватБанк” з 01 лютого 2009 року безпідставно, без внесення змін до договору, збільшив відсоткову ставку за договором більше ніж вдвічі (з 9,6% до 21% річних). Крім того, при підписанні договору банк стягнув з ОСОБА_1 винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 21888,00 грн., яка була сплачена одноразово, та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,5 % від суми кредиту, яка повинна сплачуватися щомісячно. Вказані дії відповідача є порушенням Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а саме банк незаконно отримав від ОСОБА_1 суму у розмірі 21888,00 грн. та продовжує отримувати щомісячно суму у розмірі 1108,25 грн. (0,5% від суми кредиту).

Представник ПАТ КБ “ПриватБанк” проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Третя особа ТОВ “Автокредит плюс” в судове засідання не зявилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, про причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 необхідно відмовими, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 11.02.2008 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № DN81AR56530217 (а.с.7-11). Відповідно до умов договору, а саме п. 17.1 та п. 17.4 ПриватБанк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у загальному розмірі 221650,00 грн. на строк до 10.02.2015 року, з яких 182400,00 грн. було перераховано на придбання автомобіля, що підтверджується меморіальним ордером № 80214B00J8 від 14.02.2008р. (а.с.131); 17328,00 грн. - на оплату перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, 34,00 грн. на оплату коштів за реєстрацію Предмета застави в Державному реєстрі, 21888,00 грн. - на оплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9,6% річних.

З 01.02.2009р. відсоткову ставку за кредитом було збільшено до 21% річних. Рішення про підвищення відсоткової ставки було прийнято ПАТ КБ “ ПриватБанк” 05.01.2009р., що підтверджується наказом № КТ-БТ-СП-2009-1/1 від 05.01.2009р. (а.с.85-86). При цьому, відповідачка, як позичальник по кредиту після направлення повідомлення про збільшення відсоткової ставки, що підтверджується реєстром про відправлення повідомлення (а.с.87-88), сплачувала кредит до 16.06.2009р. з підвищеними процентами про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с.6), чим відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України вчинила дію, яка засвідчує її бажання укласти договір і ця дія є прийняттям пропозиції.

Пунктом 6.3.1 кредитно-заставного договору від 11.02.2008р. передбачено право банку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, надіславши відповідне повідомлення позичальнику протягом 7 календарних днів. Так, рішення про зміну відсоткової ставки банком було прийнято 05.01.2009р., і повідомлення відповідачки направлено 08.01.2009р. За таких обставин, письмова згода позичальника на таке підвищення відсоткової ставки, яка була би відображена шляхом підписання сторонами додаткових угод непотрібна, а відтак, матеріалами справи спростовуються дані, викладені у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно діючого законодавства, а саме ст. ст. 207, 640 ЦК України, якщо сторони договору досягли домовленості та уклали договір, у якому передбачили певні умови, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Згідно з п. 17.1.7 кредитно-заставного договору № DN81AR56530217 від 11.02.2008р. з метою виконання зобов'язань за п. 3.4 цього договору відповідачки було відкрито кредитну лінію в розмірі 121296,00 грн., для обслуговування цього кредиту на весь строк дії - на сплату страхових платежів у випадках, коли вона не зможе сплачувати суму страхових платежів, що загалом складає 342946,00 грн., однак, так як сума 121296,00 грн. - це узгоджений з позичальником кредит на оплату чергових страхових платежів, які банк проплачує у випадках непред'явлення ОСОБА_1 документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів особисто позичальником, то саме кредит складав 221650,00 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості за цим кредитом станом на 18.08.2010р.

Кредитний договір № DN81AR03110133 від 30.11.2007 року від імені ПАТ КБ “ПриватБанк” підписав Директор ТОВ “Автокредит Плюс”, ОСОБА_4, на підставі довіреності № 7425 від 06.07.2007р., якою ПАТ КБ “ПриватБанк” уповноважив його підписувати від імені ПриватБанку кредитні договори. ТОВ “Автокредит Плюс” уповноважене укладати кредитні договори від імені ПриватБанку відповідно до п. 1.2 Договору №1 від 17.07.2006р. (а.с.89)

З боку ПАТ КБ “ПриватБанк” умови цього кредитного договору було виконано належним чинам, що не спростовувалося під час судового засідання представником ОСОБА_1 і підтверджується у самій зустрічній позовній заяві, і таке виконання було прийняте ОСОБА_1, яка придбала за рахунок кредитних коштів автомобіль TOYOTA, модель: Corolla, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

Суд з пояснень сторін в судовому засіданні прийшов до висновку, що під час укладення кредитно-заставного договору порушень з боку банку або відповідачки, які змогли би привести до недійсності цього договору не було. Договір було укладено з додержанням вимог діючого законодавства, у тому числі: підписаний сторонами, повністю виконаний з боку банку та частково виконувався відповідачкою по кредиту. Волевиявлення на укладення договору підтверджено сторонами підписами та виконанням, а значить, ніякої невідповідності вимогам закону не було під час укладання кредитно-заставного договору, і цей договір не можна визнавати недійсним.

ОСОБА_1 відповідно до умов кредитно-заставного договору № DN81AR56530217 від 11.02.2008р. зобовязалася погасити кредит, сплатити проценти, винагороди в порядку та в строки передбачені договором, що передбачено п.п. 6.2.2., 6.2.3, 6.2.4..

Згідно п. 17.9 кредитно-заставного договору № DN81AR56530217 від 11.02.2008р., в заставу було передано придбаний ОСОБА_1 автомобіль TOYOTA, модель: Corolla, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3.

Умовами договору, а саме: п.п. 12.1, 12.2.6., 13.5 передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового виконання зобовязань за ним, зокрема у разі затримання сплати позичальником частини наданого Кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць.

Дострокове погашення заборгованості по кредитно-заставного договору № DN81AR56530217 від 11.02.2008р., в тому числі і шляхом звернення стягнення на заставлене майно, передбачено розділом 13 цього договору.

У випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених пунктами 6.2.2., 6.2.3. договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення, відповідно до п. 14.2 Договору.

Відповідно до п.14.9 договору, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобовязання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми невиконаного зобовязання.

Пунктом 14.10 Договору передбачено, що нарахування неустойки за цим договором здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобовязання повинно бути виконане відповідною стороною.

Сторони в п. 14.11 Договору встановили строки давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди, та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

Відповідно до п. 15.1. даний договір діє до повного виконання Сторонами зобов”язань за договором.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору № DN81AR56530217 від 11.02.2008р., станом на 18.08.2010 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 369604.09 грн., яка складається:234662.66 грн - заборгованість за кредитом; 59226.70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 15892.63 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 41983.81 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 17588.29 грн. - штраф (процентна складова).

У відповідності зі ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору, а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», Заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

В порядку ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Враховуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” понесені банком витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн. та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 20, 207, 215, 526, 536, 546, 611, 625, 627, 629, 640, 1050 ЦК України, ст. 20 ЗУ “Про заставу”суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR56530217 від 11.02.2008 року в сумі 369604.09 грн. - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль TOYOTA, модель: Corolla, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності чу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, розрахунковий рахунок 64993919400001 для відшкодування судових витрат, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя