Вирок № 19835944, 09.12.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-1477/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

при секретарі Асіпцовій О.В.

з участю прокурора Сівакової І.П.

захисника-адвоката ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2., будучи відповідальним за облік своїх доходів, одержаних або нарахованих на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, нарахування доходу та сплати податку з доходів фізичних осіб, умисно ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 1948779,31 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2. для зарахування та використання грошових коштів -доходу, отриманого ним як фізична особа внаслідок виконання цивільно-правового договору від 03.12.2004 року № 2/12 щодо реалізації власного майна, укладеного з TOB «Продресурс»(код ЄДРПОУ 332911177) та приховування отриманого доходу, відкрив 08.12.2004 року, як фізична особа, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ВАТ "Аграрний комерційний банк" (МФО НОМЕР_2), розташованого в м. Києві по вул. Димитрова, 9-А, підписавши заяву на відкриття поточного рахунку від 08.12.2004 року з попередженням про заборону використання вказаного рахунку для операцій, пов'язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

В подальшому, ОСОБА_2., будучи власником рахунку, достовірно знав, що на його поточний рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в ВАТ «Аграрний комерційний банк»(МФО НОМЕР_2) від TOB «Продресурс»(код ЄДРПОУ 332911177), в якості сплати за власне майно по договору № 2/12 від 03.12.2004 року, в грудні 2004 року надійшли грошові кошти в сумі 12898438,83 грн. та в січні 2005 року надійшли грошові кошти в сумі 2092171,25 грн., а всього на загальну суму 14990610,08 грн., які по мірі їх надходження на підставі заяв на видачу готівки ОСОБА_2. знімав та передавав невстановленій досудовим слідством особі, використовуючи на власний розсуд, які були доходом, котрий він зобов'язаний був самостійно включити до складу сум нарахованого доходу до декларацій про доходи, одержані з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 12898438,83 грн. та з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року в сумі 2092171,25 грн., з якого, у відповідності до п. 22.3 ст. 22, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 01.01.2004 року № 889-ІУ, має бути сплачений податок за ставкою оподаткування 13%.

Після чого, ОСОБА_2., діючи умисно, в порушення п.п 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п.8.2.1, 8.1.3 п. 8.2, 8.1 ст. 8, п.п. 16.3.3 п. 16.3, п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 01.01.2004 року № 889-ІУ зі змінами та доповненнями та п.п. 4.1.4, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181 -ІП зі змінами та доповненнями, з метою ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб шляхом приховування об'єкту оподаткування - доходу, отриманого внаслідок виконання цивільно-правового договору в 2004 році в сумі 12898438,83 грн. та в 2005 році в сумі 2092171,25 грн., декларації про податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, а також інші звітні періоди до Новоград-Волинської ОДПІ Житомирської області не надав та дохід отриманий в 2004-2005 роках у розмірі 14990610,08 грн. не задекларував, чим умисно ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб в 2004 році на суму 1676797,05 грн. та в 2005 році на суму 271982,26 грн., а всього на загальну суму 1,948^779,31 грн., що в п'ять тисяч і більше разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром умисного ухилення від сплати податків.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Пояснив, що дійсно 08.12.2004 року, як фізична особа, відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 в ВАТ «Аграрний комерційний банк»(МФО НОМЕР_2), розташованого в м. Києві по вул. Димитрова, 9-А., знаючи про заборону використання вказаного рахунку для операцій, пов'язаних з здійсненням підприємницької діяльності. Грошові кошти, що надходили на його рахунок, він за грошову винагороду знімав готівкою та передавав знайомому Сергію, на прохання якого відкривав зазначений банківський рахунок. Декларацію про дохід до податкової не подавав, податок не сплачував. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудний, правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показами, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає.

Тому суд, згідно ст. 301-1 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалами, що його характеризують.

Суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 212 ч. 3 КК України як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненими особою, яка зобов'язана їх сплачувати, які призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у особливо великих розмірах.

При обранні покарання підсудному суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставинами, що пом'якшують покарання у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття винного у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання винного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, його роль у вчиненні злочину, інші обставини справи, суд надійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2. без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, та без конфіскації майна, оскільки конфіскація майна, як додаткове покарання, не може бути призначена при звільненні від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 77 КК України.

Крім того, враховуючи, що вчинення інкримінованого ОСОБА_2. злочину не було пов»язане з посадою підсудного або заняттям ним певною діяльністю, відповідно до вимог ст. 55КК України, не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи таке рішення, судом також враховуються новели Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», п.17 якого зазначено, що відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов»язане з посадою підсудного або заняттям ним певною діяльністю.

Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті є обов»язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов»язано. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов»язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовуються з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на ст. 69 КК України не потрібно.

На погляд суду, таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно ст. 93-1 КПК України з підсудного необхідно стягнути витрати по справі - вартість проведеної почеркознавчої експертизи в сумі 760 грн. 59 коп.

Долю речових доказів (т.1, а.с.69-90,97-119,127-148) вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попередню, - підписка про невиїзд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ч.3 ст. 212 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п»ять) років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Відповідно до ст.. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Згідно ст.. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2. обов»язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_2. судові витрати в сумі 760 грн.59 коп. (отримувач платежу - НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, р № 31253272210699, код 25575285, МФО 821018).

Речові докази по справі: зберігати в матеріалах кримінальної справи

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2.до вступу вироку в законну силу залишити попередню, - підписка про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя М.В.Дідик